Єдиний унікальний номер 646/13938/24
Номер провадження 22-ц/818/238/26
13 лютого 2026 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Мальованого Ю.М.,
суддів: Гєрцика Р.В., Яцини В.Б.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» (Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг») на рішення Індустріального районного суду м. Харкова від 29 квітня 2025 року в складі судді Сітало А.К. по справі № 646/13938/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У грудні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг» (далі - ТОВ «ФК «Пінг-Понг») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивовано тим, що 01 березня 2020 року між ТОВ "МІЛОАН" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1180660, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 8000 грн строком на 24 дні зі сплатою процентів за користування кредитом - 19,20 грн, які нараховуються за ставкою 0,01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
09 жовтня 2020 року за договором факторингу № 03/10 ТОВ «МІЛОАН» відступило право вимоги за кредитним договором № 1180660 від 01 березня 2020 року на користь ТОВ «Діджи Фінанс».
24 січня 2022 року між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «ФК «Пінг-Понг» укладено договір факторингу № 1/15, за яким останнє набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 1180660 від 01 березня 2020 року в розмірі 19002,28 грн, яка складається з 7600,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 11402,28 грн - заборгованість за відсотками.
Посилаючись на вказані обставини, ТОВ «ФК «Пінг-Понг» просило стягнути з ОСОБА_1 вказану заборгованість за Кредитним договором № 1180660 від 01 березня 2020 року та судові витрати.
24 лютого 2025 року ОСОБА_1 подала відзив, в якому просила відмовити у задоволенні позову.
Відзив мотивовано недоведеністю існування між сторонами кредитних відносин, оскільки позивачем не надано доказів ознайомлення її з правилами обслуговування та перерахування їй коштів. Надані позивачем розрахунки не є належним доказом заборгованості та не містять порядку нарахування відсотків.
Позивачем не доведено наявність у нього права вимоги до відповідача, оскільки, долучені до позовної заяви докази, не підтверджують факту переходу права вимоги за кредитним договором № 1180660 до ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ».
В матеріалах справи відсутні акти приймання - передачі, реєстри прав вимог, що переходять до нового кредитора, укладеними між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ПІНГ- ПОНГ».
Рішенням Індустріального районного суду м. Харкова від 29 квітня 2025 року позовні вимог ТОВ «ФК «Пінг-Понг» залишено без задоволення.
Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не надано належних доказів переходу до нього права вимоги до ОСОБА_1 .
На вказане судове рішення через систему «Електронний суд» 28 травня 2025 року ТОВ «ФК «Пінг-Понг» (нова назва ТОВ «ФК «Солвентіс») подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин по справі, товариство просило рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що до позовної заяви було додано належні документи, які підтверджують факт відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит № 1180660 від 01 березня 2020 року а саме: копія договору факторингу № 03/10 від 09 жовтня 2020 року разом із затвердженими шаблонами передачі інформації по кредитному портфелю; витяг із додатку № 1 до договору факторингу № 03/10 від 09 жовтня 2020 року (реєстр прав вимоги); копії платіжних інструкцій за договором факторингу № 03/10 від 09 жовтня 2020 року; копію договору факторингу № 1/15 від 24 січня 2022 року разом із затвердженими шаблонами передачі інформації по кредитному портфелю; витяг із додатку № 1 до договору факторингу № 1/15 від 24 січня 2022 року (реєстр боржників); копію листа ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» за Вих. № 1/15 від 13 листопада 2024 року про підтвердження повного виконання розрахунку передбаченого п. 3 договору факторингу № 1/15 від 24 січня 2022 року.
Договір факторингу № 03/10 від 09 жовтня 2020 року та договір факторингу № 1/15 від 24 січня 2022 року не визнані недійсними у встановленому порядку, презумпція правомірності правочину, передбачена ст. 204 ЦК України, не спростована.
Зміна суб'єктного складу внаслідок укладення договору факторингу № 03/10 від 09 жовтня 2020 року та договору факторингу № 1/15 від 24 січня 2022 року не впливає на зміну зобов'язань боржника та не порушує його права.
Оригінал договору факторингу № 03/10 від 09 жовтня 2020 року разом з додатками до нього перебуває у сторін цього правочину, а саме у ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», а тому його подання до суду не є можливим.
20 липня 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Сікорська Ірина Станіславівна, подала відзив на апеляційну скаргу, в якому рішення суду просила залишити без змін.
Відзив мотивовано тим, що позивачем не доведено наявність у нього права вимоги до неї.
Матеріали справи не містять реєстр боржників або ж належно оформлений витяг з реєстру боржників відповідно до умов договору факторингу № 03/10 від 09 жовтня 2020 року та реєстр прав вимоги до договору факторингу № 1/15 від 24 січня 2022 року або ж належно оформлений витяг з цього реєстру.
Наявні в матеріалах справи витяги з реєстрів боржників не містять підпису посадової особи і відтиску печатки первісних кредиторів, а підписані лише Позивачем, а тому не є належними доказами у справі, оскільки їх зміст може бути змінено в односторонньому порядку та викладено в зручній для позивача формі, що не відповідає оригіналу.
В матеріалах справи відсутні докази оплати вартості договору факторингу. Факт перерахування коштів на виконання умов договору вказаного договору судом першої інстанції перевірено не було.
Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Пінг-Понг» (ТОВ «ФК «Солвентіс») на рішення Індустріального районного суду м. Харкова від 29 квітня 2025 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі частини 1 статті 369 ЦПК України.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судом встановлено, що 01 березня 2020 року ОСОБА_1 з використанням сервісу online-кредитування подана анкета-заява на кредит № 1180660 на суму 8000,00 грн строком на 24 днів (а.с. 10).
01 березня 2020 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1180660 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, створеного за допомогою одноразового персонального ідентифікатора, за умовами якого останній надано кредит у розмірі 8000,00 грн строком на 24 днів з датою повернення 25 березня 2020 року зі сплатою процентів за користування кредитом (а.с. 26-28).
Пунктом 1.5.2 передбачено, що проценти за користування кредитом: 19,20 грн, які нараховуються за ставкою 0,01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Згідно пункту 1.6. стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 2,5 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Додатками до договору є графік платежів, яким передбачено, що до сплати 25 березня 2020 року підлягає кредит у розмірі 8000,00 грн та проценти 19,20, разом 8019,200 грн (а.с. 29).
На виконання вказаного договору відповідачці 01 березня 2020 року передаровано 8000 грн на рахунок НОМЕР_1 (а.с. 36)
З розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Мілоан», вбачається, що за ОСОБА_1 обліковується заборгованість у розмірі 19002,28 грн, з яких 7600 грн заборгованість за тілом кредиту, 11402,28 грн - заборгованість за процентами (а.с. 12).
09 жовтня 2020 року за договором факторингу № 03/10, ТОВ «МІЛОАН» на користь ТОВ «Діджи Фінанс» відступило право вимоги до боржників згідно з реєстром прав вимоги.
До копії вказаного договору факторингу долучено копію витягу з додатку до договору факторингу № 03/105 від 05 листопада 2024 року, який не відповідає по формі реєстру боржників, в якому містяться дані щодо заборгованості за кредитним договором № 1180660 від 01 березня 2020 року в розмірі 19002,28 грн (а.с. 13).
24 січня 2022 року між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «ФК «Пінг-Понг» укладено договір факторингу № 1/15, відповідно до якого ТОВ «Діджи Фінанс» відступило ТОВ «ФК «Пінг-Понг» право вимоги до боржників за кредитними договорами відповідно до реєстру боржників (а.с. 41-43). Як додатки до договору надані форма реєстру прав вимоги, форма звіту про отримані платежі, що є незаповненими шаблонами (а.с. 30-33).
До копії вказаного договору факторингу долучено копію витягу з додатку до договору факторингу № 1/15 від 05 листопада 2022 року, який не відповідає по формі реєстру боржників, в якому містяться дані щодо заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором № 1180660 від 01 березня 2020 року в розмірі 19002,28 грн (а.с. 1).
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Згідно статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до статті 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до положень частини 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно із пунктами 5, 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну, або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (пункт 12статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постановах від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19.
Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
ТОВ «ФК «Пінг-Понг» (ТОВ «ФК «Солвентіс») до суду першої інстанції надана копія кредитного договору № 1180660 від 01 березня 2020 року, де зазначено, що його підписання здійснено клієнтом за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (п. 6.2 договору).
Разом з тим, із наданих суду позивачем доказів не вбачається, що ОСОБА_1 вчинила певну сукупність дій, спрямовану на отримання позики від ТОВ «Мілоан», а саме, зареєструвалася в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію, отримала повідомлення від суб'єкта електронної комерції (в даному випадку від ТОВ «Мілоан») із одноразовим ідентифікатором та прийняла пропозицію (оферту) позикодавця шляхом використання надісланого їй одноразового ідентифікатора.
У пункті 10 кредитного договору, як і в анкеті-заяві на кредит № 1180660 від 01 березня 2020 року, відсутній електронний підпис ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором.
Таким чином, позивач не надав доказів укладення договору шляхом обміну електронними повідомленнями та прийняття (акцепту) умов договору.
Крім того, матеріали справи не містять належних доказів надання відповідачці кредитних коштів за вказаним договором за зазначеними нею реквізитами.
Ані кредитний договір, ані анкета-заява на отримання кредиту від 01 березня 2020 року не містять номеру рахунку чи картки, на яку мають бути перераховані кошти.
Платіжне доручення, на яке посилається позивач як на доказ переказу коштів на рахунок відповідачки, не є належним та допустимим доказом отримання ОСОБА_1 кредитних коштів, оскільки згідно вказаного платіжного доручення кошти в розмірі 8000,00 грн були перераховані на кредитний рахунок № 537541ХХХХХХ601, між тим доказів того, що вказаний картковий рахунок належить відповідачці, матеріали справи не містять.
До того ж, зазначене вище платіжне доручення не містить таких обов'язкових реквізитів первинного документа як: найменування банку, від імені якого складений документ, посаду особи, відповідальної за здійснення операції та правильність її оформлення (у платіжному дорученні відсутній підпис працівника банку, відповідального за здійснення операції, а також штамп (печатка) відповідної банківської установи про проведення банком означеної операції) та особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції (будь-яких підписів, в тому числі електронних цифрових, платіжне доручення не містить).
Таким чином, додане до позовної заяви платіжне доручення, що завірене лише підписом уповноваженої особи і печаткою ТОВ «Мілоан», із зазначенням неповного номера банківської картки, належність якої не встановлено, не є належним і достовірним доказом надання ОСОБА_1 кредитних коштів на виконання умов саме кредитного договору № 1180660 від 01 березня 2020 року.
Також колегія суддів погоджується й з висновком суду першої інстанції про відсутність доказів переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі за кредитним договором від 01 березня 2020 року, укладеним між ТОВ «Мілоан» та відповідачкою.
Згідно з частинами 1 і 2 статті 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 517 ЦК України передбачено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
У постанові Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17 зроблено висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012, від 15 квітня 2024 року в справі № 2221/2373/12. Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Позивачем не надано копії самого реєстру боржників за формою, передбаченою додатком до договору відступлення права вимоги.
За відсутності відповідних реєстрів або належних витягів з них, які б відповідали передбаченим додатками до договорів формам, суд позбавлений можливості встановити факт переходу до позивача права вимоги саме до ОСОБА_1 за кредитним договором від 01 березня 2020 року.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Пінг-Понг» (нова назва ТОВ «ФК «Солвентіс»).
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, перевірені доводи сторін та дана їм належна оцінка.
Відповідно до положень статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Пінг-Понг» (ТОВ «ФК «Солвентіс») необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, в тому числі на правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг», яке змінило назву на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс», залишити без задоволення.
Рішення Індустріального районного суду м. Харкова від 29 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст судового рішення складено 13 лютого 2026 року.
Головуючий Ю.М. Мальований
Судді Р.В. Гєрцик
В.Б. Яцина