Справа №953/1098/25 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-кп/818/174/26 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ст.336 КК України
12 лютого 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
- головуючого ОСОБА_2 ,
- суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
- при секретарі ОСОБА_5 ,
- за участю прокурора ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Харкові кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Київського районного суду м.Харкова від 02 квітня 2025 року, -
Цим вироком
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Харкова, громадянина України, українця, із вищою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
засуджено за ст.336 КК України на 3 роки позбавлення волі.
Зміст оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції
Як установив суд, відповідно до Закону України про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та Указу Президента України № 65/2022 «Про загальну мобілізацію», з 24.02.2022 на території України оголошено загальну мобілізацію у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України, та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової мобілізаційної готовності Збройних сил України та інших військових формувань.
Указом Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» 272/2024 від 06 травня 2024 року, затвердженого Законом № 3685-IX від 08.05.2023, строк проведення загальної мобілізації продовжено з 14.05.2024 на 90 діб.
21.05.2024, точний час в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_7 , який відповідно до ч. 9 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», є військовозобов'язаним під час воєнного стану, отримав повістку для прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 , до якого з'явився 21.05.2024 року та пройшов військово-лікарську комісію після чого, будучи придатним згідно довідки ВЛК № 4/1354 від 21.05.2024 до військової служби, отримав повістку для відправлення 04.08.2023 до військової частини № НОМЕР_1 та проходження військової служби.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитись до військової частини, або збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах.
22.05.2024, ОСОБА_7 , маючи прямий умисел, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер, свого діяння, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, не маючи правових підстав на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, будучи придатним до військової служби, згідно довідки військово-лікарської комісії №4/1354 від 21.05.2024, з метою ухилення від мобілізації, без поважних на те причин не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 у зазначену дату, та 14.01.2025 надав письмову заяву про відмову від призову на військову службу у зв'язку із мобілізацією.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 не оспорюючи обґрунтованості засудження та правильності кваліфікації його дій, просить пом'якшити йому покарання шляхом застосування положень ст.75 КК України, оскільки він визнав свою вину у повному обсязі, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, раніше не судимий, має позитивну характеристику, є сиротою, має постійне джерело доходу. Наголосив, що після проходження лікування виразки дванадцятипалої кишки повторно пройде ВЛК та у випадку визнання його придатним до військової служби вступить до лав ЗСУ. Зауважив, що під час першого проходження ВЛК медичні працівники не врахували його довідки із діагнозом, що не було відображено у висновку комісії, у зв'язку з чим його стан здоров'я міг бути неправильно оцінений для призначення до підрозділу ЗСУ, що викликало недовіру і стало причиною неприбуття за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Обвинувачений ОСОБА_7 , будучи повідомленим належним чином про дату, час та місце судового засідання, зокрема відповідно до довідки про доставку повідомлення у додаток «Viber», до апеляційного суду не з'явився, причини своєї неявки суду не повідомив, тим самим скористався на власний розсуд своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні.
Позиції учасників апеляційного провадження
В судовому засіданні апеляційного суду прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого та просив залишити вирок суду без змін.
Мотиви суду апеляційної інстанції
Заслухавши суддю доповідача, думку прокурора, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Фактичні обставини кримінального правопорушення і кваліфікація дій ОСОБА_7 за ст.336 КК України в апеляційній скарзі не оспорюються, тому згідно положень ч.1 ст.404 КПК України висновки суду першої інстанції щодо цих обставин в апеляційному порядку не перевірялися.
Відповідно до вимог ст.65 КК України, суд призначає покарання в межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, враховуючи його ступінь тяжкості, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. При цьому особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження злочинів.
Згідно до положень ст.75 КК України, у разі, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Покарання обвинуваченому ОСОБА_7 призначено необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів, згідно з вимогами ст.65 КК України.
При цьому враховано ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст.12 КК України відноситься до нетяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікаря нарколога не перебуває, із вищою освітою, має постійне місце проживання, відсутність пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин.
Що стосується твердження обвинуваченого про наявність таких пом'якшуючих покарання обставин, як щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, то воно є безпідставним.
Згідно висновків Великої Палати Верховного суду, які містяться у постанові від 27 листопада 2019 року (кримінальне провадження 629/847/15-к) щире каяття - це певний психічний стан винної особи, коли вона засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об'єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям всіх відомих їй обставин вчиненого діяння, вчиненням інших дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину, або відшкодування завданих збитків чи усунення заподіяної шкоди.
Каяття передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, відверту негативну оцінку своєї злочинної поведінки, визнання тих обставин, які ставляться в провину, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.
Однак, враховуючи відсутність докорів сумління і готовності нести кримінальну відповідальність, що виразилося у зверненні до суду із проханням про звільнення від відбування покарання з випробуванням, а також у тому, що під час розгляду справи у суді першої інстанції обвиунвачений визнав вину лише частково, а про її повне визнання почав стверджувати вже після постановлення вироку, свідчить про нещирість його каяття.
Згідно висновків, які містяться у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року (кримінальне провадження №288/1158/16-к), під активним сприянням розкриттю злочину розуміють дії винної особи, спрямовані на надання органам досудового розслідування і суду допомоги у з'ясуванні дійсних обставин справи, які ще не були відомі цим органам. Саме лише визнання власної винуватості під тиском зібраних доказів і підтвердження інформації, вже встановленої компетентними органами з інших джерел, не є активним сприянням розкриттю злочину.
Як слідує із матеріалів кримінального провадження, у них не міститься даних про повідомлення обвинуваченим органам досудового розслідування таких обставин вчинення злочину, які б не були встановлені ними на підставі інших доказів.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення обвинуваченого лише в умовах ізоляції від суспільства з призначенням покарання у виді позбавлення волі у розмірі, який колегія суддів вважає необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження нових злочинів, без застосування ст.75 КК України.
Що стосується посилання обвинуваченого на наявність у нього захворювання, то це саме по собі, за наявності вищевказаних обставин, не є підставою для призначення йому покарання із застосуванням положень ст.75 КК України.
Даних на підтвердження неможливості у зв'язку із захворюванням відбувати покарання у виді позбавлення волі, обвинуваченим не надано.
З огляду на наведене, підстави для зміни вироку - відсутні.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів, -
Вирок Київського районного суду м.Харкова від 02 квітня 2025 року щодо ОСОБА_7 залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий:
Судді: