Єдиний унікальний номер 725/8536/25
Номер провадження 2/725/410/26
про залишення позовної заяви без руху
17.02.2026 року Суддя Чернівецького районного суду міста Чернівців Піхало Н.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, в якому просив розірвати шлюб, укладений між ним та відповідачкою, а також після розірвання шлюбу малолітніх доньок залишити проживати із батьком та встановити факт, що він самостійно виховує та утримує малолітніх доньок.
Ознайомившись із поданою позовною заявою, суддя приходить до висновку, що вона підлягає залишенню без руху, як така, що не відповідає вимогам ст. ст. 175, 177 ЦПК України, виходячи з наступних підстав .
Зокрема, згідно вимог ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Разом з тим, у порушення вимог п. 5, п. 6 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява не містить викладу обставин та посилань на докази, зокрема якими саме діями відповідачка не визнає, порушує чи оспорює права позивача відносно визначення місця проживання дітей з батьком та його участі у їх вихованні, в чому саме виник спір між позивачем і відповідачем у цій частині вимог та не вказує факту порушення його прав з боку відповідачки в частині попередньо визначеного згідно нотаріального договору місця проживання доньок із ним та його участі в їх вихованні, у тому числі не виконання відповідачкою умов укладеного між ними договору.
Крім того, у тексті позову, в обґрунтування вимог про встановлення факту самостійного виховання та утримання дітей, позивач вказує, що встановлення такого факту йому необхідне для отримання соціальної допомоги на дитину, яка виховується одним із батьків, а також одноособового представництва дитини в установах та державних органах, зокрема щодо переміщення дитини без документального оформлення згоди від матері, в контексті чого слід звернути увагу на те, що у позовній заяві не зазначено відомостей про відповідні органи на права та обов'язки яких може вплинути рішення у даній справі та чи звертався позивач до відповідних органів, які поставили під сумнів факт самостійного виховання ним доньок та йому було відмовлено, та з яких підстав.
Таким чином позивачем не додано письмової відмови органу соціального захисту населення, зокрема щодо того чи взагалі заявник звертався із заявою для отримання та призначення допомоги на дітей одиноким матерям (батькам ) у відповідності до порядку який встановлений Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми".
Окремо слід зазначити, що положень щодо можливості визначення судом самостійного виховання дитини одним з батьків Сімейний кодекс України не містить, навпаки, ним чітко встановлено, що сімейні права та обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі (ч.1 ст.14, ч.1 ст.15 СК України). Мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини (ст.141 СК України).
Разом з тим, в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), котрі мають бути підтверджені виключно цивільно-правовими актами (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім), та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб'єктністю, такі права та обов'язки припиняються, та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.
Доказів щодо наявності підстав для обмеження або припинення обсягу прав матері, у зв'язку із чим діти повинні залишатись на самостійному вихованні та утриманні заявника суду позивачем до заяви не надано, як і доказів того, що в питанні виховання чи утримання дітей матір умисно ухиляється від виконання цих обов'язків.
Отже, заявнику слід усунути недоліки заяви шляхом додання до заяви письмової відмови органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері соціального захисту населення, зокрема відмови у прийнятті заяви чи зверненні для отримання державної допомоги на дитину та наявності підстав для обмеження або припинення обсягу прав матері, у зв'язку із чим діти повинні залишатись на самостійному вихованні та утриманні заявника та зазначення уточнення конкретної мети встановлення вказаного заявником факту, який заявник просить встановити.
Крім того, в поданій заяві не зазначено, чому в інший спосіб неможливе встановлення зазначеного факту, не зазначені, які юридичні наслідки для заявника має встановлення даного факту.
Також відповідно до вимог п. 6 ч. 3 ст. 185 ЦПК України, позовна заява повинна містити відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору.
Так, положеннями статті 16 ЦПК України визначено, що сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом. Особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії чи позову.
Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Пунктом 72 постанови КМУ «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини» від 24.09.2008 року №866 передбачено, що для розв'язання спору між батьками щодо визначення місця проживання дитини один із батьків подає службі у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини заяву, копію паспорта, довідку з місця реєстрації (проживання), копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (у разі наявності), копію свідоцтва про народження дитини, довідку з місця навчання, виховання дитини, довідку про сплату аліментів (у разі наявності).
Працівник служби у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини проводить бесіду з батьками та відвідує дитину за місцем проживання, про що складає акт обстеження умов проживання за формою згідно здодатком 9, а також звертається до соціального закладу та/або фахівця із соціальної роботи для забезпечення проведення оцінки потреб сім'ї з метою встановлення спроможності матері, батька виконувати обов'язки з виховання дитини та догляду за нею.
У разі коли батьки дитини проживають у межах різних адміністративно-територіальних одиниць, той із батьків, який подав заяву про визначення місця проживання дитини з ним, звертається до служби у справах дітей за місцем свого проживання (перебування) стосовно проведення обстеження його житлово-побутових умов і складення акта обстеження умов проживання. Зазначений акт передається заявником до служби у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини, працівник якої проводить з ним бесіду.
Разом з тим, зі змісту поданого позову не убачається чи звертався позивач до органу опіки та піклування з заявою про визначення місця проживання дітей та необхідним пакетом документів, чи взагалі розглядалось таке питання органом опіки та піклування із винесенням письмового висновку про доцільність визначення місця проживання дітей разом із позивачем.
Висновок органу опіки та піклування є ключовим доказом по даній категорії справ, якою б не була підстава визначення місця проживання дітей. Даний висновок робиться на підставі засідань комісії органу опіки та піклування про питання доцільності визначення місця проживання дитини. Для підготовки висновку комісія спілкується з батьками та вивчає наявність підстав для визначення місця проживання дітей.
Ненадання висновку одночасно з позовом, а також не залучення даного органу до участі в справі, позбавляє суд можливості провести розгляд справи у встановленому законом порядку.
Таким чином, на цій стадії цивільного процесу позивач зобов'язаний виконувати вимоги щодо доведення певного кола фактів, що мають процесуальне значення, для підтвердження наявності права на пред'явлення позову та дотримання процесуального порядку його пред'явлення.
Крім того, у порушення вимог ч.4 ст.177 ЦПК України, до позовної заяви не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Підпунктом 2 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання до суду позовної заяви немайного характеру справляється судовий збір у розмірі -0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.
Згідно з пп.4 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду заяви у справах окремого провадження справляється судовий збір у розмірі -0,2 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.
Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Так, позивачем об'єднано в позовній заяві дві окремі позовні вимоги, а саме про визначення місця проживання, а також про встановлення факту, що має юридичне значення і кожна з таких вимог є об'єктом справляння судового збору окремо.
Разом із тим, доказів сплати судового збору позивачем не надано, як не надано й доказів звільнення його від сплати судового збору.
Враховуючи вищевказане, а також те, що подана позовна заява подана з порушенням вимог ст. 175, ст.177 ЦПК України, відповідно до ст. 185 ЦПК України позовна заява підлягає залишенню без руху, з наданням строку для усунення недоліків.
На підставі викладеного, керуючись ст.185 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, - залишити без руху.
Повідомити позивача про необхідність виправити вказані недоліки, надавши йому 5 днів для усунення зазначених недоліків з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити, що в іншому випадку позовна заява буде вважатися неподаною та повернута.
Суддя Чернівецького районного
суду міста Чернівців Піхало Н.В.