14.12.10р.Справа № 2/245-10
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сагал-КР", м.Кривий Ріг
до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", м.Київ в особі Криворізького відділення Дніпропетровської обласної філії ПАТ "Укрсоцбанк", м.Кривий Ріг
про визнання кредитного договору недійсним.
Суддя Боділовська М.М.
Представники:
Від Позивача: Бондаренко О.В., довіреність б/н від 20червня 2010р.
від Відповідача: Іванченко О.П.. довіреність № 02-04/648 від 09.12.10р.
Розглядається позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сагал-КР", м.Кривий Ріг до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", м.Київ в особі Криворізького відділення Дніпропетровської обласної філії ПАТ "Укрсоцбанк", м.Кривий Ріг про визнання кредитного договору недійсним.
Розгляд справи відкладався, за клопотанням Позивача строк вирішення спору було продовжено на 15 днів.
Позивач підтримує позовні вимоги. Відповідач позов не визнає з підстав, викладених у запереченні на позов.
Позивач, після початку розгляду справи по суті, надав заяву про зміну предмету позову. Заява судом до розгляду не прийнята.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд-
Встановив:
26 квітня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк»в особі Криворізького відділення Дніпропетровської обласної філії АКБСР «Укрсоцбанк»та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сагал-КР" було укладено договір кредиту № М 120/109/07 та отримано в кредит 270000,00 доларів США.
На Відповідача, як на кредитора за кредитним договором, покладався обов"язок надати грошові кошти Позивачу в розмірі та на умовах, встановлених Договором, а на Позивача, як позичальника, покладався обов"язок з повернення кредиту та сплати комісії і процентів. Для забезпечення виконання Кредитного договору між Відповідачем та ФОП ОСОБА_1, яка є майновим поручителем Позивача за його зобов"язаннями за Кредитним договором, було укладено іпотечний договір № 120/078-І-М 120/109/07 від 26.04.2007 року, предметом іпотеки якого є вбудовано-прибудоване нежиле приміщення АДРЕСА_1, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_1
Позивач вважає, що умови Кредитного договору порушують вимоги чинного законодавства, встановлені для договорів даного виду, а також його особисти майнові права і законні інтереси, та наполягає визнати Договір недійсним, виходячи з наступного:
Пунктом 1.1 Кредитного договору передбачено, що Кредитор зобов"язується надати Позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення,строковості, платності та цільового використання у сумі 270000 доларів США зі сплатою 13% річних та комісій, в розмірі та порядку, визначених в Додатку № 1 до кредтного договору. Позичальник зобов"язаний здійснювати погашення кредиту відповідно до графіку, що міститься в Додатку № 2 до Договору, згідно якого повернення суми кредиту відбувається в валюті наданого кредиту, тобто в доларах США. Нарахування та сплата відсотків за користування кредитом здійснюється в валюті наданого кредиту.
Правовідносини, які виникають з Кредитного договору, за суттю є зобов"язаннями, в яких одна сторона (боржник) зобов"язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певню дію, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання своїх зобов"язань.
ЦК України розрізняє валюту зобов"язання та валюту виконання зобов"язання. Валюта зобов"язання - це валюта, в якій виражається зобов"язання. Валюта виконання зобов"язання - це валюта платежу. Валютою зобов"язання в даному випадку є долар США, виконання зобов"язання проводиться в іноземній валюті.
Відповідач вважає, що, відповідно до ст.533 ЦК України, грошове зобов"язання має бути виконане у гривнях.
Статтею 35 Закону України "Про Національний банк України" встановлено, що гривня (банкноти та монети), як національна валюта, є єдиним законним платіжним засобом на території України, який приймається усіма фізичними та юридичними особами без будь-якого обмеження на всій території України за всіма видами платежів, а також для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви та для переказів.
Уповноваженою державною установою, при застосуванні законодавства України про валютне регулювання і валютний контроль, є Національний банк України. Згідно з п.14 ст.7 Закону України "Про Національний банк України", НБУ здійснює, відповідно до визначених спеціальним законом повноважень, валютне регулювання, контроль за банками та іншими фінансовими установами, які отримали ліцензію НБУ на здійснення валютних операцій.
Надання Відповідачем Позивачу грошових коштів (кредиту) та проведення дій відносно виконання своїх обов"язків в іноземній валюті (в тому числі оплата процентів за користування кредитом, різного роду комісій), за своєю правовою природою, є валютною операцією. Валютні операції проводяться на підставі відповідної ліцензії НБУ.
Згідно ст.2 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" документ, який видається НБУ в порядку і на умовах, визначених в цьому законі, на підставі якого банки та філії іноземних банків мають право здійснювати банківську діяльність, є банківська ліцензія.
На здійснення валютних операцій НБУ видає генеральні та індивідуальні ліцензії. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв"язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання. Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.
Індивідуальної ліцензії потребують, в тому числі, операції щодо:
- надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі;
- використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або застави.
Надання та одержання кредиту в іноземній валюті, використання іноземної валюти як засобу платежу, можливо при дотриманні суб"єктами господарських відносин імперативних вимог законодавства щодо одержання відповідної індивідуальної ліцензії.
Як вважає Позивач, використання Відповідачем долара США як предмету кредитування за споживчим кредитом, є внесенням в Кредитний договір пункту, що погіршує становище Позивача, порівняно з Відповідачем у разі настання певних подій і дає право вимагати визнання Кредитного договору недійсним.
Відповідач позов не визнає, посилаючись на те, що Кредитний договір укладався на основі примірного договору, рекомендованого АКБ "Укрсоцбанк", але сторони мали право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, доповнювати його зміст, як це передбачено п.2ч.4 ст.179 ГК України. При укладенні договорів як зобов"язання - кредитного, так і забезпечення - іпотечного, сторонам повідомлялось, що умови договорів рекомендовані АКБ "Укрсоцбанк" для використання при укладенні, але сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст. Заперечень чи зауважень до умов кредитного договору від сторін за договором не поступало.
Враховуючи, що АКБ "Укрсоцбанк" є системним банком, який подавав рекомендації підпорядкованим філіям на території України застосовувати єдині форми кредитних договорів. В листі банку № 50-16/30-89 від 11.01.2007 року вказано, що зміни до форм договорів можуть вноситися, але вони потребують погодження відповідних структурних підрозділів банку.
Рекомендований банком кредитний договір не є договором приєднання, як вказує Позивач, оскільки, відповідно до п.4 ч.4 ст.179 ГК України, договір приєднання - це договір, запропонований однією стороною для інших суб"єктів, коли ці суб"єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту. Ст.634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Ст.7.1 спірного договору передбачено, що зміни та доповнення до цього договору мають бути вчинені в письмовій формі і підписані належним чином; даний пункт свідчить про те, що спірний договір не є договором приєднання.
Встановлені судом матеріали і обставини справи свідчать про те, що сторони спільно визначили істотні умови кредитного договору: відповідно до ст.180 ГПК України, договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди стосовно усіх істотних умов договору. Згідно з ч.2 ст.181 ГК України, проект договору може бути запропонований будь-якою із сторін. Після сумісного узгодження істотних умов кредитного договору він був погоджений і підписаний Позивачем без будь-яких зауважень.
За вказаних обставин, суд не знаходить підстав для визнання недійсним кредитного договору № 120/109/07 від 26.94.2007 року, в зв"язку з чим позов задоволенню не підлягає.
Керуючись викладеним, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд-
У позові відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Суддя М.М. Боділовська
Повне рішення підписане 17.12.2010 року.