14.12.10р.
Справа № 8/220-10
За позовом Відкритого акціонерного товариства "Павлоградвугілля" (м. Павлоград, Дніпропетровської області)
до Тернівської міської ради (м. Тернівка, Дніпропетровської області)
про визнання недійсним з моменту вчинення правочину п. 9 договору оренди землі № 07-0/2485-А
Суддя Дубінін І.Ю.
Представники:
Від позивача: Мележик О.О. - представник (дов. б/№ від 02.08.10р.)
від відповідача: Чорний О.Ю. - нач.юр. відділу (дов. № 2834/01-15 від 30.11.10р.)
Відкрите акціонерне товариство "Павлоградвугілля" (далі-позивач) звернулося до господарського суду із позовом до Тернівської міської ради (далі-відповідач) про визнання недійсним з моменту вчинення правочину п. 9 договору оренди землі № 07-0/2485-А, укладеного між позивачем та відповідачем.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним.
Між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди землі № 07-0/2485-А, який набрав чинності з моменту його державної реєстрації 25.07.2007р., та за яким орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для обслуговування існуючих приміщень учбово-курсового комбінату.
В п. 9 договору зазначено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.
Відповідно до ст. 13 Закону України "Про плату за землю" від 03.07.1992р. № 2535-ХП, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку, що перебуває у державній або комунальній власності, є договір оренди такої земельної ділянки.
Статтею 15 ЗУ "Про оренду землі" від 06.10.1998р. № 161-ХІУ встановлено, що істотною умовою договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру та індексації. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю, як визначено ст. 21 Закону № 161, встановлюється за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, що встановлюються відповідно до Закону № 2535).
Згідно ст. 14 Закону № 161, договір оренди землі укладається у письмовій формі і у відповідності до типової форми договору оренди землі, яка затверджена постановою КМУ від 03.03.2004р. № 220.
Згідно п. 10 Типового договору оренди землі (далі - Типовий договір), затвердженого постановою КМУ №220 від 03.03.2004р., в редакції що діяла до 13.12.2006р., обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексу інфляції.
Постановою КМУ від 13.12.2006р. №1724 "Деякі питання оренди земель" в Типовий договір внесені зміни. Пункт 10 викладено в такій редакції: "Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії".
Таким чином, сторони у Договорі повинні керуватися п. 10 чинного Типового договору. А п. 9, укладеного між сторонами Договору, є недійсним, оскільки ст. 630 ЦК України та ст. 179 ГК України встановлено обов'язковість використання сторонами типових умов, передбачених законодавством.
Відповідач відзиву на позов не надав, але у судовому засіданні заявив про визнання позовних вимог позивача у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи представників позивача та відповідача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -
Між позивачем та відповідачем 03.07.2007р. було укладено договір оренди землі № 07-0/2485-А, який набрав чинності з моменту його державної реєстрації 25.07.2007р., та за яким позивач надав, а відповідач прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для обслуговування існуючих приміщень учбово-курсового комбінату.
В п. 9 договору зазначено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.
Відповідно до ст. 13 Закону України "Про плату за землю" від 03.07.1992р. № 2535-ХП (далі - Закон № 2535), підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку, що перебуває у державній або комунальній власності, є договір оренди такої земельної ділянки.
Статтею 15 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998р. № 161-ХІУ (далі - Закон №161) встановлено, що істотною умовою договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру та індексації. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю, як визначено ст. 21 Закону № 161, встановлюється за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, що встановлюються відповідно до Закону № 2535).
Згідно ст. 14 Закону № 161, договір оренди землі укладається у письмовій формі і у відповідності до типової форми договору оренди землі, яка затверджена постановою КМУ від 03.03.2004р. № 220.
Типовий договір є передусім уніфікованим засобом, що забезпечує однакове оформлення конкретних договірних відносин.
Згідно п. 10 Типового договору оренди землі (далі - Типовий договір), затвердженого постановою КМУ №220 від 03.03.2004р., в редакції що діяла до 13.12.2006р., обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексу інфляції.
Постановою КМУ від 13.12.2006р. №1724 "Деякі питання оренди земель" в Типовий договір внесені зміни. Пункт 10 викладено в такій редакції: "Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії".
Таким чином, сторони у Договорі повинні керуватися п. 10 чинного Типового договору. А п. 9, укладеного між сторонами Договору, є недійсним, оскільки ст. 630 Цивільного кодексу України та ст. 179 Господарського кодексу України встановлено обов'язковість використання сторонами типових умов, передбачених законодавством.
Згідно зі статтею 217 Цивільного кодексу України правочин не може бути визнаний недійсним у цілому, якщо закону не відповідають його окремі частини й обставини справи свідчать про те, що він був би вчинений і без включення недійсної частини. Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", суд може визнати недійсною частину правочину, з'ясувавши думку сторін цього правочину.
В силу ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
За ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Відповідно до п. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
За ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Вищевикладене свідчить про невідповідність умов спірного договору вимогам чинного законодавства України.
Крім того, відповідач у судовому засіданні визнав позовні вимоги позивача у повному обсязі.
Викладене є підставою для задоволення позову. Судові витрати, сплачені позивачем за розгляд справи по держмиту у сумі 85,00 грн. та інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу у сумі 236,00 грн. слід віднести на відповідача згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 203, 215, 217, 236, 630 Цивільного кодексу України, Законом України "Про оренду землі", Законом України "Про плату за землю", ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги позивача задовольнити.
Визнати недійсним з моменту вчинення правочину п. 9 договору оренди землі № 07-0/2485-А, укладеного між Відкритим акціонерним товариством "Павлоградвугілля" (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Леніна, 76; код ЄДРПОУ 00178353) та Тернівською міською радою (51500, Дніпропетровська область, м. Тернівка, вул. Пушкіна, 5-а; код ЄДРПОУ 33912428).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Суддя
І.Ю. Дубінін