Справа № 752/15479/24
Провадження №: 1-кп/752/1008/26
17.02.2026 рокум. Київ
Голосіївський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024100010001796 відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Коротич, Харківської області, громадянки України, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судима, обвинуваченої у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченої ОСОБА_3 ,
потерпілої ОСОБА_8 ,
встановив:
відповідно до указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 із 5 год. 30 хв. 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан, який триває.
ОСОБА_3 04.06.2024 року близько 15 год. 00 хв., перебуваючи в Голосіївському районі м. Києва, більш чітке місце в ході судового розгляду не встановлено, зустріла раніше незнайому літню жінку - ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після чого, ОСОБА_3 підійшла до ОСОБА_9 , вступила в діалог та запевнила останню про наявність у неї пристріту і про необхідність зняття пристріту за місцем проживання ОСОБА_8 , на що остання погодилась.
В подальшому, 04.06.2024 року близько 16 год. 00 хв., ОСОБА_3 , перебуваючи за місцем проживання потерпілої: АДРЕСА_2 , почали проводити обряд по зняттю пристріту з ОСОБА_8 . В подальшому у невстановлений під час судового розгляду спосіб, ОСОБА_3 таємно, скориставшись надзвичайно похилим віком та станом потерпілої, що виник після обряду, викрала грошові кошти у розмірі 28500 гривень (4 купюри номіналом 1000 грн. та 49 купюр номіналом 500 грн.), які знаходились у кімнаті на батареї, у поліетиленовому пакеті червоного кольору та обгорнуті в жовто-білу хустину. Надалі ОСОБА_3 , продовжуючи діяти таємно для потерпілої, сховала вказані грошові кошти разом з упакуванням до власної жіночої сумки, яку мала при собі, та покинула разом з потерпілою приміщення квартири, маючи можливість розпорядитись викраденим на власний розсуд, чим спричинила потерпілій ОСОБА_10 матеріальної шкоди на загальну суму 28500 грн. 00 коп.
Таким чином, ОСОБА_3 вчинила злочин, передбачений ч. 4 ст.185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.
Обвинувачена ОСОБА_3 в судовому засіданні вину не визнала. Вказала, що часто приїжджає до сестри, сама проживає в Дніпропетровській області. В Києві купляє речі, а вдома вже продає їх. Показала, що 04.06.2024 року десь о 14 год. зустрілась з потерпілою, останній стало зле на сонці і вона надала допомогу. Запропонувала швидку медичну допомогу, але потерпіла відмовилась. Вказала, що допомогла сісти потерпілій в тролейбус і остання попросила довести її додому. Зазначила, що в процесі бесіди потерпіла повідомила, що її «зурочили», на що вона відповіла, що зможе допомогти молитвою, потрібна тільки свята вода. Потерпіла запросила її додому і вона надала їй допомогу на кухні: прочитала молитву. Потім потерпіла пішла до зали, взяла хустку з грошима і дала як «вдячність» за послугу. Показала, що взяла гроші за свою роботу і обіцянок не надавала. Скільки там було грошей - не знає, оскільки вони були зав'язані. Вказала, що подякувала бабусі та поклала хустку до сумки. Була в квартирі приблизно 20 хв. Зазначила, що гроші у бабусі не просила, оскільки за таке не можна називати ціну, а сказала їй віддячте по своїй совісті, на що вона і принесла цю хустинку та сказала, що це вдячність. Після чого бабуся пішла на зупинку, щоб провести її. Показала, що на зупинці сіла в тролейбус, проїхала 1-2 зупинки та вийшла там, де живе її сестра. Вказала, що як тільки вийшла з тролейбусу, до неї підбігли якісь чоловіки та повідомили, що вона в чомусь підозрюється. Також вказала, що при жінках у неї вилучили з сумки кошти, опечатали, а потім її доставили до поліції. Казала при свідках, що поворожила і це плата. Повідомляла поліції, що ворожила бабусі, за що остання їй заплатила. Зазначила, що є циганкою, має дар від своєї бабусі - ворожіння. Вказала, що потерпіла каже, що це було ввечері, хоча ввечері вона була у поліції. Не знає чому її оговорюють як потерпіла, так і свідки.
Не дивлячись на те, що обвинувачена не визнала свою вину, її вина у вчиненні інкримінованого їй злочину за викладених у вироку обставин підтверджується логічними, взаємопов'язаними та безпосередньо дослідженими судом доказами.
Так, потерпіла ОСОБА_8 в судових засіданнях в повній мірі не могла повністю відтворити обставин того дня, вказуючи на свій похилий вік, погану пам'ять, проблеми зі здоров'ям, яке значно погіршилось після того випадку, коли в неї вкрали велику суму грошей, які вона збирала своїй доньці. Пам'ятає, що до неї приходила жінка, вона в поліції її впізнавала чи ні, зараз не пам'ятає (проте після пред'явлення підписів у процесуальних документах, зокрема, протоколі впізнання, наявність своїх підписів підтвердила). Жінка здається її штовхнула, але чітко не пам'ятає. Стверджує, що кошти їй добровільно точно не передавала, вони лежали на вікні чи батареї у кімнаті. Потім чи йшла вона за нею, чи вони разом пішли на вулицю - не пам'ятає. Далі були поліцейські, хто і коли їх викликав, не пам'ятає, чи просила в когось допомоги - так само не пам'ятає. Гроші їй повернули начеб то, але хто і коли, так само не пам'ятає.
Слід зазначити, що потерпіла є жінкою поважного похилого віку (1936 р.н.), що, на переконання суду, об'єктивно зумовлює наявність певних вікових та біологічних змін, які впливають на здатність до повного й послідовного відтворення обставин подій. У зв'язку з цим, потерпіла не пам'ятає окремі деталі, послідовність подій, що є типовим проявом вікової вразливості та не може розцінюватися як недостовірність її показань, зокрема, і через те, що від дня подій до її допиту в судових засіданнях пройшов значний проміжок часу, а також те, що факт злочину негативно вплинув на її здоров'я.
Таким чином, суд оцінює показання потерпілої не як суперечність в показаннях, а як прояв її підвищеної вразливості, зумовленої віком. Вікові особливості потерпілої не нівелюють суті її показань щодо ключової обставини справи, зокрема, відсутності її добровільної волі на передачу грошових коштів обвинуваченій.
Показання потерпілої доповнені та підтверджені в суді свідками.
Так, свідок ОСОБА_11 показав, що є оперуповноваженим. В той день, 04.06.2024 року, був на патрулюванні та побачив обвинувачену ромської національності разом з жінкою похилого віку на зупинці біля бойової машини на перехресті вулиці Виставкової та Голосіївського проспекту в Голосіївському районі м. Києва. Він вирішив поцікавився у потерпілої, чи все в неї гаразд, на що остання відповіла, що обвинувачена приємна, провела її додому, оскільки знімала їй «порчу». У зв'язку з виниклими підозрами, він запропонував потерпілій піти до неї додому та перевірити чи все на місці. По приходу до квартири, потерпіла все перевірила і повідомила, що відсутні гроші, які вона зберігала в квартирі та збирала дочці. Вказав, що після цього подзвонив колезі оперуповноваженому ОСОБА_12 , щоб той перевірив особу ромської національності - обвинуваченої. Він залишився з потерпілою та по лінії 102 викликав СОГ. З колегою в подальшому він побачився вже в Голосіївському УП ГУ НП у м. Києві. Потерпіла стверджувала, що гроші не давала за зняття «порчі» і з неї ніхто нічого не вимагав.
Свідок ОСОБА_13 повідомив, що є оперуповноваженим. 04.06.2024 року був на роботі - відпрацьовував територію з колегою ОСОБА_14 . Вказав, що побачили бабусю - потерпілу і жінку - обвинувачену на зупинці громадського транспорту біля пам'ятника в Голосіївському районі ближче до суду. Деталей того дня не пригадує, пам'ятає, що лишався біля обвинуваченої, куди ходив його напарник - не пам'ятає. В подальшому прибула СОГ, яка в присутності понятих вилучила у обвинуваченої з сумки гроші, зав'язані в хустинку.
Свідок ОСОБА_15 показала, що в той день в червні 2024 року десь після обіду гуляла з донькою в Голосіївському парку біля фонтану і працівники поліції запросили бути понятими. Пам'ятає, що була обвинувачена, одягнута у щось світле з білою сумкою, дівчина і поліцейські: в обвинуваченої вилучали гроші і ще щось. Вказала, що чула розмову поліцейського, він казав: «як Вам не соромно красти у бабусі більше 20-30 тис. грн.?». Обвинувачена мовчала і була згодна з цим, тиску на неї не здійснювали. Поліцейські казали, що обвинувачена ходить до церкви, втирається в довіру та краде. Вказала, що пройшов якийсь час і вона побачила обвинувачену біля церкви. Підтвердила наявність свого підпису на протоколі (т. 1 а.с. 58-67). Також зазначила, що перед тим, які підписати протокол, читала його.
Додатково слід зазначити, що у обвинуваченої не має неприязних стосунків із свідками, а тому вони не мають обґрунтованих приводів для обмовляння та повідомлення неправдивої інформації про події та обставини вчинення ОСОБА_3 злочину.
Свідок ОСОБА_16 показала, що обвинувачена її двоюрідна сестра і у них родинні стосунки. Вказала, що обвинувачена іноді приїжджала до неї в Київ і тоді також зупинилась у неї. Обвинувачена вміє лікувати травми та знімати «порчу». Зазначила, що по справі нічого не знає, але обвинувачена проживала у неї в червні 2024 року за адресою: АДРЕСА_3 , де і була під домашнім арештом. Вказала, що обвинувачена ходить до церкви в м. Покров, а в Києві ходила в маленьку церкву біля озера.
Крім вказаних вище показань потерпілої та свідків, які узгоджуються між собою, вина обвинуваченої підтверджується письмовими доказами, а саме:
даними, що містяться в заяві про кримінальне правопорушення від 04.06.2024 року (т. 1 а.с. 50-51), з яких вбачається, що ОСОБА_8 , будучи попередженою про кримінальну відповідальність згідно зі статтею 383 КК України, повідомила, що 04.06.2024 року приблизно о 16 год. 10 хв. ОСОБА_3 таємно викрала з приміщення квартири за адресою: АДРЕСА_2 , грошові кошти, поміщені у поліетиленовий пакет, який поміщено до жовто-білої хустки у загальному розмірі 28500 грн.;
даними, що містяться в протоколі огляду місця події з ілюстративними таблицями до нього від 04.06.2024 року (т. 1 а.с. 52-57), з яких вбачається місце вчинення ОСОБА_3 злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а саме квартира потерпілої ОСОБА_8 , яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 на 9 поверсі;
даними, що містяться в протоколі затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 04.06.2024 року з ілюстративною таблицею до нього (т. 1 а.с. 57-67), з яких вбачається, що згідно з ст. 208 КПК України ОСОБА_3 було затримано 04.06.2024 року о 16 год. 32 хв. за адресою: м. Київ, проспект Голосіївський, 87. Після чого в присутності двох понятих слідчий здійснив обшук ОСОБА_3 , у якої виявлено та вилучено з сумки грошові купюри номіналом 1000 грн. у кількості 4 купюр; грошові купюри номіналом 500 грн. у кількості 49 купюр, поряд з листком з написом 49х500=24500, які знаходились в пакеті, який в свою чергу знаходився в хустинці жовто-білого кольору. Також з сумки було виявлено та вилучено грошові купюри номіналом 200 грн. у кількості 5 купюр та грошові купюри номіналом 100 грн. у кількості 2 купюр, шнур темного кольору, мобільний телефон марки «Techno» синього кольору, панаму білого кольору та пучок волосся. Під час пред'явлення судом потерпілій фото, остання повідомила, що хустинка жовтого кольору, схожа на ту, в якій у неї вдома знаходились кошти, та які в подальшому зникли;
даними, що містяться в протоколі огляду предмету від 10.06.2024 року з ілюстративною таблицею до нього (т. 1 а.с. 74-83), з яких вбачається, що слідчим СВ Голосіївського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_17 було проведено огляд речей вилучених в ході затримання ОСОБА_3 в порядку ст. 208 КПК України. Під час огляду встановлено, що при розпакуванні спеціального пакету з написом Національна Поліція України №WAR 1220854 виявлено: грошові кошти номіналом 500 та 1000 гривень. Купюри номіналом «500» гривень у кількості 49 купюр загальною сумою 24500 гривень з вказаними серійними номерами: ЄГ 0291150; XB8763986; ЄБ5337962; ВД0131521; ЕЄ5145558; УИ4503695; ЕЖ1358871; АП8670148; ЦА6639081; ХГ1644575; АЄ7019923; ХИ7765114; ХБ4975569; ЛЗ6301399; БТ3969193; ЗГ4210262; ЦА0225632; БА6502777; ЛБ3412035; ЄГ0278590; ЦА8060065; ГЛ3204391; AE5793466; BЄ3867995; ЄЗ3802080; XЗ1421890; БВ9243468; БВ7594367; ФД6793546; ГА7043151; ЄИ3831750; XE7583955; ЕГ7502710; ЄВ3964680; АЕ0244537; ХД4431676; ЄГ7863068; АД9481988; XИ6004717; ЗГ2932159; ЄЄ5185196; XА6803425; ГА8313922; ЄА7544968; ХЖ5401618; ХГ0987597; ББ7399855; ЕВ8341354; ГА9151340. Купюри номіналом «1000» гривень у кількості 4 купюри загальною сумою 4000 гривень, з вказаними серійними номерами: АИ3170277; АB1628010; АB5358273; АВ7148456. Загальна сума оглянутих коштів складає 28500 гривень;
даними протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 17.07.2024 року з додатком до нього (т. 1 а.с. 94-97), з яких вбачається, що потерпіла ОСОБА_8 , будучи попередженою про кримінальну відповідальність згідно зі статтею 385 КК України, впізнала за зовнішнім виглядом, формою та рисами обличчя, формою носа та губ, розміром очей, зачіскою, кольором волосся та іншими індивідуальними ознаками в їх сукупності на фотознімку під номером два - ОСОБА_3 як особу, яка 04.06.2024 року приблизно о 16 год. 10 хв. таємно викрала з приміщення квартири АДРЕСА_4 , грошові кошти у розмірі 28500 грн.;
даними, що містяться в протоколі огляду місця події з ілюстративними таблицями до нього від 04.06.2024 року (т. 1 а.с. 68-72).
Свідок сторони захисту ОСОБА_18 показав, що з обвинуваченою не знайомий, а потерпіла є його сусідкою. Стосунків з нею ніяких немає. Проживає за адресою: АДРЕСА_2 на 5 поверсі. Знає, що вона живе зверху від нього. Повідомив, що від будинку до зупинки громадського транспорту невелика дистанція. Влітку 2024 року потерпіла прийшла до нього після 20 год., вся тремтіла та повідомила, що у неї зникли гроші. Просила допомогти, на що він відповів, що може викликати поліцію. Потерпіла вказала, що вже були слідчі дії і їй треба подзвонити до слідчого, оскільки вона нічого не зрозуміла. Вона нічого не змогла пояснити, дітям не хотіла дзвонити, оскільки не хотіла турбувати. Він зателефонував до поліції, де йому повідомили, що вже оформили факт крадіжки і потерпілій слід звертатись до слідчого. Також пам'ятає, що сусіди казали, що гроші бабусі повернули.
Вказані показання свідка ще раз підтверджують факт перебування потерпілої у певному вразливому стані, викликаного як її віком, так і ймовірно проведеним щодо неї «обрядом», внаслідок чого остання не пам'ятала всі події, які трапились цього ж дня в обідню пору, при цьому як і раніше стверджувала, що кошти, зникли з її квартири, тобто без її відома та без її добровільної волі.
Таким чином, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого злочину доведена поза розумним сумнівом та її дії правильно кваліфіковані за ч. 4 ст. 185 КК України.
Вирішуючи питання щодо кваліфікації дій обвинуваченої та розмежування скоєного від шахрайства суд виходив з того, що з роз'яснень, викладених у п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» слідує, що згідно статті 190 КК України шахрайство це заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. Обман (повідомлення потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних обставин) чи зловживання довірою (недобросовісне використання довіри потерпілого) при шахрайстві застосовуються винною особою з метою викликати в потерпілого впевненість у вигідності чи обов'язковості передачі їй майна або права на нього. При цьому обов'язковою ознакою шахрайства є добровільна передача потерпілим майна чи права на нього.
Таким чином, обов'язковою ознакою шахрайства є добровільна передача потерпілим майна. В той же час, якщо ж обман чи зловживання довірою були лише способом отримання доступу до майна, а саме вилучення майна відбувалося таємно, то склад шахрайства відсутній, і такі дії слід кваліфікувати як крадіжку. На цьому наголосив Верховний Суд у постанові від 02 квітня 2019 року в справі №655/289/17.
Судом було встановлено, що ОСОБА_3 під приводом здійснення послуг з ворожіння потрапила до квартири ОСОБА_8 , проводила певні маніпуляції з потерпілою і після того як маніпуляції були завершені, обвинувачена у невстановлений спосіб, проте таємно для потерпілої, без її добровільної волі заволоділа коштами потерпілої, сховала їх до своєї сумки та в подальшому залишила квартиру, маючи можливість розпорядитьсь вкраденим на власний розсуд. На переконання суду, про факт таємності свідчить і подальші поведінка потерпілої, яка, не розуміючи факт таємного викрадення її грошових коштів ОСОБА_3 , довіряючи останній, провела її на зупинку, спілкувалась з нею та на питання поліції, у якої виникли підозри, повідомила, що ОСОБА_3 є приємною жінкою і їй допомагала, провівши обряд. Не підозрюючи про зникнення грошових коштів, потерпіла лише за наполяганням поліції після перевірки виявила відсутність належної їй суми у квартирі, у зв'язку з чим лише в той момент усвідомила факт їх викрадення.
Як вже зазначалось вище у вироку, як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду потерпіла впевнено та наполегливо стверджувала, що не могла добровільно та усвідомлено передати грошові кошти обвинуваченій. Зазначені кошти були зібрані нею для конкретної мети - допомоги доньці, у зв'язку з чим потерпіла не мала жодних мотивів розпоряджатися ними інакше або передавати їх стороннім особам.
Таким чином, умисел ОСОБА_3 був направлений виключно на таємне заволодіння грошовими коштами потерпілої, тобто саме на крадіжку чужого майна. При цьому, суду не надано жодних доказів про те, що потерпіла самостійно віддала обвинуваченій як «вдячність» грошові кошти, оскільки жодних розмов із потерпілою щодо передачі обвинуваченій грошових коштів ОСОБА_3 не вела, а потерпіла, у свою чергу, дізналась про зникнення грошових коштів лише по поверненню додому за порадою поліції.
Таким чином, на переконання суду позиція сторони захисту щодо відсутності в діях ОСОБА_3 складу злочину передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, спрямована виключно на уникнення від кримінальної відповідальності, суперечить дослідженим у справі доказам та повністю спростовується доводами вказаними вище.
Позиція сторони захисту про те, що органом досудового розслідування чітко не було встановлено час події, спростовані в ході судового розгляду показанням як самої обвинуваченої, так і потерпілої та свідків у справі, які, крім іншого, узгоджуються і з даними рапортів працівників поліції.
Суд погоджується з позицією сторони захисту про те, що частина обставин, викладених в обвинувальному акті із змінами до нього, зокрема, місце зустрічі потерпілої та обвинуваченої, деталізовані обставини, що мали місце в квартирі потерпілої в частині обряду з коштами і т.д., а також виникнення у обвинуваченої умислу на таємне викрадення майна потерпілої в момент їх зустрічі, дійсно не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, у зв'язку з чим обставини вказані у вироку в тому обсязі, що був встановлений та на переконання суду доведений із врахуванням та дотриманням вимог ст. 337 КПК України.
Наявні у справі інші документи, долучені стороною обвинувачення та досліджені судом, зокрема: витяг з ЄРДР, доручення слідчих, довідка слідчого, повідомлення слідчого, постанови слідчих, постанова прокурора, ухвала Голосіївського районного суду м. Києва від 06.06.2024 року, розписки обвинуваченої, розписки потерпілої, повідомлення про завершення досудового розслідування, протоколи про надання доступу до матеріалів досудового розслідування, не є доказами на підтвердження чи спростування вини обвинуваченого чи інших даних, передбачених ст. 91 КПК України, а містять в собі дані процесуального характеру і мають значення для суду при вирішенні питань щодо процесуальних витрат, заходів забезпечення та визнання допустимими тих чи інших доказів.
При призначенні ОСОБА_3 покарання суд враховує тяжкість вчиненого злочину, який відноситься відповідно до вимог ст. 12 КК України до тяжких злочинів, обставини вчинення злочину, позицію сторони обвинувачення в судових дебатах, дані про особу обвинуваченої, яка раніше не судима, має постійне місце реєстрації та проживання, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, відсутність обставин, що пом'якшують покарання та обставину, що обтяжує покарання - вчинення злочину щодо особи похилого віку, і вважає за доцільне призначити останній покарання у виді позбавлення волі в мінімальних межах, передбачених санкцією ч. 4 ст. 185 КК України.
Суд не вбачає підстав для звільнення обвинуваченої ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, оскільки остання не сприяла активно розкриттю злочину, протягом тривалого часу не вибачилась перед потерпілою, що свідчить про не можливість виправлення ОСОБА_3 без відбування покарання реально.
Із врахуванням того, що суд дійшов висновку про призначення обвинуваченій реальної міри покарання, з метою запобігти можливим ризикам ухилитися від суду та перешкодити виконанню вироку після набрання ним законної сили, суд вважає за доцільне обрати обвинуваченій ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Крім того, на підставі ст. 72 КК України суд вважає за необхідне зарахувати обвинуваченій ОСОБА_3 у строк покарання попереднє ув'язнення у даному кримінальному провадженні під час досудового розслідування.
На думку суду, призначене судом покарання є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення нових проступків та злочинів.
Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України, суд
ухвалив:
ОСОБА_3 визнати винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
Початок строку відбування покарання обчислювати з 17.02.2026 року.
Речові докази у кримінальному провадженні:
28500 гривень, що було поміщено до спецпакету WAR1220854, що передані власнику ОСОБА_8 під розписку - залишити останній за належністю.
До вступу вироку в законну силу обрати ОСОБА_3 в рамках кримінального провадження №12024100010001796 запобіжний захід у виді тримання під вартою. Взяти ОСОБА_3 під варту в залі суду негайно.
Зарахувати відповідно до вимог ст. 72 КК України у строк покарання ОСОБА_3 строк попереднього ув'язнення з 04.06.2024 року по 06.06.2024 року включно з розрахунку день за день.
Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва протягом 30 днів.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченій, захиснику та прокурору.
Копія вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1