Справа № 525/1137/25
Номер провадження 2/525/56/2026
Іменем України
09 лютого 2026 року Великобагачанський районний суд Полтавської області в складі: головуючого - судді Ячала Ю.І.,
за участю секретаря Лопатки О.В.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за борговою розпискою, -
встановив:
В жовтні 2025 року представник позивача Акрітов Павло Костянтинович в інтересах позивача ОСОБА_2 звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_3 про стягнення боргу за борговою розпискою, відповідно до якої просить стягнути з відповідача ОСОБА_3 заборгованість в розмірі 50000,00 грн. та судові витрати.
В направленому на адресу суду позові представник позивача зазначив, що 18 жовтня 2023 року ОСОБА_3 , який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , під розписку взяв в борг у позивача ОСОБА_2 , грошові кошти в сумі 25 000,00 грн. (двадцять п'ять тисяч гривень нуль копійок). Сторонами було узгоджено, що кінцевим терміном повернення коштів визначено 31 травня 2025 року. Дані обставини підтверджуються розпискою яка долучається до позовної заяви. Однак у визначений у розписці строк грошові кошти Відповідач не повернув, чим порушив зобов'язання. Більше того зобов'язання не виконано і по цей день. Тому для захисту своїх законних прав та інтересів виникла необхідність у подачі даного позову.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги позивача підтримав в повному обсязі, просив провести розгляд справи за відсутності позивача та задовольнити позовні вимоги на підставі доказів наявних в матеріалах справи.
Відповідач ОСОБА_3 будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явився, заяв про розгляд справи за його відсутності чи про відкладення розгляду справи до суду не подав (а.с. 38, 48, 59).
Суд, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення виходячи з наступного.
18 жовтня 2023 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений договір позики, у відповідності до якого ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 25000,00 гривень, які зобов'язувався повернути не пізніше 31 травня 2025 року. На підтвердження укладення відповідачем була надана розписка, підписана останнім (а.с. 51).
Зі змісту боргової розписки, вбачається наявність між сторонами боргових зобов'язань у вигляді договору позики та вбачається факт передачі відповідної суми коштів від позичальника до позикодавця.
Відповідач ОСОБА_3 у добровільному порядку суму боргу не повернув.
Статтею 545 ЦК України визначено, що, прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.
Отже наявність оригіналу боргової розписки у позивача, кредитора, свідчить про те, що боргове зобов'язання не виконане.
Зазначений висновок узгоджується із висновками, викладеними Верховним Судом у постанові від 31 жовтня 2018 року №707/2606/16-ц.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками ст. 1046 ЦК України
Частина 2 ст. 1047 ЦК України передбачає, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незважаючи на найменування документа, і залежно від установлених обставин робити відповідні правові висновки.
Крім того, за договором позики позичальник зобов'язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором (ч. 1 ст.1049 ЦК України).
Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов'язанням їх повернення та дати отримання коштів.
Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові від 11 листопада 2015 року у справі №6-1967цс15, розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Аналогічна позиція неодноразово висловлювалася і Верховним Судом у постановах від 10 грудня 2018 року у справі №319/1669/16, від 08 липня 2019 року у справі №524/4946/16, від 12 вересня 2019 року у справі №604/1038/16.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідачем ОСОБА_3 жодних доказів на спростування доводів позивача зазначених ним у позові або ж сплати останньому боргу за борговою розпискою, до суду не подано.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Отже, враховуючи вищевикладене, а також те, що боргова розписка від 18.10.2023 року підтверджує факт укладення договору позики, а відтак і отримання коштів відповідачем та виникнення у нього обов'язку в їх поверненні, який відповідачем в свою чергу не виконано, оскільки оригінал боргової розписки знаходився у позивача по справі, тому з сукупності вказаних підстав, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за борговою розпискою в розмірі 50000 грн.
Таким чином позовні вимоги про стягнення боргу підлягають задоволенню.
Щодо стягнення з відповідача судових витрат, які складаються з судового збору та витрат на правничу допомогу, то суд зазначає наступне.
Встановлено, що позивачем до матеріалів справи долучено копію договору про надання правничої допомоги № 215 від 24.09.2025, розрахунок вартості правничої допомоги, акт приймання-передачі від 02.10.2025, квитанцію про отримання гонорару за надання правничої допомоги, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордер, з яких вбачається, що вартість послуг наданих адвокатським об'єднанням становить 15000,00 грн. (а.с. 13-26).
За вказаних вище обставин на підставі зібраних у справі доказів суд приходить до переконання, що стороною позивача в силу вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України доведено реальність витрат на правову допомогу, розмір яких суд вважає співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, надання послуг, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи, що об'єктивно вбачається з матеріалів справи та розцінюється судом, як достатніми підставами для розподілу судових витрат.
На думку суду, зазначені витрати є фактично понесеними, а їх розмір належно обґрунтований стороною позивача.
При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір в сумі 1211,20 гривні, відповідно до Закону України ''Про судовий збір''.
Зважаючи на те, що позовні вимоги суд задовольняє повністю, в загальній сумі 50000,00 грн., тобто 100,00 %, то з відповідача у відповідності до ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню судовий збір в сумі 1211,20 гривень та 15000,00 гривень витрат на правничу допомогу.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 133, 141, 223, 229, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-282, 284, 288, 354, 355 ЦПК України, суд, -
вирішив:
Позов ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , до ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , про стягнення боргу за борговою розпискою, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_2 , 17 лютого 1989 року, заборгованість за договором позики відповідно до розписки від 18 жовтня 2023 року в сумі 50000,00 (п'ятдесят тисяч гривень 00 копійок).
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , судові витрати в сумі 16211,20 (шістнадцять тисяч двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення виготовлено 17.02.2025 року.
Суддя Ю.І. Ячало