Справа № 367/14906/25
Провадження №2/367/484/2026
Іменем України
16 лютого 2026 року м. Ірпінь
Ірпінський міський суд Київської області у складі:
головуючого судді Одарюка М.П.
за участю секретаря судових засідань Бобриш М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ірпені в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 357/14906/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
установив:
В грудні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що 26.03.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (оферти) № 26.03.2025-100000217. Відповідно до договору від 26.03.2025 року ОСОБА_1 отримала кредитні кошти у розмірі 12 000 грн, строком на 184 дні, дата повернення кредиту 25.09.2025. Відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим, утворилась заборгованість, яка станом на момент пред'явлення позову становить 42 480,00 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 12 000,00 грн., по процентам в розмірі 22 080,00 грн., по комісії за надання кредиту 2 400,00 грн, 6 000,00 грн - неустойки, чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 24 грудня 2025 року провадження у справі відкрито та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач 12 січня 2026 року через систему «Електронний суд» надала відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги визнала частково щодо вимоги про стягнення тіла кредиту у розмірі 12 000,00 грн, розмір відсотків просила зменшити до справедливого рівня, який не може перевищувати розмір тіла кредиту у стягненні комісії та неустойки просила відмовити, посилаючись на ст. 18 ЗУ « Про захист прав споживачів» та п.6 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, який є чинним та встановлює імперативну заборону на стягнення неустойки ( штрафів, пені) у період воєнного стану ( а.с.52-56).
У відповіді на відзив представник позивача вказує, що матеріали справи не містять жодних розрахунків, які б спростовували правильність розрахунків заборгованості долучених до матеріалів справи позивачем, а за висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 11.07.2018 року у справі № 753/7883/15, доводи сторони про необґрунтованість розрахунку кредитної заборгованості є безпідставними, якщо сторона на його спростування не надала власного розрахунку.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з розглядом справ в порядку спрощеного провадження за відсутністю всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові матеріали справи, вивчивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши надані докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов таких висновків.
Положеннями ч. 1 ст.13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що 26.03.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №26.03.2025-100000217, шляхом підписання заявки, що є невід'ємною частиною цього договору, підпис відповідача на якому вчинено із застосовуванням електронного підпису у виді одноразового ідентифікатора. Відповідно до його умов ТОВ «Споживчий центр» надало відповідачу кредит у розмірі 12 000 грн. строком на 184 днів з дати його надання і датою повернення (виплати) кредиту 25 вересня 2025 року, зі сплатою процентної ставки та комісією (а. с. 22-28).
Згідно листа ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» від 24.11.2025 року вих. № 174-2411 відповідно до договору на переказ коштів ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024 було успішно перераховано кошти на платіжну катку клієнта 4149497508663558 26.03.2025 12 000,00 грн, номер транзакції в системі iPay.ua-691082687, призначення платежу: видача за договором кредиту № 26.03.2025-100000217( а.с.10).
Більш того, відповідно до наданої ТОВ «Споживчий центр» довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором №26.03.2025-100000217 від 26 березня 2025 року, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором становить 42 480,00 грн. і складається з основного боргу 12 000,00 грн., процентів 22 080,00 грн., комісії за надання 2 400,00 грн та 6 000,00 грн. - неустойки (а. с. 11).
Статтею 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
У статті 3 ЗУ «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 2 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію,і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).
За змістом статей 626, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно із частиною 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) і договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Згідно із ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Отже, принцип змагальності сторін визначений законом і він передбачає, що кожна сторона повинна довести перед судом обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У кожної із сторін не має процесуальних переваг в доведенні своїх вимог і заперечень.
Судом встановлено факти: укладення між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 вищевказаного кредитного договору №26.03.2025-100000217 від 26.03.2025 року, існування заборгованості відповідача за вищевказаним кредитним договором у частині заборгованості за основним боргом - 12 000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а також визнається позивачкою, а тому суд дійшов висновку про обґрунтованість позову в цій частині позовних вимог.
Щодо посилань відповідачки на невідповідність розрахунку заборгованості у частині нарахування процентів за користування кредитними коштами, суд виходить з наступного.
Статтею 6ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Судом встановлено, що під час укладення спірного кредитного договору відповідач був належним чином повідомлений про умови кредитування, у тому числі щодо процентної ставки за кредитом, її типу (фіксована), порядку її обчислення та сплати процентів, реальної річної процентної ставки, та погодив такі умови, підписавши договір шляхом проставляння електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
За своєю правовою природою проценти за кредитом входять до складу кредитного зобов'язання та обов'язок позичальника сплатити проценти за надані йому грошові кошти (кредит) є істотною умовою кредитного договору відповідно до вимог Цивільного кодексу України та вимог статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
У цивільному законодавстві діє презумпція правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст.1056-1ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Частиною 1 ст. 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, у якій припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики в разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, оскільки в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 цього Кодексу, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
У зазначеній постанові Верховний Суд, розглядаючи питання стягнення штрафних санкцій за договором споживчого кредитування, сформував низку правових висновків. Зокрема, Велика Палата розмежувала поняття «строк договору», «строк виконання зобов'язання» і «термін виконання зобов'язання».
Надаючи правову оцінку вказаним поняттям у частині нарахування штрафних санкцій за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього. Відрізняються терміни в тому випадку, коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов'язання і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов'язання. Указаний висновок міститься у п. 35 Постанови.
Окрім того, в п. 54 постанови Верховний Суд вказує, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Тобто, згідно з логікою Верховного Суду, припинення нарахування передбачених договором процентів можливо у двох випадках: закінчення строку кредитування, який визначений договором, та пред'явлення вимоги в порядку ч. 2 ст. 1050 ЦК України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 (справа № 910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від вказаного правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1ст. 599 ЦК України).
Згідно п. 3. договору кредит надається строком на 184 днів з дати його надання, дата повернення ( виплати) кредиту ( п.4 договору) 25 вересня 2025 року.
Пунктом 5 договору передбачена продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування та строку виплати кредиту. Позичальник має право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та строку виплати кредиту, установлених договором, на підставі поданого до кредитодавця звернення .
Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 день користування кредитом , яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. ( п.6 договору).
Денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Денна процентна ставка та її розрахунок: 0,88% (19470,86/12000)/184х100%) ( п.10 договору).
Проценти (економічна сутність - плата за користування кредитом) розраховуються шляхом множення всієї суми кредиту ( включаючи всі транші) ( залишку від всієї суми кредиту) (база розрахунку) на кількість днів користування кредитом/залишком кредиту на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді ( п. 11 договору).
Відповідно до статті 654 ЦК України «Форма зміни або розірвання договору» зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Як встановлено з матеріалів справи, строк кредитування кредитним договором № 26.06.2025-100000217 від 26.03.2025 був погоджений сторонами та становив 184 дні з нарахуванням 1,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Після того сторони не укладали договір про продовження строку дії договору і не погоджували строк кредитування.
Слід також зауважити, що у відповідності до положень ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення всієї суми кредиту матеріали справи не містять.
Крім того, слід звернути увагу, що відповідачем не долучено до матеріалів справи обґрунтованого розрахунку заборгованості щодо нарахування процентів боржнику з можливість встановлення періоду їх нарахування, такого розрахунку не надано і позивачем.
Нарахування та стягнення процентів за користування позикою та кредитом поза визначеним кредитним договором строком суперечить вимогам ЦК України та висновкам Верховного Суду.
Оскільки позивачем не було надано суду розрахунку заборгованості боржника на момент звернення до суду з позовної заявою про стягнення боргу за кредитним договором № 26.03.2025-100000217 від 26.03.2025 року щодо нарахування відсотків, суд вважає за можливе, визначити розмір відсотків відповідно до умов договору про споживчий кредит на момент його укладання, та який узгоджений між позивачем та відповідачем, становить 22080 грн. за період з 26.03.2025 по 25.09.2025, виходячи з розрахунку: 12 000 грн. (залишок тіла кредиту) х 1,00 (відсоткова ставка) х 184 днів (строк позики).
Враховуючи ту обставину, що суду не надано доказів того, що ОСОБА_1 повернула кредитні кошти, отримані нею на підставі кредитного договору 26.03.2025-100000217 від 26.03.2025 року , на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за відсотками в сумі 22 080,00 грн. ( яка вказана у довідці - розрахунку заборгованості позивача), вказаний розмір заборгованості погоджений сторонами кредитного договору, отже суд не бере до уваги доводи відповідача про зменшення розміру заборгованості за процентами до розміру тіла кредиту, оскільки вона підписуючи кредитний договір погодилась з умовами викладеними в ньому, а також матеріали справи не містять та відповідачкою не надано доказів того, що вона зверталася до суду з позовом про визнання кредитного договору недійсним в цілому або в окремій його частині.
Разом з тим, згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установивши, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває до теперішнього часу.
Отже, щодо неустойки в розмірі 6 000,00 грн., суд зазначає, що відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час воєнного стану нарахування неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов'язань заборонено, а тому позовна вимога в частині стягнення неустойки є незаконною.
Також відповідно до частин 1 та 2 ст. 11 ЗУ «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Частиною 5 статті 12 ЗУ «Про споживче кредитування» встановлено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Згідно з висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше ніж один раз на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 цього Закону. Зокрема, оскільки позивачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що положення пунктів кредитного договору щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.
Отже, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога в частині стягнення комісії в сумі 2 400,00 грн. задоволенню не підлягає.
Враховуючи викладене, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що позовна заява ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягає частковому задоволенню в частині стягнення: заборгованості за основним боргом - 12 000,00 грн. та заборгованості за процентами 22 080,00 грн., що на загальну суму 34 080,00 грн., а в задоволенні іншої частини позовних вимог необхідно відмовити з підстав недоведеності вказаних вимог представником позивача.
Згідно зі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 1943,39 грн. (34080 грн.*2 422,40 грн. /42480 грн.), що пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. ст. 207, 526, 549, 551, 610, 611, 626, 627, 628, 638, 1048-1049, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 12, 76-81, 89, 141, 206, 223, 247, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №26.03.2025-100000217 від 26.03.2025 року в розмірі 34 080 (тридцять чотири тисячі вісімдесят) гривень 00 копійок, яка складається з заборгованості: за основним боргом - 12 000 (дванадцять тисяч) гривень 00 копійок та заборгованості за процентами 22 080 (двадцять дві тисячі вісімдесят) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» понесені та документально підтверджені судові витрати у справі у вигляді судового збору в розмірі 1 943 (одна тисяча дев'ятсот сорок три) гривні 39 копійок.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, адреса місцезнаходження: вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ.
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя М.П. Одарюк