17.02.2026 Справа № 363/5633/25
17 лютого 2026 року Вишгородський районний суд Київської області в складі головуючого судді Лукач О.П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ГЕЛЕКСІ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,
25.09.2025 до Вишгородського районного суду Київської області, через систему «Електронний суд», представником позивача - адвокатом Рудзейом Ю.В. подано вказану вище позовну заяву, у якій просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики у сумі 25682,60 грн., а також судові витрати - сплачений судовий збір у розмірі 2423,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5000,00 грн.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що 23.09.2021 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ГЕЛЕКСІ» (23.06.2025 року назву було змінено на ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ») та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи було укладено договір позики на умовах невідновлювальної кредитної лінії №239883 в електронній формі (надалі - кредитний договір/договір позики). На той час, «ФК «ГЕЛЕКС» було фінансовою установою та здійснювало діяльність на ринку фінансових послуг. З цією метою, «ФК «ГЕЛЕКС» було організовано сервіс з надання онлайн позик (https://cashinsky.ua), який забезпечував надання грошових коштів у позику з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем шляхом укладення з клієнтами електронних договорів позики. Відповідно до положень Договору позики Позикодавець надає Позичальнику позику (надалі за текстом іменується - «позика» в усіх відмінках), а Позичальник зобов'язується повернути позику та грошову винагороду за користування позикою у відповідності до умов Договору, в національній грошовій одиниці України - гривні, в сумі та строк встановлений цим Договором. Грошові кошти у позику за цим Договором надаються на умовах невідновлювальної кредитної лінії. Грошові кошти у позику за цим Договором надаються окремими траншами. Зазначено, що Позивач не відкриває рахунки споживачам фінансових послуг та не здійснює їх обслуговування. Тому, з метою перерахування коштів Позичальникам, Позивач уклав договір з надавачем платіжних послуг - ТОВ «ФК «ЕЛАЕНС». ТОВ «ФК «ЕЛАЕНС» (ТМ «ФОНДІ») є компанією, що мала право на надання платіжних послуг. На підставі договору №04/08-17-ПК від 04.08.2017 ТОВ «ФК «ЕЛАЕНС» (ТМ «ФОНДІ») надавало «ФК «ГЕЛЕКС» послуги з переказу фізичним особам грошових коштів, без відкриття рахунку. Відповідно до змісту довідки наданої платіжним оператором, у результаті платіжної операції на картковий рахунок Позичальника, було успішно перераховано кошти у сумі 6100 грн. Відповідно до умов договору позики, стандартна процентна ставка становить 1.5 % в день, підвищена процентна ставка у випадку прострочення терміну платежу становить 3.0%. Відповідач не виконує свої грошові зобов'язання належним чином, довготривалий строк. Заборгованість відповідача перед позивачем на дату подання позову складає 25682,6 грн., з яких: 6100 грн. - заборгованість за позикою; 19582,6 грн., - заборгованість по процентам за користування позикою.
Після виконання судом вимог частин шостої та восьмої статті 187 ЦПК України, ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 08.10.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу (представнику) строк для усунення недоліків, зазначених у вказаному судовому рішенні.
09.10.2025 до суду, через систему «Електронний суд», на виконання вимог ухвали суду від 08.10.2025, представником позивача подано заяву про усунення недоліки, долучивши до неї докази про надсилання відповідачу копію позовної заяви з додатками, згідно переліку, на адресу зареєстрованого місця проживання.
Ухвалою суду від 20.10.2025 у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, оскільки зазначений спір є малозначним та враховуючи положення статей 274, 279 ЦПК України.
Позивачу та його представнику, у порядку, встановленому статтею 14 ЦПК України, було надіслано копію ухвали про відкриття провадження у справі, після чого, сторона позивача з будь-якими клопотаннями/заявами до суду не зверталася.
З урахуванням того, що 09.10.2025, відповідно до статей 43, 177 ЦПК України, позивачем надіслано відповідачу копію позовної заяви з додатками, копію ухвали суду від 20.10.2025 про відкриття провадження у справі, відповідачу було надіслано судом 21.10.2025 та 26.11.2025 (повторно) на адресу зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання: АДРЕСА_1 , а також, 21.10.2025 - на електронну пошту відповідача, зазначену у кредитному договорі та позивачем у позові, та згідно довідки про доставку електронного документу - ухвалу суду доставлено до електронної скриньки 21.10.2025, проте відповідач розглядом справи не цікавилася.
Конверти із судовою кореспонденцією, надіслані відповідачу, повернувся до суду без вручення адресату з причин «за закінченням встановленого терміну зберігання».
Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 23.01.2023 у справі №496/4633/18 листи, що повернулися з відміткою довідкою поштового відділення про причину повернення - «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими. Звісно ж, за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.
Відповідно до частини п'ятої статті 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (частина четверта статті 268 ЦПК України).
Згідно з частиною п'ятою статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше, як за звернення особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
Згідно статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно вимог статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин у їх сукупності, судом встановлено, що 23.09.2021 між ТОВ «ФК «Гелексі» (позикодавець) та відповідачем (позичальник) було укладено Договір позики на умовах невідновлювальної кредитної лінії №239883 (а.с. 5-9).
Згідно п. 1.1. договору, якого позикодавець надає позичальнику позику, а позичальник зобов'язується повернути позику та грошову винагороду за користування позикою у відповідності до умов договору, в національній грошовій одиниці України - гривні, в сумі та в строк встановлений цим договором.
Відповідно до п. 1.3. договору, грошові кошти у позику за цим договором надаються окремими траншами. Загальний розмір всіх наданих за цим договором траншів не може перевищувати розмір невідновлювальної кредитної лінії зазначений в п. 1.9 цього договору.
Згідно п. 1.5. договору сторони домовилися, що за цим договором позикодавець надає, а позичальник отримує перший транш на наступних умовах:
сума позики - 6 100,00 грн. (сума позики за траншем №1)(п. 1.5.1);
плата за користування позикою за траншем №1 встановлюється у вигляді фіксованих процентів та складає 1,9% в день від початкового розміру позики за траншем №1 відповідно до 1.5.1 договору (п. 1.5.1);
строк повернення позики за траншем №1 (термін платежу): 07.10.2021 (п. 1.5.3). Орієнтовна реальна річна процентна ставка позики за траншем № 1 для споживача на дату укладання договору становить 693,50% (п. 1.5.4). Орієнтовна загальна вартість позики за траншем № 1 для споживача на дату укладання договору становить 2166 грн. (п. 1.5.5);
орієнтовна реальна річна процентна ставка позики за траншем №1 для споживача на дату укладання договору становить: 693,50% (п. 1.5.4);
орієнтовна загальна вартість позики за траншем №1 для споживача на дату укладання Договору становить: 1622,6 гривень(п.1.5.5);
позика за траншем №1 надається позичальнику в сумі, що зазначена в пп.1.5.1. Договору в безготівковій формі (шляхом зарахування відповідної суми на банківський рахунок/банківську картку вказану позичальником під час надання особистих даних позичальника в Особистому кабінеті) (п.1.5.6);
Якщо позичальник повертає позику за траншем № 1 в той самий день, що і день отримання позики, позикодавець сплачує на користь позикодавця компенсацію в розмірі
100 грн. В цьому випадку вимоги п.п.1.5.2 не застосовуються (п. 1.5.7).
Пунктом 1.6 договору передбачено, що нарахування процентів за договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою.
Згідно п. 1.7. договору, плата за користування позикою за цим договором встановлюється у вигляді процентів та складає 3,0% в день від загального розміру невідновлювальної кредитної лінії відповідно до п. 1.9 договору.
Загальний розмір невідновлювальної лінії за цим договором складає 6100 грн. (п. 1.9).
Строк дії договору становить три роки з дати підписання сторонами (п. 1.10).
Датою підписання цього договору сторонами є дата зазначена у преамбулі договору
(п. 1.11).
У пункті 1.12. договору зазначено, що сторони домовилися, що умови надання інших траншів за цим договором узгоджується сторонами шляхом підписання додаткових угод до цього договору, які є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до п. 3.1. договору, позичальник зобов'язується повністю повернути позикодавцю суми отриманих позик за траншами та виконати всі інші зобов'язання встановлені договором, не пізніше строків, встановлених цим договором.
Сторони домовилися, що повернення позики та сплата плати за користування позикою здійснюватиметься згідно графіка платежів, який є невід'ємною частиною цього договору та розміщується в особистому кабінеті (п. 3.2).
Відповідно до п.4.3 договору у випадку прострочення терміну платежу зі сплати заборгованості за позикою за траншем №1 та/або іншим траншами за цим договором та/або позикою за договором, позичальник зобов'язаний сплатити позикодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми простроченого платежу.
У розділі 10 договору позики зазначено, що позичальник підписав договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором /q039xvxv/.
Також, 23.09.2021 цим самим одноразовим ідентифікатором /q039xvxv/, відповідачем підписано Таблицю обчислення загальної вартості кредиту (а.с. 10), паспорт позики, яким передбачено основні умови кредитування (а.с. 11-13).
Листом ТОВ «ФК «ЕЛАЄНС» № 239883 від 01.09.2025 підтверджується факт отримання відповідачем коштів у позику, відповідно до якого ТОВ «ФК «ЕЛАЄНС», на підставі договору за №04/08-17ПК про надання послуг з переказу грошових коштів (переказ на картку) від 04.08.2017, надавало ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» послуги з переказу грошових коштів фізичним особам, без відкриття рахунку. На рахунок отримувача успішно перераховано грошові кошти, деталі операції: платник: ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» (код ЄДРПОУ 41229318); отримувач: ОСОБА_1 ; номер транзакції в системі: 1460661900; номер операції: 446477544; дата проведення платежу: 23.09.2021; сума платежу: 6 100 грн.; платіжний засіб (метод): картка; банк-емітент платіжної картки отримувача коштів PRIVATBANK; номер банківської картки отримувача коштів - НОМЕР_1 (а.с. 17, 18)
Із розрахунку заборгованості вбачається, що в період з 23.09.2021 по 03.02.2022, заборгованість ОСОБА_1 становить 25682,60 грн (а.с. 14-16).
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно із частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Спір між сторонами виник з договірних правовідносин, які врегульовані нормами Цивільного кодексу України в частині позики та договору кредиту, а також регулюються загальними положеннями про договір та зобов'язання.
Згідно із статтею 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з вимогами частини четвертої статті 203 цього Кодексу правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
За змістом статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У відповідності до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Відповідно до статті 509 цього Кодексу зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 626, частина перша статті 628 ЦК України).
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (частина друга статті 638 ЦК України).
Відповідно до положень статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац 2 частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 №127/33824/19; від 16.12.2020 у справі №561/77/19.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини п'ятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Таким чином, судом встановлено, що між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ГЕЛЕКСІ» (нова назва ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ») та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір позики на умовах невідновлювальної кредитної лінії №239883 у формі електронного документу з електронними підписами.
З досліджених судом доказів, наявних у матеріалах справи у їх сукупності, суд вважає, що ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ГЕЛЕКСІ» (нова назва ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ») належним чином виконано умови кредитного договору у частині надання відповідачу кредитних коштів, шляхом їх перерахування на належний відповідачу картковий рахунок.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк згідно з вказівками закону та договору.
Відповідно до статей 527, 530 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Положеннями частини другої статті 1050 ЦК України передбачено, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно із статтею 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а стаття 615 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.
У відповідності до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, а частиною першою
статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Частиною 1 статті 625 ЦК України зазначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Доказів того, що відповідач здійснила оплату заборгованості матеріали справи не містять, тобто, відповідач взяті на себе зобов'язання по виплаті кредитних коштів у строки визначені кредитним договором не виконує, термін сплати коштів порушено.
Враховуючи, що відповідач взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконала, кредитні кошти не повернула, внаслідок чого виникла заборгованість, яка не спростована, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за договором позики на умовах невідновлювальної кредитної лінії №239883 від 23.09.2021 у заявленому розмірі.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, судом встановлено наступне.
Відповідно до положень статті 265 ЦПК України, суд під час ухвалення судового рішення вирішує питання про судові витрати склад та розмір яких входить до предмета доказування в справі.
Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно із частинами першою та другою статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Представник позивача заявив вимогу про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн. На підтвердження розміру понесених судових витрат на правничу допомогу суду надано копії: Договору про надання правничої допомоги від 09.07.2025, що укладений між ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» та адвокатом Рудзеєм Ю.В. (а.с. 20); Акту наданих послуг за №226 від 01.09.2025, згідно якого правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правової рекомендації (консультації) щодо захисту інтересів клієнта - 1000,00 грн (1 години), складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, позивач - 3000,00 грн (2 години) та формування додатків до позовної заяви (письмові докази) - 1000 грн (1 година). Разом - 5000грн (а.с. 21).
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу, суд виходить з диспозиції частини першої статті 137 ЦПК України, у відповідності до якої, витрати пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Так, згідно із частиною другою статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 3 грудня 2021 у справі № 927/237/20).
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд згідно статті 137 ЦПК України, зважаючи на предмет позову, його ціну, зміст позовної заяви, докази долучені до неї, виходячи з обсягу реальних та фактично наданих послуг у малозначній, нескладній справі, вважає, що заявлені витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000, 00 грн. є завищеними, які не відповідають критерію розумності, неспівмірні із виконаною роботою, а їх відшкодування матиме надмірний характер.
За таких обставин, суд визнає доведеним понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу на суму 3000,00 грн., як таку, що є співмірною із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами, часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для позивача та яка є найбільш справедливою, виходячи з конкретних обставин справи.
Крім того, відповідно до положення ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню судовий збір у розмірі 2 422,40 грн., який сплачений позивачем при подачі позовної заяви до суду.
Керуючись Законом України «Про електронну комерцію», статтями 3, 4, 6, 11, 15, 16, 202-207,525, 527,530, 536, 549, 598, 599, 610 612, 615, 624 626, 628, 629, 638, 639, 1048 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, статтями 2, 4, 5, 12, 13, 19, 76-89, 133, 134, 141, 174, 258, 259, 263-265, 274, 354 ЦПК України, суд
позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ГЕЛЕКСІ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ГЕЛЕКСІ» заборгованість за Договором позики на умовах невідновлювальної кредитної лінії №239883 від 23.09.2021, у розмірі 25 682,60 гривень, з яких: 6 100,00 гривень - заборгованість за позикою; 19 582,60 гривень - заборгованість за процентами, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422, 40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 гривень, а всього стягнути 31 105 (тридцять одна тисяча сто п'ять) гривень 00 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ГЕЛЕКСІ», код ЄДРПОУ 41229318, юридична адреса: 01054, м. Київ, вул. В'ячеслава Липинського, буд. 10/1;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації:
АДРЕСА_1 .
Суддя О.П. Лукач