17.02.2026 Справа № 363/5220/25
17 лютого 2026 року Вишгородський районний суд Київської області в складі головуючого судді Лукач О.П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,
04.09.2025 до Вишгородського районного суду Київської області, через систему «Електронний суд» (зареєстровано судом 05.09.2025), директором ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» - Сердійчук Я.Я. подано позовну заяву, у якій просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором №13161282 від 07.09.2024 у розмірі 17880,00 грн., а також судові витрати - сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 9000,00 грн.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що 07.09.2024 між ТОВ «ЕКО ФІН» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту кредитодавця, який є сукупністю інформаційно-комунікаційних систем позивача, в рамках якого реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено Договір про споживчий кредит/Кредитний договір №13161282. Зазначений Кредитний договір, укладений у відповідності до норм ч. 1 ст. 13 ЗУ «Про споживче кредитування» в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених ЗУ «Про електронну комерцію». Відповідно до умов Кредитного договору, позивач взяв на себе зобов'язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту - 4 000 грн; строк користування кредитними коштами - 730 днів, з 07.09.2024 та закінчується 06.09.2026 (включно) та складається із дисконтного (пільгового) періоду та поточного періоду. Проценти за користування кредитом протягом дисконтного (пільгового) періоду становлять - 0,01 % за один день від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду нараховуються за базовою (стандартною) процентною ставкою в розмірі 1 % за один день від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду. Кредитодавець виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного Кредитного договору, перерахувавши грошові кошти на рахунок позичальника/картковий рахунок позичальника. Відповідач підписавши Кредитний договір та отримавши кредитні кошти, зобов'язалась повернути кредит та сплатити плату за користування кредитом, у вигляді нарахованих на суму кредиту процентів за фактичний строк користування кредитом у порядку, встановленому цим Договором (Графіку розрахунків (платежів), зокрема протягом Дисконтного (пільгового) періоду кредитування позичальник зобов'язана сплатити кредитодавцю проценти не пізніше останнього дня Дисконтного (пільгового) періоду кредитування, а після закінчення Дисконтного (пільгового) періоду кредитування, позичальник зобов'язана сплачувати кредитодавцю проценти щоденно. Умовами Кредитного договору передбачено, що у випадку невиконання позичальником умов цього Договору, зокрема, але не виключно: порушення позичальником строків оплати процентів, невжиття заходів щодо підтвердження її фінансового стану, тощо, кредитор має право вимагати дострокового погашення усієї заборгованості за кредитом. Підписанням Договору відповідач підтвердила, що вона ознайомлена з усіма його істотними умовами та їй була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства. 11.08.2025 було укладено Договір № 11-08/25 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКО ФІН» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» права вимоги за Кредитними договорами до позичальників, в тому числі за Договором №13161282. Таким чином, ТОВ «Факторинг Партнерс» наділено правом вимоги до відповідача за Договором №13161282. Станом на сьогоднішній день заборгованість за Договором відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв'язку з чим у відповідача обліковується прострочена заборгованість. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №13161282 від 07.09.2024, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 17 880,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 4 000 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 13 560,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 320 грн.
Після виконання судом вимог частини восьмої статті 187 ЦПК України, ухвалою суду від 12.09.2025, з урахуванням ухвали суду від 20.10.2025 про виправлення описки, у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, оскільки згідно правил частини шостої статті 19 ЦПК України зазначений спір є малозначним та враховуючи положення статей 274, 279 ЦПК України.
Позивачу та його представнику, у порядку, встановленому статтею 14 ЦПК України, було надіслано копію ухвали про відкриття провадження у справі, після чого, сторона позивача з будь-якими клопотаннями/заявами до суду не зверталася.
З урахуванням того, що 01.09.2025, відповідно до статей 43, 177 ЦПК України, позивачем надіслано відповідачу копію позовної заяви з додатками, копії ухвал суду 12.09.2025 про відкриття провадження у справі та від 20.10.2025 про виправлення описки в ухвалі суду від 12.09.2025, відповідачу було надіслано судом 15.09.2025, 06.10.2025 та 21.10.2025 на адресу зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання: АДРЕСА_1 , а також, 06.10.2025 - на електронну пошту відповідача, зазначену у кредитному договорі та позивачем у позові, та згідно довідки про доставку електронного документу - ухвалу від 12.09.2025 доставлено до електронної скриньки 06.10.2025, а 21.10.2025 - доставлено ухвалу суду від 20.10.2025, проте відповідач розглядом справи не цікавилася.
Конверти із судовою кореспонденцією, надіслані відповідачу, повернувся до суду без вручення адресату з причин «за закінченням терміну зберігання».
Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 23.01.2023 у справі №496/4633/18 листи, що повернулися з відміткою довідкою поштового відділення про причину повернення - «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими. Звісно ж, за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.
Відповідно до частини п'ятої статті 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (частина четверта статті 268 ЦПК України).
Згідно з частиною п'ятою статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше, як за звернення особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
Згідно статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно вимог статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин у їх сукупності, судом встановлено, що 07.09.2024 ОСОБА_1 заповнила анкету-клієнта фізичної особи, що сформована за допомогою програмного забезпечення ІТС ТОВ «ЕКО ФІН», згідно якої надала про себе всю загальну інформацію, персональні дані, адресу місця проживання та реєстрації, місце роботи, фінансовий стан, засоби зв'язку (а.с. 24).
07.09.2024 між ТОВ «ЕКО ФІН» та відповідачем укладено договір про споживчий кредит №13161282 (а.с. 7-18), відповідно до умов якого товариство приймає на себе зобов'язання надати, а позичальник має право отримати та зобов'язаний повернути кредит та сплатити плату за користування Кредитом, у вигляді нарахованих на суму кредиту процентів за фактичний строк користування Кредитом у порядку, встановленому цим Договором.
Відповідно до п. 2.2. Договору, кредит надається в загальному розмірі (Сума кредиту) : 4000,00 грн.
Відповідно до п. 2.3 Договору, строк користування кредитними коштами складає
730 (днів), який починається з 07.09.2024 та закінчується 06.09.2026 (включно), та складається із дисконтного (пільгового) періоду та поточного періоду.
Відповідно до п. 2.4, 2.5 Договору, дисконтний (пільговий) період складає 14 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 20.09.2024 (рекомендована дата платежу). Поточний період складає 716 днів, що настає з дня, наступного за днем завершення дисконтного (пільгового) періоду, і закінчується 06.09.2026 (дата остаточного погашення заборгованості).
Відповідно до п. 2.6, 2.7 Договору, проценти за користування кредитом протягом дисконтного (пільгового) періоду нараховуються за дисконтною (пільговою) процентною ставкою в розмірі - 3,65 % відсотків річних (Денна процентна ставка - 0,01 % за один день) від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом дисконтного (пільгового) періоду. При застосуванні Програми лояльності та/чи акційних умов отримання кредиту, відповідно до Правил можуть застосовуватися інші значення дисконтної (пільгової) процентної ставки. Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду нараховуються за базовою (стандартною) процентною ставкою в розмірі - 365 % відсотків річних (Денна процентна ставка - 1 % за один день) від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду. Застосування базової (стандартної) процентної ставки не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати процентів у бік погіршення для Клієнта, оскільки надання Кредиту за цим Договором здійснюється саме на умовах базової (стандартної) процентної ставки.
Відповідно до п. 2.8 Договору, позичальнику рекомендується (не обов'язково) повернути суму кредиту та сплатити нараховані проценти в рекомендовану дату платежу 20.09.2024 (день завершення дисконтного (пільгового) періоду), але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 06.09.2026 (останнього дня строку кредитування).
Відповідно до п. 2.9 Договору цільове призначення Кредиту (мета використання): споживчі потреби, у т.ч. придбання Позичальником будь-яких товарів, робіт, послуг для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Відповідно до п. 2.10 Договору, за користування Кредитом Позичальник зобов'язаний сплачувати Товариству плату згідно Графіку розрахунків, який є невід'ємною частиною цього Договору (Додаток № 1 до цього Договору).
Відповідно до п. 3.1.2.1 Договору, цей Кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства та доступний, зокрема через Веб-сайт Товариства.
Відповідно до п. 3.1.2.4. Договору, укладанням цього Договору Позичальник також погоджується з усіма додатками та невід'ємними частинами Договору в цілому та підтверджує, що він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов'язується неухильно дотримуватись умов Кредитного договору та Правил, як невід'ємної його частини та які містяться в матеріалах справи в електронній формі.
Відповідно до п. 3.1.2.6. Договору, датою отримання кредиту позичальником є дата зарахування суми кредиту на рахунок позичальника.
Відповідно до п. 3.2.1.1. Договору, позичальник зобов'язується повернути Товариству Кредит та проценти за користуваннякредитом згідно умов цього Договору (Графіку розрахунків (платежів)), або достроково відповідно допорядку, визначеного цим Договором, але в будь-якому випадку не пізніше дати остаточногопогашення заборгованості по Кредиту, встановленої п. 2.5. цього Договору.
Також, встановлено, що 07.09.2024 відповідачем підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором паспорт споживчого кредиту (а.с. 19-23), графік розрахунків (додаток №1) (а.с. 38-52) та інформаційне повідомлення (додаток №2) (а.с. 34), які є невід'ємними частинами кредитного договору.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України).
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до положень частин першої, третьої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Згідно з статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Частиною першою статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Відповідно до положень частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною першою статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частин 1, 3, 4, 7 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов'язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ "Про електронні документи та електронний документообіг" та ЗУ "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до п. 9.2 Договору №13161282 від 07.09.2024 цей Договір укладається в електронній формі та є електронним договором, підписання якого відбувається у відповідності до вимог ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»: Позичальником - за допомогою Електронного підпису одноразовим ідентифікатором, (даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних Позичальником, який прийняв пропозицію (оферту) укласти цей Договір, надсилаються Товариству та призначені для ідентифікації підписувача цих даних); Кредитодавцем - за допомогою кваліфікованого електронного підпису уповноваженого працівника Кредитодавця із кваліфікованою електронною позначкою часу.
Відповідно до п. 9.3 Договору електронний підпис одноразовим ідентифікатором, вказаний у п.п. 9.2. цього Договору, має юридичну силу власноручного підпису.
Кредитний договір №13161282 від 07.09.2024 підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором (M2ZmZjhi), а тому, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, у якому втілюється воля останніх, що підтверджується копією логування (послідовності) дій позичальника.
Підписання кредитного договору №13161282 від 07.09.2024 (електронним підписом) свідчить про те, що відповідач усі умови цілком зрозуміла та своїм підписом письмово підтвердила та закріпила те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні в укладенні даного договору, вільні у виборі контрагента та умов договору, а тому, саме з 07.09.2024 між сторонами виникли договірні відносини щодо користування кредитними коштами.
Перерахування на картковий рахунок відповідача - ОСОБА_1 (№ НОМЕР_1 ) грошових коштів за кредитним договором №13161282 від 07.09.2024 підтверджується квитанцією №42570-68638-86794 від 07.09.2024 ТОВ «ПРОФІТ ГІД», у якій вказано, що на підставі укладеного кредитного договору №13161282 від 07.09.2024 було здійснено переказ грошових коштів у розмірі 4 000,00 грн на картковий рахунок НОМЕР_1 , отже ТОВ «ЕКО ФІН» виконало свої зобов'язання за кредитним договором (а.с. 58).
11.08.2025 між ТОВ «ЕКО ФІН» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено договір відступлення права вимоги №11-08/25 (а.с. 65-81), відповідно до якого первісний кредитор відступає (передає) шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває в обсязі та на умовах, визначені цим договором, права вимоги первісного кредитора до боржників, зазначені в додатку 1,3 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків боржників та інших осіб.
Згідно з п. 5.2 Договору, право вимоги вважаються відступленими первісним кредитором та набутими новим кредитором в день належного підписання сторонами акту приймання-передачі реєстру боржників в друкованому вигляді.
Відповідно до Акту прийому-передачі Реєстру Боржників (в електронному та паперовому вигляді) до договору №11-08/25 про відступлення прав вимоги від 11.08.2025, первісний кредитор ТОВ «ЕКО ФІН» передав, а новий кредитор ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» прийняв реєстр боржників, після чого від первісного кредитора до нового кредитора переходять права вимоги заборгованості до боржників і новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників.
Згідно платіжної інструкції від 14.08.2025 ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» здійснило оплату згідно договору №11-08/25 про відступлення прав вимоги від 11.08.2025.
Відповідно до Реєстру боржників та витягу з реєстру боржників до договору №11-08/25 про відступлення прав вимоги від 11.08.2025 від ТОВ «ЕКО ФІН» до ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №13161282 від 07.09.2024 на загальну суму 17 560,00 грн., з яких: 4 000,00 грн - сума заборгованості за основним зобов'язанням; 13 560, 00 грн - сума заборгованості за нарахованими процентами (а.с. 78).
У відповідності до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно із статтею 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредитору. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом статті 516 ЦПК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник у зобов'язанні не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Згідно Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 у справі №6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд у постанові від 06.02.2018 у справі №278/1679/13-ц, в якій ВС зауважив, що неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов'язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язань.
Отже, за змістом наведених вище положень закону заміна кредитора не означає звільнення боржника від обов'язку виконати зобов'язання за кредитним договором, а лише надає боржникові право вимагати від нового кредитора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов'язання на рахунок первинного кредитора.
Таким чином, у разі сплати ОСОБА_1 коштів на рахунок первісного кредитора, вони були б перераховані на рахунки ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» та зараховані для погашення кредитної заборгованості.
Згідно із статтею 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Стаття 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.
На підставі статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму або не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів.
Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №638/13683/15-ц зазначила, що «визначаючи зміст правовідносин, які виникли між сторонами кредитного договору, суди повинні встановити: на які потреби було надано кредит, чи здійснювалось кредитування з метою задоволення боржником особистих економічних та побутових потреб. Установивши, що кредитування здійснювалось на споживчі потреби, суд повинен застосувати до встановлених правовідносин законодавство щодо захисту прав споживачів. Враховуючи, що праву кредитора на дострокове стягнення в судовому порядку заборгованості за кредитним договором, має передувати реалізація ним права вимоги дострокового виконання основного зобов'язання, відповідно до вимог статті 16 Закону України «Про споживче кредитування»».
Так, кредитний договір №13161282, що укладений між ТОВ «ЕКО ФІН» та відповідачем 07.09.2024, є споживчим.
Відповідно до пункту 3.2.1.1. Договору, позичальник зобов'язується повернути Товариству Кредит та проценти за користуваннякредитом згідно умов цього Договору (Графіку розрахунків (платежів)), або достроково відповідно допорядку, визначеного цим Договором, але в будь-якому випадку не пізніше дати остаточного погашення заборгованості по Кредиту, встановленої п. 2.5. цього Договору.
Відповідно до п. 3.2.2.2.1 та 3.2.2.2.2 Договору, у випадку невиконання позичальником умов цього Договору, зокрема, але не виключно: порушення Позичальником строків оплати процентів, невжиття заходів щодо підтвердження його фінансового стану, тощо Кредитор має право вимагати дострокового погашення усієї заборгованості за Кредитом - направити Вимогу про дострокове погашення Заборгованості. Позичальник зобов'язаний виконати вимогу товариства, щодо повернення Кредиту, у тому числі належних до сплати процентів та інших платежів, у тому числі строк сплати яких не настав,відповідно до умов цього Договору не пізніше дня наступного за днем одержання такої вимоги кредитора.
Відповідно до п. 3.2.2.2.3 та 3.2.2.2.4 Договору, сторони узгодили, взаємно підтверджують та домовились, що строк повернення всієї суми заборгованості за Кредитом, у тому числі плати за користування Кредитом та інших обов'язкових платежів, у тому числі строк сплати яких не настав, які містяться у Вимозі Кредитора, направленої позичальнику, відповідно до вимог розділу 8 цього Договору, є домовленістю Сторін, щодо зміни строку повернення Кредиту в сторону його зменшення, яка відповідно, не є зміною в односторонньому порядку умов цього Договору. Одночасно з цим Сторони домовились, що Вимога Кредитора про дострокове погашення Заборгованості надсилається засобами ІКС та шляхом направлення на вказану у Заяві на отримання кредиту адресу електронної пошти Позичальника та вважається врученою у день її надіслання Кредитором.
Відповідно до п. 8.1 Договору, будь - які листи, пропозиції, вимоги Товариства, в тому числі, але не виключно: про зміни в умовах надання фінансової послуги, з питань виконання Сторонами умов Договору доводяться до Позичальника (надсилаються Позичальнику) засобами поштового зв'язку та/або на адресу електронної пошти Позичальника, що зазначені у Розділі 10 цього Договору (надані Позичальником при оформленні Заяви на отримання кредиту), або в Особистий кабінет Позичальника в ІКС Товариства, а також шляхом смс-повідомлень на номер телефону Позичальника та/чи надсилання повідомлень через месенджери.
Судом встановлено, що позивачем у відповідності до вимог договору направлено вимогу про дострокове погашення заборгованості №13161282 від 07.09.2024 на адресу електронної пошти відповідача, що зазначені у розділі 10 Кредитного Договору (а.с. 55-57).
Тому, позивач, виконавши вимоги кредитного договору №13161282 від 07.09.2024 щодо дострокового погашення усієї заборгованості за кредитом, набув відповідного права на погашення всієї кредитної заборгованості за кредитним договором достроково.
Так, відповідно до наданого первісним кредитором розрахунку заборгованості за кредитом, станом на 11.08.2025 у відповідача наявна заборгованість за договором №13161282 від 07.09.2024 у загальному розмірі 17 560,00 грн, з яких: 4 000,00 - заборгованість за тілом;
13 560,00 грн - заборгованість за відсотками (а.с. 59-63).
На підставу вимог щодо стягнення заборгованості за кредитним договором з відповідача позивачем було надано розрахунки заборгованості, згідно яких заборгованість за кредитним договором №13161282 від 07.09.2024 становить 17 880,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 4 000 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 13 560,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 320 грн (а.с. 64).
Доказів того, що відповідач здійснив оплату заборгованості матеріали справи не містять, тобто, відповідач взяті на себе зобов'язання по виплаті кредитних коштів у строки визначені кредитним договором не виконує, термін сплати коштів порушено.
Враховуючи, що відповідач взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, кредитні кошти не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість, яка не спростована, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за договором №13161282 від 07.09.2024 у загальному розмірі 17 880,00 грн.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, судом встановлено наступне.
Відповідно до положень статті 265 ЦПК України, суд під час ухвалення судового рішення вирішує питання про судові витрати склад та розмір яких входить до предмета доказування в справі.
Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно із частинами першою та другою статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Представник позивача заявив вимогу про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 9000,00 грн. На підтвердження розміру понесених судових витрат на правничу допомогу суду надано копії: Договору №02-07/2024 про надання правової допомоги від 02.07.2024 (а.с. 88-91); прайс-листа до договору (а.с. 92), заявки на надання юридичної допомоги №821 від 12.08.2025 та витягу з акту №16 про надання юридичної допомоги від 22.08.2025, згідно яких вартість послуг в рамках розгляду даної справи становить 9000,00 грн (3000,00 грн (2 години) надання усної консультації та 6000,00 грн (2 години) складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду) (а.с. 93, 94, 95, 96).
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу, суд виходить з диспозиції частини першої статті 137 ЦПК України, у відповідності до якої, витрати пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Так, згідно із частиною другою статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 3 грудня 2021 у справі № 927/237/20).
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд згідно статті 137 ЦПК України, зважаючи на предмет позову, його ціну, зміст позовної заяви, докази долучені до неї, виходячи з обсягу реальних та фактично наданих послуг у малозначній, нескладній справі, вважає, що заявлені витрати на правничу допомогу в розмірі 9 000, 00 грн. є завищеними, які не відповідають критерію розумності, неспівмірні із виконаною роботою, а їх відшкодування, за відсутності достатнього обґрунтування з огляду на обставини справи матиме надмірний характер.
За таких обставин, суд визнає доведеним понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу частково від заявленої суми, зокрема на суму 3000, 00 грн., як таку, що є співмірною із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами, часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для позивача та яка є найбільш справедливою, виходячи з конкретних обставин справи.
Крім того, відповідно до положення ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню судовий збір у розмірі 2 422,40 грн., який сплачений позивачем при подачі позовної заяви до суду.
Керуючись Законом України «Про електронну комерцію», статтями 3, 4, 6, 11, 15, 16, 202-207,525, 527,530, 536, 549, 598, 599, 610 612, 615, 624 626, 628, 629, 638, 639, 1048 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, статтями 2, 4, 5, 12, 13, 19, 76-89, 133, 134, 141, 174, 258, 259, 263-265, 274, 354 ЦПК України, суд
позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за Договором про споживчий кредит/кредитний договір №13161282 від 07.09.2024, у розмірі 17 880,00 гривень, з яких:
4 000,00 гривень - заборгованість за основним зобов'язанням (тілом кредиту);
13 880,00 гривень - заборгованість за процентами, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422, 40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі
3000, 00 гривень, а всього стягнути 23 302 (двадцять три тисячі триста дві) гривні 40 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», ЄДРПОУ 42640371, юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Гедройця Єжи, буд. 6, офіс 521;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації:
АДРЕСА_1 .
Суддя О.П. Лукач