16.02.2026 Справа № 363/5072/25
16 лютого 2026 року Вишгородський районний суд Київської області в складі головуючого судді Лукач О.П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
28.08.2025 до Вишгородського районного суду Київської області, через систему «Електронний суд», директором ТОВ «ФК ЕЙС» - Поляковим О.В., подано вказану вище позовну заяву, у якій просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором №139030195 від 15.07.2023 у розмірі 65 097,36 грн., а також судові витрати - сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн..
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що 15.07.2023 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем укладено кредитний договір №139030195 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, створеного за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV8YB52. На виконання умов кредитного договору, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало свій обов'язок та перерахувало 15.07.2023 відповідачу шляхом ініціювання через банк провайдер, грошові кошти у розмірі
13 800 грн на банківську карту № НОМЕР_1 , яку відповідач зазначив в заявці при укладенні кредитного договору. Отже, первісний кредитор свої зобов'язання щодо надання грошових коштів виконав в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням. Загальна сума заборгованості, на момент подання позовної заяви, за кредитним договором становить 65 097,36 грн, яка складається з: 13 800,00 грн - заборгованість по тілу кредиту;
51 297,36 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом. 28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01. В подальшому до вказаного договору укладалися додаткові угоди, у тому числі і щодо продовження терміну дії договору факторингу. Відповідно до реєстру прав вимоги №249 від 19.03.2023, за яким від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі, зазначеному у реєстрі права вимоги. 10.10.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 10/1024-01. Відповідно до реєстру прав вимоги №2 від 10.10.2024 до договору факторингу, за яким від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступлено право вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі, зазначеному у реєстрі права вимоги. 08.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем укладено договір факторингу №08/07/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Відповідно до реєстру боржників №б/н від 08.07.2025 за договором факторингу від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 65 097, 36 грн. Даний факт підтверджується також актом прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу. ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач не здійснювали жодних нарахувань за кредитним договором. У період перебування права вимоги у ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» зі сторони відповідача не здійснювалося погашення заборгованості за кредитним договором та станом на дату подання позовної заяви, на рахунки позивача не надходило жодного платежу на погашення заборгованості відповідача. Відтак, позивач вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав з даним позовом.
Після виконання судом вимог частини восьмої статті 187 ЦПК України, ухвалою суду від 09.09.2025 у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, оскільки зазначений спір є малозначним та враховуючи положення
статей 274, 279 ЦПК України.
Також, вказаним судовим рішення, за клопотання представника позивача, у порядку статті 84 ЦПК України, витребувано у Банка-емітента АТ «СЕНС БАНК», інформацію:
чи була емітована на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) платіжна картка НОМЕР_1;
чи були зараховані на картковий рахунок, пов'язаний із вказаною банківською карткою, за період часу з 15.07.2023 по 20.07.2023 у сумі 13800,00;
чи є/був номер телефону НОМЕР_3 фінансовим номером телефону за картковим рахунком, пов'язаним із банківською карткою НОМЕР_1 , та чи був зазначений вказаний номер мобільного телефону в анкетних даних ОСОБА_1 ;
інформацію у вигляді первинних документів бухгалтерського обліку (банківські виписки/платіжні інструкції/доручення) про рух грошових коштів по банківському рахунку, пов'язаному із банківською карткою НОМЕР_1 за період часу 15.07.2023 по 20.07.2023.
Станом на час ухвалення рішення у справі, документи, витребувані ухвалою суду від 09.09.2025, до суду не надійшли.
Позивачу та його представнику, у порядку, встановленому статтею 14 ЦПК України, було надіслано копію ухвали про відкриття провадження у справі, після чого, сторона позивача з будь-якими заявами по суті спору до суду не зверталася.
З урахуванням того, що 22.08.2025, відповідно до статей 43, 177 ЦПК України, позивачем надіслано відповідачу копію позовної заяви з додатками, копію ухвали суду про відкриття провадження у справі відповідачу було надіслано судом 09.09.2025 та 06.10.2025 (повторно) на адресу зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання: АДРЕСА_1 , а також, 06.10.2025 - на електронну пошту відповідача, зазначену ним у кредитному договорі та позивачем у позові, та згідно довідки про доставку електронного документу - ухвалу від 09.09.2025 доставлено до електронної скриньки 06.10.2025, проте відповідач розглядом справи не цікавилася.
Так, судова кореспонденція, надіслана відповідачу на поштову адресу зареєстрованого його місця проживання, повернулась на адресу суду без вручення з причин «за закінченням терміну зберігання».
Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 23.01.2023 у справі №496/4633/18 листи, що повернулися з відміткою довідкою поштового відділення про причину повернення - «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими. Звісно ж, за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.
Відповідно до частини п'ятої статті 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (частина четверта статті 268 ЦПК України).
Згідно з частиною п'ятою статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше, як за звернення особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
Згідно статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно вимог статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин у їх сукупності, судом встановлено, що 15.07.2023 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №139030195, який підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором MNV8YB52, направленим на номер телефону НОМЕР_4 , який зазначено останнім в своїй заявці на отримання грошових коштів в кредит від 15.07.2023 (а.с 13 на зв. - 22, 27).
Відповідно до п. 2.1 договору №139030195, за цим Договором Кредитодавець зобов'язується надати Позичальникові Кредит в сумі 13 800,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом.
Сума Кредитного ліміту, вказана в п. 2.1. Договору, це максимальна сума Кредиту, яка протягом строку дії Договору одночасно може бути у розпорядженні Позичальника (п. 2.2 Договору).
Відповідно до п. 2.3Договору, Кредитодавець надає перший Транш за Договором в сумі 13 800,00 грн 15.07.2023.
Згідно п. 3.1., п. 3.2. Договору, позичальнику надається Дисконтний період кредитування, протягом якого Позичальник може збільшувати суму Кредиту ( отримати черговий транш ) в межах Кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в Особистому кабінеті, а також частково повернути суму Кредиту. На момент укладання цього Договору строк Дисконтного періоду користування складає 30 днів від дати отримання Позичальником першого Траншу. Загальний строк Дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку передбаченому п. 3.2. Договору. У випадку надання першого Траншу не в день укладання Договору строк дії Кредитної лінії та строк Дисконтного періоду автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладання Договору по відношенню до дати надання першого Траншу за Договором. Сторони погодили, що встановлений в п. 3.1. Договору строк Дисконтного періоду може бути продовжено Позичальником шляхом здійснення протягом Дисконтного та Пільгового періодів оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо Позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів Кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. Кількість продовжень Дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті не обмежена.
Для здійснення першої Пролонгації Дисконтного періоду за цим Договором, Позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 30 днів Дисконтного періоду проценти у розмірі 2 359,80 грн. Про суму нарахованих процентів, що Позичальнику необхідно сплатити для оформлення другої і наступних пролонгацій Позичальник інформується через Особистий кабінет ( п. 3.3 Договору ).
Оскільки пролонгація не є зміною істотних умов Договору, зокрема строку дії Договору, то вона не потребує укладання додаткових угод до Договору, в тому числі Пролонгація не потребує застосування електронного підпису Одноразовим ідентифікатором (п. 3.4 Договору ).
Кожен окремий Транш за цим Договором може надаватися Позичальнику шляхом ініціювання переказу грошових коштів з рахунку Кредитодавця на рахунок Позичальника, використовуючи реквізити Платіжної картки НОМЕР_1, що відбувається не пізніше ніж протягом 3-х банківських днів з моменту укладання Договору (п. 5.1 Договору).
Згідно п. 7.1 договору рекомендована (не обов'язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами є дата закінчення дисконтного періоду кредитування - 14.08.2023, а саме протягом 30 днів з дня отримання першого траншу позичальником.
Згідно з п. 7.3 Договору, кінцева дата повернення ( виплати ) Кредиту - 14.08.2028.
Протягом Дисконтного періоду кредитування Позичальник зобов'язаний сплатити Кредитодавцю проценти не пізніше останнього дня Дисконтного періоду кредитування. У разі продовження Позичальником Дисконтного періоду кредитування, Позичальник кожен раз сплачує всі нараховані проценти не пізніше нової дати закінчення Дисконтного періоду кредитування, вирахуваної відповідно до правил цього Договору. Після закінчення Дисконтного періоду кредитування, Позичальник зобов'язаний сплачувати Кредитодавцю проценти щоденно (п.п. 7.4., 7.4.1., 7.4.2. Договору ).
Відповідно до п. 8.1 Договору, за користування Кредитом Позичальник зобов'язаний сплатити Кредитодавцю процент за користування кредитом. Інших витрат Позичальника, крім процентів за неналежне користування Кредитом, Договором не передбачено.
Процентні ставки за Договором є фіксованими і не підлягають зміні Кредитодавцем в односторонньому порядку в сторону погіршення для Позичальника. Загальні витрати за Договором та загальна вартість кредиту за договормо залежить від обраної моделі поведінки Позичальника і прораховуються в порядку описаному нижче ( п. 8.2 Договору).
Протягом дисконтного періоду кредитування зобов'язання позичальника по сплаті процентів фактичні дні користування кредитом визначають наступним чином: за період від дати видачі кредиту до 14.08.2023 (включно) проценти нараховуються за процентною ставкою 208,05 відсотків річних, що на день укладення договору становить 0,57 відсотків від суми кредиту за кожен день користування ним (п. 8.3.1. договору); у разі якщо позичальник вчинить описані в пункті 3.2 договору дії щодо продовження дисконтного періоду (ініціює пролонгацію) один або декілька разів, за період з наступного після 14.08.2023 проценти нараховуються за ставкою 688,12 відсотків річних, що на день укладення договору становить 1,89 відсотків в день від суми кредиту за кожен день користування ним (п. 8.3.2. договору).
Після закінчення дисконтного періоду кредитування проценти нараховуються за процентною ставкою 1087,70 відсотків річних, що на день укладення договору становить
2,98 відсотків в день від суми залишку кредиту, що знаходиться у позичальника за кожен день користування ним (п. 8.4. договору).
Відповідно до п. 8.8. договору для суми кредиту за першим траншем, що вказана в пункті 2.3. договору, за перші 30 днів дисконтного періоду орієнтовна загальна вартість кредиту складе 16 159,80 грн та буде включати в себе загальні витрати за кредитом у вигляді процентів за користування кредитом у розмірі 2 359,80 грн та суму кредиту у розмірі 13 800,00 грн. Орієнтовна реальна процентна ставка, розрахована згідно методики Національного банку України, складе 582,51 % річних, при цьому загальна вартість першого траншу за кредитом у процентному вираженні за строк дисконтного періоду складає 117,10% від суми першого траншу.
Викладені в п. 8.8. договору значення можуть змінюватись в сторону зменшення у разі дострокового повного чи часткового погашення кредиту, або у сторону збільшення у разі отримання додаткових траншів за договором, оформлення пролонгацій за договором та у разі користування кредитом після закінчення дисконтного періоду (п. 8.9 договору).
Пунктом 11.1 договору передбачено, що він набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 5 років або до його дострокового розірвання, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання.
Згідно п. 14.1 Договору, невід'ємною частиною цього Договору є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надано Позичальнику до укладення Договору. Уклавши цей Договір, Позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на Сайті Кредитодавця: www.moneyveo.ua.
Сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем з приводу укладення цього договору в якості підписів сторін використовується електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис (п.14.2 договору).
Так, до позовної заяви, позивачем додано Заявку на отримання грошових коштів в кредит від 15.07.2023, Паспорт споживчого кредиту продукту «Смарт» до Договору №139030195 від 15.07.2023, Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», Порядок дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» з метою акцепту оферти та укладання електронного договору та отримання фінансових послуг під торговельною маркою «MONEYVEO», Довідку щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», Алгоритм дій ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» стосовно укладання кредитних договорів (а.с. 12-37).
На виконання умов договору, позичальник ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало ОСОБА_1 згідно договору № 139030195 від 15.07.2023 та на платіжну картку НОМЕР_1 кошти в розмірі 13 800,00 грн, про що свідчить наявне в матеріалах справи Платіжне доручення №0ef081e9-edc1-4aab-8349-81ee96cf2334 від 15.07.2023 (а.с. 38).
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України).
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до положень частин першої, третьої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Згідно з статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Частиною першою статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Відповідно до положень частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною першою статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частин 1, 3, 4, 7 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов'язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ "Про електронні документи та електронний документообіг" та ЗУ "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Договір кредитної лінії №139030195 було підписано електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV8YB52, який було введено позичальником 15.07.2023 о 22:47:46; ідентифікатор було направлено позичальнику на номер 0681194450 (а.с. 35).
Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» вказаний договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі.
Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Так, відповідно платіжного доручення від 15.07.2023, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало на рахунок НОМЕР_1 кошти у розмірі 13 800,00 грн; призначення платежу: переказ коштів згідно договору №139030195 від 15.07.2023, ОСОБА_1 код НОМЕР_5 , для зарахування на платіжну картку
№ НОМЕР_1 , без ПДВ. Безготівкове зарахування Moneyveo SFD Visa Transfer
(а.с. 38).
Вбачається, що номер платіжної картки НОМЕР_1 був особисто зазначений позичальником ОСОБА_1 у заявці на отримання коштів, при укладенні договору кредиту від 15.07.2023.
Отже, первісний кредитор свої зобов'язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі, що підтверджується вищевказаними документами та позивачем доведено факт надання кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» позичальнику ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 13 800,00 грн.
28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу № 28/1118-01 строк дії якого закінчується 28.11.2019 (а.с. 45-61).
28.11.2019 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020. При цьому інші умови договору залишилися без змін.
31.12.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду №26 від 31.12.2020 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжила строк договору до 31.12.2021. В даній додатковій угоді договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 та № 28/1118-01.
31.12.2021 у сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2022.
31.12.2022 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 31, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2023.
31.12.2023 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №32, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2024. Також, сторони домовилися доповнити договір п. 11.10 та розділ 3 викласти у новій редакції.
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №249 від 19.09.2023 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача за кредитним договором №139030195 від 15.07.2023 на загальну суму 30 964, 44 грн., з яких:
13 800,00 - заборгованість по основному боргу;17 164,44 грн - заборгованість по процентам
(а.с. 58-59).
10.10.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу №10/1024-01, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги, зокрема, і до боржника за кредитним договором №139030195 від 15.07.2023
(а.с. 62-69).
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №2 від 10.10.2024 до вказаного договору факторингу, ТОВ «Таліон Плюс» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №139030195 від 15.07.2023 на загальну суму 65 097,36 грн з яких: 13 800, 00 грн - заборгованість по основному боргу; 51 297,36 грн - заборгованість по процентам (а.с. 67-68).
08.07.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали договір факторингу №08/07/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №139030195 від 15.07.2023 (а.с. 70-79).
Відповідно до реєстру боржників від 08.07.2025 за договором факторингу №08/07/25-Е від 08.07.2025 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №139030195 від 15.07.2023 на загальну суму 65 097,36 грн з яких: 13 800, 00 грн - заборгованість по основному боргу; 51 297,36 грн - заборгованість по процентам (а.с. 75-76.)
Згідно ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно до ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06.02.2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03.04.2009 року №231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб'єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі, права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі, шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.
Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
Відповідно до наданого первісним кредитором розрахунку заборгованості за кредитом, станом на 19.09.23 у відповідача наявна заборгованість за договором №139030195 від 15.07.2023: 13 800,00 - заборгованість по основному боргу;17 164,44 грн - заборгованість по процентам (а.с. 80-81).
Згідно з розрахунком наданого ТОВ «Таліон Плюс», заборгованість відповідача станом на 10.10.2024 становить 65 097,36 грн з яких: 13 800, 00 грн - заборгованість по основному боргу; 51 297,36 грн - заборгованість по процентам (а.с. 82-83).
З виписки з особового рахунку, наданої позивачем станом на 31.07.2025 за період з 08.07.2025 по 31.07.2025, вбачається, що після відступлення права вимоги позивачем не здійснювалося жодних додаткових нарахувань (а.с. 84).
Доказів того, що відповідач здійснив оплату заборгованості матеріали справи не містять, тобто, відповідач взяті на себе зобов'язання по виплаті кредитних коштів у строки визначені кредитним договором не виконує, термін сплати коштів порушено.
Враховуючи, що відповідач взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, кредитні кошти не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість, яка не спростована, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за договором №139030195 від 15.07.2023 у загальному розмірі 65 097,36 грн.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, судом встановлено наступне.
Так, відповідно до положень статті 265 ЦПК України, суд під час ухвалення судового рішення вирішує питання про судові витрати склад та розмір яких входить до предмета доказування в справі.
Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 ЦПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як встановлено судом, позивач, подавши до суду позов сплатив судовий збір у розмірі
2 422,40 грн. (а.с. 9).
Оскільки позов ТОВ «ФК «ЕЙС» задоволено у повному обсязі, суд вважає, що відповідно до статті 141 ЦПК України, із відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 гривень.
Згідно із пунктами 1-3 частини другої, частини восьмої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно із частиною восьмою статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Представник позивача заявив вимогу про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 7 000,00 грн. На підтвердження розміру понесених судових витрат на правничу допомогу суду надав: договір про надання правничої допомоги №09/07/25-01 від 09.07.2025, додаткову угоду № 25770781800 від 09.07.2025 до договору про надання правничої допомоги №09/07/25-01 від 09.07.2025, акт прийому-передачі наданих послуг до договору про надання правничої допомоги згідно договору №09/07/25-01 від 09.07.2025 з описом та вартістю наданих послуг, згідно яких загальна вартість послуг з надання правової допомоги за виконані роботи складає 7 000,00 грн.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15ц, провадження №14-382цс19, вирішення питання про відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу у пунктах 21-22 постанови вказала таке: «21. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). 22. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір».
У додатковій постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 08.09.2021 у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
Крім того, згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою-п'ятою, дев'ятою статті 141 ЦПК України.
При цьому такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини третьої статті 137 ЦПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини третьої статті 141 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Так, на час розгляду даної цивільної справи, з боку відповідача не надходило на адресу суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.
Водночас, суд враховує правові висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 06.11.2020 у справі №760/11145/18, від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 про те, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів
(частина перша статті 89 ЦПК України).
Враховуючи вищезазначене, розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн на думку суду не відповідає критеріям співмірності, реальності та розумності розміру, а отже є значно завищеним.
У додатковій постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
Суд, оцінюючи подані документи, якими позивач (представник) обґрунтовують фактичне понесення витрат на професійну правничу допомогу, дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу є завищеними та не співмірними зі складністю справи, витраченим часом адвоката та наданих з боку останнього послуг.
Таким чином, з урахуванням викладеного вище, положень частин першої - четвертої статті 137, частини третьої статті 141 ЦПК України, характеру виконаної адвокатом роботи, принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності, розумності адвокатських витрат, зокрема у частині обґрунтування позову, що у даному випадку, є загальним щодо правовідносин, які виникли між первісним кредитором та відповідачем, справа не є складною і вказана категорія є розповсюдженою, а виходячи з конкретних обставин справи, розгляд якої проводився в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників провадження, її складності та усталеної практики у даній категорії справи, критерію необхідності та значимості процесуальних дій у справі, суд дійшов висновку про зменшення понесених позивачем витрат на правову допомогу до 3 000,00 гривень, оскільки такий розмір витрат на правничу допомогу є об'єктивним та співмірним із складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), обсягом змісту позовної заяви та доданих, у електронній формі, документів
Керуючись Законом України «Про електронну комерцію», статтями 3, 4, 6, 11, 15, 16, 202-207,525, 527,530, 536, 549, 598, 599, 610 612, 615, 624 626, 628, 629, 638, 639, 1048 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, статтями 2, 4, 5, 12, 13, 19, 76-89, 133, 134, 141, 174, 258, 259, 263-265, 274, 354 ЦПК України, суд
позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за договором №139030195 від 15.07.2023 у розмірі 65 097,36 грн з яких: 13 800, 00 грн - заборгованість по основному боргу;
51 297,36 грн - заборгованість по процентам, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000, 00 гривень, а всього стягнути 70 519 (сімдесят тисяч п'ятсот дев'ятнадцять) гривень 76 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕЙС», адреса: 02090, м. Київ,
вул. Алматинська, буд. 8, офіс 310а, код ЄДРПОУ 42986956, рахунок: НОМЕР_6 а АТ «УНІВЕРМАЛ БАНК» 21133352, МФО 322001;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації:
АДРЕСА_1 .
Суддя О.П. Лукач