Справа № 357/1466/26
1-кп/357/586/26
16.02.2026 м. Біла Церква
Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
провівши відкрите підготовче судове засідання в залі судових засідань № 1 Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у кримінальному провадженні № 12025111030002633, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.12.2025, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Біла Церква Київської області, громадянина України, з базовою середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,
сторони кримінального провадження: прокурор Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_4 , обвинувачений ОСОБА_3 , захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 ,
У провадження Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшло кримінальне провадження № 12025111030002633, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.12.2025, за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Прокурор в ході підготовчого судового засідання вважав, що обвинувальний акт підлягає призначенню до судового розгляду, оскільки складений відповідно до вимог КПК, підсудний Білоцерківському міськрайонному суду Київської області, підстав для його поверення та закриття кримінального провадження немає.
Також прокурор заявив клопотаня про продовження стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. При цьому прокурор посилається на продовження існування ризиків, передбачених пп. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України та на неможливість інших, більш м'яких запобіжних заходів забезпечити процесуальну поведінку обвинуваченого. Ризики зазначені у ст. 177 КПК України, які стали підставою застосування до ОСОБА_3 запобіжного заходу не відпали та продовжують існувати.
Позиції сторін.
Обвинувачений ОСОБА_3 просив застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, оскільки він є наркозалежним, перебуває на замісній підтримувальній терапії, а в умовах утримання під вартою йому не завжди вчасно надають медичну допомогу. Проти призначення справи до розгляду не заперечував.
Захисник просив призначити справу до судового розгляду. Підтримав позицію свого підзахисного та просив змінити запобіжний захід на домашній арешт.
Мотиви суду.
Заслухавши думки сторін кримінального провадження, суд дійшов наступного висновку.
Підстав для закриття кримінального провадження, передбачених п.4-8, 10 ч.1 або ч.2 ст. 284 КПК України, не встановлено. Обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України. Суттєвих порушень вимог КПК України при складанні обвинувального акта, які б перешкоджали його призначенню до судового розгляду не виявлено. Підстави для повернення обвинувального акту відсутні. Кримінальне провадження підсудне Білоцерківському міськрайонному суду Київської області згідно правил підсудності, передбачених ст. 32 та 33 КПК України.
За таких обставин суд, вислухавши думку учасників підготовчого провадження щодо можливості призначення судового розгляду, враховуючи, що відсутні підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини 3 ст. 314 КПК України, вважає за необхідне призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту, що надійшов до суду.
З метою підготовки справи до судового розгляду, відповідно до ч. 2 ст. 315 КПК України, судом визначено дату та місце проведення судового розгляду, визначено склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді з боку обвинувачення, захисту та потерпілої сторони та проводити судовий розгляд судом одноособово.
Вирішуючи заявлене прокурором клопотання про продовження стосовно обвинуваченого запобіжного заходу, суд з огляду на думку учасників та вимоги чинного кримінального процесуального закону, зазначає таке.
Згідно ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Виходячи з вимог статей 131, 132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний-обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Зі змісту ст. 194 КПК України слідує, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд повинен встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним в клопотанні.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як щодо раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк три роки.
Питання продовження запобіжних заходів до обвинуваченого вирішується на стадії судового провадження, а відтак, на даній стадії суд позбавлений можливості робити будь-який висновок щодо обґрунтованості підозри, оскільки з моменту находження обвинувального акта до суду змінюється процесуальний статус підозрюваної особи на обвинуваченого (ч.1, ч. 2 ст. 42 КПК України), і вказаній особі висувається обвинувачення відповідно до обвинувального акта (ч. 1 ст. 337 КПК України).
Обґрунтованість висунутого обвинувачення перевіряється судом першої інстанції на стадії судового розгляду шляхом дослідження доказів, на яких може ґрунтуватися або якими може спростовуватися обвинувачення, яким за результатами судового розгляду суд, ухвалюючи остаточне рішення у кримінальному провадженні, надає оцінку, як кожному окремо, так і в сукупності, в нарадчій кімнаті.
З огляду на викладене, суд на даній стадії судового розгляду позбавлений можливості робити висновок щодо обґрунтованості підозри або висунутого обвинувачення шляхом надання оцінки доказам у справі, а повинен виходити з поняття наявності відомостей, які здатні переконати об'єктивного спостерігача у тому, що особа могла вчинити правопорушення, у вчиненні якого вона обвинувачується.
Згідно обвинувального акту ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.
На думку суду, відомості, викладені в Реєстрі матеріалів досудового розслідування можуть свідчити про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим інкримінованого кримінального правопорушення. Таким чином, суд на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначає, що причетність обвинуваченого до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього запобіжного заходу.
Наявність ризиків та їх обгрунтованість.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (частина 1 статті 177 КПК).
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК (частина 2 статті 177 КПК).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь вірогідності, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. КПК України покладає на слідчого, прокурора обов'язок обґрунтувати ризики кримінального провадження. При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26.12.2025 стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 21.02.2026.
Під час перевірки наявності ризиків у кримінальному провадженні суд вважає переконливими та погоджується із доводами сторони обвинувачення про наявність стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 ризиків, передбачених пп. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України з огляду на таке.
Так, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від семи до десяти років. Усвідомлення можливості настання вказаних вкрай несприятливих наслідків може спонукати обвинуваченого ОСОБА_3 змінювати своє місце проживання та переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.
Отже, тяжкість інкримінованих правопорушень та усвідомлення можливості засудження до тривалого терміну позбавленні волі вже само по собі може бути підставою та мотивом для обвинуваченого до втечі.
Враховуючи ці обставини у сукупності із особою обвинуваченого та характером кримінального правопорушення у вчиненні якого він обвинувачується, суд дійшов висновку про існування ризику того, що останній може переховуватися від суду.
Також прокурором в судовому засіданні доведено ризик незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, який обґрунтовується тим, що ОСОБА_3 відомі адреси проживання свідків та потерпілої у вказаному кримінальному правопорушенні, які вказують на його причетність до вчинення вказаного кримінального правопорушення, а тому є підстави вважати, що перебуваючи на волі ОСОБА_3 матиме можливість незаконно впливати на них шляхом умовляння, підкупу, переконання, примушування з застосуванням фізичної сили або погроз такого застосування з метою викривлення фактичних обставин справи та уникнення передбаченої законом відповідальності.
При цьому суд враховує встановлену Кримінальним процесуальним кодексом України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, відповідно до чч. 1, 2 статті 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК України.
З огляду на зазначені положення закону, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Суд вважає переконливим і ризик вчинити інше кримінальне правопорушення оскільки ОСОБА_3 , будучи неодноразово судимим за вчинення майнових злочинів, звільнившись 20.11.2024 по відбуттю покарання із місця відбування покарання, проігнорувавши встановлені законом норми поведінки в суспільстві, вчинив новий умисний злочин проти власності, що свідчить про відсутність будь-яких стримуючих факторів щодо вчинення протиправної поведінки, в тому числі кримінальних правопорушень. Характер вчиненого кримінального правопорушення, поведінка ОСОБА_3 , вказує на його сміливість та кмітливість у вчиненні кримінальних правопорушень, а відтак наявність у нього морального бажання та схильності до вчинення інших кримінальних правопорушень. Крім того, стосовно ОСОБА_3 направлено до Білоцерківського міськрайонного суду два обвинувальні акти за обвинуваченням у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України.
Отже, стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 судом встановлено наявність реальних ризиків, передбачених пп. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які і на даний час не зменшились, а продовжують існувати.
Щодо наявності підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, зазначеним у ст. 177 КПК України.
Сторона обвинувачення посилається на неможливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 більш м'якого запобіжного заходу з огляду на наявність високого ступеню встановлених ризиків та такий, що виправдовує обмеження свободи фізичної особи.
Суд зазначає, що метою застосування запобіжного заходу, в тому числі й такого виняткового, як тримання під вартою, відповідно до положень ч.1 ст.177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Крім того, при виборі між кількома запобіжними заходами, слід перевірити чи можуть більш м'які запобіжні заходи, запобігти ризикам, існування яких доведено прокурором.
За змістом ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема: тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного, міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється.
На час розгляду порушеного у клопотанні питання стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 суддею встановлені та враховуються такі відомості про його особу: він має місце реєстрації та місце проживання, непрацюючий, неодружений, утриманців не має; раніше неодноразово судимий, а саме: 03.02.2005 Кременським районним судом Луганської області за ч. 2 ст. 286 КК України до 5 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки, звільнений від відбування основного покарання з іспитовим строком 2 роки 6 місяців; 26.06.2007 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області за ч. 1 ст. 121, 71 КК України до 5 років 1 місяця позбавлення волі, звільнений 26.07.2012 по відбуттю строку покарання; 30.09.2013 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області за ч. 1 ст. 186, ч. 2 ст. 186 КК України до 5 років позбавлення волі, звільнений 05.05.2018 по відбуттю покарання; 19.05.2020 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області за ч. 2 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, звільнений від відбування покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку 3 роки; 19.05.2022 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області за ч. 2 ст. 185, ч. З ст. 185, 70 КК України до 5 років позбавлення волі. На підставі ухвали Київського апеляційного суду покарання пом'якшено до 4 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений 20.11.2024 по відбуттю строку покарання; 24.10.25 та 18.11.2025 до Білоцерківського міськрайонного суду напрвлено два обвинувальні акти стосовно ОСОБА_3 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Оцінюючи в сукупності всі обставини, зокрема, ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, тяжкість покарання, що загрожує, його особу, відсутність соціальних зв'язків, вік та стан здоров'я, майновий стан, суд приходить до обґрунтованого висновку про високий ступінь ймовірності позапроцесуальних дій обвинуваченого, спрямованих на ухилення від суду, незаконний вплив на свідків у кримінальному провадженні та вчинення іншого кримінального правопорушення.
Враховуючи вищевикладене та аналізуючи зібрані в сукупності докази, суд вважає, що менш суворі запобіжні заходи, не зможуть забезпечити уникнення встановлених ризиків та належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_3 , а тому наразі є достатні підстави для продовження строку тримання під вартою. Непродовження застосування щодо обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою чи застосування більш м'якого запобіжного заходу перешкодить завданням кримінального судочинства, встановленню істини у справі та прийняття остаточного кінцевого рішення у провадженні у розумні строки. Адже, на переконання суду, саме такий запобіжний захід, забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та в повній мірі забезпечить запобіганню ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Документів, які свідчать про неможливість утримання ОСОБА_3 під вартою, суду не надано.
Приймаючи рішення про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
В даному конкретному випадку, продовження строку тримання під вартою виправдано наявністю справжніх інтересів суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи, що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини.
З огляду на вищенавдене суд не знаходить законних підстав для задоволеня клопотання обвинуваченого та його захисника про зміну запобіжного заходу із тримання під вартою на домашній арешт.
Згідно ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати 60 днів.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік» з 01.01.2026 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3328 грн.
Враховуючи обставини кримінального правопорушення, його тяжкість, дані про особу обвинуваченого, його майновий стан, суд вважає, що у даному кримінальному провадженні можливо визначити заставу у розмірі 45 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (3328 х 45), що становить 149 760 грн.
У зв'язку із обранням підозрюваному альтернативного запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити обов'язки, про які зазначає прокурор у клопотанні.
Відповідно до ст. 316 КПК України, після завершення підготовки до судового розгляду суд постановляє ухвалу про призначення судового розгляду, який має бути призначений не пізніше десяти днів після постановлення ухвали про його призначення.
Керуючись статтями 131-132, 176-178, 183, 193, 194, 196, 199, 314-316, 369-372 КПК України, суд
Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту по кримінальному провадженню за № 12025111030002633, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудового розслідування 24.12.2025 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, одноособово суддею у відкритому судовому засіданні в приміщенні в Білоцерківського міськрайонного суду Київської області на 09-00 год. 20.02.2026.
Про день, час та місце судового засідання повідомити прокурора Білоцерківської окружної прокуратури Київської області, потерпілу, забезпечити доставку в судове засідання обвинуваченого ОСОБА_3 .
Задовольнити клопотаня прокурора Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_4 про продовження строку запобіжного заходу.
Продовжити стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 16.04.2026 включно та утримувати в Державній установі «Київський СІЗО».
Одночасно визначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу в розмірі 45 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 149 760 грн. (сто сорок дев'ять тисяч сімсот шістдесят гривень).
Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена обвинуваченим, іншою фізичною чи юридичною особою (заставодавцем), на наступний депозитний рахунок:
Територіального управління Державної судової адміністрації в Київській області: UA768201720355259001000018661 Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, отримувач платежу - ТУ ДСА України в Київській області, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ - 26268119.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент часу внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом строку дії ухвали.
Роз'яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави, оригінали документів з відміткою банку, який підтверджує внесення на рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі установи де він утримується під вартою.
Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа негайно має здійснити розпорядження про звільнення обвинуваченого який вніс заставу з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора та Білоцерківський міськрайонний суд Київської області.
У разі внесення застави у визначеному судом розмірі звільнити ОСОБА_3 з-під варти.
В разі внесення застави, покласти на ОСОБА_3 наступні обов'язки: прибувати до суду за першою вимогою; не відлучатися із місця проживання та реєстрації без дозволу суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; уникати спілкування із свідками ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та потерпілою ОСОБА_13 по вказаному кримінальному провадженню.
У разі внесення застави, встановити двохмісячний строк дії покладених судом обов'язків, починаючи з дня внесення застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений, який вніс таку заставу вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Відмовити у задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді домайнього арешту.
Копію ухвали для виконання направити начальнику ДУ «Київський СІЗО» Міністерства юстиції України та начальнику ІТТ №1 ГУ НП в Київській області.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту оголошення, а обвинуваченими з моменту отримання копії ухвали.
Суддя ОСОБА_14