Заочне
Справа № 293/1325/25
Провадження № 2/293/80/2026
12 лютого 2026 рокуселище Черняхів
Черняхівський районний суд Житомирської області у складі судді Лось Л.В.
за участі секретаря судового засідання Тишкевич К.Б.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Черняхів справу за позовом
ОСОБА_1
до ОСОБА_2
про стягнення аліментів
Процесуальні дії по справі.
ОСОБА_1 до суду з позовом до ОСОБА_2 , згідно якого просить стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі однієї третьої заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно до досягнення дітьми повноліття, але не менше 50% прожиткового мінімуму встановленого на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з дати звернення до суду до досягнення дітьми повноліття.
04.11.2025 та 20.11.2025 суд, у порядку ч.6 ст. 187 ЦПК Україн,и звернувся до Відділу ведення реєстру територіальної громади Ніжинської сільської ради з метою отримання інформації щодо зареєстрованого місця проживання ОСОБА_2 .
04.12.2025 суд, у порядку ч.6 ст. 187 ЦПК України, звернувся до Центру надання адміністративних послуг Ніжинської міської ради з метою отримання інформації щодо зареєстрованого місця проживання ОСОБА_2 .
11.12.2025 на адресу суду від Управління "ЦНАП" виконавчого комітету Ніжинської міської ради надійшов лист, згідно якого встановлено, що гр. ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою від 16.12.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначив на 13.01.2026.
Ухвалою від 13.01.2026, яка в порядку ч.5 ст. 259 ЦПК України занесена до протоколу судового засідання, суд відклав розгляд справи по суті на 12.02.2026
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
Сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, однак 29 липня 2024 року заочним рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області шлюб між стонами розірваний.
Від шлюбу сторони мають спільних малолітніх дітей: сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та дочку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Позивач зазначає, що відповідач участі в утриманні дітей не приймає, ухиляється від батьківського обов'язку щодо утримання дітей, матеріальної допомоги не надає, тому позивач звернулась з позовом до суду.
Доводить, що відповідач має можливість сплачувати аліменти, є працездатного віку, інших утриманців не має, а тому в змозі сплачувати аліменти на утримання спільних малолітніх дітей у розмірі у розмірі 1/3 заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно до досягнення дітьми повноліття, але не менше 50 % прожиткового мінімуму встановленого на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з дати звернення до суду і до досягнення дітьми повноліття, що забезпечуватиме її з відповідачем рівність при несенні обов'язку утримання дітей.
У судове засідання сторони не з'явились. Про день, час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином.
12.02.2026 позивач у судове засідання не з'явилася, направила суду заяву, відповідно до якої зазначає, що позов підтримує та просить проводити розгляд справи у своїй відсутності, щодо винесенні заочного рішення не заперечує (а.с. 36).
Відповідач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином.
Виклик відповідача до суду здійснювався шляхом направлення судової повістки за його зареєстрованим місцем проживання: АДРЕСА_1 .
Однак, на адресу суду повернулась судова повістка про виклик відповідача до суду без вручення адресату з відміткою поштового відділення "адресат відсутній" (а.с. 35).
Відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Отже, відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, оскільки довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду та, зокрема, свідчить про умисне неотримання судової повістки.
Зазначене узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах: від 09 серпня 2019 року у справі № 906/142/18, провадження № 12-109гс19; від12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17, провадження № 14-507цс18; та правовою позицією Верховного Суду у постанові від 10.05.2023 року у справі № 755/17944/18.
Як встановлено, частиною 8 статті 178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
У відповідності до ч.1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За нормами ч.1 ст. 281 ЦПК України, про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу.
Враховуючи, що в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, з урахуванням наявності умов, за яких можливе проведення заочного розгляду справи, відповідно до ст. 280, 281 ЦПК України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи, яка у порядку ч.5 ст. 259 ЦПК України, занесена до протоколу судового засідання від 12.02.2026.
Відповідно до ч.4 ст.12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
В ході розгляду справи, суд відповідно до п. 4 ч. 5 ст.12 ЦПК України створив сторонам всі умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ЦПК України.
У судовому засіданні від 12.02.2026 відповідно до ст. 268 ЦПК України, суд підписав скорочене рішення .
Згідно із ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Заочним рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 29.07.2024 (справа №740/3114/24) шлюб між ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 - розірваний.
Від шлюбу сторони мають спільних малолітніх дітей: сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та дочку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження, що містяться у матеріалах справи ( а.с. 8-9).
Згідно інформації у зазначених вище свідоцтвах про народження дітей батьком дітей є " ОСОБА_2 ", а матір'ю " ОСОБА_1 ".
Відповідно до витягів з реєстру територіальної громади від Черняхівської селищної ради від 03.11.2025, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.5,6,7).
Оскільки малолітні діти проживають разом з позивачем та відповідно перебувають на її утриманні, а відповідач ухиляється від добровільного утримання їх спільних дітей позивач за захистом свого порушеного права в інтересах малолітніх дітей звернулась до суду.
Відповідач будь-яких заяв, клопотань, заперечень суду не направив.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Згідно із ч. 1ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У частині першій статті 16 ЦК України установлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в частині другій цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.
Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Спір у даній справі виник у зв'язку з ухиленням відповідача від добровільного утримання спільних з позивачем неповнолітніх дітей, які проживають з матір'ю.
Вирішуючи питання про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей сторін, суд виходить з такого.
Згідно з частиною 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Постановою Верховної Ради України N 789-XII від 27 лютого 1991 року) держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (частина 2 статті 6 Конвенції про права дитини).
Частиною 1 та 2 статті 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про охорону дитинства", кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина 3 статті 11 Закону України "Про охорону дитинства").
Частиною 2 статті 150 СК України визначено, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно зі ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Статтею 51 Конституції України, статтею 180 СК України визначено обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Таким чином, суд звертає увагу на те, що відповідно до норм Сімейного кодексу України батьки мають рівні права та обов'язки щодо своїх неповнолітніх дітей, зобов'язані утримувати неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття та забезпечувати їм достатній рівень фізичного і духовного розвитку.
Відповідно до ст. 181 СК України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі.
Згідно з ч. 1ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
За приписами частин 1,2 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов'язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.
Також при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Як видно з матеріалів справи, сторони мають спільних неповнолітніх дітей, які проживають разом з матір'ю, перебувають на її утриманні та потребують матеріальної допомоги.
Відповідач повинен відповідно до вимог закону утримувати дітей, відчувати відповідальність за їх, забезпечувати їм добрі умови для проживання та виховання, у тому числі, забезпечувати матеріально, однак відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання в добровільному порядку, а тому, на думку суду, наявні підстави для задоволення позову.
Враховуючи наведене, з урахуванням положень ст.181,182,184 СК України щодо мінімального та щодо рекомендованого розміру аліментів на одну дитину, а також розміру аліментів, який має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, матеріальне становище, стан його здоров'я, а також те, що відповідач є працездатною особою та те, що відповідно до ч. 3 ст.181 СК України, спосіб стягнення аліментів визначається за вибором того з батьків, разом з яким проживає дитина, а також зважаючи на унормовану чинним законодавством рівність обов'язку батьків щодо утримання дитини, конкретні обставин справи та подані докази, суд уважає за доцільне визначити розмір аліментів, що підлягають стягненню з відповідача у розмірі 1/3 заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення позову до суду та досягнення дітьми повноліття.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Частиною першою ст. 191 СК України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Згідно з п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.
Розподіл судових витрат
У порядку ст. 141ЦПК України судовий збір покладається на відповідача.
Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 ЗУ "Про судовий збір"з відповідача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 1211,20 у дохід держави.
Керуючись ст.ст. 180,182, 183 СК України, ст.ст. 12,13, 76-81, 89, 141, 264, 265, 352, 354, 430 ЦПК України, суд Керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 354,355 ЦПК України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягувати з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ) аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/3 (однієї третьої) всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму встановленого на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 03.11.2025 та до досягнення дітьми повноліття.
3. Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
4.Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Заочне рішення набирає законної сили, якщо не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його складення.
Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення до Житомирського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Повний текст рішення складений: 17.02.2026
Суддя Людмила ЛОСЬ