Справа №278/6402/25
16 лютого 2026 року м. Житомир
Житомирський районний суд Житомирської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
потерпілого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Житомирського районного суду Житомирської області кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12025060610000654 від 04.11.2025 за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Житомир, українця, громадянина України, який має повну середню освіту, не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, з 05.11.2025 року військовослужбовець в/ч НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України,
У провадженні Житомирського районного суду Житомирської області перебуває вище вказане кримінальне провадження, з якого вбачається наступне.
02.11.2025 близько 20 год. 00 хв. ОСОБА_4 знаходився біля продуктового магазину по вул. Бориса Тена, 83-А у с. Зарічани Житомирського району Житомирської області, де спільно зі знайомими, серед яких перебував ОСОБА_5 , вживали алкогольні напої. У цей час та місці, між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 виник словесний конфлікт, у ході якого ОСОБА_4 , проявляючи злочинну недбалість, не передбачивши можливості настання суспільно-небезпечних наслідків від вчинених ним дій, хоча повинен був та міг їх передбачити, знаходячись обличчям до обличчя до ОСОБА_5 , долонею своєї правої руки штовхнув останнього в область грудей, від чого потерпілий, не втримавши рівноваги, з висоти власного зросту впав на тверде гранітне покриття, вдарившись при цьому потиличною частиною голови.
У результаті протиправних дій ОСОБА_4 , потерпілий ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження, які відносяться до категорії тяжких за ознакою небезпеки для життя в момент їх спричинення у вигляді закритої черепно-мозкової травми: лінійних переломів кісток склепіння та основи черепа, епідуральних гематом на рівні тім'яної та скроневих ділянок головного мозку справа, субдуральної гематоми правої півкулі головного мозку, геморагічного забою скроневої та потиличної часток справа.
Своїми діями, які виразились у необережному заподіянні тяжкого тілесного ушкодження, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 128 КК України.
У судовому засіданні прокурор просив визнати винним ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України, та призначити йому покарання у межах санкції даної статті у виді обмеження волі на строк 2 роки; на підставі ст.ст. 75, 76 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування основного покарання у виді обмеження волі з іспитовим строком 1 рік. Просив врахувати наявність двох пом'якшуючих та однієї обтяжуючої обставини. До набрання вироком суду законної сили обвинуваченому запобіжний захід просив не обирати; зазначив, що речові докази у кримінальному провадженні відсутні; цивільний позов просив задовольнити у повному обсязі.
Потерпілий ОСОБА_5 наголосив, що обвинувачений дійсно оплатив йому лікування у повному обсязі; щодо позовних вимог покладався на розсуд суду; не наполягав на суворості покарання; просив не застосовувати суворий вид покарання до обвинуваченого; зазначив, що у нього відсутні претензії будь-якого характеру до обвинуваченого, оскільки правопорушення було скоєно з необережності.
У судовому засіданні обвинувачений щиро розкаявся, свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю та показав, що дійсно вчинив дане кримінальне правопорушення в час, місці та за обставин, зазначених у обвинуваченні, не оспорюючи доказів по даній справі, здобутих органами досудового слідства. Не заперечував проти розгляду кримінального провадження щодо нього у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України. Цивільний позов визнав у повному обсязі; погодився із запропонованою мірою покарання прокурором.
У зв'язку із повним визнанням обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, суд відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, роз'яснивши учасникам судового провадження наслідки застосування даної статті КПК України.
Винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 128 КК України, підтверджується наданими в судовому засіданні показаннями самого обвинуваченого, який свою вину визнав повністю, щиро розкаявся і пояснив, що дійсно мали місце обставини, зазначені в обвинувальному акті, а також зібраними на нього характеризуючими матеріалами.
За таких обставин, враховуючи показання обвинуваченого, які відповідають фактичним обставинам справи і ним не оспорюються, суд вважає винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення доведеною та кваліфікує його умисні дії за ст. 128 КК України як необережне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження.
Призначаючи покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчинених кримінальних правопорушень, особу винного, обставини справи, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого, та має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами і не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Згідно правового висновку, який міститься у Постанові Верховного суду України від 14.04.2016 у справі № 5-23кс15/16, справедливість покарання повинна визначатися з точки зору врахування інтересів усіх суб'єктів кримінально-правових відносин, у тому числі й потерпілих. Однією з умов досягнення цієї мети є відшкодування завданого злочином збитку або усунення шкоди.
Відтак, судом враховується думка потерпілого, який не наполягав на суворості покарання та просив не застосовувати суворий вид покарання до обвинуваченого, також повідомив, що йому відшкодовані усі завдані збитки на лікування.
Так, суд, враховує, що обвинувачений вчинив кримінальний проступок; раніше несудимий в силу статті 89 КК України; на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, звертався до лікаря нарколога; щиро розкаюється, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, вину у скоєному визнає у повному обсязі; має позитивну характеристику за місцем проживання; є військовослужбовцем військової служби по мобілізації; відшкодував заподіяну потерпілому шкоду на лікування; під час скоєння злочину перебував у стані алкогольного сп'яніння. Відтак, судом встановлено дві пом'якшуючі обставини під час судового розгляду та одну обтяжуючу обставину.
У зв'язку з чим, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства та призначає останньому міру покарання в межах санкції статті у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки; на підставі ст.75-76 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування основного покарання у виді обмеження волі з іспитовим строком 1 рік.
На переконання суду, саме таке покарання, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, адже відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи і не завдаватиме фізичних страждань, та не принижуватиме людську гідність.
Процесуальні витрати у справі на залучення експертів відсутні.
Арешти у кримінальному провадженні не накладались. Речові докази відсутні.
Що стосується заявленого прокурором в інтересах держави до ОСОБА_4 цивільного позову, то суд доходить наступного висновку.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у зв?язку з отриманими у результаті вчинення вищенаведеного кримінального правопорушення тілесними ушкодженнями ОСОБА_5 у період з 04.11.2025 по 19.11.2025 перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «Обласна клінічна лікарня ім. О.Ф. Гербачевського» Житомирської обласної ради. Вартість лікування склала 43728 грн 45 коп.
У відповідності до вимогст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 128 КПК України цивільний позов в інтересах держави пред'являється прокурором. Прокурор, який пред'являє цивільний позов у кримінальному провадженні, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді, передбачених частиною четвертою статті 25 Закону України «Про прокуратуру».
Відповідно до ч. 1 ст. 1206 ЦК України, особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього кримінального правопорушення, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.
Відповідно до роз'яснень, наведених пунктом 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.07.1995 року №11 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат» питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з «Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №545 від 16 липня 1993 року. Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебуває на лікуванні.
Пунктом 2 вказаного Порядку передбачено, що сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко - днів, проведених ним в стаціонарі та вартості витрат на його лікування в день. Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко- днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентаря та обладнання.
За вимогами ч. 3 ст. 1206 ЦК України, якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, спільній власності територіальних громад, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету, за рахунок якого таке лікування фінансувалося. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, який за відповідні надані медичні послуги отримує кошти згідно з договором про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, такі кошти зараховуються до Державного бюджету України.
Згідно з матеріалами справи, КНП «Обласна клінічна лікарня ім. О.Ф. Гербачевського» Житомирської обласної ради у зв'язку з лікуванням потерпілого ОСОБА_5 фактично понесла матеріальні витрати на загальну суму 43728 грн 45 коп, що підтверджується довідкою.
У судовому засіданні цивільний відповідач ОСОБА_4 визнав позовні вимоги повністю. Відтак суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню.
Пропонована винагорода викривачу у кримінальному провадженні відсутня.
Запобіжний захід не застосований та відсутні підстави для його застосування.
Керуючись ст.ст. 128, 349, 369-371, 374 КПК України, -
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням і встановити йому іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього судом обов'язки.
Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов'язки: періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.
До набрання вироком законної сили щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід не застосовувати.
Цивільний позов прокурора Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави до ОСОБА_4 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь Департаменту бюджету та фінансів Житомирської обласної ради 43728 гривень 45 копійок витрат на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення ОСОБА_5 .
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Житомирського апеляційного суду через Житомирський районний суд Житомирської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції. Вирок, який набрав законної сили, обов'язковий для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягає виконанню на всій території України.
Головуюча суддя ОСОБА_1