Справа № 515/1716/25
Провадження № 2/515/184/26
Татарбунарський районний суд Одеської області
(заочне)
17 лютого 2026 року м. Татарбунари
Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Дем'янової О.А.,
за участі секретаря судового засідання Унгурян Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Татарбунари Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,
03 листопада 2025 року до Татарбунарського районного суду Одеської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (далі-ТОВ «Фінпром Маркет») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики №1165693 від 01.05.2021 року, яка подана представником позивача-адвокатом Ткаченко Ю.О.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що 01 травня 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" було укладено договір позики №71165693, відповідно до умов якого позичальнику було надано кредит у розмірі 2540,00 грн строком на 30 днів, під процентну ставку 1,99% на день. 19 листопада 2021 року між ТОВ "1 безпечне агентство необхідних кредитів" та ТОВ "Фінансова компанія «Управління активами" було укладено договір факторингу № 1911, відповідно до умов якого до ТОВ "Фінансова компанія Управління активами" перейшло право вимоги за кредитним договором, зокрема, і за договором кредиту №1165693 від 01 травня 2021 року. 03 квітня 2023 року між ТОВ "Фінансова компанія Управління активами" та ТОВ "Фінпром Маркет" було укладено договір факторингу № 030423-ФМ, відповідно до умов якого до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором, зокрема, і за кредитом ОСОБА_1 . У зв'язку з невиконанням відповідачем умов кредитного договору, у нього утворилася заборгованість, яка складає 8598,50 грн, з яких: 2 540,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 6 058,50 грн. - сума заборгованості за відсотками. Наразі позивач просить суд стягнути із відповідача на свою користь суму зазначеної заборгованості, сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати понесені позивачем на правову допомогу у розмірі 4500,00 грн.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 листопада 2025 року справу передано головуючій судді Дем'яновій А.О.
18 листопада 2025 року до суду надійшла відповідь з ВОМІРМП УПРЕ ГУ ДМС в Одеській області №5188/27354 від 05.11.2025 року зареєстроване місце проживання відповідача значиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області від 18 листопада 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання без повідомлення (виклику) сторін.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, у прохальній частині позовної заяви просив справу розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без участі представника позивача та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідачу судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку за місцем його проживання неодноразово рекомендованими листами направлялися ухвала про відкриття провадження та позовна заява з додатками, однак, до суду повернулися поштові конверт з відміткою «Адресат відсутній» (а.с.61).
Також, відповідач не скористався своїм правом подати відзив у встановлений судом строк.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, та належним чином повідомлена по час і місце розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (рішення у справі «Пономарьов проти України»).
Судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою ч. 5 ст. 279 ЦПК України.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до вимог ст.ст. 19, 279 ЦПК України вказана справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.
Станом на дату розгляду справи на адресу суду клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні чи про розгляд справи за участю сторін учасниками справи не подавалися.
Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідача, враховуючи наявність достатніх матеріалів про права та взаємовідносини сторін, з ухваленням заочного рішення, у відповідності до ст.ст.280-282 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 01 травня 2021 року між ТОВ "1 безпечне агентство необхідних кредитів" та ОСОБА_1 було укладено Договір позики №1165693 (а.с.6зворот).
Пунктом 1 Договору позики визначено, що позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти (надалі «Позику»), на погоджений умовами Договору строк (надалі - «Строк Позики»), шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Позичальника, а Позичальник зобов'язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення Строку Позики, або достроково, та сплатити Позикодавцю плату (Проценти) від суми позики.
Договір укладений в результаті зваженого рішення Сторін, на взаємовигідних умовах, на принципах ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України, згідно яких Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог розумності та справедливості. Договір діє з моменту перерахування суми Позики протягом Строку Позики, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов'язань за цим Договором (п.6 Договору).
Підписанням цього Договору Позичальник підтверджує, що ознайомився на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/ з повною інформацією щодо Позикодавця та його послуги, що передбачена ст.12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Позичальник до моменту підписання Договору вивчив цей Договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), у тому числі і на умовах фінансового кредиту, розміщені на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/ (надалі "Правила"), їх зміст, суть, об'єм зобов'язань Сторін та наслідки укладення цього Договору, а також зазначена в Правилах процедура і наслідки оформлення Позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація), йому зрозумілі (п.п.4.1,4.2 Договору).
Згідно з п.5 Договору позики цей Договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до положень Закону України "Про електронну комерцію" Договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі.
Відповідно до умов зазначеного договору сума кредиту становить 2540,00 грн, строк кредитування - 30 днів з дати його надання зі сплатою процентів у розмірі 1,99 % в день (базова процентна ставка/фіксована), знижена процентна ставка/день 0,01%, процентна ставка за понадстрокове користування Позикою (її частиною) за день 2,70%, орієнтовна реальна річна процентна ставка 3,65%, орієнтовна загальна вартість позики 2547,62 грн, дата повернення Позики (останній день)-31.05.2021 року (п.2 Договору).
Згідно з п. 3 Договору позики проценти нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок Позики.
Зміна або припинення в односторонньому порядку договірних зобов'язань повністю чи частково, а також одностороння відмова від їх виконання, не допускаються, якщо інше не встановлено законом чи Правилами. Позичальник несе повну відповідальність перед Позикодавцем за повернення Позики, сплату Процентів та належне виконання зобов'язань за цим Договором усім своїм майном. Сторони несуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, передбачену положеннями цього Договору, Правил та чинного законодавства (п.п.7,8 Договору позики».
До позовної заяви додано Правила надання грошових коштів у позику (а.с. 9-19).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.
Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України).
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до положень частин першої, третьої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частин 1, 3, 4, 7 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов'язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ "Про електронні документи та електронний документообіг" та ЗУ "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Довідкою про ідентифікацію, наданою ТОВ "1 безпечне агентство необхідних кредитів", підтверджено, що Договір підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання ним одноразового ідентифікатора електронного підпису MlUeXF33Hf, що був надісланий на вказану Відповідачем/Позичальником електронну адресу 1989aleksfrost@gmail.com у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» (а.с.7).
Інформація про електронні підписи міститься також у розділі «Реквізити сторін» Договору позики №1165693 від 01.05.2021 року.
Таким чином Договір позики 01 травня 2021 року № 1165693 укладений в електронній формі, що відповідає приписам статті 207 ЦК України із застосуванням Закону України «Про електронну комерцію» та підписаний сторонами, відповідно до вимог статті 12 вказаного Закону, а саме з боку позивача за допомогою факсимільного відтворення аналога підпису уповноваженої особи та відбитку печатки позивача, нанесених за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, а з боку відповідача за допомогою одноразового ідентифікатора та за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідачем не спростовано факту укладення Договору позики.
На виконання умов зазначеного Договору позики ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" 01.05.2021 року надало відповідачу кредит у сумі 2540,00 грн, перерахувавши кошти на його розрахунковий рахунок НОМЕР_1 , на підтвердження чого позивачем надано копію платіжної інструкції ab9a756f-3e40-46b4-bf56-04bfd540420c (а.с.8зворот).
Згідно з Довідкою вих. № КД-000053803/ТНПП від 26.09.2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес», яке діє на підставі ліцензії на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку, підтверджує прийняття на виконання платіжної інструкції за номером платежу ab9a756f-3e40-46b4-bf56-04bfd540420c на суму 2540.00 грн., де отримувачем є Шайгородский Алексей - ЕПЗ номер НОМЕР_1 . Оскільки Компанія не здійснює операцій з готівковими грошима, а перекази коштів здійснюються виключно у безготівковій формі, видаткові касові ордери на суму переказу не складаються (а.с.8).
Таким чином, позивачем підтверджено виконання первісним кредитором "1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів" умов Договору позики та надано ОСОБА_1 01.05.2021 року кредитні кошти у сумі 2540,00 грн.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.
Згідно зі статтею 1049 цього Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
В подальшому, відповідач всупереч умовам кредитного договору порушив вищезазначені умови кредитного договору і в кінцевому підсумку не повернув кредит кредитодавцю, а також не виконав в повному обсязі всі інші свої грошові зобов'язання перед кредитодавцем за кредитним договором навіть після спливу строку кредитування встановленого умовами кредитного договору.
Пунктом 2 Договору позики №1165693 від 01.05.2021 року визначено суму позики 2540,00 грн, строк позики - 30 днів та базова процентна ставка 1,99% в день.
Також умовами вказаного Договору, викладеними у пунктах 6 та 7 сторони погодили, що Договір укладений в результаті їх зваженого рішення, на взаємовигідних умовах, на принципах ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України, згідно яких Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог розумності та справедливості. Договір діє з моменту перерахування суми Позики протягом Строку Позики, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов'язань за цим Договором. Зміна або припинення в односторонньому порядку договірних зобов'язань повністю чи частково, а також одностороння відмова від їх виконання, не допускаються, якщо інше не встановлено законом чи Правилами.
Пунктом 2.24 Правил надання грошових коштів у позику ТОВ «1Безпечне агентство необхідних кредитів» визначено, що Строк позики -це період часу, на який Товариство надає Позику Позичальнику відповідно до умов Договору позики (із зазначенням кінцевої дати Строку Позики) та який може бути змінено у випадку продовження строку користування позикою за ініціативою Позичальника в порядку, передбаченому розділом 7 цих Правил, або зміни кінцевої дати Строку Позики у відповідності до п. 6.8 цих Правил.
За змістом п. 6.8. Правил Сторони домовились, що у разі неповернення Позичальником Заборгованості у встановлені Договором позики строки (дата повернення Позики), Товариство має право: 6.8.1. Нараховувати проценти за понадстрокове користування Позикою (її частиною) у порядку, визначеному цими Правилами та Договором позики.
Згідно з п. 6.8.2. Правил змінити кінцеву дату строку дії Договору позики на дату фактичного виконання Позичальником своїх зобов'язань за Договором позики, що тягне за собою зміну кінцевої дати Строку Позики на відповідну дату. Сторони підтверджують, що вказаний у цьому пункті порядок внесення змін до Договору позики в частині зміни кінцевої дати Строки Позики, є таким, що погоджений Сторонами та не потребує укладення окремих додаткових угод до Договору позики.
Позичальник надає свою згоду, що у період з першого дня понадстрокового користування Позикою (її частиною) і до дати повного виконання Позичальником своїх зобов'язань за Договором позики, на суму Позики (її частину) нараховуються Проценти у розмірі, встановленому Договором позики. Сума нарахованих процентів за понадстрокове користування Позикою не може перевищувати розміру суми, визначеної Законом України «Про споживче кредитування» (п. 6.9.Правил).
Пунктом 6.5 Правил передбачено, що у раз неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення Позики та процентів, Позичальнику на таку неповернуту Позику (або її частину) Товариство має право нараховувати Проценти у розмірі, передбаченому Договором позики, за кожний день понадстрокового користування Позикою (або її частиною), починаючи з першого дня такого понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення Позики (або її частини) та Процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування Процентів на Позику (або її частину) за понадстрокове користування Позикою за Договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на Позику за понадстрокове користування.
Пунктом 7.2. Правил передбачено, що умови Пролонгації вказуються в Особистому кабінеті Позичальника на Сайті. При цьому, Розмір Процентів, що сплачує Позичальник при оформленні Пролонгації визначаються виходячи з базової процентної ставки, зазначеної у Договорі позики, та кількості днів, на яку Позичальник бажає оформити Пролонгацію.
Позичальник погоджується, що при обранні виду Пролонгації у Особистому кабінеті та виконанні умов, встановлених Товариством для оформлення Пролонгації та продовження строку (терміну) дії Договору позики, таке оформлення та продовження відбувається автоматично, а згода Позичальника проявляється у здійснені дій по внесенню грошових коштів на ім'я Товариства та без будь-якого додаткового документального оформлення. У такому випадку вчинена Позичальником сукупність дій, спрямованих на оформлення Пролонгації, в тому числі внесення Позичальником грошових коштів на ім'я Товариства, є діями, які виражають намір Позичальника та здійснити подовження (п. 7.8.Правил).
Отже, позивач, обгрунтовуючи позовні вимоги, зазначає, у результаті невиконання відповідачем умов кредитного договору у нього за Договором позики №1165693 від 01 травня 2021 року утворилася заборгованість у сумі 8598,50 грн, з яких: 2540,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу та 6058,50 грн - сума заборгованості за відсотками.
Із розрахунку заборгованості, сформованого за період з 01.05.2021 по 15.10.2025 року, вбачається, первісним кредитором ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» за користування кредитом відповідачу нараховані відсотки в межах погодженого сторонами строку дії Договору позики з урахуванням пролонгації, передбаченої пунктами 6.5, 6.8-6.9 Правил надання грошових коштів у позику ТОВ «1Безпечне агентство необхідних кредитів» та узгодженої сторонами під час підписання договору.
01.06.2021 року відповідач здійснив проплату відсотків за кредитом у сумі 7,50 грн, тим самим вчинивши дії, спрямовані на оформлення пролонгації, що є також діями, які виражають намір позичальника здійснити подовження дії Договору позики у відповідності до п.7.8 Правил на строк 90 днів.
Згідно з п.6.7. Правил у разі виникнення понадстрокового користування Позикою (або її частиною), Товариство має право переуступити своє право вимоги третім особам без згоди на це Позичальника.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За нормою ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Тлумачення частини першої статті 512 ЦК України дозволяє стверджувати, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).
По своїй суті заміна кредитора в зобов'язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу.
Вказана правова позиція закріплена в постанові Верховного Суду від 09 вересня 2021 року у № справі № 2-1055/11.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
За змістом ст.1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
З матеріалів справи судом встановлено 19 листопада 2021 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія "Управління активами» уклали Договір факторингу № 1911, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №1165693 від 01.05.2021 року.
03 квітня 2023 року ТОВ «Фінансова компанія "Управління активами» та ТОВ «Фінпром Маркет» уклали Договір факторингу №030423-ФК, за умовами якого Позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №1165693 від 01.05.2021 року.
Згідно п.5.2. зазначеного вище Договору факторингу встановлено, що перехід від Клієнта до Позивача/Фактора прав вимог за портфелем заборгованості відбувається в момент підписання Актів прийому передачі Реєстру Заборгованостей, після чого Позивач/Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Портфеля Заборгованості та набуває відповідних Прав Вимог. Підписані сторонами Акти прийому-передачі Реєстру Заборгованостей підтверджують факт переходу від Клієнта до позивача/Фактора відповідних Прав Вимоги та є невід'ємними частинами цього Договору.
Відповідно до Реєстру прав вимог від 03 квітня 2023 року до договору факторингу №030423-ФК від 03 квітня 2023 року ТОВ «Фінпром Маркет» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 8 605,64 грн., з яких: 2 540,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 6 065,64 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Із розрахунку заборгованості також слідує, що наступні кредитори ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «Фінпром Маркет» нарахування відсотки за користування кредитом на період перебування у них права вимоги за боргом ОСОБА_1 не здійснювали.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 12, ч. 2 ст. 13 ЦПК України).
Учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом (ч. 2 ст. 83, ч. 1 ст. 84 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).
Відповідач з клопотанням про витребування відповідних доказів до суду не звертався та не скористався своїм правом надання відзиву на позовну заяву у разі незгоди з її вимогами. Не надав доказів на спростування розміру заборгованості, пред'явленої до стягнення позивачем, а також доказів часткової чи повної сплати визначених кредитним договором сум кредиту та процентів.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності .
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі №904/2104/19).
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
У зв'язку з тим, що відповідач умови укладеного Договору не виконує, кредит та відсотки за користування кредитом не сплачує, до ТОВ «Фінпром Маркет» перейшло право вимоги до відповідача, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення кредитної заборгованості ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром Маркет».
Також, відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву у визначений законодавством строк не скористався, розрахунок жодними доказами не спростував, суду не надав своїх розрахунків погашення заборгованості, які б свою чергу мали противагу розрахункам позивача. Також відповідачем не надано доказів на підтвердження належного виконання вимог договору.
Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності та співставленні, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також їх достатності та взаємному зв'язку, враховуючи те, що відповідачем не було належним чином виконано умови вищезазначеного Кредитного договору, а також ним не було спростовано вищезазначених обставин, на які позивач посилається як на підставу позову, у зв'язку із чим позов підлягає задоволенню шляхом стягнення з відповідача суми заборгованості відповідно до умов укладеного договору та відсотків за користування кредитом.
Визначаючи розмір понесених судових витрат суд виходить з наступного.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Із матеріалів справи вбачається, що вказана позовна заява подана через систему «Електронний суд», та відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачено із застосуванням понижуючого коефіцієнту відповідного розміру ставки судового збору - 0,8, що становить 2422,40 грн.
Враховуючи те, що позов ТОВ «Фінпром Маркет» підлягає задоволенню у повному обсязі, суд, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, визначає позивачу до сплати судові витрати у сумі 2422,40 грн.
Разом з тим позивач просив стягнути з відповідача витрати понесені ним на правничу допомогу у розмірі 4500,00 грн.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до положень договору №25-08/25/ФП про надання правничої допомоги від 28 серпня 2025 року, укладеного між ТОВ "Фінпром Маркет" адвокатом Ткаченко Ю.О., правнича допомога, що надається за цим договором, полягає у здійсненні адвокатом комплексу заходів, спрямованих на стягнення належної до сплати клієнту заборгованості боржників за договорами позики, право вимоги за якими належить клієнту у судовому порядку, а також у здійсненні захисту прав інтересів клієнта, пов'язаних із стягнення заборгованості з боржників у спорах, що виникли внаслідок заходів, вижитих як клієнтом, так і адвокатом, по стягненню заборгованості у судовому порядку (а.с.35зворот-38).
Розділом 4 договору передбачена винагорода за надання правничої допомоги.
Відповідно до витягу з Акту №2-ФП приймання-передачі наданої правничої допомоги від 01.10.2025 року вбачається, що адвокатом були надані наступні послуги щодо стягнення заборгованості з боржника ОСОБА_1 : вивчення наявних у клієнта документів, проведення аналізу, визначення правової позиції/аналіз судової практики та збір документів/доказів для формування позовної заяви - 500,00 грн; судовий супровід в суді першої інстанції, підготовка/складання позовної заяви до боржника за договором позики у малозначній справі - 4000,00 грн. Загальна вартість наданих послуг - 4500,00 грн (а.с.39зворот).
Актом приймання-передачі справ на надання правничої допомоги підтверджується факт того, що Клієнт передав, а Адвокат прийняв на себе зобов'язання надати правничу допомогу щодо низки боржників. До вказаного переліку входить також складання позовної заяви та представництво в суді щодо боржника ОСОБА_1 (а.с.40-41).
Матеріали справи містять копію платіжної інструкції кредитового переказі коштів №579939274.1 від 15.10.2025 року про перерахування позивачем на рахунок адвоката Ткаченко Ю.О. коштів у загальному розмірі 121500,00 грн, призначення платежу: оплата по акту №2-ФП приймання наданої правничої допомоги від 01 жовтня 2025 року (а.с.41зворот).
Отже, адвокатом надано суду докази щодо понесених позивачем витрат на правничу допомогу.
За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц).
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт (постанова Верховного Суду від 13 березня 2025 року по справі № 275/150/22). Саме сторона, яка зацікавлена у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, повинна вжити необхідних заходів для їх стягнення з іншої сторони. Водночас інша сторона має право висловлювати заперечення проти таких вимог, що виключає можливість ініціативи суду щодо відшкодування витрат без відповідних дій з боку зацікавленої сторони.
Враховуючи відсутність клопотання відповідача щодо зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи, відтак, заявлена сума на відшкодування правничої допомоги у сумі 4500,00 грн підлягає до стягнення з відповідача на користь ТОВ «Фінпром Маркет».
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4,5,7,12,13,76,77,80,81,89,141,259,263- 265,268,279,280-284,354 ЦПК України, суд,
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (код ЄДРПОУ 43311346, банківські реквізити: НОМЕР_3 відкритий в АТ «ОТП БАНК», код банку - 300528) суму заборгованості за Договором позики №1165693 в розмірі 8 598 (вісім тисяч п'ятсот дев'яносто вісім) грн. 50 коп, з яких: 2 540,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 6 058,50 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (код ЄДРПОУ 43311346, банківські реквізити: НОМЕР_3 відкритий в АТ «ОТП БАНК», код банку - 300528) суму сплаченого судового збору в розмірі 2422,4 грн. та витрати понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 4 500,00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 17 лютого 2026 року.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження юридичної особи: 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, код банку - 334851).
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя О.А.Дем'янова