Справа №521/16101/25
Провадження№ 2-а/521/15/26
16 лютого 2026 року м.Одеса
Хаджибейський районний суд м. Одеси в складі:
судді Маркарової С.В.
за участю секретаря судового засідання Вінжановської К.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
позивач : ОСОБА_1
відповідач : ІНФОРМАЦІЯ_1
предмет позову: скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-
Позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом.
Предметом позову останній визначив скасування постанови №16880 від 09.09.2025 про накладення на нього адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 послався на те, що постанова винесена суб'єктом владних повноважень за відсутності доказів порушення позивачем законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчиненого в особливий період.
Позивач в процесі розгляду справи позов підтримав, стверджуючи, що 09.06.2025 звернувся до відповідача із заявою про внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про виключення з військово обліку (заява від 09.06.2025 вих. 704-А/25, УКР ПОШТА 6504800144043), повісток не отримував.
Відповідач процесуальним правом надання відзиву не скористався.
Дослідивши обставини справи докази, на які сторони послались в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:
Судом встановлено, що постановою №16880 від 09.09.2025 позивач притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період є адміністративним правопорушенням, передбаченим ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
За змістом спірної постанови позивач допустив порушення ПКМУ «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» від 30.12.2022 № 1487, а саме не прибув за викликом (повісткою) до Р (М) ТЦК та СП.
Так, за Додатком № 2 Порядку призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні, зокрема, прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
За п. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у разі неприбуття громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом :
А. безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки
ОСОБА_2 в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
При вирішенні спору суд виходить з наступного :
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно із ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, відповідно до ст. 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
За вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Верховним Судом у постанові від 30.05.2018 по справі № 337/3389/16-а була викладена позиція, за якою постанова про притягнення до адміністративної відповідальності як рішення суб'єкта владних повноважень, яке встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої воно винесено, має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
Так, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена доказами, а суб'єкт владних повноважень зобов'язаний навести у постанові докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Значене узгоджується із вимогами закону, за якими закон передбачає застосування адміністративного стягнення лише до особи, яка вчинила адміністративне правопорушення (ст. 23 КУпАП).
За ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження до суду рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 288 КУпАП постанову посадової особи про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Адміністративний суд при вирішенні спорів перевіряє законність рішення суб'єкта владних повноважень і вивчає його на предмет відповідності критеріям, закріпленим у статті 2 КАС України.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень зобов'язаний подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Тобто, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах стосовно оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості.
Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Об'єктом доказування є певні обставини справи (доказова база).
В процесі розгляду справи відповідач, однак, жодних доказів на підтвердження правомірності свого рішення відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України не надав.
Ухвала суду від 22.09.2025, якою з ІНФОРМАЦІЯ_2 витребувані матеріали справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за постановою №16880 від 09.09.2025 відповідачем не виконана (отримана відповідачем в електронному кабінеті системи «Електронний суд»).
Про причини невиконання ухвали суду відповідач суд не повідомив.
Невиконання відповідачем ухвали суду виключає встановлення судом об'єктивної сторони спірного порушення та вини позивача в його вчиненні.
Суб'єкт владних повноважень не довів правомірності винесення оскаржуваного рішення.
Частиною 3 статті 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Керуючись Розділом ІІ КАС України,-
Адміністративний позов задовольнити.
Скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення №16880 від 09.09.2025 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
Справу про адміністративне правопорушення закрити.
Рішення може бути оскаржено. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня складання повного тексу рішення до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Світлана МАРКАРОВА
Повний текст рішення виготовлений 16.02.2026