cправа №947/9878/25
провадження №1-кп/947/524/26
16 лютого 2026 року м.Одеса
Київський районний суд міста Одеси у складі головуючого судді ОСОБА_1 , у присутності секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та клопотання захисника про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , по кримінальному провадженню №12024162250000323 від 08.05.2024 року,
за участю: прокурора ОСОБА_6 , обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , їх захисника ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_3 , його захисника ОСОБА_8 ,
У провадженні Київського районного суду міста Одеси знаходиться кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307; ч.3 ст.311; ч.3 ст.313; ч.3 ст.28, ч.2 ст.317 КК України.
16.02.2026 року до суду прокурором подано клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_3 , ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а захисником ОСОБА_7 подано клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 .
1. Зміст клопотань.
1.1. В обґрунтування поданих клопотань, прокурор зокрема зазначив:
-) щодо ОСОБА_3 , що останній обґрунтовано обвинувачується у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307; ч.3 ст.311; ч.3 ст.313; ч.3 ст.28, ч.2 ст.317 КК України.
Відносно обвинуваченого ОСОБА_3 ухвалою суду від 24.12.2025 року було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 21.02.2026 року включно.
Вказував, що з урахуванням наявності існування ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 та ст.177 КПК України, виникла необхідність у продовженні запобіжного заходу стосовно обвинуваченого.
Так, ОСОБА_3 , обґрунтовано обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 9 до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_3 , у разі визнання його винуватим у вчиненні особливо тяжких злочинів, надає останньому, у випадку перебування на свободі, підстави, мотив та реальну можливість переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, що є обґрунтуванням ризику передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України.
Крім того, свідками у даному кримінальному провадженні є особи, анкетні дані яких (в тому числі номери мобільних телефонів, адреси мешкання) стали відомі ОСОБА_3 під час ознайомлення ним з матеріалами даного кримінального провадження в ході виконання стороною обвинувачення вимог ст.290 КПК України, що в свою чергу надає останньому мотив, підстави та реальну можливість, у випадку застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу, з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення особливо тяжких злочинів, незаконно впливати будь - яким чином на свідків, експертів, інших учасників кримінального провадження з метою зміни ними показів тощо, що є обґрунтуванням ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України.
Крім того, ОСОБА_3 не має міцних соціальних зв'язків, неодружений, не має дітей на утриманні, не працевлаштований, обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, яке вчинено саме з корисливих мотивів, а тому не виключено, що останній, в силу характеру інкримінованих йому кримінальних правопорушень, матиме підстави, мотив та реальну можливість, у випадку перебування на свободі, продовжувати займатися протиправною діяльністю у сфері обігу наркотичних засобів задля забезпечення свого існування, що є обґрунтуванням ризику передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України.
Вважав, що вказані обставини в сукупності свідчать про неможливість обрання щодо обвинуваченого ОСОБА_3 більш м'яких запобіжних заходів, адже вони не забезпечать виконання покладених на нього процесуальних обов'язків та не зможуть гарантовано запобігти спробам переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Стверджував, що особисте зобов'язання не може бути застосовано, у зв'язку з тим, що це найбільш м'який запобіжний захід і він не відповідає тяжкості вчиненого злочину. Особиста порука не може бути застосована в силу того, що не встановлено осіб, які заслуговують на довіру та можуть поручитися за виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, передбачених ст.194 КПК України і зобов'язуються за необхідності доставити його до суду на першу вимогу.
Заявляв, що обрати відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту недоцільно, оскільки такий захід забезпечення кримінального провадження в цілому не зможе гарантовано запобігти вищевказаним ризикам та не дасть реальну можливість суду забезпечити виконання завдання кримінального провадження.
Посилаючись на викладене, керуючись ст.ст.36, 131, 132, 176 - 178, 181, 183, 184, 194, 197, 199, 331 КПК України, продовжити обраний до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах ДУ «Одеський слідчий ізолятор», строком на 60 днів, без визначення розміру застави.
-) щодо ОСОБА_4 , що останній обґрунтовано обвинувачується у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307; ч.3 ст.311; ч.3 ст.313; ч.3 ст.28, ч.2 ст.317 КК України.
Відносно обвинуваченого ОСОБА_4 ухвалою суду від 24.12.2025 року було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 21.02.2026 року включно.
Вказував, що з урахуванням наявності існування ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 та ст.177 КПК України, виникла необхідність у продовженні запобіжного заходу стосовно обвинуваченого.
Так, ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 9 до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 , у разі визнання його винуватим у вчиненні особливо тяжких злочинів, надає останньому, у випадку перебування на свободі, підстави, мотив та реальну можливість переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, що є обґрунтуванням ризику передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України.
Крім того, свідками у даному кримінальному провадженні є особи, анкетні дані яких (в тому числі номери мобільних телефонів, адреси мешкання) стали відомі ОСОБА_4 під час ознайомлення ним з матеріалами даного кримінального провадження в ході виконання стороною обвинувачення вимог ст.290 КПК України, що в свою чергу надає останньому мотив, підстави та реальну можливість, у випадку застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу, з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення особливо тяжких злочинів, незаконно впливати будь - яким чином на свідків, експертів, інших учасників кримінального провадження з метою зміни ними показів тощо, що є обґрунтуванням ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України.
Крім того, ОСОБА_4 не має міцних соціальних зв'язків, неодружений, не має дітей на утриманні, не працевлаштований, обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, яке вчинено саме з корисливих мотивів, а тому не виключено, що останній, в силу характеру інкримінованих йому кримінальних правопорушень, матиме підстави, мотив та реальну можливість, у випадку перебування на свободі, продовжувати займатися протиправною діяльністю у сфері обігу наркотичних засобів задля забезпечення свого існування, що є обґрунтуванням ризику передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України.
Вважав, що вказані обставини в сукупності свідчать про неможливість обрання щодо обвинуваченого ОСОБА_4 більш м'яких запобіжних заходів, адже вони не забезпечать виконання покладених на нього процесуальних обов'язків та не зможуть гарантовано запобігти спробам переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Стверджував, що особисте зобов'язання не може бути застосовано, у зв'язку з тим, що це найбільш м'який запобіжний захід і він не відповідає тяжкості вчиненого злочину. Особиста порука не може бути застосована в силу того, що не встановлено осіб, які заслуговують на довіру та можуть поручитися за виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, передбачених ст.194 КПК України і зобов'язуються за необхідності доставити його до суду на першу вимогу.
Заявляв, що обрати відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту недоцільно, оскільки такий захід забезпечення кримінального провадження в цілому не зможе гарантовано запобігти вищевказаним ризикам та не дасть реальну можливість суду забезпечити виконання завдання кримінального провадження.
Посилаючись на викладене, керуючись ст.ст.36, 131, 132, 176 - 178, 181, 183, 184, 194, 197, 199, 331 КПК України, продовжити обраний до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах ДУ «Одеський слідчий ізолятор», строком на 60 днів, без визначення розміру застави.
1.2. В обґрунтування поданого клопотання, захисник зокрема зазначив, що ухвалою суду від 28.10.2025 року обвинуваченому ОСОБА_5 було визначено заставу 300 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що дорівнює 908400 гривень, яка була внесена.
Після звільнення зі слідчого ізолятора, під час проходження військово- лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 було проведено медичне обстеження та встановлено, що ОСОБА_5 хворіє на туберкульоз легень, потребує стаціонарного обстеження та відповідно лікування.
Вказував, що до знаходження під вартою в умовах ДУ «Одеський слідчий ізолятор» ОСОБА_5 був абсолютно здоровий.
Заявляв, що вказана хвороба позбавляє ОСОБА_5 працевлаштуватись за спеціальністю та отримувати доходи. Навпаки стан здоров'я ОСОБА_5 значно погіршується і він потребує дорогого лікування, та відповідно значних витрат. Вищенаведене, на думку захисту, дає підстави суду для зменшення суми застави.
Крім того, 24.12.2025 року ухвалами суду обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було зменшено розмір застави з 300 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб до 250 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що дорівнює 757000 гривень, а тому з урахуванням принципів справедливості, адже всі обвинувачені не визнані винними, ступінь їх вини, участь у інкримінованому злочині не встановлені, а також вищезазначених обставин щодо стану здоров'я підзахисного, вважав за необхідне просити суд зменшити розмір застави для ОСОБА_5 до 200 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становитиме 605600 гривень, та повернути частину раніш внесеної застави у розмірі 302800 гривень. Дані кошти будуть використані на лікування ОСОБА_5 та забезпечення необхідного для таких хворих харчування та сприятливих умов проживання.
Звертав увагу, що єдиним ризиком в аспекті статті 177 КПК України є переховування від суду. Проте, зі спливом часу ризики передбачені та встановлені ухвалами суду відповідно до п.1 ч.1 ст.177 КПК України зменшуються, оскільки час йде, ОСОБА_5 винним себе не визнає, дисципліновано відвідує судові засідання, захищається, а після доведення своєї невинуватості збирається ініціювати відшкодування від держави отриманої шкоди своєму здоров'ю.
Посилаючись на викладене, просив змінити запобіжний захід встановлений ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 28.10.2025 ОСОБА_5 в частині розміру застави зменшивши з 300 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 908400 гривень до 200 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 605600 гривень.
2. Позиції учасників судового провадження.
Під час судового розгляду, прокурор підтримав подані клопотання та просив їх задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник, під час судового розгляду, у задоволенні клопотання прокурора просили відмовити. Захисник зокрема зазначив, що обвинувачений тривалий час перебуває під вартою, у нього є житло та батьки похилого віку, які потребують підтримки. Просив змінити запобіжний захід цілодобовий на домашній арешт або зменшити розмір застави.
Обвинувачений ОСОБА_3 зокрема доповнив, що бажає надавати підтримку своїм батькам.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник, під час судового розгляду, у задоволенні клопотання прокурора просили відмовити. Захисник зокрема зазначив, що ОСОБА_4 тривалий час перебуває під вартою, має матір похилого віку, а до затримання служив у ЗСУ. Просив змінити запобіжний захід на домашній арешт.
Відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , захисник підтримав подане клопотання та просив його задовольнити, зменшити розмір застави.
Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав клопотання захисника.
3. Передумови та висновки суду.
Суд, заслухавши клопотання, дослідивши додані до нього документи та вислухавши думки учасників кримінального провадження, прийшов до наступних висновків.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Судом встановлено, що відповідно до ухвали суду від 24.12.2025 року, обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, до 2102.2026 року включно.
Крім того, до вказаних обвинувачених було застосовано альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 250 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що дорівнює 757000 гривень.
Також судом встановлено, що під час останнього продовження обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом був врахований відносно вказаних обвинувачених єдиний ризик, а саме: передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України (переховування від суду).
У зв'язку з цим, доводи прокурора щодо ризиків, передбачених п.п.3, 5 ч.1 ст.177 КПК України судом не оцінюються та не розглядаються, оскільки сторона обвинувачення безпідставно, не враховуючи попередню ухвалу суду, без подання додаткових доказів на їх існування, про них заявляє.
Згідно з положеннями ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Відповідно до змісту ч.3 ст.199 КПК України, однією з підстав для продовження строку тримання під вартою є наявність вважати, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Суд погоджується, що на сьогоднішній день, ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України (переховуватись від суду), продовжує існувати, а саме:
-) щодо ОСОБА_3 , оскільки останній обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання тільки у вигляді позбавлення волі на строк від 4 до 12 років з конфіскацією майна. Отже, на думку суду існує ризик того, що обвинувачений може переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
-) щодо ОСОБА_4 , оскільки останній обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання тільки у вигляді позбавлення волі на строк від 4 до 12 років з конфіскацією майна. Отже, на думку суду існує ризик того, що обвинувачений може переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Таким чином, суд робить висновок, що існування обвинувачення ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307; ч.3 ст.311; ч.3 ст.313; ч.3 ст.28, ч.2 ст.317 КК України, у сукупності з існуючим ризиком, передбаченим п.1 ч.1 ст.177 КПК України відносно кожного обвинуваченого, не дозоляють суду змінити запобіжний захід відносно обвинувачених та є достатньою підставою для продовження обвинуваченому ОСОБА_3 , ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а менш суворі запобіжні заходи, на думку суду, не достатні для запобігання зазначеному ризику.
Суд вважає, що зі спливом певного часу, вказаний ризик не зменшився, оскільки обставини, які його обумовили, станом на 16.02.2025 року також не змінилися та не відпали, а реальному прояву ризику переховування від суду і перешкоджає своєчасне застосування до обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
На думку суду, тривалість застосованого відносно обвинувачених запобіжного заходу у співвідношенні із пред'явленим обвинуваченням та можливою мірою покарання, на даний час не виходить за межі розумного строку тримання обвинувачених під вартою, а кореспондується з характером суспільного інтересу, який існує у випадку протидії вчиненню кримінальних правопорушень у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
При цьому, враховуючи характер пред'явленого обвинувачення, особи обвинувачених, тривалість перебування останніх під вартою та їх поведінку, суд вважає за доцільне зменшити обвинуваченим ОСОБА_3 , ОСОБА_4 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави до 200 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Щодо зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 , то суд звертає увагу, що відповідно до ч.1 ст.182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків.
При цьому, ч.2 ст.182 КПК України передбачає, що застава може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).
Відповідно до листа начальника ДУ «Одеський слідчий ізолятор» від 05.12.2025 року, ОСОБА_5 було звільнено з-під варти у зв'язку з внесенням застави в сумі 908400,00 грн. Водночас, у суду відсутні відомості щодо особи заставодавця.
У зв'язку з цим, суд критично оцінює доводи захисника, що у разі зменшення розміру застави, отримані кошти будуть використанні саме на лікування ОСОБА_5 та забезпечення необхідного для нього харчування та сприятливих умов проживання, оскільки суду не надано доказів того, що грошові кошти внесені у якості застави належать безпосередньо ОСОБА_5 .
Таким чином, суд робить висновок, що клопотання захисника є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.177, 199, 331, 369 КПК України, суд
1. Клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити частково.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів, тобто до 16 квітня 2026 року включно.
2. Клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - задовольнити частково.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів, тобто до 16 квітня 2026 року включно.
3. Зменшити обвинуваченим ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заставу до 200 (двохсот) розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб щодо кожного, що дорівнює 665 600 (шістсот шістдесят п'ять тисяч шістсот) гривень.
У разі внесення застави за ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на рахунок Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, звільнити обвинуваченого, за якого було внесено заставу негайно з-під варти та зобов'язати: 1) прибувати за кожною вимогою до суду; 2) не відлучатися з Одеської області без дозволу суду; 3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання.
4. У задоволенні клопотанні захисника ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу - відмовити.
5. Роз'яснити, що у разі неявки обвинуваченого, якого було звільненно з під варти у зв'язку із внесенням застави, за викликом до суду без поважних причин, або неповідомлення про причини своєї неявки, чи порушення покладених на нього обов'язків застава звертається у дохід держави.
У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України.
6. Ця ухвала, в частині продовження запобіжного заходу, підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення шляхом подачі на неї апеляційної скарги.
7. Ця ухвала, в частині продовження запобіжного заходу, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, ця ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Подання апеляційної скарги на цю ухвалу, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
8. Ця ухвала, в частині відмови у задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу, набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1