Справа № 737/23/26
Провадження № 1-кп/737/21/26
Іменем України
17 лютого 2026 року с-ще Куликівка
Куликівський районний суд Чернігівської області у складі
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
за участі:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
представника потерпілої
юридичної особи ОСОБА_5
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в с-щі Куликівка обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 142026272130000004 від 06 січня 2026 року, за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Куликівка, Чернігівського району, Чернігівської області, українця, громадянина України, неодруженого, на утриманні малолітніх дітей та осіб похилого віку не маючого, раніше не судимого, з вищою освітою, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України,-
15.01.2026 до Куликівського районного суду Чернігівської області надійшов обвинувальний акт, згідно якого ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за наступних обставин.
Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Згідно ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним Кодексом та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (ст. 3 Земельного Кодексу України).
Згідно ч. 2 ст. 78 Земельного кодексу України, право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному використанню.
Згідно п. «б» ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , знаючи про те, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян здійснюється у межах норм, визначених Земельним кодексом України, та проводиться один раз по кожному виду використання, усвідомлюючи, що він вже використав своє законне право на безоплатну приватизацію земельної ділянки з кадастровим номером 7424982000:02:001:1466, площею 2,000 га. (Державна реєстрація на право власності на яку набуто 23.10.2017) для ведення особистого селянського господарства, виділеної на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 03.10.2017 №25-15808/14-17-сг «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», за рахунок земель сільськогосподарського призначення в адміністративних межах Волинківської сільської ради Сосницького району, Чернігівської області, діючи незаконно, шляхом обману, повторно використав право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки, кадастровий номер 7422755100:14:001:0021, площею 2,0000 га. для ведення особистого селянського господарства, яка була виділена йому за рахунок земель комунальної власності - землі сільськогосподарського призначення, за наступних обставин.
23.10.2017 попередньо отримавши на законних підставах, згідно Земельного
кодексу України, у приватну власність земельну ділянку з кадастровим номером
7424982000:02:001:1466 виділеної за рахунок земель сільськогосподарського
призначення, не пізніше 05.11.2018 у ОСОБА_4 виник
умисел, спрямований на заволодіння комунальним майном, шляхом обману, а саме на повторне, всупереч вимогам ст.ст. 116, 118, 121 Земельного кодексу України, безкоштовне отримання у власність земельної ділянки за рахунок земель комунальної власності, для ведення особистого селянського господарства.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 у невстановлені
досудовим розслідуванням дату та час, усвідомлюючи, що не має права на
отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства,
вкотре, переслідуючи корисливі мотиви, спрямовані на незаконне збагачення
шляхом безпідставного заволодіння земельною ділянкою комунальної форми
власності, шляхом обману посадових осіб відділу у Куликівському районі ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області, який полягав у неповідомленні ним про вже використане ним право на безоплатне володіння земельною ділянкою,
кадастровий номер 7424982000:02:001:1466, в такий спосіб отримав від останніх позитивне рішення про реєстрацію земельної ділянки.
На початку травня 2019, у порядку безоплатної приватизації, ОСОБА_4
звернувся до Куликівської селищної ради, Чернігівського району, Чернігівської
області із заявою про затвердження розробленого 25.04.2019 ФОП ОСОБА_6
на його користь проекту землеустрою на земельну ділянку з кадастровим номером
7422755100:14:001:0021, загальною площею 2,000 га. та, відведення такої ділянки
у власність, для ведення особистого селянського господарства, що розташована за
межами населених пунктів на території Куликівської селищної ради,
Чернігівського району, Чернігівської області.
У подальшому, 29.05.2019 враховуючи позитивні висновки Головного
управління Держгеокадастру у Чернігівській області, які в свою чергу попередньо
ОСОБА_4 , за наведених обставин, отримав в шахрайський спосіб, рішенням
25 сесії 7 скликання Куликівської селищної ради Чернігівського району на користь
ОСОБА_4 затверджено проект землеустрою на земельну ділянку,
кадастровий номер 7422755100:14:001:0021, площею 2,0000 га. для ведення
особистого селянського господарства, виділеної за рахунок земель комунальної
власності - землі сільськогосподарського призначення, розташованої за межами
населених пунктів в адміністративних межах Куликівської селищної ради
Чернігівського району, Чернігівської області та передано ОСОБА_4 вище зазначену земельну ділянку у власність.
06.06.2019 за ОСОБА_4 у Державному реєстрі речових прав
на нерухоме майно зареєстровано право власності на земельну ділянку з
кадастровим номером 7422755100:14:001:0021, площею 2,0000 га.
Внаслідок вказаних умисних протиправних дій, ОСОБА_4 незаконно
отримав у власність земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером
7422755100:14:001:0021 для ведення особистого селянського господарства,
тим самим спричинив державі майнову шкоду у сумі 65778, 65 грн.
Дії ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 1 ст. 190 КК України, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайства).
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 подав клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності та просив закрити кримінальне провадження. Надав згоду на закриття кримінального провадження, повідомив, що йому відомі наслідки закриття кримінального провадження.
Прокурор та представник потерпілої юридичної особи не заперечували проти задоволення клопотання.
Заслухавши клопотання обвинуваченого про звільнення від кримінальної відповідальності, думку прокурора та представника потерпілої юридичної особи, суд дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.
Положеннями ч. 4 ст. 286 КПК України унормовано, що у разі, якщо під час судового розгляду сторона у кримінальному провадженні звернеться до суду з клопотанням про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання. Ця норма, як і положення ст. 49 КК є імперативними нормами, які передбачають не право суду, а його обов'язок розглянути відповідне питання.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 285 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом про кримінальну відповідальність.
За змістом ст. 44 КК України особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюється виключно судом.
Відповідно до усталеної позиції Верховного Суду звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов'язком суду у разі настання обставин, передбачених ч. 1 ст. 49 КК та за наявності згоди підозрюваного, обвинуваченого, засудженого на звільнення з підстав спливу строків давності (постанови Верховного Суду від 10.06.2021, справа № 640/11750/17, провадження № 51-6089км20; від 25.02.2021, справа № 192/3301/16-к; провадження № 51-3094км20 та інші).
Норми процесуального закону вказують на те, що суд повинен невідкладно розглянути клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, якщо під час судового розгляду провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, одна зі сторін цього провадження звернеться до суду з таким клопотанням, а отже, суд може звільнити особу від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності із закриттям провадження у справі як під час підготовчого судового засідання, так і під час розгляду справи по суті в загальному порядку, керуючись статтями 12, 49КК України (постанови Верховного Суду від 19.11.2019, справа №345/2618/16-к; від 24.05.2018, справа №200/4664/14-к та інші).
При цьому, суд має з'ясувати думку сторін щодо закриття кримінального провадження за такою підставою, у разі згоди обвинуваченого розглянути питання про звільнення останнього від кримінальної відповідальності.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки, зокрема: три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років (пункт 2 цієї частини); десять років у разі вчинення тяжкого злочину (пункт 4 цієї частини).
Згідно з даними обвинувального акту, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190КК України, який вчинено 06.06.2019.
Санкцією ч. 1 ст. 190 КК України передбачено максимальне покарання у виді обмеження волі на строк до 3 років, а тому строк давності, який визначений відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, за вчинення даного кримінального правопорушення становить три роки з дня його вчинення.
Матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є: закінчення встановлених ч. 1 ст. 49 КК України строків; відсутність обставин, що порушують їх перебіг (ч. 2 ст. 49 КК України); не вчинення протягом цих строків нового злочину певного ступеня тяжкості.
Процесуально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є: притягнення особи як обвинуваченого; згода обвинуваченого на таке звільнення від кримінальної відповідальності.
Таким чином, строк давності спливає і під час досудового розслідування, і під час судового провадження, і після проголошення обвинувального вироку суду. Будь-які процесуальні дії протягом цих строків не припиняють їх перебіг. Якщо строк давності сплив до дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду, то особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження щодо цієї особи.
Початком перебігу строку давності є день, коли кримінальне правопорушення було вчинено: згідно з даними обвинувального акту - 06.06.2019.
Станом на 17.02.2026 (день подачі обвинуваченим клопотання про закриття кримінального провадження) з дня вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст.190 КК України, минуло більше шести років.
З огляду на наведене, строк давності притягнення до кримінальної відповідальності, передбачений ст. 49 КК України, за вказані кримінальні правопорушення закінчився.
На час розгляду клопотання судом не встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 ухилявся від слідства чи суду, вчинив інші кримінальні правопорушення, відсутні відомості про переривання чи зупинення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, згідно з вимогами ч. 2 ст. 49 КК України.
Велика палата Верховного Суду у постанові від 17.06.2020 у справі №598/1781/17 наголосила, що звільнення від кримінальної відповідальності за статтею 49 КК (сплив строків давності) є безумовним і здійснюється судом незалежно від факту примирення з потерпілим, відшкодування обвинуваченим шкоди потерпілому, щирого каяття тощо.
Під час вирішення питання застосування положень ст.49КК України позиція потерпілого не є вирішальною щодо закриття і не є перешкодою до виконання імперативних вимог процесуального закону (постанова Верховного Суду від 03.06.2021 у справі № 344/7812/16-к).
Окрім цього, у постанові від 26.03.2020 у справі № 730/67/16-к колегією суддів ККС зроблено висновок про те, що передбачений законом (ст. 49 КК України) інститут звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов'язує таке звільнення із визнанням ними своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення.
Таким чином, невизнання підозрюваним, обвинуваченим вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності у передбачених законом випадках за умови роз'яснення їм судом суті підозри чи обвинувачення, підстав звільнення від кримінальної відповідальності та права заперечувати проти закриття кримінального провадження не є правовою підставою для відмови в задоволенні клопотання сторони кримінального провадження про таке звільнення.
Оскільки звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є нереабілітуючою підставою, закон надає право обвинуваченому заперечувати проти закриття провадження і в такому разі судовий розгляд продовжується у загальному порядку.
Обвинувачений ОСОБА_4 не заперечував проти закриття провадження з відповідних підстав.
З'ясувавши позицію обвинуваченого ОСОБА_4 та впевнившись у його добровільності та усвідомленні наслідків закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав, суд дійшов висновку, що клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження підлягає задоволенню.
Долю речових доказів необхідно вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.
Згідно обвинувального акту процесуальні витрати в кримінальному провадженні відсутні.
У зв'язку з закриттям кримінального провадження цивільний позов прокурора Козелецької окружної прокуратури Чернігівської області ОСОБА_3 в інтересах Куликівської селищної ради до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням шляхом витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння слід залишити без розгляду.
Арешт, накладений згідно ухвали слідчого судді Деснянського районного суду міста Чернігова від 14.01.2026, на підставі ч. 4 ст. 174 КПК України підлягає скасуванню.
На підставі викладеного та ст. 49 КК України, керуючись ст. 284, 288, 369-372 КПК України, суд
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 задовольнити.
Звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 190 КК України на підставі ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності.
Закрити кримінальне провадження № 142026272130000004 від 06 січня 2026 року за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 190 КК України, у зв'язку із звільненням ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Скасувати арешт, який накладений ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 січня 2026 року на земельну ділянку на території Куликівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області з кадастровим номером 7422755100:14:001:0021, площею 2,000 га, власником якої являється ОСОБА_4 .
Цивільний позов прокурора Козелецької окружної прокуратури Чернігівської області ОСОБА_3 в інтересах Куликівської селищної ради до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням шляхом витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння залишити без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом семи днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_7