Провадження № 1-кп/734/74/26 Справа № 734/2443/25
іменем України
17 лютого 2026 року селище Козелець
Козелецький районний суд Чернігівської області в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю: прокурорів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 42024272300000436 від 22.08.2024 відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків, громадянина України, українця, із середньою освітою, в силу ст.89
КК України раніше не судимий, не одруженого, військовослужбовця військової служби за мобілізацією, який проходить військову службу на посаді курсанта батареї
навчального взводу навчальної батареї навчального зенітного ракетного дивізіону ВЧ НОМЕР_1 - (на момент вчинення кримінального правопорушення) у військовому званні солдат, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,-
наказом командира військової частини НОМЕР_1 №203 від 19.07.2024 солдата ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 військовослужбовця призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, призначено на посаду курсанта навчального взводу навчальної батареї навчального зенітного ракетного дивізіону ВЧ НОМЕР_1 .
Вимоги ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» зобов'язують солдата ОСОБА_7 захищати Вітчизну, суверенітет і територіальну цілісність України.
У відповідності до вимог ст.ст. 9, 11, 12, 14, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999
№548-XIV (зі змінами), ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №551-XIV, солдат
ОСОБА_7 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; беззастережно виконувати накази командирів; знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою: бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків та виконувати завдання, пов'язані із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України та інше.
Пунктом 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову
службу» передбачено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби: на території військової частини або в іншому місці роботи протягом робочого часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком; на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Згідно вимог ст.ст. 12, 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов?язків він зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові. Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Статтями 129, 130, 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, визначено необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов'язків, зобов'язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місця служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною радою України, у зв?язку із військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому продовжено по теперішній час.
Так, ОСОБА_7 будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, достовірно знав та усвідомлював, що повинен неухильно дотримуватись вимог ст.ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст.ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-ХIV, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом
України від 24.03.1999№ 551-XIV, які зобов'язують його: свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, захищати суверенітет і територіальну цілісність України, забезпечувати її економічну та інформаційну безпеку, віддано служити українському народу, сумлінно, чесно та зразково виконувати військовий обов'язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, не допускати негідних вчинків.
Однак, солдат ОСОБА_7 під час проходження військової служби,
в порушення вищезазначених нормативно-правових актів вирішив стати на
злочинний шлях та діючи умисно, вирішив незаконно ухилитися від проходження військової служби та провести час на власний розсуд.
Так, 05.08.2024 курсант З навчальної батареї навчального зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_7 вибув на лікування до Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь». Діагноз: «Хронічний коліт фаза загострення» та 09 серпня 2024 року був виписаний з Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь», за порушення госпітального режиму.
Діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов?язків, без відповідних дозволів командирів та начальників, за відсутності законних підстав та поважних причин ОСОБА_8 до розташування військової частини НОМЕР_1 не повернувся, натомість почав проводити час на власний розсуд не пов'язаний з проходженням військової служби.
Доводячи свій злочинний умисел до кінця, ОСОБА_7 в період з 09.08.2024 до 09.05.2025, в умовах воєнного стану, незаконно перебував поза межами місця несення служби, а саме місця розташування військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_2 , та проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби та без поважних причин.
За час відсутності на службі ОСОБА_7 обов'язки з військової служби за посадою не виконував, в медичні установи не звертався, правоохоронні органи, органи державної влади або органи місцевого самоврядування про свою належність до військової служби, про вчинене ним ухилення від військової служби та про його причини не повідомляв, вільний час проводив на власний розсуд до 09.05.2025 до моменту його прибуття до Відділу поліції №2
Харківського районного управління поліції № 2 Головного управління
Національної поліції в Харківській області.
Будучи допитаним у судовому засіданні ОСОБА_7 свою вину у інкримінованому кримінальному правопорушенні не визнав та показав, що у 2023 році був зняти з військового обліку як раніше судима особа. У 2024 році відвідував військомат у м.Харкові за місцем проживання, де йому підтвердили, що він на обліку не перебуває. Пізніше у місті його зустріли працівники ТЦК, які доставили до військомату, звідки він був мобілізований. Проходив лікування у госпіталі, та після того, як його виписали жив на вокзалі, після чого поїхав потягом додому у м.Харків. Має слабкий стан здоров'я, хворіє на хронічний коліт, але підтвердити це документально не може. Вважає себе невинуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, оскільки на його думку був мобілізований незаконно.
Допитаний у справі у якості свідка ОСОБА_9 у судовому засіданні показав, що у 2024 році перебував на посаді т.в.о. командира 3 навчальної батареї навчального зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 . Обвинувачений ОСОБА_7 перебував у даній військовій частині на базовому навчанні та був його підлеглим близько 2 тижнів. 06.08.2024 останнього було госпіталізовано до Київського госпіталю. 14.08.2024 медичні працівники частини дізналися, що ОСОБА_7 виписали з госпіталю 09.08.2024 за порушення режиму, а саме начебто за вживання алкоголю. Після виписки ОСОБА_7 до військової частини не повернувся. Намагання його розшукати результату не дали. Про даний випадок було повідомлено командування військової частини.
Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні показала, що проходить військову службу фельдшером у медичному пункті військової частини НОМЕР_1 . ОСОБА_7 скаржився на біль у животі, тому 06.08.2024 було вирішено відправити його на обстеження до Київського госпіталю. 14.08.2024 з метою перевірки пацієнтів військової частини зателефонувала у госпіталь, звідки дізналася, що ОСОБА_7 було виписано з медичного закладу 09.08.2024 за порушення дисципліна, а саме вживання алкоголю. Тобто, ОСОБА_7 курс лікування не завершив. На момент прибуття ОСОБА_7 до військової частини він був придатний до військової служби, про що свідчила відповідна довідка ВЛК.
Крім показів обвинуваченого, свідків, вина ОСОБА_7 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, підтверджується іншими зібраними по кримінальному провадженню та дослідженими у судовому засіданні доказами, а саме:
-військовим квитком ОСОБА_7 , відповідно до якого останній був поставлений на військовий облік 19.07.2024;
-наказом №203 від 19.07.2024 командира військової частини НОМЕР_1 , яким з 17.07.2024 зараховано списків особового складу частини НОМЕР_1 та поставлено на всі види забезпечення, на котлове забезпечення з 20.07.2024 та з 19.07.2024 вважати призначеним на посаду солдата ОСОБА_7 - курсанта навчального взводу навчальної батареї навчального зенітного ракетного взводу навчальної батареї навчального зенітного ракетного дивізіону
-наказом №220 від 05.08.2024 командира військової частини НОМЕР_1 яким вважати що вибули до лікувальних закладів на с стаціонарне лікування до ІНФОРМАЦІЯ_2 з 06 серпня 2024 року - солдата ОСОБА_7 з 06 серпня 20245 року;
-повідомленням командира військової частини НОМЕР_1 до Державного бюро розслідувань та Деснянської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону №3457 від 19.08.2024 про вчинення військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України;
-даними акту службового розслідування за фактом нез'явлення з лікувального закладу старшого солдата ОСОБА_7 ;
-рапортом тимчасово виконуючого обов'язки командира 4 навчальної батареї капітана Худяєва командиру навчального зенітного ракетного дивізіону про неповернення ОСОБА_11 з «Головного військового клінічного госпіталю» до військової частини;
-доповіддю №3361 від 14.08.2024 командира військової частини НОМЕР_1 про неприбуття з лікувального закладу військовослужбовця призваного на час мобілізації НОМЕР_1 солдата ОСОБА_7 ;
-наказом №229 від 14.08.2024 командира військової частини НОМЕР_1 про те, що солдата ОСОБА_7 , курсанта навчального взводу навчальної батареї навчального зенітного ракетного дивізіону, який 09 серпня 2024 року після проходження лікування в Національному військовому клінічному центрі «головний військовий клінічний госпіталь» був виписаний та направлений до ввій1ськової частини НОМЕР_1 без повідомлення, вважати, що не з'явився з лікувального закладу; виключити військовослужбовця з 09 серпня 2024 року з усіх видів забезпечення;
-довідкою військово-лікарської комісії №3103 від 20 червня 2024 та карткою обстеження та медичного огляду №3103, відповідно до яких ОСОБА_7 придатний до військової служби. Коліт не уточнений;
-випискою із медичного картки стаціонарного хворого №10969, Національного військово-медичного клінічного центру «головний військовий клінічний центр», відповідно до якого ОСОБА_7 перебував на лікуванні з діагнозом К52,9 Неінфекційний гастроентерит та коліт, не уточнений. Пацієнт виписаний за порушення режиму 09.08.2024. Вживав алкоголь. Рівень алкоголю 1,6 проміле.
При встановлених обставинах суд вважає доведеним, що обвинувачений ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, а саме нез'явлення військовослужбовця вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану.
Обставин, які згідно із ст. 66 КК України пом'якшують покарання ОСОБА_7 судом не встановлено.
Обставин, які згідно із ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_7 судом не встановлено.
З урахуванням тяжкості вчиненого злочину, характеру і ступеня його суспільної небезпеки, тривалості періоду, на який обвинувачений залишив військову службу, надання обвинуваченим переваги особистим інтересам перед виконанням обов'язків військовослужбовця з захисту України, її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості, водночас з урахуванням встановлених обставин, а саме не перебування на обліку у лікаря нарколога та психіатра, негативної характеристики з місця служби, суд вважає, що ОСОБА_7 слід призначити покарання, передбачене санкцією вказаної статті кримінального закону для даного виду покарання у виді позбавлення волі.
На переконання суду, призначена міра покарання у виді реального позбавлення волі є справедливою і достатньою для виправлення обвинуваченого.
При цьому суд зазначає, що Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей несення військової служби в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці» від 13.12.2022 встановлено заборону для застосування положень ст. ст. 69, 75 КК України у разі засудження за кримінальні правопорушення, передбачені статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинені в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Отже, враховуючи те, що в умовах воєнного стану обвинуваченим було вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, відсутні правові підстави застосування положень ст. 69 та ст.75 КК України.
Речові докази у справі відсутні.
Цивільний позов не заявлений, судові витрати та речові докази відсутні.
Оскільки обвинуваченому призначено покарання у виді позбавлення волі до набрання вироком законної сили ОСОБА_7 залишити запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Керуючись статтями 369-371, 373, 374, 376 КПК України, суд
ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років.
Початок строку відбування покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_7 обчислювати з часу його затримання, тобто з 16.05.2025.
На підставі ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_7 у строк покарання строк попереднього ув'язнення з 16.05.2025 з розрахунку день за день.
До набрання вироком законної сили ОСОБА_7 залишити запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Вирок може бути оскаржений до Чернігівського апеляційного суду через Козелецький районний суд Чернігівської області протягом 30 днів з дня проголошення.
Відповідно до ч.2 ст.394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 7 ст. 376 КПК України копія вироку вручається негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя