17 лютого 2026 року
м. Хмельницький
Справа № 688/3/26
Провадження № 33/820/134/26
Суддя Хмельницького апеляційного суду Федорова Н.О., з участю секретаря судового засідання Купельської Н.П., захисника особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвоката Кравцова Вадима Віталійовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Хмельницькому справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 05 січня 2026 року,
Цією постановою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп. на користь держави.
За постановою суду, 20 грудня 2025 року о 23 год. 59 хв., в м. Шепетівка по вул. Героїв Небесної Сотні, ОСОБА_1 керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та координації рухів. Від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Драгер Алкотест 6810 та в медичному закладі водій відмовився, що зафіксовано на портативний відеореєстратор. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з таким рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив оскаржувану постанову скасувати, а провадження у справі закрити у зв'язку із відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.
Посилається на те, що суд порушив його право на захист, оскільки розглянув справу за його відсутності.
Разом з тим, ОСОБА_1 просив поновити строк на апеляційне оскарження постанови, посилаючись на те, що такий пропустив з поважних причин.
Вивчивши матеріали справи, апеляційний суд прийшов до висновку про те, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, оскаржена постанова Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 05 січня 2026 року постановлена за відсутності особи, що притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 .
Разом з тим, жодних відомостей про отримання копії постанови ОСОБА_1 матеріали справи не містять.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що строк на апеляційне оскарження постанови ОСОБА_1 пропустив з поважних причин, А тому, клопотання підлягає задоволенню, а строк на подачу апеляційної скарги - поновленню.
03 лютого 2026 року захисник ОСОБА_1 , адвокат Кравцов В.В., подав до суду доповнену апеляційну скаргу, у якій просив оскаржувану постанову скасувати, а провадження у справі закрити у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Посилається на те, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 , тому вимога про проходженняогляду на стан сп'яніння є незаконною.
Крім того, працівники поліції безпідставно зупинили його автомобіль.
На його думку, відеозапис під назвою «WhatsApp Video 2025-45-23 at 14.57.31.mp4»є недопустимим доказом, оскільки отриманий не у спосіб, передбачений законом.
Вважає, що оскільки ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем, тому його огляд мав проводитися спеціально уповноваженою особою та в порядку ст. 2261 КУпАП.
Стверджує, що суд не повідомив ОСОБА_1 належним чином про розгляд справи та безпідставно розглянув таку у його відсутність.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення захисника особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвоката Кравцова В.В., на підтримку поданої апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши її доводи, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст. 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вказані вимоги при розгляді даної справи суддею першої інстанції виконанні в повній мірі.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Висновок суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, ґрунтується на зібраних та досліджених у судовому засіданні доказах, яким суд дав належну правову оцінку, зокрема, даними із:
- протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 546490 від 21 грудня 2025 року, якими підтверджується, що 20 грудня 2025 року о 23 год 59 хв, в м. Шепетівка по вул. Героїв Небесної Сотні, ОСОБА_1 керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та координації рухів. Від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Драгер Алкотест 6810 та в медичному закладі КНП Шепетівська багатопрофільна лікарня водій відмовився, що зафіксовано на портативний відеореєстратор. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 1);
- акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, якими підтверджується, що у ОСОБА_1 виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів (а.с. 3);
- направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 21 грудня 2025 року, якими підтверджується, що в результаті огляду, проведеного поліцейськими, у ОСОБА_1 виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан сп'яніння у КНП Шепетівська багатопрофільна лікарня ОСОБА_1 відмовився (а.с. 2);
- відеозаписів з нагрудних камер працівників поліції та відеореєстратора службового авто, якими підтверджується, що автомобіль Hyundai H-100, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції у зв'язку із порушенням п. 19.1а. Правил дорожнього руху. Під час спілкування із водієм працівники поліції виявили у нього ознаки алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів). У зв'язку із цим, запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу чи у найближчому медичному закладі та роз'яснили, що за відмову від проходження огляду передбачено відповідальність ст. 130 КУпАП. Водій тривалий час ухилявся від проведення такого огляду та згодом відмовився від його проходження. Працівники поліції повідомили ОСОБА_1 , що стосовно нього буде складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП, роз'яснили йому права, ознайомили із протоколом та відсторонили від подальшого керування транспортним засобом (а.с. 8).
Вищезазначені докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.
Доказів, які б підтверджували їх фальсифікацію, матеріали справи не містять.
Суд першої інстанції, повно, всебічно та об'єктивно розглянувши справу, прийшов до правильного висновку про їх достатність для встановлення вини ОСОБА_1 та вмотивовано визнав його винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апелянта про порушення права на захист, оскільки суд розглянув справу за його відсутності, апеляційний суд до уваги не бере, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 277 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
Згідно із ч. 1 ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Частиною 3 ст. 268 КУпАП передбачений виключний перелік статтей при розгляді справ, за якими присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, є обов'язковою. Категорія справ за ст. 130 КУпАП до вказаного переліку не входить, а тому присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за даною статтею у судовому засіданні не є обов'язковою.
Так, із відеозапису, під назвою «export-ejsqv.mp4», вбачається, що 21 грудня 2025 року під час складання адміністративних матеріалів працівник поліції повідомив ОСОБА_1 , що справа про адміністративне правопорушення щодо нього буде розглядатись 05 січня 2026 року о 10 год 00 хв у Шепетівському міськрайонному суді Хмельницької області (14 хв 10 сек - 14 хв 18 сек відеозапису).
Крім того, ОСОБА_1 надсилалось SMS-повідомлення на номер телефону НОМЕР_2 , який він надав працівникам поліції під час складання адміністративних матеріалів. Отримання вказаного повідомлення підтверджується даними довідки про доставку SMS-повідомлення (а.с. 11).
Отже, останній знав про наявність щодо нього судового провадження у даній справі. Однак, до суду не з'являвся, будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи не надсилав, розглядом справи не цікавився, що свідчить про відсутність у нього бажання скористатись своїми процесуальними правами та виконати свій процесуальний обов'язок.
З урахуванням факту своєчасного повідомлення ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи, принципу судочинства, зазначеного у практиці Європейського Суду з прав людини, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, а також строків накладення адміністративного стягнення, та на виконання вимог ст. 277 КУпАП, суд обґрунтовано здійснив судовий розгляд справи у відсутність правопорушника.
Апеляційний суд звертає увагу й на те, що у рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України», «Олександр Шевченко проти України» наголошено на тому, що особа в розумні інтервали часу має вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження.
У постанові від 15 травня 2019 року у справі № 0870/8014/12, адміністративне провадження № К/9901/6938/19, Верховний Суд дійшов висновку, що «сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки».
Верховним Судом в п. 34 постанови від 12 березня 2019 року по справі № 910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі.
Натомість, в апеляційній інстанції було відновлене право ОСОБА_1 як на особисту участь у судовому засіданні, так і на доведення своєї невинуватості належними та допустимими доказами.
Однак, доказів, які б спростовували висновки місцевого суду щодо доведеності його вини у інкримінованому правопорушенні останній не надав.
За таких обставин, апеляційний суд не вбачає порушення права ОСОБА_1 на захист.
Доводи адвоката про те, що матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, а тому огляд на стан сп'яніння є незаконним, на увагу апеляційного суду не заслуговують, враховуючи наступне.
Як вбачається із даних відеозаписів із нагрудних камер працівників поліції, останні слідували за автомобілем Hyundai H-100, д.н.з. НОМЕР_1 . Особу водія було встановлено за допомогою посвідчення водія серії НОМЕР_3 .
Разом з тим, ОСОБА_2 не заперечував, що саме він керував автомобілем, повідомляв поліцейським, що святкував день народження та прямує додому (03 хв 55 сек - 03 хв 57 сек відеозапису під назвою «export-ejsqv.mp4»)
Тобто, ОСОБА_1 фактично підтвердив, що він керував автомобілем.
А тому, зважаючи на викладені обставини, вимога про проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп'яніння була законною.
Доводи про те, що працівники поліції безпідставно зупинили автомобіль під керуванням ОСОБА_1 , що свідчить про недопустимість зібраних у справі доказів, на увагу суду не заслуговують, враховуючи наступне.
Так, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», одним з випадків, коли поліцейський може зупинити транспортний засіб, є порушення Правил дорожнього руху.
Відповідно до п. 19.1 «а» Правил дорожнього руху у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги, а також у тунелях на транспортному засобі, що рухається, повинні бути ввімкнені такі світлові пристрої:на всіх механічних транспортних засобах - фари ближнього (дальнього) світла
Як вбачається із відеозапису, наявного в матеріалах справи, причиною зупинки автомобіля Hyundai H-100, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 стала відсутність увімкнених світлових пристроїв (фар) на транспортному засобі, який рухався у темну пору доби. У зв'язку з цим, працівник поліції зупинив даний транспортний засіб. Під час зупинки повідомив водію про її причину, на що останній не заперечив (09 год 59 сек відеозапису під назвою «export-ejsqv.mp4»).
Отже, вимога про зупинку автомобіля марки Hyundai H-100, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 є правомірною. А тому, підстави визнавати зібрані докази недопустимими відсутні.
Посилання сторони захисту на те, що відеозапис під назвою «WhatsApp Video 2025-45-23 at 14.57.31.mp4», є недопустимим доказом, оскільки отриманий не у спосіб передбачений законом, на увагу суду не заслуговує, враховуючи наступне.
Так, відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, у тому числі, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, тощо.
Згідно з приписами пункту першого частини першої статті 40 Закону України «Про Національну поліцію» № 580-VIII від 02 липня 2015 року поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою виявлення та фіксування правопорушення.
Відповідно до «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису», застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення; охорони громадської безпеки та власності; забезпечення безпеки осіб; забезпечення публічної безпеки і порядку. Указана Інструкція затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України 18 грудня 2018 року № 1026 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11 січня 2019 року за № 28/32999.
Відеофіксація порушення є інструментом прозорості та об'єктивності здійснення працівником поліції своїх повноважень.
Працівниками поліції до протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 додано диск із відеозаписом події, на якому міститься файл під назвою «WhatsApp Video 2025-45-23 at 14.57.31.mp4». З нього вбачається факт руху автомобіля марки Hyundai H-100, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 . Тобто, такий відеозапис стосується даної справи та підтверджує обставини, які підлягають доказуванню, а саме: обов'язкову складову об'єктивної сторони ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Даний відеозапис сумнівів щодо його достовірності та допустимості не викликає, оскільки не містить ознак фальсифікації та фабрикації, а тому він є належним та допустимим доказом.
Отже, місцевий суд обґрунтовано взяв такий до уваги під час постановлення оскарженого рішення.
Доводи ж про те, що працівники поліції не викликали Військову службу правопорядку, чим порушили процедуру огляду, апеляційний суд до уваги не бере, враховуючи наступне.
Так відповідно до ч. 2 ст. 2661 КУпАП огляд військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов'язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.
Із матеріалів провадження вбачається, що працівники поліції зупинили автомобіль під керуванням ОСОБА_2 у м. Шепетівка по вул. Героїв Небесної Сотні, тобто поза межами військової частини. Крім того, водій повідомляв, що прямує додому, а автомобіль, яким він керуває є його особистим транспортним засобом.
Разом з тим, матеріали справи не містять, а стороною захисту не надано доказів на підтвердження виконання ОСОБА_1 на момент події бойових завдань, зокрема, наказів про відрядження, рапортів командирів, довідки про безпосередню участь (додаток № 6), витягу з бойових донесень, тощо.
Отже, ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані сп'яніння не під час зборів та виконання бойових завдань, а в приватному порядку в особистих цілях.
А тому, підстав для застосування під час його огляду на стан сп'яніння спеціальної процедури, передбаченої ст. 2661 КУпАП, та залучення уповноваженого представника Військової служби правопорядку у ЗСУ чи командира частини, не було.
Апеляційний суд вважає, що огляд ОСОБА_1 проведено у відповідності до вимог ст. 266 КУпАП, тобто такий є законним.
З урахуванням наведеного, місцевий суд прийшов до правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з яким погоджується апеляційний суд.
Адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, відповідає положенням ст.ст. 33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення, є адекватним скоєному і відповідає особі правопорушника.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд прийшов до висновку, що постанова місцевого суду є законною та обґрунтованою, а підстави для її скасування та закриття провадження на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, як того просить апелянт, відсутні.
Керуючись ст.ст. 293, 294 КУпАП, суд
Постанову Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 05 січня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін, а його апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Хмельницького
апеляційного суду Федорова Н.О.