Справа № 951/910/25
Провадження №2/951/90/2026
17 лютого 2026 року селище Козова
Козівський районний суд Тернопільської області у складі:
головуючого судді Лавренюк О.М.,
за участю секретаря судового засідання Горохівської Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (далі ТОВ «Діджи Фінанс», позивач) звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 28.07.2023 ТОВ «Фінансова компанія «Віва Капітал» (далі ТОВ «ФК «Віва Капітал») та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №1320883858734 у вигляді електронного документа, який підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання ним одноразового ідентифікатора. На виконання умов договору товариство перерахувало відповідачу на його картковий рахунок кредитні кошти в сумі 3000,00 грн. При цьому відповідач належним чином кредитні зобов'язання не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 12000,00 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 3000,00 грн та заборгованості за відсотками в розмірі 9000,00 грн.
01.05.2024 ТОВ «ФК «Віва Капітал» та ТОВ «Діджи Фінанс» уклали Договір факторингу №01052024, відповідно до умов якого право вимоги за кредитним договором №1320883858734 від 28.07.2023 перейшло до ТОВ «Діджи Фінанс».
Відтак позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором №1320883858734 від 28.07.2023 у розмірі 12000,00 грн, сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.
Ухвалою судді від 02.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи. Судове засідання призначено на 27.01.2026.
Ухвалою суду від 27.01.2026 відкладено судовий розгляд цивільної справи на 17.02.2026.
У судове засідання представник позивача не з'явився, подав заяву від 02.02.2026, у якій розгляд справи просив провести без його участі, не заперечував щодо заочного розгляду справи та винесення заочного рішення, позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином відповідно до вимог статті 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) шляхом направлення судових повісток на адресу зареєстрованого місця проживання. Однак поштове відправлення з копією ухвали про відкриття провадження у справі та судовою повісткою про виклик в судове засідання, призначене на 27.01.2026, повернулося на адресу суду з відміткою відділення поштового зв'язку «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 54, 55-56). Поштове відправлення з судовою повісткою про виклик в судове засідання, призначене на 17.02.2026, повернулось на адресу суду з відміткою відділення поштового зв'язку «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 59, 63-64).
При цьому суд враховує, що днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України).
Питання належного повідомлення учасників справи неодноразового досліджувалося Верховним Судом, згідно з висновками якого у разі якщо «адресат відмовився», «адресат відсутній за вказаною адресою» - судова повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки (пункти 3, 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України, постанови Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 757/15603/19, від 30.11.2022 у справі № 760/25978/13-ц, від 31.08.2022 у справі № 760/17314/17).
Крім того, виклик відповідача у судове засідання, призначене на 17.02.2026, здійснювався також у порядку, передбаченому частиною одинадцятою статті 128 ЦПК України, через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України (а.с. 60). З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
З урахуванням наведеного, відповідач ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином за адресою місця проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Водночас відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, про причини неявки в судове засідання не повідомив, жодних заяв чи клопотань не подавав.
На підставі наведеного, ухвалою суду від 17.02.2026 визначено провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення у цивільній справі.
У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, суд відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України здійснює розгляд справи без участі сторін, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 28.07.2023 ТОВ «ФК «Віва Капітал» та ОСОБА_1 уклали Договір про надання фінансового кредиту продукту «Кредитна лінія старт» №1320883858734 (далі Договір), шляхом підписання відповідачем кредитного договору електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора J8Q1Q9, надісланим йому ТОВ «ФК «Віва Капітал» на мобільний номер телефону НОМЕР_1 (а.с. 15, 21-27).
Відповідно до пунктів 1.2, 1.3, 2.23 Договору ТОВ "ФК "Віва Капітал" надало ОСОБА_1 кредит в сумі 3000,00 грн шляхом його перерахування на банківський рахунок останнього, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені Договором.
Сторони погодили істотні умови Договору: суму кредитного ліміту в розмірі 3000 грн, строк кредитування - 120 днів до 25.11.2023, тип процентної ставки - фіксована. Також Договором визначено, що дисконтна процентна ставка становить 1,99% від суми кредиту за кожен день користування кредитом, але не більше перших 20 днів користування кредитом, застосовується в межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.3 цього Договору, але не більше перших 20 днів користування кредитом, тобто з 1 по 20 день включно. Базова процентна ставка складає 2,5% від суми кредиту за кожний день користування кредитом, застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.3 цього Договору, після 20 дня користування кредитом, починаючи з 21 дня користування кредитом, по день повернення кредиту. Цільове призначення кредиту (мета отримання кредиту) - на споживчі цілі. Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору становить 116253,86%. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору становить 11694,00 грн.
ТОВ «ФК «Віва Капітал» виконало умови Договору та надало відповідачу грошові кошти за Договором в сумі 3000,00 грн, що підтверджується інформацією ТОВ «ФК «Контрактовий дім» про підтвердження успішної операції від 28.07.2023, відповідно до якої 28.07.2023 успішно перераховано грошові кошти у розмірі 3000,00 грн на картковий рахунок: НОМЕР_2 , номер транзакції: НОМЕР_3 (а.с. 36).
У порушення вимог Договору позичальник не сплачував необхідні платежі у розмірах та порядку, визначених Договором, в результаті чого виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 12000,00 грн, яка складається із 3000,00 грн заборгованості за кредитом, 9000,00 грн заборгованості за процентами, що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором (а.с. 12-13).
01.05.2024 між ТОВ «ФК «Віва Капітал» та ТОВ «Діджи Фінанс» був укладений Договір факторингу №01052024, відповідно до якого ТОВ «ФК «Віва Капітал» передало (відступило) за плату ТОВ «Діджи Фінанс» права вимоги, а ТОВ «Діджи Фінанс» прийняло права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників (а.с. 29-32).
Відповідно до витягу з реєстру боржників до Договору факторингу №01052024 від 01.05.2024 ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором про надання фінансового кредиту продукту "Кредитна лінія старт" №1320883858734 від 28.07.2023 на суму 12000,00 грн, з яких: 3000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 9000,00 грн - заборгованість за відсотками (а.с. 11).
Платіжною інструкцією №8191 від 02.05.2024 підтверджується факт оплати ТОВ «Діджи Фінанс» на користь ТОВ «ФК «Віва Капітал» за Договором факторингу №01052024 від 01.05.2024 у сумі 133539,82 грн (а.с. 38).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Частинами першою та другою статті 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
За змістом частин першої та третьої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 09.09.2020 у справі №732/670/19 та від 07.10.2020 у справі №127/33824/19.
Суд встановив, що відносини, які виникли між сторонами цього спору, є правовідносинами, пов'язаними з виконанням кредитного договору та регулюються главою 71 ЦК України.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі Закон, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), згідно зі статтею 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина п'ята статті 11 Закону).
Згідно з частиною шостою статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина дванадцята статті 11 Закону).
Положеннями статті 12 Закону (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Статтею 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Наведене, у свою чергу, свідчить про належне укладення кредитного договору з використанням електронного цифрового підпису сторін.
Аналогічна правова позиція сформована у цілому ряді постанов Верховного Суду. Так, у постанові від 16.12.2020 у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове рішення про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.
Такі ж висновки щодо правомірності укладення сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20.
Отже, між сторонами досягнута згода щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису.
Відтак суд дійшов висновку, що відповідно до вимог чинного законодавства між ТОВ «ФК «Віва Капітал» та ОСОБА_1 28.07.2023 укладено електронний кредитний договір №1320883858734.
З огляду на викладене на підставі укладеного сторонами електронного договору, який вважається укладеним у письмовій формі, у сторін цього договору відповідно до приписів статті 11 ЦК України виникли права та обов'язки, які випливають із кредитного договору.
Так, стаття 525 ЦК України визначає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом частини першої статті 526, частини першої статті 527, частини першої статті 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу у строк (термін), встановлений у зобов'язанні. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
При цьому відповідно до частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Частинами першою, п'ятою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Так, в обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на виконання умов Договору відповідачу наданий кредит у сумі 3000,00 грн. При цьому, внаслідок порушення відповідачем узятих на себе зобов'язань, виникла прострочена заборгованість, яка станом на 25.11.2023 складає 12000,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 3000,00 грн; заборгованість за процентами - 9000,00 грн.
На підтвердження виконання своїх зобов'язань за Договором позивач надав інформацію ТОВ «ФК «Контрактовий дім» про підтвердження успішної операції від 28.07.2023.
Разом з тим з розрахунку заборгованості за кредитним договором №1320883858734 вбачається, що відповідач не виконував свої зобов'язання за Договором, унаслідок чого виникла прострочена заборгованість, яка станом на 25.11.2023 складає 12000,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 3000,00 грн; заборгованість за процентами - 9000,00 грн.
Ураховуючи, що відповідач не з'явився у судове засідання та доказів на спростування доводів позивача не надав, суд вважає доведеним факт невиконання ОСОБА_1 умов кредитного договору №1320883858734 від 28.07.2023.
Пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором (статті 514 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Згідно з статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
З огляду на викладене, суд вважає, що позивач підтвердив своє право вимоги за кредитним договором №1320883858734 від 28.07.2023 відповідно до Договору факторингу №01052024 від 01.05.2024, витягу з реєстру боржників до Договору факторингу №01052024 від 01.05.2024, платіжної інструкції №8191 від 02.05.2024.
Ураховуючи вищенаведені вимоги закону та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про наявність обґрунтованих підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором №1320883858734 від 28.07.2023 в розмірі 12000,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 3000,00 грн; заборгованість за процентами - 9000,00 грн.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги задоволено у повному обсязі, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2422,40 грн відповідно до платіжної інструкції №17120720 від 17.12.2025 (а.с. 49).
Вирішуючи питання про відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з вимогами частин першої-шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представник позивача подав суду:
- договір про надання правової допомоги №42649746 від 01.01.2025, укладений між адвокатом Лівак Іванною Миколаївною та ТОВ «Діджи Фінанс», пунктами 4.1, 4.2 якого сторони погодили, що загальна вартість послуг, що надається адвокатським бюро, складається з вартості наданих юридичних послуг, згідно тарифної сітки, вказаної у пункті 4.8 Договору, а також гонорару, який зазначений у пункті 4.9 даного Договору. Юридичну допомогу, що надається адвокатським бюро, клієнт оплачує в гривнях шляхом переказу суми, вказаної в рахунку-фактурі. Оплата за даним Договором здійснюється не пізніше 3 банківських днів з моменту отримання клієнтом рахунку (а.с. 16-18);
- додаткову угоду №1320883858734 від 17.11.2025 до Договору про надання правової допомоги за №42649746 від 01.01.2025, згідно з умовами якої адвокат зобов'язується здійснити представництво та захист інтересів клієнта у справі щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 (а.с. 35);
- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ВА №841 (а.с. 41);
- акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 17.11.2025, підписаний адвокатом Лівак І.М. та директором ТОВ «Діджи Фінанс», згідно з яким адвокатом було надано ТОВ «Діджи Фінанс» правову допомогу на загальну суму 6000,00 грн (а.с. 9);
- детальний опис робіт (наданих) послуг, виконаних адвокатом Лівак І.М., необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «Діджи Фінанс» щодо стягнення кредитної заборгованості, згідно з яким адвокатом було надано ТОВ «Діджи Фінанс» правову допомогу на загальну суму 6000,00 грн (а.с. 14).
При цьому суд враховує правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладену у постанові від 12.02.2020 у справі №648/1102/19, відповідно до якої витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
Разом з тим суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Відповідно до вимог частини п'ятої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною шостою цієї ж статті ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини п'ятої статті 137 ЦПК України за наявності клопотання іншої сторони.
Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов'язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 137 ЦПК України.
Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постановах Верховного Суду від 09.03.2021 у справі № 200/10535/19-а, від 05.08.2020 у справі № 640/15803/19, від 09.05.2023 у справі № 340/9009/21, від 08.11.2023 у справі № 160/17970/21, від 16.05.2024 у справі № 320/4539/21, Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2023 у справі № 9901/459/21.
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду, будь-яких заперечень щодо розумності та співмірності розміру судових витрат суду не надав.
Зважаючи на викладене, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн.
Керуючись статтями 4, 12, 13, 81, 141, 263, 265, 273, 280, 282, 284, 287, 289, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс»заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту продукту «Кредитна лінія старт» №1320883858734 від 28.07.2023 у розмірі 12000,00 грн (дванадцять тисяч гривень 00 коп.).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс»2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.) судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс»6000,00 грн (шість тисяч гривень 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення суду може бути переглянуте Козівським районним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8; код ЄДРПОУ 42649746.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 .
Повний текст рішення суду складено та підписано 17.02.2026.
Головуючий суддя О.М. Лавренюк