Єдиний унікальний номер599/1316/20
Номер провадження1-кп/599/1/2026
"17" лютого 2026 р. Зборівський районний суд Тернопільської області в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 , захисника ОСОБА_8 , представника цивільного відповідача ТОВ «Топсітісервіс» ОСОБА_9 , в залі суду в м. Зборові в режимі ВКЗ під час судового розгляду за обвинувальним актом кримінального провадження відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019210000000368 від 05 грудня 2019 року відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 обвинувачених у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, розглянувши в судовому засіданні клопотання захисника про призначення судової автотехнічної експертизи,
судом розглядається обвинувальний акт за матеріалами кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019210000000368 від 05 грудня 2019 року відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
В суд поступило клопотання захисника ОСОБА_6 про проведення судової автотехнічної експертизи.
Клопотання захисник мотивує тим, що під час судового розгляду прокурором на обґрунтування обвинувачення ОСОБА_10 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, в числі інших доказів, був поданий висновок експерта № 4.6-148/20 від 06.04.2020, складений експертами Тернопільського НДЕКЦ МВС України ОСОБА_11 та ОСОБА_12 за результатами проведення судової автотехнічної експертизи обставин ДТП (надалі-Висновок).
Вказаний Висновок не може братись судом до уваги як допустимий доказ при прийнятті рішень, оскільки є неповним, необґрунтованим і побудованим на припущеннях, а також таким, що не відповідає вимогам нормативно-правових документів, які регламентують порядок призначення і проведення судових експертиз.
Так, відповідно до чинних на час проведення експертизи та розгляду справи в суді положень п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року N 8 "Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» із змінами і доповненнями, при перевірці й оцінці експертного висновку суд, в числі інших питань повинен з'ясувати узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи, а також обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.
У Висновку, дослідженому в судовому засіданні, вбачається очевидна неузгодженість між його дослідницькою частиною та підсумковим висновком.
Зокрема, наведена у дослідницькій частині Висновку відповідь на поставлене у постанові про призначення експертизи запитання №13(11) щодо можливого перебування чи не перебування водія ОСОБА_5 в аварійній ситуації (у якій дії останнього не регламентувались би вимогам ПДР України), не відповідає результатам досліджень, викладеним у заключній частині висновку, яка взагалі не містить відповіді на вказане запитання.
Також не узгоджуються між собою викладені у дослідницькій та заключній частинах Висновку результати досліджень щодо відповідності дій водія ОСОБА_4 вимогам п.п.11.3,14 (в) ПДР України. Останні не узгоджуються із результатами досліджень, викладеними на с.35 Дослідницької частини Висновку.
Зокрема, на с. 35 Дослідницької частини Висновку вказується, що обов'язковою умовою адекватних дій водія при появі небезпеки с об'єктивна можливість їхнього своєчасного виявлення. Тому під час розгляду дорожньо-транспортної ситуації обов'язково встановлюють, коли саме водій у конкретних умовах мав можливість виявити перешкоду або небезпеку і вже виходячи з цього проводиться дослідження технічної можливості уникнення пригоди.
Разом з тим із Висновку не вбачається, коли саме водій у конкретних умовах, тобто в умовах даної ДТП, мав можливість виявити перешкоду або небезпеку, а саме-зустрічний автомобіль «ЗАЗ-110557», видимість якого була обмежена профілем дороги (спуск та підйом), про які вказується у п.1 Вихідних даних. Крім того, у п.2 Вихідних даних задано, що у ході виконання обгону попутного транспортного засобу водій ОСОБА_4 вперше побачив світло фар зустрічного автомобіля не до, а після виїзду на смугу зустрічного руху, а видимість світла фар зустрічного автомобіля була відсутня у зв'язку з переломом дороги, який не можливо було виявити у момент початку обгону.
Наведені обставини щодо моменту настання фактичної видимості зустрічного автомобіля «ЗАЗ-110557» для водія ОСОБА_4 при проведенні експертизи не враховані.
Таким чином Висновок є неповним, оскільки не містить відповідей на всі поставлені перед експертами запитання, а також суперечить здобутим у ході досудового розслідування вихідним даним і ґрунтується на припущеннях експерта, зокрема про те, що в момент початку виконання водієм ОСОБА_4 обгону останній нібито мав змогу бачити зустрічний автомобіль, з яким у подальшому відбулося зіткнення.
Крім того, при дослідженні величини шляху, необхідного для безпечного виконання обгону водієм ОСОБА_4 , експерти встановлювали віддаленість між транспортними засобами на момент початку цього маневру без урахування об'єктивної видимості останніх, оскільки величина такої видимості їм у вихідних даних не задавалась.
Відповідно до положень ст. 101, 102, 358 КПК України, що регламентують вимоги до висновку експерта та порядок дослідження документів, з метою роз'яснення і уточнення Висновку за клопотанням сторони захисту у судовому засіданні були допитані експерти ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .
Проте шляхом допиту експертів усунути неправильність, неповноту та неузгодженість між дослідною та заключною частиною висновку не вдалося.
Зокрема, у ході допиту експерти підтвердили, що згаданої у відповіді на запитання №13(11) Висновку аварійної ситуації для водія ОСОБА_13 насправді створено не було, що, в свою чергу, виключає обґрунтованість виїзду згаданого водія за межі проїзної частини дороги, де відбулося зіткнення.
Крім того, у відповіді на вказане питання зазначається, що при умові своєчасного виконання водієм автомобіля «ЗA3-110557» вимог п.12.3 ПДР України останній мав би технічну можливість зупинитись до місця роз'їзду із зустрічним автомобілем VOLKSWAGEN Transporter у межах проїзної частини дороги та уникнути зустрічного зіткнення шляхом гальмування без зміни напрямку руху.
І найголовніше - в ході допиту експерти підтвердили, що висновок експертизи про невідповідність дій водія ОСОБА_4 вимогам ПДР побудований не на заданих у вихідних даних відомостях про віддаль, з якої останній мав об'єктивну можливість виявити зустрічний автомобіль ЗАЗ виходячи з профілю дороги, а на припущеннях про те, що ОСОБА_4 таку можливість у момент початку обгону нібито мав.
Разом з тим саме цей, неповний, необґрунтований і побудований на припущеннях експертів Висновок про невідповідність дій водія ОСОБА_4 вимогам п.11.3 та 14.2 (в) ПДР, яка перебуває у причинному зв'язку із настанням даної ДТП, став єдиною підставою для обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.
Такий Висновок жодним чином не може бути допустимим доказом при обґрунтуванні обвинувачення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого їм злочину.
Крім того, Висновок спростований самими ж експертами, які в судовому засіданні підтвердили його неповноту та неправильність у частині проведення досліджень за неповними вихідними даними і на підставі припущень та в частині неузгодженості між дослідницькою частиною та підсумковим висновком.
Просить врахувати, що відповідно до положень ч. 2 ст.84 та ч.І ст.95 КПК України, що показання в судовому засіданні експерта, попередженого про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку, є таким же доказом, як і висновок експерта, оскільки ґрунтується на його спеціальних знаннях.
Звертає увагу, що після дослідження судом Висновку проведеної з ініціативи сторони обвинувачення і проаналізованої вище судової автотехнічної експертизи як прокурор, так і сторона захисту висловили сумніви у його правильності.
Додатково про неповноту проведеної експертизи свідчить і та обставина, що при її проведенні не враховані і не могли бути враховані докази, здобуті в судовому засіданні, зокрема показання єдиного свідка пригоди - пасажира автомобіля під керуванням ОСОБА_4 .
З ініціативи прокурора у судовому засіданні була оголошена перерва для підготовки ним клопотання про призначення судової автотехнічної експертизи. Обґрунтовуючи своє клопотання, прокурор, з посиланням на матеріали справи та результати допиту експертів, вірно вказав на неповноту та неправильність поданого суду висновку.
Разом з тим, на даний час таке клопотання суду не подане.
Однак факт неподання прокурором згаданого клопотання жодним чином не свідчить про те, що досліджений висновок став правильним.
Тому, з метою усунення існуючих та проаналізованих вище необґрунтованості, неповноти та неправильності поданого стороною обвинувачення висновку експерта №4.6-148/20 від 06.04.2020, який, крім того, є суперечливим та побудованим на припущеннях і став єдиною підставою для обвинувачення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого їм злочину, у справі необхідно призначити іншу судову автотехнічну експертизу з урахуванням доказів, здобутих у судовому засіданні та вихідних даних, які експертам не надавались, однак були їм необхідні для повного і об'єктивного дослідження.
Прокурор заперечує проти заявленого клопотання у повному обсязі, оскільки призначення експертизи на його думку спрямовані на затягування строків розгляду справи.
Захисники, обвинувачені, представник цивільного відповідача в судовому засіданні підтримали клопотання про призначення автотиехнічної експертизи.
Заслухавши позицію учасників кримінального провадження, суд приходить до такого висновку.
Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими нормами КПК України.
Захист здійснюється підозрюваним або обвинуваченим, його захисником або законним представником, а суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Згідно ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Статтею 42 КПК України визначені права підозрюваного, обвинуваченого, в числі яких право обвинуваченого збирати і подавати суду докази.
Відповідно до ст. 84 КПК України, процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Статтею 91 КПК України визначені обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, яке згідно ст. 93 цього Кодексу, здійснюється сторонами кримінального провадження шляхом збирання доказів, в тому числі шляхом ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 242 КПК України, експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами, яких залучають сторони кримінального провадження або слідчий суддя за клопотанням сторони захисту у випадках та порядку, передбачених статтею 244 цього Кодексу, якщо для з'ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання. Не допускається проведення експертизи для з'ясування питань права.
Відповідно до ст.101 КПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи.
Відповідно до п.6 ст.102 КПК України у висновку експерта повинно бути зазначено докладний опис проведених досліджень, у тому числі методи, застосовані у дослідженні, отримані результати та їх експертна оцінка.
Разом з тим, відповідно до п.1.2.10. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджена Наказом міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5, згідно з процесуальним законодавством України експертами виконуються первинні, додаткові, повторні, комісійні та комплексні експертизи.
Додатковою є експертиза, якщо для вирішення питань щодо об'єкта, який досліджувався під час проведення первинної експертизи, необхідно провести додаткові дослідження або дослідити додаткові матеріали (зразки для порівняльного дослідження, вихідні дані тощо), які не були надані експертові під час проведення первинної експертизи.
Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» додаткова експертиза призначається після розгляду судом висновку первинної експертизи, коли з'ясується, що усунути неповноту або неясність висновку шляхом допиту експерта неможливо.
Водночас згідно з п. 11 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» № 08 від 30 травня 1997 року повторна експертиза призначається, коли є сумніви у правильності висновку експерта, пов'язані з його недостатньою обґрунтованістю чи з тим, що він суперечить іншим матеріалам справи, а також за наявності істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Істотними можуть визнаватися, зокрема, порушення, які призвели до обмеження прав обвинуваченого чи інших осіб. В ухвалі (постанові) про призначення повторної експертизи зазначаються обставини, які викликають сумніви у правильності попереднього висновку експерта. Проведення повторної експертизи може бути доручено тільки іншому експертові.
Відповідно до ст.3 Закону України "Про судову експертизу" судово-експертна діяльність здійснюється на принципах законності, незалежності, об'єктивності і повноти дослідження.
Частиною 5 ст.69 КПК України передбачено, що експерт зобов'язаний особисто провести повне дослідження і дати обґрунтований та об'єктивний письмовий висновок на поставлені йому запитання, а в разі необхідності - роз'яснити його.
Відповідно до ч.1 ст.332 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторін кримінального провадження або потерпілого за наявності підстав, передбачених статтею 242 цього Кодексу, має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам.
Відповідно до ч. 2 ст. 332 КПК України суд має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам незалежно від наявності клопотання, якщо:
1) суду надані кілька висновків експертів, які суперечать один одному, а допит експертів не дав змоги усунути виявлені суперечності;
2) під час судового розгляду виникли підстави, передбачені частиною другою статті 509 цього Кодексу;
3) існують достатні підстави вважати висновок експерта (експертів) необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає інші обґрунтовані сумніви в його правильності.
Відповідно до ч.1 ст.242 КПК України експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами, яких залучають сторони кримінального провадження або слідчий суддя за клопотанням сторони захисту у випадках та порядку, передбачених статтею 244 цього Кодексу, якщо для з'ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання.
Згідно п.1.2.14. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень від 08.10.98 № 53/5, первинною є експертиза, коли об'єкт досліджується вперше.
Повторною є експертиза, під час проведення якої досліджуються ті самі об'єкти і вирішуються ті самі питання, що й при проведенні первинної (попередніх) експертизи (експертиз).
Наведені вище обставини, а саме: розбіжність та суперечність у висновках експертиз, які не вдалось усунути шляхом допиту експертів у судовому засіданні, вказують на необхідність проведення повторної експертизи.
Таким чином, на підставі оцінки усіх встановлених обставин у комплексі та взаємозв'язку, для з'ясування усіх обставин, що мають значення для кримінального провадження, для усунення усіх неточностей, що впливає на ухвалення законного і обґрунтованого рішення, необхідно провести судову автотехнічну експертизу, поставивши на вирішення експертам заявлені захисником запитання.
Що стосується вихідних даних, які слід надати експерту, то такі необхідно враховувати з наявних матеріалів кримінального провадження та комплексу вихідних даних заданих в клопотанні захисником ОСОБА_6 про призначення експертизи від 11.04.2025, подане 03.06.2025 (а.с. 267-273 том 6).
Відповідно до частини 4 статті 332 КПК України після постановлення судом ухвали про доручення проведення експертизи судовий розгляд продовжується, крім випадків, якщо таке продовження неможливе до отримання висновку експерта.
Враховуючи, що продовження судового розгляду до отримання висновку експерта неможливе з тих мотивів, що матеріали кримінального провадження необхідно надати для дослідження експерту, розгляд справи потрібно зупинити.
Керуючись ст. 159-164, 242-244, 332, 369, 372КПК України, суд,
клопотання захисника ОСОБА_6 про призначення повторної судової автотехнічної експертизи для дослідження обставин ДТП задовольнити.
Призначити у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12019210000000368 від 05 грудня 2019 року відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за обвинуваченням у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України судову автотехнічну експертизу дослідження механізму розвитку та обставин ДТП.
На вирішення експертам поставити наступні питання:
1.Враховуючи зафіксовані при огляді місця події сліди руху транспортних засобів, чи можуть бути технічно спроможними викладені у висновку експерта № 4.6-148/20 дані про те, що безпосередньо перед застосуванням екстреного гальмування швидкість руху автомобіля ЗАЗ 110557, керованого водієм ОСОБА_5 становила 75 км/год?
2.Враховуючи зафіксовані при огляді місця події сліди гальмування, чи можуть бути технічно спроможними викладені у висновку експерта № 4.6- 148/20 дані, що безпосередньо перед застосуванням екстреного гальмування швидкість руху керованого ним автомобіля VOLKSWAGEN Transporter водієм ОСОБА_4 становила приблизно 90 км/год?
3.Враховуючи зафіксовані при огляді місця події сліди гальмування та швидкості руху автомобілів ЗАЗ 110557 і VOLKSWAGEN Transporter, якою могла були їх віддаленість від місця зіткнення у момент прийняття водієм ОСОБА_5 рішення про відворот вправо?
4.Де, відносно елементів дороги, перебував автомобіль VOLKSWAGEN Transporter у момент прийняття водієм автомобіля ЗАЗ 110557 ОСОБА_5 рішення про відворот вправо?
5.Якою могла бути віддаленість автомобіля ЗАЗ 110557 під керуванням водія ОСОБА_14 у момент початку виїзду автомобіля VOLKSWAGEN Transporter на смугу його руху?
6.Чи на момент початку виконання маневру обгону водій автомобіля VOLKSWAGEN Transporter ОСОБА_4 перетнув переривчасту чи суцільну лінію дорожньої розмітки ?
7.Чи водій автомобіля ЗАЗ 110557 ОСОБА_5 розпочав виїзд на узбіччя вже після того, як такий же виїзд розпочав водій автомобіля VOLKSWAGEN Transporter ОСОБА_4 .?
8.Чи водій автомобіля ЗАЗ 110557 ОСОБА_5 застосував екстрене гальмування і розпочав відворот вправо з моменту початку виїзду автомобіля VOLKSWAGEN Transporter на його смугу руху і до початку виїзду останнього на узбіччя повністю звільнив йому цю смугу?
9.Чи технічно спроможний комплекс вихідних даних, заданий за показаннями свідка ОСОБА_15 у судовому засіданні, згідно з якими зіткнення автомобілів VOLKSWAGEN Transporter та ЗАЗ 110557 відбулося в межах проїзної частини дороги?
10.Чи має дана експертиза підстави технічного характеру для висновку про технічну спроможність показань свідка ОСОБА_15 , даних ним у судовому засіданні, згідно з якими водій ОСОБА_4 , рухаючись з невідомою свідкові швидкістю, при виконанні обгону фури, швидкість якої свідкові також не відома, встигав повернутись на свою смугу руху?
11.Чи має дана експертиза підстави технічного характеру для категоричного висновку про заборону виконання маневру обгону водієм ОСОБА_4 з урахуванням профілю дороги (спуск і підйом, які в темний час доби своєчасно виявити було неможливо) і при наявності на ділянці початку обгону переривчастої осьової лінії дорожньої розмітки та відсутності перед місцем ДТП дорожніх знаків, які б забороняли обгін?
12.Чи мав водій автомобіля ЗАЗ 110557 ОСОБА_5 у даний дорожній ситуації, діючи у відповідності з вимогами ПДР України, технічну можливість уникнути ДТП без виїзду на узбіччя?
13.Чи була діями водія автомобіля VOLKSWAGEN Transporter ОСОБА_4 створена аварійна ситуація водію автомобіля ЗАЗ 110557 ОСОБА_5 ? Якщо ні, то чи обґрунтованим, з технічної точки зору, був виїзд останнього на узбіччя, де відбулося зіткнення транспортних засобів?
14.Чи відповідали дії водіїв автомобілів ЗАЗ 110557 і VOLKSWAGEN Transporter у даній дорожній ситуації вимогам ПДР України? Якщо ні, то чи перебувають встановлені невідповідності у причинному зв'язку із виникненням ДТП?
15.Що з технічної точки зору стало причиною даної ДТП?
Проведення експертизи доручити експерту (експертам) Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз (за адресою: м. Львів, вул. Липинського, 54), яких попередити про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 КК України за надання завідомо неправдивого висновку та за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов'язків.
Для проведення експертизи до експертної установи надати матеріали кримінального провадження Зборівського районного суду Тернопільської області №599/1316/20.
Провадження у справі на час проведення експертизи зупинити.
Ухвала оскарженню не підлягає. Повний текст ухвали проголошено 17 лютого 2026 року.
Суддя Зборівського
районного суду ОСОБА_1