465/11426/25
2-о/465/77/26
про залишення заяви без руху
16.02.2026 м. Львів
Суддя Франківського районного суду м.Львова Ванівський Ю.М. ознайомившись із матеріалами заяви ОСОБА_1 , поданої в його інтересах адвокатом Крет Олегом Ігоровичем, заінтересована особа: Новояворівська державна нотаріальна контора Львівської області про встановлення факту, що має юридичне значення,-
встановив:
представник заявника звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме просить встановити, що ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_4 ) перебували у зареєстрованому шлюбі та були чоловіком та дружиною.
Ознайомившись з заявою та доданими до неї документами, приходжу до висновку, що зазначена заява не відповідає вимогам ст. ст. 175, 177, 293, 294, 318 ЦПК України з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів,що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Справи окремого провадження відповідно до вимог ст. 294 ЦПК України розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом. Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.
За змістом статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Тобто в порядку цивільного судочинства встановлюються факти, від яких залежить виникнення, зміна, припинення особистих чи майнових прав фізичної особи.
Статтею 318 ЦПК України визначено, що у заяві повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.
Визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право цивільне. Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі №632/580/17(провадження № 61-51сво18) зроблено висновок, що «юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов'язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов'язків».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №320/948/18(провадження №14-567цс18) зазначено, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз'яснено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо, зокрема, згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Заявник мотивує свою заяву тим, що він є спадкоємцем за законом після смерті його батька, ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 . До складу спадщини входить майно, яке належало батькам спадкодавця (його дідусеві та бабусі), яке його батько фактично прийняв, але юридично не оформив. Постановою державного нотаріуса Коцюмбас С.Й. від 22.09.2025 року йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв'язку з відсутністю належно оформлених документів, що підтверджують факт реєстрації шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
Заявник вказує, що отримати свідоцтво про шлюб або витяг з реєстру в позасудовому порядку неможливо, що підтверджується відповіддю Центрального державного історичного архіву України про те, що у метричних книгах греко - католицької парафії м-ка Краковець за 1895 - 1944 роки інформації про одруження ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , не виявлено.
Пунктом 4 ч.1 ст. 315 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи про встановлення факту реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення.
Законодавцем передбачено можливість встановлення у судовому порядку не факту перебування у шлюбі, а факту його реєстрації в актових книгах, якщо в органах реєстрації актів громадянського стану не збереглися відповідні записи, і ті відмовилися їх поновити, або ж вони можуть бути відновлені тільки на підставі рішення суду про встановлення їх реєстрації.
Водночас, заявник не додав до заяви доказів на підтвердження вказаного, а саме звернення заявника до відповідних органів державної реєстрації актів цивільного стану, за результатами розгляду якого була надана відповідь, що унеможливлює одержання таких відомостей або документів, що посвідчують ці факти.
Крім того, заявником не додано доказів про неможливість відновлення втрачених документів та того, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не перебували в іншому зареєстрованому шлюбі.
Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» №5 від 31.03.1995 року, якщо в заяві не зазначено, який конкретно факт просить встановити заявник, з яких причин неможливо одержати або відновити документ, що посвідчує даний факт, якими доказами цей факт підтверджується або до заяви не приєднано довідки про неможливість одержання чи відновлення необхідних документів, суддя постановляє ухвалу про залишення заяви без руху і надає заявникові строк для виправлення недоліків. У разі невиконання цих вказівок заява вважається неподаною і повертається заявникові, про що суддя постановляє мотивовану ухвалу.
Суд звертає увагу, що недотримання вищевказаних вимог законодавства України є перешкодою до відкриття провадження у справі.
Таким чином, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, підтвердження та встановлення усіх обставин по справі позивачу необхідно надати до суду докази, оформлені відповідно до вимог чинного законодавства України, на підтвердження заявлених вимог.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
На підставі вище викладеного, суддя приходить до висновку про залишення заяви ОСОБА_1 без руху,надавши заявнику строк для виправлення вказаних недоліків.
Керуючись ст.ст.175, 177, 185 ЦПК України, суддя, -
постановив:
заяву ОСОБА_1 , поданої в його інтересах адвокатом Крет Олегом Ігоровичем, заінтересована особа: Новояворівська державна нотаріальна контора Львівської області про встановлення факту, що має юридичне значення, залишити без руху, надавши заявнику строк для усунення її недоліків - десять днів з дня вручення копії ухвали.
Попередити заявника, що у випадку невиконання вимог цієї ухвали заява підлягає поверненню.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати особі, яка подала заяву.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Ванівський Ю.М.