Справа № 461/1284/26
Провадження № 1-кс/461/852/26
14.02.2026 року м. Львів
Слідчий суддя Галицького районного суду м.Львова ОСОБА_1
за участі:
секретаря - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
підозрюваного - ОСОБА_4
захисника - ОСОБА_5
розглянувши погоджене з прокурором клопотання слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025140000000171 від 28.08.2025 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , -
14.02.2026 року до суду надійшло клопотання слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025140000000171 від 28.08.2025 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Клопотання обґрунтовано наступним. Досудовим розслідування встановлено, що ОСОБА_4 , який відповідно до свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 1502 від 08.04.2009, виданого Львівською обласною КДКА, має право на заняття адвокатською діяльністю, надаючи ОСОБА_7 правничу допомогу, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою одержання неправомірної вигоди для себе та протиправного збагачення, перебуваючи за адресою здійснення індивідуальної адвокатської діяльності, а саме: АДРЕСА_1 , 12 лютого 2026 року близько 11:30 год. вимагав та 13 лютого 2026 року близько 16:05 год. одержав від ОСОБА_7 неправомірну вигоду в розмірі 3000 доларів США за здійснення впливу на прийняття суддею Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області, який згідно з приміткою до ст. 369-2 КК України та підпунктом "ґ" пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» є особою, уповноваженою на виконання функцій держави, рішення про визнання ОСОБА_8 недієздатною, встановлення опіки та призначення ОСОБА_7 її опікуном, що в свою чергу надасть ОСОБА_7 право на отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 10 частини 1 сатті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» за наступних обставин.
Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на даний час.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» статтею 23 визначає підстави відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Відповідно до пункту 10 частини 1 цієї статті не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, зокрема, опікуни особи, визнаної судом недієздатною.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 22 серпня 2025 року, більш точний час не встановлено, ОСОБА_7 звернувся до адвоката ОСОБА_4 з метою отримання консультації та правничої допомоги із питань визнання особи недієздатною, встановлення опіки над його бабою ОСОБА_8 та призначення його опікуном останньої.
Під час вказаної зустрічі ОСОБА_4 , будучи обізнаним про факт оголошення в Україні загальної мобілізації та усвідомлюючи, що ОСОБА_7 є військовозобов?язаною особою, а відповідне рішення надасть останньому право на отримання відстрочки від призову під час мобілізації, у ОСОБА_4 виник злочинний умисел на вимагання та одержання від ОСОБА_7 неправомірної вигоди за здійснення впливу на прийняття суддею Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області як посадовою особою, уповноваженою на виконання функцій держави, рішення про визнання ОСОБА_8 недієздатною, встановлення опіки над нею та призначення опікуном останньої ОСОБА_7 .
Реалізовуючи свій злочинний умисел, адвокат ОСОБА_4 надав ОСОБА_7 вказівки щодо збору необхідної документації для наступного подання до суду разом із заявою про встановлення опіки. При цьому, ОСОБА_4 надав ОСОБА_7 чіткі настанови щодо змісту документів, які повинні бути подані в суд, зокрема останній зазначив, що необхідно отримати документи, які підтверджують наявність медичних захворювань в ОСОБА_8 та інші документи, які можна отримати в Дрогобицькій міській раді.
В подальшому, ОСОБА_7 отримавши необхідний перелік документів, 22 серпня 2025 року, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, повторно зустрівся з адвокатом ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , в ході зустрічі повідомив про отримання необхідних документів та висловив останньому побоювання про те, що в його бабусі наявні інші родичі, які можуть заперечувати щодо призначення його опікуном. Діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою отримання неправомірної вигоди для себе, використовуючи статус адвоката, ОСОБА_4 запевнив ОСОБА_7 , що зможе допомогти у вирішенні питання призначення саме ОСОБА_7 опікуном ОСОБА_8 та висловив останньому протиправну вимогу про надання неправомірної вигоди (без конкретизації розміру) за вплив на прийняття відповідного позитивного рішення суддею Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області.
ОСОБА_7 , усвідомлюючи, що без надання адвокату ОСОБА_4 неправомірної вигоди відповідне рішення суду на його користь прийняте не буде, вимушений був погодитись на протиправну вимогу ОСОБА_4 .
В подальшому, продовжуючи реалізувати злочинний умисел на отримання неправомірної вигоди для себе, 12 вересня 2025 року, близько 11:10 год. в ході чергової зустрічі ОСОБА_4 надав вказівку ОСОБА_7 щодо зміни місця реєстрації ОСОБА_8 , а також висловив вимогу, щоб останній звернувся до лікаря, який поставить ОСОБА_8 на психоневрологічний облік з метою отримання відповідних медичних документів для подальшого подання їх до суду разом із заявою про встановлення опіки. Виконуючи вказівки адвоката, 10 жовтня 2025 року, близько 13:05 год., ОСОБА_7 в ході чергової зустрічі за адресою здійснення індивідуальної адвокатської діяльності, а саме: АДРЕСА_1 передав ОСОБА_4 копії медичних документів ОСОБА_8 .
З метою реалізації злочинного умислу на вимагання та отримання неправомірної вигоди для себе, ОСОБА_4 в січні 2026 року, більш точний час не встановлено, підготував та подав до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області заяву про встановлення опіки, яка надійшла до вказаного суду 30 січня 2026 року.
Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області у справі №442/804/26, провадження №32-0/442/183/2026 від 05.02.2026 заяву ОСОБА_7 про встановлення опіки залишено без руху.
У зв?язку із цим, діючи умисно, продовжуючи реалізовувати злочинний умисел, спрямований на вимагання та отримання для себе неправомірної вигоди, 11 лютого 2026 року, близько 12:10 год., ОСОБА_4 призначив ОСОБА_7 зустріч на 12 лютого 2026 року за місцем здійснення адвокатської діяльності, що за адресою АДРЕСА_1 .
Під час вищезазначеної особистої зустрічі, 12 лютого 2026 року близько 13:20 год., що відбулася за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 , створюючи передумови для вимагання неправомірної вигоди повідомив, що створюються штучні перешкоди для розгляду заяви про встановлення опіки.
В подальшому, в цей же день близько 13:30 год., перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 , діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, застосовуючи додаткові засоби конспірації висунув ОСОБА_7 протиправну та незаконну вимогу надати йому неправомірну вигоду в розмірі 3000 доларів США за здійснення ним впливу на прийняття суддею Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області рішення про визнання ОСОБА_8 недієздатною, встановлення опіки та призначення ОСОБА_7 її опікуном.
Таким чином ОСОБА_4 створив умови, за яких ОСОБА_7 вважав, що іншим шляхом неможливо отримати рішення та вимушений був погодитись на протиправну вимогу ОСОБА_4 про надання останньому неправомірної вигоди у сумі 3000 доларів США за здійснення ним впливу на прийняття відповідного позитивного рішення суддею Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області.
Завершуючи реалізацію свого злочинного умислу, діючи з корисливих мотивів, з метою одержання неправомірної вигоди для себе та протиправного збагачення, усвідомлюючи небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, використовуючи статус адвоката, ОСОБА_4 13 лютого 2026 року близько 16:05 год., перебуваючи в приміщенні свого кабінету, що за адресою: АДРЕСА_1 , одержав від ОСОБА_7 неправомірну вигоду, яку вимагав напередодні, а саме неправомірну вигоду в розмірі 3000 доларів США, що станом на 13 лютого 2026 року згідно з курсом НБУ становило 128 799,00 грн, за здійснення впливу на прийняття суддею Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області, який згідно з приміткою до ст. 369-2 КК України та підпунктом "ґ" пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» є особою, уповноваженою на виконання функцій держави, рішення про визнання ОСОБА_8 недієздатною, встановлення опіки та призначення ОСОБА_7 її опікуном, що в свою чергу надасть останньому правові підстави для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за пунктом 10 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», після чого протиправну діяльність ОСОБА_4 було припинено правоохоронними органами, а предмет неправомірної вигоди вилучено.
Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється в одержанні неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднаному з вимаганням такої вигоди, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Слідчий у клопотанні зазначає, що на даний час, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного необхідно обрати щодо останнього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з огляду на ризики, що дали підстави для звернення до суду із даним клопотанням. Слідчий вказує, що при обранні відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, останньому необхідно визначити розмір застави, що становить 266240 грн. з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Слідчий зазначає, що саме такий розмір застави та покладення вказаних вище обов'язків забезпечить виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України, належну процесуальну поведінку та зможе запобігти спробам останнього ухилитися від органів досудового розслідування та суду, зокрема незаконно виїхати за межі державного кордону України. Тому просить клопотання задовольнити.
Прокурор у судовому засіданні просив задовольнити подане клопотання. Надав пояснення, аналогічні викладеним у клопотанні.
Захисник у судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечив. Вказав, що відсутні ризики, про які зазначає слідчий в клопотанні, та недоведені. Підозра є необґрунтованою. Розмір застави, визначений слідчим у клопотанні, є завищеним та непомірним. Тому просив відмовити у задоволенні клопотання слідчого.
Підозрюваний у судовому засіданні підтримав думку захисника. Вказав, що немає у власності нерухомого майна, транспортного засобу. Річний дохід становить 100 000 грн.
Заслухавши думку прокурора щодо поданого клопотання, пояснення підозрюваного, позицію захисника, дослідивши надані матеріали, суд вважає, що клопотання підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Розгляд клопотання згідно з вимогами ч.2 ст.184 КПК України проведений більш ніж через 3 години після отримання підозрюваним копії клопотання та матеріалів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання.
Відповідно до ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
13.02.2026 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українцю, громадянину України, уродженцю м. Дрогобича Дрогобицького району Львівської області, із повною вищою освітою, зареєстрованому та проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимому, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Поняття "обґрунтована підозра" визначена в рішенні Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі "Нечипорук і Йонкало проти України", відповідно до якої цей термін означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182). Мета затримання для допиту полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання (див. рішення у справі "Мюррей проти Сполученого Королівства" від 28 жовтня 1994 року, п. 55, Series A, № 300-A).
Обгрунтованість підозри ОСОБА_4 підтверджується наступними матеріалами кримінального провадження, а саме:
- матеріалами УСБУ у Львівській області, згідно з якими в діях ОСОБА_4 виявлено ознаки вчинення кримінального правопорушення;
- заявою ОСОБА_7 щодо факту вимагання неправомірної вигоди адвокатом ОСОБА_4 з метою здійснення впливу на суддю Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області;
- протоколами допиту свідка ОСОБА_7 від 02.09.2025, 30.10.2025, 30.12.2025 та 12.02.2026;
- протоколом затримання ОСОБА_4 в порядку ст. 208 КПК України та протоколом обшуку за місцем здійснення адвокатської діяльності ОСОБА_4 ;
- матеріалами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій.
Враховуючи викладене, ОСОБА_4 обгрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Проаналізувавши та оцінивши досліджені докази, суд вважає, що всі вищезазначені докази є належними та допустимими. Вищеперелічені докази є достатніми для висновку суду про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 , оскільки існують факти, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити дане кримінальне правопорушення.
Питання щодо наявності чи відсутності в діях підозрюваного складу кримінального правопорушення, а також більш вагомі докази причетності до кримінального правопорушення, належність та допустимість цих доказів, можуть бути більш ретельно досліджені в подальшому органами досудового розслідування та/або судом при розгляді кримінального провадження в судовому засіданні.
Слідчим доведено, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду. При цьому, слідчий суддя враховує позицію Європейського Суду з прав людини у справі «В. проти Швейцарії», зокрема те, що небезпеку переховування не можна вимірювати тільки залежно від суворості можливого покарання, її треба визначати з урахуванням характеру підозрюваного, його моральних якостей, наявності у нього коштів.
Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення «Бекчиєв проти Молдови»).
Ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду), підтверджується тим, що злочин, який інкримінуються ОСОБА_4 є тяжким, у разі доведення вини може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років, з конфіскацією майна, та останній, будучи обізнаним про покарання, що загрожує за інкримінований йому злочин, для уникнення покарання може переховуватися від органу досудового розслідування та суду..
Водночас, суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України (незаконно впливати на свідків, інших учасників у даному кримінальному провадженні шляхом їх переконання та залякування, з метою надання ними неправдивих показань, які б виправдовували його у вчиненні інкримінованого злочину), виражається у тому, що отримавши матеріали клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, ОСОБА_4 володітиме інформацією стосовно характеризуючих даних, в тому числі біографічних, даних свідків, які надали та можуть у подальшому надати органу досудового розслідування викривальні покази стосовно нього, а також може отримати відомості щодо інших осіб, які є фігурантами вказаного кримінального провадження та може надати їм відомості та сприяти ухиленню від кримінальної відповідальності, у зв'язку з чим останній, перебуваючи на волі, матиме можливість безперешкодно впливати на вказаних учасників процесу шляхом підкупу, примусу, погроз.
Також в ході досудового розслідування не проведено всіх судових експертиз, тому ОСОБА_4 матиме змогу чинити незаконний вплив на експертів, спеціалістів, яким буде доручено проведення експертиз, для видачі ними неправдивих або неповних висновків.
Суд вважає, що існують обставини, які свідчать про обґрунтовану підозру у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, про достатність підстав вважати, що існують ризики, передбачені статтею 177 цього Кодексу, про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризиків, зазначеним у клопотанні. Тому, жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на учасників кримінального провадження,.
Підозрюваний,ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженець м. Дрогобича Дрогобицького району Львівської області, із повною вищою освітою, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий, позитивно характеризується, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей. При цьому, враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, обставини та спосіб вчинення злочину підозрюваним, наявність вищевказаних ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, суд не вбачає підстав застосувати більш м'який запобіжний захід. За вказаних обставин, підозрюваній необхідно обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою. Жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених статтею 177 цього Кодексу.
Суд, враховуючи викладені ризики, обставини вчинення та суспільної небезпеки кримінального правопорушення, у скоєнні якого підозрюється ОСОБА_4 , приходить до висновку про необхідність обрати підозрюваному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки більш м'які запобіжні заходи запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного щодо виконання ним процесуальних рішень не в силі.
Відповідно до ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави:
1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;
2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;
3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею;
4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України;
5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
При обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.
Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу.
Беручи до уваги, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, який не підпадає під вищезазначений перелік, суд вважає за можливе призначити заставу.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, та не може бути завідомо непомірним для нього.
Визначаючи розмір застави, суд враховує те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення. У судовому засіданні було встановлено, що підозрюваний, ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженець м. Дрогобича Дрогобицького району Львівської області, із повною вищою освітою, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий, позитивно характеризується, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей.
Тому з врахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, враховуючи вимоги законодавства про те, що розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання покладених на підозрюваного обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього, суд приходить до висновку про необхідність обрання підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою із альтернативою внесення застави в розмірі 99840 грн.
Суд, враховуючи наведене та обставини вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, приходить до висновку про те, що застава в розмірі в розмірі 99840 грн. здатна забезпечити ОСОБА_4 виконання покладених на нього обов'язків, передбачених КПК України, та зможе запобігти спробам останнього ухилитися від органів досудового розслідування та суду.
Застава може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) у будь-який момент у розмірі, визначеному в цій ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власності або така, що фінансується з місцевого, державного бюджету, бюджету АР Крим, або у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності, або яка належить суб'єкту господарювання, що є у державній або комунальній власності.
При цьому підозрюваному роз'яснюється, що при застосуванні відносно нього запобіжного заходу у виді застави на нього на визначений нижче строк покладаються нижчеперелічені обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
Також підозрюваному і заставодавцю роз'яснюється, що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до органу досудового розслідування та/або суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
У разі внесення застави щодо підозрюваного, стосовно якого обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, ці роз'яснення здійснюються уповноваженою службовою особою місця ув'язнення.
У разі внесення застави, вона може бути внесена на депозитний рахунок суду: Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26306742, Банк отримувача ДКСУ, м.Київ, Код банку отримувача (МФО) 820172, Рахунок отримувача UA918201720355299001500000757.
Керуючись ст.ст. 369, 376 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_6 - задоволити.
Застосувати до підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою у Державній установі «Львівська установа виконання покарань (№ 19)» на строк до 11.04.2026 року.
Визначити ОСОБА_4 заставу тридцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 99840 грн.
У разі внесення застави, вона може бути внесена на депозитний рахунок суду: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26306742; Банк отримувача ДКСУ, м.Київ ; Код банку отримувача (МФО) 820172; Рахунок отримувача UA918201720355299001500000757.
У разі застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді застави - на строк до 11.04.2026 року покласти на нього наступні обов'язки, передбачені ст.194 КПК України:
1)прибувати до слідчого, прокурора в провадженні якого перебуватиме дане кримінальне провадження, слідчого судді або суду за першим викликом;
2)не відлучатися з Львівської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3)повідомляти слідчого, прокурора в провадженні якого перебуватиме дане кримінальне провадження, слідчого суддю або суд про зміну свого місця проживання;
4)утримуватися від спілкування із свідками та підозрюваними у кримінальному провадженні;
5)здати на зберігання до Головного управління ДМС у Львівській області, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Січових Стрільців, 11 свій паспорт (паспорти) громадянина України для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали, а підозрюваним, який перебуває під вартою, з моменту вручення йому копії ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1