Номер провадження: 22-ц/813/259/26
Справа № 521/9271/22
Головуючий у першій інстанції Мазун І. А.
Доповідач Вадовська Л. М.
16.02.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого (судді-доповідача) - Вадовської Л.М.,
суддів - Погорєлової С.О., Сєвєрової Є.С.,
за участю секретаря - Венжик Л.С.,
переглянувши справу №521/9271/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участю третьої особи ОСОБА_3 про визнання договорів позики, оформлених розписками, не укладеними за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 23 листопада 2023 року у складі судді Мазун І.А., -
Позивач ОСОБА_1 , звернувшись 04 липня 2022 року до суду з вищеназваним позовом до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , вказала, що 15 червня 2019 року ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 у борг суму в розмірі 360000,00 доларів США на строк до 31 липня 2020 року, що підтверджено розпискою, в якій ОСОБА_3 як чоловік ОСОБА_2 погодив позику та визнав борг сумісним.
01 жовтня 2019 року ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 у борг суму в розмірі 40000,00 доларів США на строк до 02 квітня 2020 року, що підтверджено розпискою.
28 січня 2021 року ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 у борг суму в розмірі 50000,00 доларів США на строк до 28 серпня 2021року, що підтверджено розпискою, в якій вказано, що в якості застави надаються документи на два нежитлових приміщення за адресою: АДРЕСА_1 та в АДРЕСА_2 .
Борг не повернуто, загальна сума боргу складає 450000,00 доларів США, що станом на дату подачі позовної заяви по курсу НБУ еквівалентно 13164705,00 грн.
Позивач ОСОБА_1 просив стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 борг в сумі 450000,00 доларів США, що станом на дату подачі позовної заяви по курсу НБУ еквівалентно 13164705,00 грн.; розподілити судові витрати (т.1 а.с.1-5).
Разом з позовною заявою позивачем ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_5 подано заяви про забезпечення позову (т.1 а.с.38-43, 74-78).
Ухвалою судді Малиновського районного суду м. Одеси від 07 липня 2022 року заяву позивача ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_5 про забезпечення позову задоволено;
накладено арешт на:
квартиру загальною площею 20,7 кв.м, житловою площею 11,5 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ;
садовий будинок загальною площею 151,3 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 ;
квартиру загальною площею 47,9 кв.м, житловою площею 29,4 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 ;
нежилі підвальні приміщення загальною площею 181,5 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_6 , номер об'єкта нерухомого майна: 13092864;
нежитлове приміщення площею 103,0 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_7 ;
квартиру загальною площею 26,9 кв.м, житловою площею 16,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_8 ;
нежитлове приміщення загальною площею 92,3 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 на земельні ділянці кадастровий номер 5110136900:32:001:0026;
заборонено органам та суб'єктам державної реєстрації прав Міністерства юстиції, державним реєстраторам, які утворені та діють у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень» вчиняти будь-які дії, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо вищевказаного майна;
зустрічне забезпечення не застосовано (т.1 а.с.54-57).
Ухвалою судді Малиновського районного суду м. Одеси від 19 липня 2022 року відмовлено у задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_5 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортні засоби (т.1 а.с.87-89).
Ухвалою судді Малиновського районного суду м. Одеси від 20 липня 2022 року відкрито провадження у справі (т.1 а.с.95-96).
Ухвалою судді Малиновського районного суду м. Одеси від 20 липня 2022 року за клопотанням позивача ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_5 витребувано з Територіального сервісного центру МВС №5142 інформацію щодо належності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 транспортних засобів (вказано перелік) (т.1 а.с.97).
31 серпня 2022 року Територіальним сервісним центром МВС №5142 на виконання ухвали суду від 20 липня 2022 року надано інформацію про зареєстровані за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 транспортні засоби (т.1 а.с.143).
Відповідач ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_4 позов не визнала, зазначивши у відзиві про недоведеність вимог. У разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання. Для правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен установити наявність між сторонами правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов. Надана позивачем розписка від 15 червня 2019 року не підтверджує факт отримання ОСОБА_2 коштів у борг від ОСОБА_1 і виникнення у неї обов'язку з їх повернення на вимогу кредитора, тобто існування між сторонами договірних правовідносин за договором позики, розписка не підтверджує передачу позивачем коштів у борг і обов'язок відповідача їх повернути. У розписці вказано лише те, що особа отримала грошові кошти у певній сумі, одна від кого або на виконання якого договору не вказано. З приводу розписок від 01 жовтня 2019 року та від 28 січня 2021 року, то даних боргових зобов'язань у відповідачів перед позивачем не існує, оскільки позику у розмірі, вказаному у розписках ОСОБА_2 не отримувала, розписок про заборгованість перед позивачем не підписувала, підпис у розписках вчинений іншою особою. За змістом розписки від 28 січня 2021 року в «заставу залишено документи на два приміщення по адресам: АДРЕСА_9 ». Дані приміщення дійсно належали відповідачам, але були відчужені. Позивачем не надано достатніх доказів за стандартом «поза розумним сумнівом», які б дозволяли дійти іншого висновку, ніж те, що спірні боргові розписки не підтверджують укладення ОСОБА_2 з ОСОБА_1 договорів позики. Заявлено про витребування оригіналів розписок для огляду в судовому засіданні (т.1 а.с.128-131, 132-133).
Позивачем ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_5 надано відповідь на відзив. Зі змісту розписки від 15 червня 2019 року вбачається справжня правова природа правовідносин сторін, враховуючи зазначення даних боржника, даних про отримання коштів в борг, розмір боргу, строків повернення та інше. Доводи про те, що розписка від 15 червня 2019 року не підтверджує виникнення обов'язку з повернення коштів на вимогу кредитора не ґрунтується на вимогах закону. Розписка від 15 червня 2019 року підтверджує факт передачі коштів у борг, доказів на спростування якого відповідачем не надано. Оригінали розписок наявні у позивача, що свідчить про те, що боргове зобов'язання не виконане (т.1 а.с.156-162).
Позивачем ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_5 надано до суду оригінали розписок, які оглянуто судом в судовому засіданні 16 січня 2023 року (т.1 а.с.185).
Відповідач ОСОБА_2 , звернувшись 31 серпня 2022 року до суду із зустрічним позовом до позивача ОСОБА_1 , просила:
визнати неукладеним Договір позики між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , оформлений розпискою від 15 червня 2019 року;
визнати неукладеним Договір позики між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , оформлений розпискою від 01 жовтня 2019 року;
визнати неукладеним Договір позики між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , оформлений розпискою від 28 січня 2021року;
розподілити судові витрати (т.1 а.с.136-140).
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 16 січня 2023 року зустрічний позов ОСОБА_6 про визнання неукладеними договорів позики, оформлених розписками, прийнято до провадження та до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики (т.1 а.с.188-189).
Позивач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_5 вимоги зустрічного позову не визнав, зазначивши у відзиві, що подання зустрічного позову про визнання договорів позики, оформлених розписками, неукладеним як спосіб захисту порушених прав у даній справі не передбачений та не узгоджується із законодавством та практикою Верховного Суду. Наявність відповідного боргу чи його відсутність, як і відсутність підстав для нарахування боргу, є предметом доказування у спорі про стягнення з відповідача коштів незалежно від того, чи подав останній зустрічний позов про визнання відсутності права кредитора. Тому, для захисту права відповідача у ситуації, коли кредитор вже звернувся з вказаним позовом про стягнення коштів, не потрібно заявляти зустрічний позов, останній не може бути задоволений. Застосування боржником способу захисту інтересу, спрямованого на усунення правової невизначеності у відносинах із кредитором, є належним лише у разі, якщо така невизначеність триває, ініційований кредитором спір про захист його прав суд не вирішив і відповідне провадження не було відкрите (т.1 а.с.202).
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 16 січня 2023 року заяву позивача ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_5 про забезпечення позову задоволено;
накладено арешт на транспортні засоби «Volkswagen Touareg», 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , «Chevrolet Bolt EA», 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що зареєстровані за ОСОБА_2 ;
накладено арешт на транспортні засоби «Mercedes Sprinter 416 CDI», 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , мотоцикл «Kawasaki ZX 600P», 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 , «Daewoo Lanos», 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 , що зареєстровані за ОСОБА_3 ;
зустрічне забезпечення не застосовано (т.1 а.с.197-198).
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 31 серпня 2023 року закрито підготовче засідання, справу призначено до розгляду по суті (т.2 а.с.50).
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 04 вересня 2023 року заяву позивача ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_7 про забезпечення позову задоволено; заборонено ОСОБА_2 , товариству садівників «Зелений Мис» вчиняти будь-які дії щодо відчуження, укладення договорів, обміну, передачі у заставу, відмови на користь іншої особи або будь-яких інших дій щодо земельної ділянки № НОМЕР_6 , яка знаходиться у користуванні ОСОБА_2 у товаристві садівників «Зелений Мис» (т.2 а.с.81-83).
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 23 листопада 2023 року:
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу задоволено; стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 борг в сумі 450000,00 доларів США, що станом на дату подачі позовної заяви за офіційним курсом НБУ еквівалентно 13164705,00 грн.;
в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договорів позики, оформлених розписками, неукладеними відмовлено;
стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_8 в рівних частках на користь ОСОБА_1 витрати на сплату судового збору в сумі 6202,50 грн. з кожного (т.2 а.с.125-129).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 18 січня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_2 на рішення суду.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати повністю і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні первісного позову та про задоволення зустрічного позову (т.2 а.с.167-175).
За змістом вимог апеляційної скарги незаконність і необґрунтованість рішення полягає у неправильному застосуванні норм матеріального прав, порушенні норм процесуального права. Розписка від 15 червня 2019 року не підтверджує факт отримання ОСОБА_9 коштів у борг від ОСОБА_1 і виникнення у неї обов'язку з їх повернення на вимогу кредитора, тобто не підтверджує існування між сторонами договірних правовідносин за договором позики. Боргових зобов'язань у ОСОБА_9 перед ОСОБА_1 по іншим розпискам не існує, оскільки позику у розмірах, вказаних у розписках від 01 жовтня 2019 року та від 28 січня 2021 року, не отримувала, як і грошові кошти згідно розписки від 15 червня 2019 року. Розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов'язанням їх повернути та дати отримання коштів. Надані позивачем розписки не містять усіх необхідних умов та не були оформлені належним чином.
В апеляційній скарзі не зазначено нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці.
Відзив на апеляційну скаргу не поданий.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 08 лютого 2024 року справу призначено до розгляду.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 23 вересня 2024 року справу прийнято до провадження іншим складом суду з підстав звільнення судді-доповідача.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з огляду на наступне.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики); договір позики є укладеним з моменту передання грошей (ст.1046 ЦК України).
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян; на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми (ст.1047 ЦК України).
При укладенні договору позики в усній формі сторони мають дотримуватися правил, передбачених статтею 206 ЦК України. В разі недодержання письмової форми договору у випадках, коли цього вимагає норма зазначеної статті, настають правові наслідки, передбачені статтею 218 ЦК України. При вирішенні судом спору сторони можуть оперувати будь-якими засобами доказування, крім показань свідків. Такими засобами доказування можуть бути листи, письмові документи тощо, що ж до розписки, то розписка є документом, що підтверджує передачу грошей позикодавцем позичальникові.
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 13 жовтня 2007 року (т.1 а.с.212).
За змістом позовних вимог, між ОСОБА_1 як позикодавцем та ОСОБА_2 як позичальником укладено в усній формі 15 червня 2019 року договір позики грошових коштів в сумі 360000,00 доларів США під повернення суми позики до 31 липня 2020 року; 01 жовтня 2019 року договір позики грошових коштів в сумі 40000,00 доларів США під повернення суми позики до 02 квітня 2020 року; 28 січня 2021 року договір позики грошових коштів в сумі 50000,00 доларів США під повернення суми позики до 28 серпня 2021 року.
В порядку доведення обставин, на які ОСОБА_1 посилався як на підставу своїх вимог, надано:
розписку від 15 червня 2019 року ОСОБА_2 , що містить дані про те, що ОСОБА_2 отримала в борг кошти в сумі 360000,00 доларів США на строк до 31 липня 2020 року; у вказані розписці наявна власноруч написана згода чоловіка ОСОБА_2 . ОСОБА_3 на позику та підтвердження, що борг є спільним (т.1 а.с.8);
розписку від 01 жовтня 2019 року ОСОБА_2 , що містить дані про те, що ОСОБА_2 отримала в борг від ОСОБА_1 кошти в сумі 40000,00 доларів США на строк до 02 квітня 2020 року (и.1 а.с.9);
розписку від 28 січня 2021 року ОСОБА_2 , що містить дані про те, що ОСОБА_2 отримала в борг від ОСОБА_1 кошти в сумі 50000,00 доларів США на строк до 28 серпня 2021 року (и.1 а.с.10).
Написання ОСОБА_2 розписок про отримання в борг грошових коштів не спростовано, оригінали розписок знаходиться у ОСОБА_1 , оригінали розписок досліджено судом першої інстанції в судовому засіданні.
Оскільки розписка є документом, що підтверджує передачу грошей позикодавцем позичальникові, то, виходячи від зворотного, знаходження оригіналу розписки у позикодавця є підтвердження не повернення суми повністю чи частково.
Отже, фактичне знаходження оригіналів розписок від 15 червня 2019 року, від 01 жовтня 2019 року, від 28 січня 2021 року у ОСОБА_1 доводить не повернення ОСОБА_2 боргу в обумовлений строк; ОСОБА_2 не надає доказів протиправного утримання ОСОБА_1 у себе боргових розписок, рівно як і не надає безспірних письмових доказів повернення суми позики повністю чи частково.
Вступаючи у протиріччя, ОСОБА_2 заявляє, що не брала у ОСОБА_1 коштів у борг, при цьому ж подає зустрічний позов про визнання неукладеними договорів позики, оформлених розписками від 15 червня 2019 року, від 01 жовтня 2019 року, від 28 січня 2021 року, тим самим підтверджує існування у ОСОБА_1 самого суб'єктивного цивільного права, тобто права вимоги повернення суми позики.
Ухвалюючи рішення в частині вимог первісного позову, суд першої інстанції встановив обставини, що мають значення для справи, правильно визначився зі спірними правовідносинами та нормами матеріального права, що такі регулюють, дав належну оцінку доказам.
Суд проаналізував розписки, надані на підтвердження факту отримання грошових коштів в борг від позивача під зобов'язання повернення суми позики в обумовлений строк, дав оцінку написанню розписок та їх підписанню, обґрунтовано не прийняв доводи щодо не отримання коштів, не підписання розписок, не виникнення права вимоги повернення боргу та відповідного йому обов'язку повернення боргу.
Принцип змагальності передбачає обов'язок сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.
Ухвалюючи рішення в частині вимог зустрічного позову, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що вимоги про визнання договорів неукладеними у справі, що переглядається, не є способом захисту прав та інтересів відповідачів.
Висновок суду вмотивовано, зокрема, висновком Великої Палати Верховного Суду, сформованим у постанові від 26 січня 2021 року у справі №522/1528/15-ц. Так, якщо суд розглядає справу про стягнення з боржника коштів, то останній має захищати свої права саме в цьому провадженні, заперечуючи проти позову та доводячи відсутність боргу, бо вирішення цього спору призведе до правової визначеності у правовідносинах сторін зобов'язання. Наявність відповідного боргу чи його відсутність, як і відсутність підстав для нарахування боргу, є предметом доказування у спорі про стягнення з відповідача коштів незалежно від того, чи подав останній зустрічний позов про визнання відсутності права кредитора. Тому, для захисту права відповідача у ситуації, коли кредитор вже звернувся з вказаним позовом про стягнення коштів, не потрібно заявляти зустрічний позов, а останній не може бути задоволений. Застосування боржником способу захисту інтересу, спрямованого на усунення правової невизначеності у відносинах із кредитором, є належним лише в разі, якщо така невизначеність триває, ініційований кредитором спір про захист його прав суд не вирішив і відповідне провадження не було відкрите.
Апеляційна скарга містить посилання на ті ж обставини (факти), якими обґрунтовано заперечення на первісний позов та вимоги зустрічного позову. Доказів, достатніх у своїй сукупності на підтвердження цих обставини, ОСОБА_2 не надано.
Рішення суду першої інстанції ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права , ухвалено з дотриманням норм процесуального права.
Правові підстави для скасування рішення суду відсутні.
Справа в провадженні суду першої інстанції з липня 2022 року, суду апеляційної інстанції з січня 2024 року, після зміни судді-доповідача призначалася до розгляду на 15 травня 2025 року, 26 червня 2025 року, 13 листопада 2025 року; інформація про дату, час та місце розгляду справи доступна на сайті «Судова влада»; учасники справи повідомлялись судовими повістками, правом на отримання/не отриманнях яких адресати розпоряджалися на власний розсуд; додатково учасники справи повідомлялися на електронну адресу, через електронний кабінет, у додатку «Viber» тощо; підстав для подальшого відкладення розгляду справи не встановлено.
Відповідно до положень частин 4, 5 статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення; датою ухвалення рішення за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.
Датою ухвалення призначеного у судове засідання на 13 листопада 2025 року рішення судом апеляційної інстанції відповідно до положень частини 5 статті 268 ЦПК України є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 23 листопада 2023 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участю третьої особи ОСОБА_3 про визнання договорів позики, оформлених розписками, неукладеними - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повну постанову складено 16 лютого 2026 року.
Головуючий Л.М.Вадовська
Судді С.О.Погорєлова
Є.С.Сєвєрова