Номер провадження: 11-сс/813/305/26
Справа № 947/46044/25 1-кс/947/19410/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
04.02.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участі прокурора ОСОБА_6 ,
власника майна ОСОБА_7 та її представника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_8 , в інтересах ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 30.12.2025, про накладення арешту на майно у к/п №12024000000001225 від 18.06.2024 за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Оскарженою ухвалою слідчого судді задоволено клопотання ст. слідчого СУ ГУНП в Одеській обл. ОСОБА_9 та накладено арешт, із забороною розпорядження, користування та відчуження, на транспортний засіб марки «HYUNDAI» моделі «I10», в кузові білого кольору, 2021 р.в., номер кузова шассі НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Мотивуючи оскаржувану ухвалу, слідчий суддя виходив з того, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. При цьому, наявні достатні підстави вважати, що майно, власницею якого є підозрювана ОСОБА_7 та на яке сторона обвинувачення просить накласти арешт, підлягатиме ймовірній конфіскації, як різновиду додаткового покарання, а завданням арешту майна є запобігання його можливого знищення/ відчуження.
Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи яка її подала.
В апеляційній скарзі представник власника майна ОСОБА_8 не погодився із оскаржуваною ухвалою, вважає її необґрунтованою, посилаючись на те, що слідчий суддя належним не дослідив обставини к/п та не врахував, що транспортний засіб був придбаний ОСОБА_7 в 2021 році на кредитні кошти та відсутні підстави стверджувати, що він був придбаний за грошові кошти, отримані незаконним шляхом. Крім того, на теперішній час ОСОБА_7 зареєстрована як ФОП та т/з потрібен їй для провадження підприємницької діяльності, тобто позбавлення її можливості користуватися ним призведе до відсутності в неї засобів до існування. Водночас, накладення арешту на майно без заборони користуватися т/з в повному обсязі задовольняє потреби досудового розслідування.
Водночас, представник власника майна ОСОБА_8 заперечує обґрунтованість підозри, пред'явленої ОСОБА_7 , оскільки виникають сумніви щодо наявності прямого умислу та корисливих мотивів, в зв'язку із чим виключається наявність суб'єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. При цьому, представник ОСОБА_8 зауважує, що майновий стан ОСОБА_7 не змінився будь-яким чином в сторону збільшення, після описаних в повідомленні про підозру подій, заробітна плата залишилась на тому ж рівні, премії не виплачувались. Представник зауважує, що в цьому к/п відсутній причинно-наслідковий зв'язок між «ненаданням у передбачений договором та чинним законодавством спосіб комунальному підприємству повної інформації про вартість електричної енергії» та здійсненням ТОВ «Ю-ГАЗ» господарської діяльності на підставі договору про постачання електричної енергії від 27.01.2022, яким була визначена ціна відповідної послуги та не передбачений обов'язок щодо зменшення відповідної ціни з боку постачальника, тобто представник вказує на відсутність об'єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України в цьому к/п.
За таких обставин представник ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу слідчого судді та винести нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно.
В судовому засіданні власник майна ОСОБА_7 та її представник ОСОБА_8 підтримали апеляційну скаргу захисника, водночас прокурор ОСОБА_6 заперечував щодо її задоволення при цьому погодився щодо можливості користування ОСОБА_7 транспортним засобом.
Заслухавши доповідь судді, з'ясувавши позицію учасників провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів доходить наступних висновків.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Частина 1 ст. 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
На переконання апеляційного суду слідчий суддя не в повній мірі дотримався вказаних приписів кримінального процесуального законодавства з огляду на такі обставини.
За приписами ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
За змістом ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження серед іншого є те, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Застосування належної процедури є одним із складових елементів принципу верховенства права та передбачає, у тому числі, щоб повноваження органів публічної влади були визначені приписами права, і вимагає, щоб посадовці мали дозвіл на вчинення дії, і надалі діяли в межах наданих їм повноважень.
Згідно із ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно із ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
За приписами ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна, як доказ в кримінальному провадженні... ; 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння ...; 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна; 4) розмір шкоди завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Апеляційний суд зауважує, що оцінка обґрунтованості підозри у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, пред'явленої ОСОБА_7 25.12.2025, була здійснена Одеський апеляційним судом в ухвалі від 04.02.2025 за результатами розгляду апеляційних скарг прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_8 , в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 29.12.2025, якою стосовно ОСОБА_7 , було застосовано запобіжний захід у виді застави з покладенням на неї відповідних обов'язків до 24.02.2026. За таких обставин апеляційний суд констатує, що надані матеріали к/п в сукупності можуть підтверджувати обґрунтованість пред'явленої підозри, яка на теперішній час потребує подальшого розслідування.
В свою чергу, п. 1 ч. 2 ст. 171 КПК України встановлює, що у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено підстави і мету відповідно до положень ст. 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна.
Колегія суддів звертає увагу на те, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, за що передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років та з конфіскацією майна.
Тобто, санкцією статті прямо передбачене обов'язкове додаткове покарання у виді конфіскації майна.
Отже, накладення арешту на автомобіль ОСОБА_7 , яка підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України в повній мірі узгоджується із п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, яким прямо передбачена підстава накладення арешту на майно - з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, в зв'язку із чим старший слідчий і просив накласти арешт на майно.
Водночас, апеляційний суд звертає увагу, що за змістом п.п. 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, зокрема, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відтак, на переконання колегії суддів, з врахуванням обставин цього к/п, позбавлення власника права користування транспортним засобом не являється такою необхідною мірою втручання в його право власності, непорушність якого конвенційно гарантована.
Разом з тим, накладення арешту на т/з марки «HYUNDAI» моделі «I10», в кузові білого кольору, 2021 р.в., номер кузова шасі НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_7 із забороною права розпорядження та відчуження є необхідним обмеженням права власності особи, підозрюваної у вчиненні злочину, адже відповідає меті накладення арешту (конфіскації майна як виду покарання в разі ухвалення обвинувального вироку), а також встановленим приписам кримінального процесуального законодавства, виконанню завдань та меті цього к/п. При цьому, власник т/з не буде позбавлений права користування вказаним майном з метою забезпечення власних потреб та провадження підприємницької діяльності задля отримання прибутку.
З врахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов висновку про помилковість оскаржуваної ухвали слідчого судді в частині заборони власнику права користування транспортним засобом.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
За приписами п. 2 ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.
За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника власника майна ОСОБА_8 підлягає частковому задоволенню, а ухвала слідчого судді скасуванню, з постановленням нової ухвали про накладення арешту на належний ОСОБА_7 т/з із забороною розпорядження та відчуження.
Керуючись ст.ст. 24, 170-174, 370, 404, 405, 407, 409, 412, 419, 422, 532, 615 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_8 , в інтересах ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 30.12.2025 про накладення арешту на майно у к/п №12024000000001225 від 18.06.2024 за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою задовольнити частково клопотання ст. слідчого СУ ГУНП в Одеській обл. ОСОБА_9 про арешт майна.
Накласти арештна транспортний засіб марки «HYUNDAI» моделі «I10», в кузові білого кольору, 2021 р.в., номер кузова шассі НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 шляхом заборони розпорядження та відчуження.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_10