Справа №766/395/26
н/п 3/766/991/26
17.02.2026 року м. Херсон
Суддя Херсонського міського суду Херсонської області Валігурська Л.В., розглянувши матеріали, які надійшли з ІНФОРМАЦІЯ_1 про військове адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Калинівка Макарівського району Київської області, РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , начальник розвідки штабу артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_2 , капітан, -
Капітан ОСОБА_1 , будучи начальником розвідки штабу артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_2 , діючи всупереч інтересам служби на порушення своїх функціональних обов'язків за посадою, а також ст. ст. 9, 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння у період з 22:00 години 07.01.2026 по 11:00 годину 08.01.2026 згідно своїх функціональних обов'язків не здійснював контроль за повітряною розвідкою визначеного сектору відповідальності підрозділу, фактично залишивши підлеглий особовий склад без нагляду, що свідчить про байдужість по відношенню до підлеглого особового складу та ставить під загрозу бойові спроможності артилерійського дивізіону, чим вчинив недбале ставлення до військової служби військовою службовою особою в умовах особливого періоду.
Суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП як недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.
У судові засідання, призначені на 15.01.2026 та 17.02.2026 ОСОБА_1 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, шляхом направлення SMS-повідомлень, судової повістки на вказану в протоколі адресу проживання, а також розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Херсонського міського суду Херсонської області.
Вимогами ч. 1 ст. 268 КУпАП передбачено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Законодавством (КУпАП) встановлено строки здійснення провадження у справах про притягнення до адміністративної відповідальності з метою забезпечення учасникам процесу визначеності у часі, протягом якого суд розгляне справу. Передусім такі строки слугують інтересам особи, яка зазнає заходів впливу, оскільки наявність визначеного строку дає розуміння того, скільки триватиме такий вплив. Водночас протягом такого строку особу наділено процесуальними правами та обов'язками, що дає можливість, в тому числі з використанням адміністративного ресурсу (повноважень суду щодо витребування доказів, допиту свідків тощо), представити суду доводи на захист своєї правової позиції. Добросовісна участь особи у процесі вирішення справи щодо неї полягає в активній участі в її розгляді і недопущенні зловживань наданими правами.
Недотримання строків розгляду справ про адміністративні правопорушення порушує конституційне право на судовий захист, гарантований ст. 55 Конституції України, і негативно впливає на ефективність правосуддя та на авторитет судової влади.
Дотримання балансу між інтересами всіх сторін при розгляді справи покладено на суд, який, вирішуючи питання про права та обов'язки сторін, також зобов'язаний дотримуватися встановлених законодавством правил та строків розгляду справи.
Європейський суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
З огляду на викладене судом не встановлено поважних причин неявки ОСОБА_1 до суду, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 268 КУпАП не є перешкодою для розгляду адміністративної справи, а тому вважає за можливе надати оцінку фактам, викладеним у протоколі про адміністративне правопорушення за відсутності останнього.
Крім того, відсутність правопорушника під час розгляду адміністративних матеріалів за жодних обставин не може виступати як засіб уникнення адміністративної відповідальності особи, яка вчинила правопорушення, оскільки це буде означати безкарність такої поведінки.
Так, вина ОСОБА_1 підтверджена наступними дослідженими та перевіреними судом доказами:
- протоколом про військове адміністративне правопорушення ОДХ №1 від 13.01.2026, який містить відомості щодо обставин інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, зокрема нездійснення контролю за повітряною розвідкою визначеного сектору відповідальності підрозділу, фактично залишивши підлеглий особовий склад без нагляду, тим самим не виконав обов'язки начальника розвідки штабу артилерійського дивізіону в/ч НОМЕР_2 ;
- копією висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 07.01.2026, за змістом якого ОСОБА_2 07.01.2026 о 23:55 годині перебував у стані алкогольного сп'яніння (Др1 - 1,24‰, Др2 - 1,14‰);
- копією постанови Херсонського міського суду Херсонської області від 27.01.2026, згідно якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 гривень;
- письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 13.01.2026, в яких зазначав, що 07.01.2026 близько 22:00 години у місці тимчасового розташування підрозділу військової частини НОМЕР_2 в Херсонському районі Херсонської області він вжив алкогольні напої. В подальшому був виявлений з ознаками алкогольного сп'яніння, після чого йому було запропоновано пройти медичний огляд. 07.01.2026 близько 23:55 години його було доставлено до КНП «Херсонський обласний заклад з надання психіатричної допомоги» ХОР, за результатом огляду було встановлено стан алкогольного сп'яніння. Після чого було прийнято рішення про усунення його від виконання посадових обов'язків на час перебування у стані алкогольного сп'яніння. Свою провину визнав в повному обсязі;
- посвідченням на ім?я ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 .
Дослідивши наведені вище докази, суд приходить до наступних висновків.
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 9 КУпАП).
Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішенні її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинен з?ясувати чи винна дана особа у вчиненні адміністративного правопорушення, а також всі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
За нормами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Частиною 2 ст. 172-15 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022 в Україні з 24.02.2022 введено воєнний стан, який востаннє продовжено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14 січня 2026 року №4757-IX з 05 години 30 хвилин 3 лютого 2026 року строком на 90 діб, до 04.05.2026.
Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (ст. 1 Закону «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Визначення військової службової особи надано у примітці до ст. 172-13 КУпАП, відповідно до якої, під вказаними особами розуміються військові начальники, а також інші військовослужбовці, які обіймають постійно чи тимчасово посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або виконують такі обов'язки за спеціальним дорученням повноважного командування.
Так, недбале ставлення до військової служби - це правопорушення у сфері службової діяльності, яке вчинюється тільки з необережності. З суб'єктивної сторони воно характеризується злочинною самовпевненістю або злочинною недбалістю. При службовій недбалості за наявності об'єктивної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби, службова особа безвідповідально, неякісно ставиться до виконання своїх обов'язків, у зв'язку з чим виконує їх неналежним чином або взагалі не виконує.
Об'єктивна сторона недбалості, тобто недбале ставлення до служби передбачає невиконання або неналежне виконання службових обов'язків через недбале чи несумлінне ставлення до них. При цьому, якщо особа не мала реальної можливості взагалі проявити ставлення до своїх службових обов'язків, то не можна говорити про те, що воно було недбалим чи несумлінним (хвороба, відсутність досвіду, нетривалість служби). Недбале ставлення військової службової особи до своїх службових обов'язків характеризує, перш за все, об'єктивну сторону вчиненого і виявляється в тому, що за наявності в особи реальної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби, винний або взагалі не діє, не виконує службові обов'язки, або хоча і діє, але виконує ці обов'язки неналежним чином, не відповідно до закону або відповідно до нього, проте неякісно, неточно, неповно, несвоєчасно, поверхово, у протиріччя з установленим порядком і тією обстановкою, що склалася, тощо.
Верховний Суд України у своїй постанові від 21.05.2021 року справі №185/12161/15-к вказав що, при встановленні недбалого ставлення до військової служби у формі невиконання службових (посадових) обов'язків необхідно встановити, що винний зобов'язаний був вчинити ті дії, невиконання яких ставиться йому за вину. Військова службова особа може відповідати за недбале ставлення до військової служби лише у тому випадку, коли вона не тільки повинна була через свій службовий обов'язок виконати ті чи інші дії, але й могла, тобто мала реальну можливість виконати їх належним чином. Якщо військова службова особа перебувала у таких умовах, за яких не мала фактичної можливості належно виконати свої службові (посадові) обов'язки, то відповідальність за недбале ставлення до військової служби виключається.
Оцінюючи досліджені докази, суд приходить до висновку що на ОСОБА_1 як на начальника розвідки штабу артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_2 покладено обов'язок контролю за повітряною розвідкою визначеного сектору відповідальності підрозділу, який останнім було порушено внаслідок самовпевненості, що мала прояв у тому, що останній допустив порушення загальної заборони щодо вживання алкогольних напоїв під час виконання військових обов'язків, що у подальшому мало своїм наслідком неможливість виконання безпосередніх службових обов'язків як начальника розвідки штабу.
Таким чином оцінюючи викладені докази, суд приходить до висновку, що останні узгоджуються між собою щодо часу, місця та обставин, допущеного ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, ставити їх під сумнів підстав немає, оскільки останні вказують на наявність в діях особи, що притягається до адміністративної відповідальності, складу військового адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.
Вирішуючи питання про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, та виду адміністративного стягнення, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, відсутність обставин, які виключають адміністративну відповідальність, визначених ст. ст. 38, 247 КУпАП, приходжу до висновку про наявність визначених законом підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в мінімальних межах, визначених санкцією статті.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, особою на яку було накладено таке стягнення сплачується судовий збір, розмір якого встановлено законом.
Однак, в силу п. 12 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків. Таким чином, судовий збір з ОСОБА_1 стягненню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 40-1, 172-15, 250-252, 280, 283, 284 КУпАП, п. 12 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», суд -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.
(Номер рахунку (IBAN): UA668999980313010106000021451, Одержувач-ГУК у Херсонській обл./Херсонській ра-он 21081100, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37959517 Банк отримувач - Казначейство України (ЕАП), Код класифікації доходів бюджету: 21081100).
Роз'яснити ОСОБА_1 , що згідно ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати штрафу в установлений законом строк постанова про адміністративне стягнення згідно із ст. 308 КУпАП буде надіслана для примусового виконання до відділу Державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцем знаходження його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Херсонського апеляційного суду через Херсонський міський суд Херсонської області особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом 10 (десяти) днів з дня винесення постанови.
У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Постанова може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців.
Суддя: Л.В. Валігурська