Справа № 766/13310/25
н/п 2/766/6606/26
02.02.2026 року Херсонський міський суд Херсонської області в складі:
головуючої судді Майдан С.І.,
за участю секретаря Кирпиченко І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
Представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, 16.01.2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Сучасний Факторинг» було укладено Кредитний договір № 10200690885, згідно з умовами якого сума кредиту за даним Договором складає 24 888,81 грн. Сторони при укладанні договори дійшли усіх істотних умов кредитування. Відповідач взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, здійснив оплату у розмірі 2396,00 грн. Заборгованість відповідача перед позивачем за Кредитним договором № 10200690885 від 16.01.2020 року станом на 10.08.2025 року включно становить 49 374,10 грн., а саме: загальна заборгованість за тілом кредиту - 23 612,91 грн; загальна заборгованість за сумою комісії/відсотків - 25 761,19 грн. На підставі викладеного, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №10200690885 від 16.01.2020 року у розмірі 49374,10 грн, та вирішити питання щодо понесених позивачем судових витрат.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 19.09.2025 року відкрито провадження у справі та розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 02.02.2026 року ухвалено провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, просив позов задовольнити в повному обсязі. Надав згоду на ухвалення заочного рішення.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, про розгляд справи повідомлявся у встановленому законом порядку, шляхом направлення судової повістки за адресою місця реєстрації відповідача, відзив на надавав.
За таких обставин, суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутність сторін, враховуючи згоду представника позивача на заочний розгляд справи, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у матеріалах справи доказів в порядку ст. ст.280, 281 ЦПК України.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 16.01.2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Сучасний Факторинг» було укладено Кредитний договір № 10200690885, згідно з умовами якого позичальник отримав кредитні кошти у розмірі 24 888,81 грн.
Відповідно до п.1.1 Основного договору кредитодавець зобов'язується надати кредит покупцю на умовах визначених розділом 2. Основного договору, а покупець зобов'язується повернути кредит та внести плату за користування кредитом в розмірі, порядку та на умовах, визначених Договором.
Згідно розділу 3. Основного договору сторони дійшли згоди, що грошові кошти надаються позичальникові на умовах строковості, а саме термін кредиту 24 календарних місяців. Відсоткова ставка складає 0,01% . Реальна річна процентна ставка встановлюється на рівні 161,47 % річних від загальної суми кредиту, щомісячна комісія за управління кредитом у розмірі 4,5 % від суми кредиту.
Перший внесок за Товар склав 2 500 грн. та був сплачений покупцем продавцю в момент придбання Товару (п.3.3).
Відповідно до п.3.9 та п.3.10 Кредитного договору розмір щомісячного платежу становить 2 157,13 грн., а щомісячний платіж повинен сплачуватись до 16 числа кожного місяця. Кредит надається на придбання Товарів/послуг, що визначаються Клієнтом в Заяві на отримання кредиту (п.3.12).
Відповідача від виконання договірних зобов'язань систематично ухиляється, не бажає добровільно виконати взяті на себе зобов'язання.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.
Частиною 2 ст. 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Відповідно до ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за Кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Позивач виконав умови договору за кредитним договором у повному обсязі.
В свою чергу, відповідачем в рахунок погашення заборгованості за договором позики здійснено часткове погашення заборгованості в розмірі 2801,35 грн., що у свою чергу свідчить про отримання відповідачем коштів за договором позики та його укладання, та те, що останній повною мірою розумів наслідки та був ознайомлений з умовами використання наданих йому коштів.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання, згідно наданого позивачем розрахунку, станом на 10.08.2025 року заборгованість відповідача за кредитним договором № 10200690885 від 16.01.2020 року становить у розмірі 49374,10 грн; з яких: 23 612,91 грн - заборгованість за тілом кредиту; 25 761,19 грн - заборгованість за відсотками.
Під час судового розгляду справи позивачем були надані належні, допустимі, достовірні та достатні докази на підтвердження своїх позовних вимог, на підставі яких судом встановлені обставини та факти, що обґрунтовують вказані вимоги.
Згідно зі ст.1049 Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ч. 1ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно зі ст.ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору, доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч.1, ч.6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідачем, всупереч положенням ст.12,81 ЦПК України не було надано суду жодних доказів на підтвердження належного виконання ним своїх зобов'язань та спростування вимог позивача.
Таким чином, суд вважає, що належними та допустимими доказами було доведено те, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання та не сплатив борг за кредитним договором, а тому позовні вимоги є обґрунтованими, та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до вимог ст. 133 ЦПК України позивачем повідомлено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які понесені і які очікує понести позивач в зв'язку із розглядом справи становить - сплачений судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2422,40 грн; та витрат на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
Згідно з п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує питання про розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі задоволення позову - на відповідача.
Згідно ч.1, 2, 3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до положень ч.4 ст.137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним, зокрема, із часом, затраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Для надання професійної правничої допомоги ТОВ «Сучасний Фаторинг»» звернулось до Адвокатського бюро «Тараса Онищенка», про що укладено Договір № 20/06-СФ про надання правничої допомоги від 20.06.2025 року.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) зазначено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року в справі № 910/12876/19).
Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2021 року у справі № 927/237/20).
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції пр озахист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Така позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2023 року у справі № 910/7032/17.
Схожа позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду від 12 січня 2023 року у справі № 910/13060/21, у якій вказано, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалено рішення, витрачених коштів, але і в певному сенсі спонукання сторін від подачі безпідставних заяв, скарг і своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів юридичних осіб.
Відтак, питання розподілу судових витрат не є вимогою позову, яка направлена на захист порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Розподіл судових витрат має компенсаційний характер і є певною мірою відповідальністю кожної зі сторін за вчинення дій, в тому числі процесуальних, під час розгляду справи.
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах третій - п'ятій статті 141 ЦПК України.
При цьому таке застосовування не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України, де обов'язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони.
До подібного правового висновку дійшов й Верховний Суд у постанові від 12 січня 2023 року у справі № 908/2702/21.
На підтвердження вказаних витрат позивачем суду надано довіреність від 02.01.2025 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 000117 від 12.03.2018 року Юхименка Юрія Юрійовича та договір №20/06-СФ про надання правничої допомоги від 20.06.2025 року, укладений між ТОВ «Сучасний Факторинг»» та Адвокатським бюро «Тараса Онищенка».
Витрати позивача на професійну правничу допомогу, які пов'язані із розглядом справи за цією позовною заявою, становлять 10000,00 грн.
Між тим, доказів на підтвердження того, що адвокат Юхименко Ю.Ю., який представляв інтереси ТОВ «Сучасний Факторинг» має відношення до Адвокатського бюро «Тараса Онищенка»» з яким укладено Договір про надання послуг.
За таких обставин, витрати на професійну правничу допомогу, які просить стягнути позивач з відповідача не знайшли свого підтвердження, а відтак задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст.512,514,526,530,599, 611, 625,1048,1054 ЦК України, керуючись ст.ст.12, 13, 19,43,49, 81, 133,141, 259, 263-265, 274, 280-289,354-355 ЦПК України, суд,-
вирішив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , останнє відоме місце прживання: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» (юридична адреса: м. Київ, вул. Велика Васильківська, б.39А, ЄДРПОУ 35340044) заборгованість за кредитним договором № 10200690885 від 16.01.2020 року в розмірі 49 374,10 грн, з яких: 23 612,91 грн - заборгованість за тілом кредиту; 25 761,19 грн - заборгованість за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , останнє відоме місце прживання: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» (юридична адреса: м. Київ, вул. Велика Васильківська, б.39А, ЄДРПОУ 35340044) понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн.
В решті вимог щодо стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Херсонської області в порядку ст. 355 ЦПК України.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
СуддяС. І. Майдан