Справа № 464/4713/24 Головуючий у 1 інстанції: Кшик О.І.
Провадження № 22-ц/811/432/26 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.
про відмову у відкритті апеляційного провадження
06 лютого 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого судді - Ніткевича А.В.
суддів - С.М. Бойко, С.М. Копняк
вирішуючи питання відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Турківського районного суду Львівської області від 11 грудня 2024 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання розписки недійсною, -
встановив:
Рішенням Турківського районного суду Львівської області від 11 грудня 2024 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання розписки недійсною.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати за надання професійної правничої допомоги в розмірі 5000,00 (п'ять тисяч) гривень.
Судові витрати позивача на правову допомогу покладено на позивача.
Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 , подавши безпосередньо до Львівського апеляційного суду апеляційну скаргу. Скарга надійшла 02 лютого 2026 року.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк апеляційного оскарження, враховуючи день ознайомлення апелянта з повним текстом рішення суду.
Перевіривши доводи клопотання, суд апеляційної інстанції вважає, що у відкритті апеляційного провадження слід відмовити з наступних підстав.
Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Водночас таке право не є абсолютним і з метою забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності, підлягає певним обмеженням.
Відповідно до статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Отже, вказаною нормою процесуального права чітко передбачено, що питання поважності пропуску строку на апеляційне оскарження досліджується у всіх наведених випадках, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Відповідно до ч.2 ст. 358 ЦПК України, незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків:
1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки;
2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Згідно із частиною першою статті статтею 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Аналіз вказаних правових норми дає підстави для висновку, що сплив річного строку з дня складання повного тексту судового рішення є підставою для відмови у відкритті провадження незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження, тобто законодавець імперативно встановив процесуальні обмеження для оскарження судового рішення зі спливом річного строку.
Таким чином, сплив річного строку з дня складання повного тексту судового рішення є підставою для відмови у відкритті провадження незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
Вищевказане узгоджується з висновками, викладеними у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352ск18).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Зі змісту судового рішення Турківського районного суду Львівської області від 11 грудня 2024 року, надісланого для оприлюднення в ЄДРСР 11.12.2024 року, загальний доступ до якого забезпечено 13 грудня 2024 року, вбачається, що судом ухвалено рішення за відсутності учасників справи, належно повідомлених про час та місце судового розгляду.
Зокрема, зазначено, що у судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник Винниченко М.П. не прибули, представник позивача через систему "Електронний суд", у поданому 02.12.2024 клопотані просив проводити судове засідання без участі позивача та його представника. Позовні вимоги позивач підтримує в повному обсязі та просить позов задоволити.
У зв'язку з неприбуттям в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалось.
З наведеного слідує, що ОСОБА_1 , який є позивачем у справі, беззаперечно знав про розгляд справи, призначеної на 11.12.2024, проте апеляційну скаргу подав 02.02.2026.
Суд звертає увагу, що сама апеляційна скарга містить дату її підписання 12.12.2025, проте долучений до апеляційної скарги конверт, не містить відмітки Укрпошти чи іншого засобу зв"язку, з якого б можливо було встановити конкретну дату подання апеляційної скарги.
Як зазначено вище, встановлений ч.2 ст.358 ЦПК України річний строк апеляційного оскарження, за відсутності винятків, є присічним і поновленню не підлягає.
Отже, враховуючи вимоги ч.2 ст. 358 ЦПК України у відкритті апеляційного провадження необхідно відмовити, оскільки позивач звернувся з апеляційною скаргою після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, будучи обізнаним про розгляд справи.
В постанові від 25 вересня 2024 року у справі № 490/9587/18 Велика Палата Верховного Суду вказала: «що позивач (заявник, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) із великим ступенем зацікавленості повинен проявляти інтерес про хід розгляду судом ініційованої ним справи або відповідного судового провадження. У разі відсутності обставин непереборної сили ігнорування позивачем (заявником) протягом тривалого періоду часу провадження, відкритого за його позовною заявою (заявою, скаргою), свідчить про недобросовісну поведінку та порушення основоположних засад цивільного процесу.
Норма про відмову у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення (частина друга статті 358 ЦПК України), на переконання Великої Палати Верховного Суду, не порушує саму сутність права доступу до правосуддя, а запровадження наведеного процесуального строку відповідає завданням цивільного судочинства та основним засадами (принципами) цивільного судочинства, зокрема таким, як: «змагальність сторін» (кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій) та «неприпустимість зловживання процесуальними правами» (учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається).»
Велика Палата Верховного Суду у вище вказаній постанові дійшла висновку, що «особою, не повідомленою про розгляд справи» (пункт 1 частини другої статті 358 ЦПК України), не можна вважати особу, яка власне ініціювала розгляд справи або відповідного судового провадження (позивача, заявника, третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору), яка скористалася своїм правом доступу до правосуддя, подала позовну заяву (заяву, скаргу), на підставі якої було відкрито судове провадження.
З огляду на те, що апеляційна скарга подана після спливу більш як одного року з дня виготовлення повного тексту рішення, а також враховуючи відсутність передбачених п.п.1 і 2 ч.2 ст.358 ЦПК України виняткових обставин, апеляційний суд згідно приписів ч.2 ст.358 ЦПК України відмовляє у відкритті апеляційного провадження, при цьому підстави для задоволення клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 358 ЦПК України,
ухвалив:
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Турківського районного суду Львівської області від 11 грудня 2024 року.
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Турківського районного суду Львівської області від 11 грудня 2024 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання розписки недійсною.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її складення.
Головуючий А.В. Ніткевич
Судді С.М. Бойко
С.М. Копняк