Справа № 306/2277/25
Закарпатський апеляційний суд
10.02.2026 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді судове провадження 11-сс/4806/73/26 за апеляційною скаргою прокурора Свалявського відділу Мукачівської окружної прокуратури ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Свалявського районного суду Закарпатської області від 20.01.2026.
Цією ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання слідчого СВ ВП № 1 Мукачівського РУП ГУ НП в Закарпатській області про обрання запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту та застосовано запобіжний захід у виді особистого зобов'язання, щодо:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, з вищою освітою, інженера з технічного нагляду, приватного підприємця (РНОКПП НОМЕР_1 ), несудимого, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, відомості про які 22.11.2025 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025071150000386.
Цією ж ухвалою на підозрюваного ОСОБА_7 відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покладено обов'язки: прибувати за першою вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду; не відлучатися за межі Закарпатської області без дозволу слідчого, слідчого судді, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження; повідомляти слідчого, слідчого суддю, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до уповноваженого органу ДМС України в Закарпатській області свій паспорт громадянина України, паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк дії обов'язків, покладених судом, визначено до 05.03.2026.
Клопотання обґрунтовано тим, що СВ ВП № 1 Мукачівського РУП ГУ НП в Закарпатській області проводиться досудове розслідування в об'єднаному кримінальному провадженні № 12025071150000386 від 22.11.2025, за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що підозрюваний ОСОБА_7 , будучи зареєстрованим як фізична особа-підприємець та маючи кваліфікаційний сертифікат інженера технічного нагляду І категорії, у період з 20.03.2024 по 04.09.2024 здійснював технічний нагляд за виконанням робіт з реконструкції Полянської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів на підставі договору № 1 від 20.03.2024,
-2-
укладеного з відділом освіти, молоді та спорту, культури, туризму та зовнішніх зв'язків Полянської сільської ради. У межах наданих йому спеціальних повноважень ОСОБА_7 був уповноважений здійснювати перевірку відповідності обсягів та якості виконаних робіт проектно-кошторисній документації, а також актів виконаних робіт за формами КБ-2в та КБ-3.
У зазначений період ОСОБА_7 , діючи з прямим умислом та за попередньою змовою з директором ТОВ «НТЛ ГАРАНТ-БУД» ОСОБА_8 , пособничав у заволодінні бюджетними коштами, виділеними на виконання робіт за договором підряду № 4 від 20.11.2023, укладеним між Полянською сільською радою та ТОВ «НТЛ ГАРАНТ-БУД». Таким чином, на час вчинення інкримінованих дій ОСОБА_7 виконував адміністративно-господарські функції за спеціальним повноваженням та відповідно до ч. 3 ст. 18 КК України є службовою особою.
Поряд з тим встановлено, що ОСОБА_8 , перебуваючи на посаді директора ТОВ «НТЛ ГАРАНТ-БУД» та будучи службовою особою Товариства, у період з 20.11.2023 по 04.09.2024, діючи умисно, з корисливих мотивів, виконуючи роль організатора та керівника організованої групи, за попередньою змовою з інженером технічного нагляду ОСОБА_7 , з метою заволодіння бюджетними коштами, виділеними на реконструкцію Полянської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів, організував складання та використання завідомо неправдивих офіційних документів. Зокрема, достовірно знаючи, що ТОВ «НТЛ ГАРАНТ-БУД» не виконало фактично всі передбачені договором обсяги будівельних робіт, ОСОБА_8 упродовж червня-вересня 2024 року склав три довідки про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ-3 та п'ять актів приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в, до яких умисно вніс завідомо неправдиві відомості шляхом повторного включення робіт, матеріалів та послуг, раніше врахованих за іншим договором підряду. Неправдивість зазначених відомостей підтверджується висновками будівельно-технічних експертиз, якими встановлено завищення фактичних обсягів та вартості виконаних робіт по об'єкту на загальну суму 272431,20 грн. У подальшому, ОСОБА_8 особисто підписав та завірив печаткою Товариства вказані документи і, за попередньою змовою, передав їх ОСОБА_7 для підписання. Підозрюваний, будучи наділеним повноваженнями технічного нагляду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 903 від 11.07.2007 та договору № 1 від 20.03.2024, не перевірив фактичні обсяги та якість виконаних робіт, зловживаючи службовим становищем, умисно підписав і завірив печаткою ФОП зазначені акти КБ-2в та довідки КБ-3, на загальну суму 5713052,40 грн. Надалі ОСОБА_8 організував подання вказаних документів до відділу освіти, молоді та спорту, культури, туризму та зовнішніх зв'язків Полянської сільської ради, що спричинило неправомірне перерахування бюджетних коштів на рахунки ТОВ «НТЛ ГАРАНТ-БУД».
05.01.2026 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України.
Клопотання обґрунтоване необхідністю застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, зважаючи на обґрунтованість підозри, тяжкістю покарання, яке загрожує йому в разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, а також ризиків, пов'язаних з тим, що підозрюваний ОСОБА_7 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; продовжити кримінальні правопорушення, у яких підозрюється.
-3-
Відмовляючи у задоволенні клопотання прокурора про застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, слідчий суддя вказав на те, що обґрунтована підозра ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень та їх тяжкість, за відсутності доведеності ризиків, передбачених п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не свідчать про достатність підстав стверджувати, що при застосуванні щодо підозрюваного ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу, підозрюваний буде перешкоджати повному, швидкому та об'єктивному розслідуванню кримінального провадження будь-яким способом. Тому слідчий суддя дійшов висновку про те, що відносно підозрюваного ОСОБА_7 доцільно застосувати більш м'який запобіжний захід у виді особистого зобов'язання, який забезпечить його належну процесуальну поведінку.
В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу слідчого судді від 20.01.2026 скасувати, постановити нову та обрати відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту. Вважає ухвалу незаконною та необґрунтованою і такою, що не відповідає об'єктивно з'ясованим фактичним обставинам, є невмотивованою, оскільки слідчим суддею не наведено належних і достатніх підстав для ухвалення вказаного рішення. Посилається на обґрунтованість підозри, тяжкістю покарання, яке загрожує підозрюваному в разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, а також наявність ризиків, пов'язаних з тим, що підозрюваний ОСОБА_7 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється.
Судове провадження розглядається за відсутності прокурора, підозрюваного та захисника. При цьому враховується, що вказані особи належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді, а також те, що від них не надходили заяви чи клопотання про відкладення розгляду судового провадження на інший термін та відомості про поважність причин їх неявки. Також приймається до уваги заява прокурора про можливість розгляду апеляційної скарги без його участі.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали судового провадження, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу повинно відповідати вимогам ст. 370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та містити, як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи підозрюваного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч. 1 ст. 177 КПК України.
Цим вимогам кримінального процесуального закону ухвала слідчого судді Свалявського районного суду Закарпатської області від 20.01.2026 відповідає.
Як вбачається з ухвали, слідчим суддею встановлено, що СВ ВП № 1 Мукачівського РУП ГУ НП в Закарпатській області проводиться досудове розслідування в об'єднаному кримінальному провадженні № 12025071150000386 від 22.11.2025, за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України.
05.01.2026 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України.
-4-
20.01.2026 ухвалою слідчого судді відмовлено у задоволенні клопотання слідчого про обрання щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту та обрано запобіжний захід у виді особистого зобов'язання на строк до 05.03.2026 з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Відповідно до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
За приписами ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ч. 1 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби, а відповідно до ч. 6 цієї статті строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію, і запобіжний захід вважається скасованим.
У порядку ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Згідно положень ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків,
-5-
передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч. 1 ст. 179 КПК України особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.
Підозрюваному, обвинуваченому письмово під розпис повідомляються покладені на нього обов'язки та роз'яснюється, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Контроль за виконанням особистого зобов'язання здійснює слідчий, а якщо справа перебуває у провадженні суду, - прокурор.
З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені у клопотанні слідчого підстави для обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту перевірялись при розгляді клопотання. При цьому був допитаний підозрюваний ОСОБА_7 , вислухана думка ініціатора клопотання та захисника, з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання обрання запобіжного заходу.
При розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту, слідчий суддя правильно встановив, що достатніх обставин для обрання підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту немає, оскільки даних, які б вказували на безумовну необхідність обрання щодо останнього такого запобіжного заходу, й свідчили б про недостатність застосування щодо підозрюваного більш м'яких запобіжних заходів, у клопотанні прокурора не вказано та прокурором в судовому засіданні не доведено.
Апеляційний суд зауважує, що одна лише тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7 , не може вважатись виключною підставою для застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту.
Колегія суддів уважає, що з урахуванням обставин кримінального провадження та даних про особу ОСОБА_7 , слідчий суддя дійшов вірного висновку про можливість застосування до останнього більш м'якого запобіжного заходу, а саме особистого зобов'язання. Такий запобіжний захід зможе забезпечити дотримання підозрюваним ОСОБА_7 покладених на нього процесуальних обов'язків.
Слідчий суддя поклав на ОСОБА_7 й певні обов'язки, які повинні забезпечити його належну процесуальну поведінку, у кримінальному провадженні, зокрема: прибувати за першою вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду; не відлучатися за межі Закарпатської області без дозволу слідчого, слідчого судді, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження; повідомляти слідчого, слідчого суддю, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до уповноваженого органу ДМС України в Закарпатській області свій паспорт громадянина України, паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Таким чином, висновок слідчого судді про те, що докази та обставини, зазначені у клопотанні та наведені у судовому засіданні не дають підстав застосувати до ОСОБА_7 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження. Така позиція слідчого судді відповідає вимогам ст. 176-179, 181, 193, 194 КПК України, що регулюють вирішення питання про обрання запобіжного заходу щодо підозрюваного.
-6-
На думку апеляційного суду, застосування відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання та покладенням додаткових обов'язків є доцільним, достатнім та таким, що відповідає меті його застосування. При цьому, не порушує прав підозрюваного, гарантованих ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини.
Доводи прокурора щодо необхідності застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, колегія суддів не вважає достатньо переконливими і такими, що у сукупності свідчать про можливість усунення встановлених щодо останнього ризиків з числа передбачених ст. 177 КПК України, лише у такий спосіб.
Сам по собі факт вчинення інкримінованих підозрюваному ОСОБА_7 кримінальних правопорушень та ймовірність призначення йому покарання, за відсутності конкретних фактів ухилення його від слідства та суду, переховування, незаконного впливу на свідків, перешкоджання досудовому розслідуванню у будь-який спосіб, не свідчить про недостатність запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання.
Прокурором як у суді першої інстанції, так і в апеляційному суді не доведено наявність ризиків, передбачених п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, що є безумовною підставою для відмови в задоволенні клопотання про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді домашнього арешту.
З урахуванням встановлених слідчим суддею обставин з покладенням на підозрюваного обов'язків, особисте зобов'язання цілком забезпечує мету застосування запобіжних заходів та повною мірою може запобігти передбаченим ст. 177 КПК України ризикам без надмірного втручання в повсякденний спосіб життя підозрюваного.
При цьому, апеляційний суд враховує відсутність в матеріалах судового провадження даних про недотримання підозрюваним ОСОБА_7 покладених на нього оскаржуваною ухвалою обов'язків. Інші обставини, на які вказує прокурор в апеляційній скарзі були враховані слідчим суддею при прийнятті рішення. Зазначені посилання не можуть бути правовою підставою для скасування ухвали, у зв'язку з чим до підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід, який, на думку колегії суддів є співмірним з наведеним ризиком і відповідає даним про особу підозрюваного, тяжкості кримінальних правопорушень та його наслідкам, і підстав уважати його м'яким, немає.
В контексті ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що серйозність обвинувачення або суворість санкції інкримінованого злочину не може бути єдиною підставою для тримання особи під вартою. Як зазначено у рішенні № 7064/05 від 01.06.2006 «Мамедова проти Росії» - «потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину».
З огляду на викладене, зазначені в апеляційній скарзі прокурора доводи та підстави, з яких просить скасувати ухвалу слідчого судді не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду апеляційної скарги, і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення, а тому колегія суддів доводи апеляційної скарги прокурора відхиляє.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги та погоджуючись із висновками слідчого судді, апеляційний суд враховує й наявні в матеріалах судового провадження дані про особу підозрюваного ОСОБА_7 , який раніше до кримінальної відповідальності не притягався, має постійне місце проживання.
-7-
Також колегією суддів враховується і те, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні закінчено, обвинувальний акт щодо ОСОБА_7 30.01.2026 направлено до Свалявського крайонного суду Закарпатської області для розгляду по суті.
Порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, апеляційним судом не встановлено.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді, суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу
При прийнятті рішення колегія суддів також враховує вимоги ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; що під час апеляційного розгляду стороною обвинувачення не заявлялось клопотань щодо приєднання до матеріалів судового провадження доказів (документів), які б могли вплинути на висновки слідчого судді; положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що підстав для скасування ухвали слідчого судді немає, а тому ухвалу слідчого судді слід залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу прокурора Свалявського відділу Мукачівської окружної прокуратури ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Свалявського районного суду Закарпатської області від 20.01.2026 щодо ОСОБА_6 , - без змін.
Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді