Справа № 297/4173/25
Закарпатський апеляційний суд
09.02.2026 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , обвинуваченої ОСОБА_5 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді контрольне провадження 11-кп/4806/692/25 за апеляційною скаргою захисника обвинуваченої ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Берегівського районного суду Закарпатської області від 26.12.2025.
Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора та продовжено строк тримання під вартою до 24.02.2026 із визначенням застави - 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) грн, щодо:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Берегуйфалу Берегівського району Закарпатської області, мешканки АДРЕСА_1 , громадянки України, обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.
З матеріалів контрольного провадження вбачається, що у провадженні Берегівського районного суду Закарпатської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному 22.10.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12025071060000464 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.
24.12.2025 до суду надійшло клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченої ОСОБА_5 , яке мотивовано тим, що ризики, які були встановлені судом при обрані щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою не зменшились та не відпали. Органом досудового розслідування зібрано достатньо доказів, які підтверджують існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема того, що ОСОБА_5 з метою ухилення від кримінальної відповідальності зможе переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, усвідомлюючи про неминучість покарання за вчинення кримінальних правопорушень, може незаконно впливати на свідків та інших учасників у кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення, тому існує ризик її протиправної поведінки. З цих підстав, на думку прокурора, більш м'які запобіжні заходи, такі як особисте зобов'язання, особиста порука, домашній арешт та застава не зможуть запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, та які наведені та обґрунтовані у цьому клопотанні.
Продовжуючи ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою, суд першої інстанції зазначив, що обставини у справі з часу обрання запобіжного заходу не змінились, а ризики, передбачені ст. 177 КПК України не зменшились і продовжують існувати, докази в судовому засіданні не перевірені в повному обсязі, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування запобіжного заходу відсутні. Судом першої інстанції також враховано, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального
-2-
правопорушення, яке відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, під час розгляду кримінального провадження в судовому засіданні не здобуто відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання обвинуваченої ОСОБА_5 під вартою, у зв'язку з чим щодо обвинуваченої суд продовжив запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, та у разі внесення застави поклав на обвинувачену передбачені ст. 194 КПК України обов'язки, оскільки жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченої ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати до обвинуваченої більш м'який запобіжний захід у виді домашнього арешту. В обґрунтування своїх доводів захисник-адвокат ОСОБА_6 вказує на незаконність ухвали суду, оскільки викладені у ній висновки є такими, що не відповідають фактичним обставинам. Просить врахувати факт визнання вини обвинуваченою, її соціальний стан, яка має неповнолітніх дітей, що знаходяться в Батьовському дитячому будинку. Крім того, судом безпідставно обвинуваченій збільшено розмір застави майже у три рази, яку вона не має змоги сплатити.
Апеляційна скарга розглядається у відсутності прокурора та захисника, неявка яких, з огляду на положення ч. 4 ст. 422-1 КПК України, не перешкоджає її розгляду. З матеріалів контрольного провадження вбачається, що вказані особи належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги і від них не надходили заяви про відкладення розгляду апеляційної скарги на інший день. Також приймаються до уваги клопотання прокурора та захисника-адвоката ОСОБА_6 про можливість розгляду апеляційної скарги без їх участі, про не заперечувала обвинувачена.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченої ОСОБА_5 , яка підтримала апеляційну скаргу, дослідивши матеріали контрольного провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга захисника-адвоката ОСОБА_6 не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
Згідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Ухвалюючи рішення про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд повинен з'ясувати доцільність продовження застосування запобіжного заходу, що у свою чергу повинно відповідати ризикам та обставинам, що передбачені ст. 177, 178 КПК України, у їх зі ставленні з конкретними фактами, встановленими учасниками судового провадження.
Суд першої інстанції, відповідно до вимог ч. 3 ст. 331 КПК України, вирішуючи питання про продовження тримання обвинуваченої ОСОБА_5 під вартою, вказаних вимог кримінального процесуального закону дотримався.
-3-
За приписами до ч. 2 ст. 331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Ухвалюючи рішення про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд повинен з'ясувати доцільність продовження застосування запобіжного заходу, що у свою чергу повинно відповідати ризикам та обставинам, що передбачені ст. 177, 178 КПК України, у їх зі ставленні з конкретними фактами, встановленими учасниками судового провадження.
Суд першої інстанції, вирішуючи клопотання прокурора про продовження щодо обвинуваченої ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вказаних вимог кримінального процесуального закону дотримався.
Згідно ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту, має право своєю ухвалою змінити, скасувати, продовжити або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
У разі закінчення строку дії ухвали суду про тримання під вартою та неможливості розгляду судом питання про продовження строку тримання під вартою в умовах воєнного стану, продовження строку тримання під вартою здійснюється у порядку, встановленому статтею 615 цього Кодексу.
Ухвала суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.
Зі змісту ст. 199 КПК України вбачається, що слідчий суддя продовжує строк тримання під вартою за умови, що прокурор, слідчий доведуть існування заявлених ними
-4-
ризиків, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; та наявність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 201 КПК України підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання. Слідчий суддя, суд зобов'язаний розглянути клопотання підозрюваного, обвинуваченого протягом трьох днів з дня його одержання згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Розглядаючи клопотання прокурора, суд дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку тримання під вартою та прийшов до висновків про існування обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії запобіжного заходу у виді тримання ОСОБА_5 під вартою. Прокурором доведено, що заявлені ним в клопотанні ризики, передбачені ст. 177 КПК України не зменшилися й виправдовують подальше тримання ОСОБА_5 під вартою, натомість захисником не доведено, що вказані ризики відпали, зменшилися і є неактуальними.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
Крім того, відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Як вбачається з матеріалів контрольного провадження, судом об'єктивно враховано всі обставини та ризики передбачені ст. 177 КПК України, для продовження ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про існування обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення визначеного строку дії запобіжного заходу про тримання ОСОБА_5 під вартою.
Окрім того, з матеріалів контрольного провадження вбачається, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів, які представляють підвищену суспільну небезпеку, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від дев'яти до дванадцяти років. Предметом інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення виступають психотропні речовини у особливо великих розмірах. Даному кримінальному правопорушенню притаманний надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, зумовлений тяжкими
-5-
наслідками не лише для здоров'я конкретної особи, а й для здоров'я населення, економіки та суспільства в цілому. Саме тому право кожного на охорону здоров'я, в тому числі і від негативного впливу на організм людини наркотичних, психотропних і токсичних речовин, визначено як одне із основних прав людини, та закріплене в ст. 49 Конституції України.
Даний вид запобіжного заходу є співмірним з існуючими ризиками, відповідає даним про особу підозрюваної та тяжкості пред'явленої їй підозри, зможе у повній мірі забезпечити виконання нею процесуальних обов'язків та унеможливить настання ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що ризик у свою чергу не є визначеною подією, а по суті представляє ймовірність отримання несприятливих для досудового розслідування подій, визначених у ч. 1 ст. 177 КПК України.
Колегія суддів уважає такі висновки суду правильними, оскільки тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, його наслідки та ймовірне покарання, яке очікує особу в разі доведення винуватості, давали підстави суду для продовження обвинуваченій ОСОБА_5 строку дії запобіжного заходу у виді тримання.
При цьому, колегія суддів уважає, що обраний ОСОБА_5 запобіжний захід, у тому числі й з урахуванням його тривалості, відповідає характеру та тяжкості інкримінованих їй діянь, а також тяжкості можливого покарання та виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченої.
У зв'язку з чим, апеляційний суд не бере до уваги і доводи апеляційної скарги захисника про відсутність підстав для подальшого продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки існують обґрунтовані підстави вважати, що у разі незастосування щодо обвинуваченої ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, остання не буде належним чином виконувати покладені на неї процесуальні обов'язки, у тому числі може ухилятися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що стороною захисту не надано доказів, зокрема висновків лікарів тощо, які б свідчили про наявність у ОСОБА_5 таких захворювань, які б унеможливлювали тримання її під вартою.
Колегія суддів враховує і те, що навіть якщо обвинувачена і не має на меті ухилятися від суду чи порушувати процесуальні обов'язки іншим чином, однак, обставини, за яких вона обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, його тяжкість та інші наведені вище обставини, у тому числі і дані про її особу, дають обґрунтовані підстави вважати, що такі ризики мають місце, і їх запобіганню буде достатнім лише запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Крім того, колегія суддів уважає, що постановляючи ухвалу про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченої ОСОБА_5 , суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги і положення ст. 182, 183 КПК України, тяжкість кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченої, її майновий стан, і обґрунтовано визначив розмір застави у межах, передбачених п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, який на переконання колегії суддів, у разі його внесення, буде достатнім для запобігання встановленим у кримінальному провадженні ризикам та забезпечення виконання обвинуваченою своїх процесуальних обов'язків.
Погоджуючись з указаним висновком, апеляційний суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити в особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні, і
-6-
оцінивши в сукупності тяжкість кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченої, її майновий та сімейний стан, наявність передбачених ст. 177 КПК України ризиків, - апеляційний суд вважає, що встановлений судом обвинуваченій ОСОБА_5 розмір застави - 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, на даному етапі судового провадження є необхідним і достатнім, у разі його внесення, для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченої ОСОБА_5 у кримінальному провадженні. Разом з тим, апеляційним судом не встановлено підстав вважати такий розмір застави завідомо непомірним для обвинуваченої ОСОБА_5 з огляду на положення п.3 ч.5 ст.182 КПК України, який до того ж обумовлений особливою тяжкістю та високим ступенем суспільної небезпеки кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 .
При цьому, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не впливають та не спростовують продовження існування заявлених прокурором ризиків, описаних в оскаржуваній ухвалі, що в свою чергу унеможливлює зміну обвинуваченій ОСОБА_5 запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, у тому числі й домашній арешт.
Тому, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про задоволення клопотання сторони обвинувачення.
Процесуальних порушень, які б могли слугувати підставами для зміни чи скасування ухвали суду першої інстанції, колегією суддів не встановлено.
Узагальнюючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що підстав для задоволення апеляційної скарги, доводи якої не знайшли свого підтвердження і не впливають на висновки суду першої інстанції немає, а тому ухвалу суду першої інстанції, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК України, як законну та обґрунтовану, необхідно залишити без змін.
Приймаючи рішення колегія суддів також бере до уваги положення ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що під час апеляційного розгляду не встановлено фактів, які б могли вплинути на висновки суду першої інстанції чи спростувати їх, і на такі стороною захисту не вказувалось.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Берегівського районного суду Закарпатської області від 26.12.2025, щодо ОСОБА_7 , - без змін.
Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді