Іменем України
09 лютого 2026 року
м. Київ
справа №990/407/24
адміністративне провадження № П/990/407/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Мацедонської В. Е.,
суддів: Загороднюка А. Г., Желєзного І. В., Жука А. В., Мельник-Томенко Ж. М.,
при секретарі судового засідання - Ключник А. Ю.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - Марущак А. Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження як суд першої інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Дорадчої групи експертів про скасування рішення, -
І. Короткий зміст позовних вимог.
У грудні 2024 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом до Дорадчої групи експертів (далі - Дорадча група, ДГЕ, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення Дорадчої групи від 07 листопада 2024 року «Про невідповідність кандидата на посаду судді Конституційного Суду України ОСОБА_1 критерію високих моральних якостей» (ухвалено протоколом № 12 засідання ДГЕ та оприлюднено 26 листопада 2024 року).
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що рішення ДГЕ від 07 листопада 2024 року не містить достатніх обґрунтувань щодо невідповідності кандидата на посаду судді Конституційного Суду України ОСОБА_1 критерію високих моральних якостей. Позивач уважав, що відповідач не навів мотивів відхилення пояснень кандидата, які надавалися ним письмово та під час співбесіди, стосовно обставин, які викликали у відповідача сумніви у відповідності кандидата критерію високих моральних якостей. На думку ОСОБА_1 , спірне рішення відповідача прийнято упереджено, недобросовісно та без урахування усіх обставин, які мають значення для прийняття акта індивідуальної дії.
Також позивач наголосив, що відповідач має допоміжну функцію та не є органом, який призначає суддів Конституційного Суду України, а тому не може обмежувати доступ до участі в доборі судді. Відтак, припинення участі позивача в конкурсі є перевищенням ДГЕ своїх повноважень.
ІІ. Позиція інших учасників справи щодо позовної заяви.
Дорадча група зазначила, що здійснюючи оцінювання ОСОБА_1 , як кандидата на посаду судді Конституційного Суду України, діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначений Конституцією України та законами України, використовуючи свої повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та безсторонньо (неупереджено).
Відповідач уважав, що оцінюючи кандидата ОСОБА_1 на відповідність критерію високих моральних якостей, Дорадча група застосувала стандарт «обґрунтованого сумніву», як це передбачено положеннями статті 10-8 Закону України від 13 липня 2017 року № 2136-VIII «Про Конституційний Суд України» (далі - Закон № 2136-VIII) та Методології оцінювання моральних якостей і рівня компетентності у сфері права (частина третя статті 2). При цьому, ДГЕ детально вмотивувала, на підставі яких фактичних даних в органу оцінювання виникли обґрунтовані сумніви у відповідності ОСОБА_1 критерію високих моральних якостей, у зв'язку із чим останнього визнано таким, що не відповідає відповідному критерію для цілей відбору кандидатур на посаду судді Конституційного Суду України.
Окремо ДГЕ зауважила, що нормами статті 10-2 Закону № 2136-VIII установлено виключні підстави та умови, за яких особі надано право на оскарження рішень Дорадчої групи (склад Дорадчої групи, який ухвалив відповідне рішення, був неповноважним; рішення не підписано будь-ким із складу членів Дорадчої групи, які брали участь у його ухваленні; рішення не містить мотивів, з яких Дорадча група дійшла відповідних висновків), що цілком кореспондує дискреційним повноваженням відповідача при здійсненні конкурсного відбору кандидатів на посади суддів Конституційного Суду України. Натомість, доводи позивача зводяться виключно до незгоди із висновками ДГЕ стосовно невідповідності його критерію високих моральних якостей, а не щодо відсутності у цьому рішенні мотивів, з яких Дорадча група дійшла таких висновків.
IІІ. Рух справи у суді першої інстанції
Протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 26 грудня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Мацедонська В. Е., судді: Смокович М. І., Мартинюк М. І., Жук А. В., Мельник-Томенко Ж. М.
У зв'язку з поданням суддею Смоковичем М. І. заяви про самовідвід від участі у розгляді даної справи та на підставі ухвали Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року, якою задоволено цю заяву, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 990/407/24 між суддями, за результатом якого визначено склад суддів: Мацедонська В. Е. (головуючий суддя), Мартинюк М. І., Жук А. В., Мельник-Томенко Ж. М., Желєзний І. В.
Ухвалою Верховного Суду від 31 грудня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 990/407/24. Призначено справу до розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін за правилами спрощеного позовного провадження колегією суддів у складі п'яти суддів.
08 січня 2025 року до Верховного Суду надійшло клопотання Дорадчої групи про закриття провадження у справі на підставі частини першої статті 183 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
13 січня 2025 року від Дорадчої групи до Верховного Суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позову.
Цього ж дня ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» до Верховного Суду подав клопотання про проведення трансляції судового засідання у справі № 990/407/24 на YouTube каналі «Судова влада України».
Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2025 року задоволено клопотання ОСОБА_1 та надано дозвіл на трансляцію в мережі Інтернет на YouTube каналі «Судова влада України» перебігу судового засідання у справі № 990/407/24, призначеного на 30 січня 2025 року о 16:30 год.
26 січня 2025 року до Верховного Суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.
29 січня 2025 року від відповідача до Верховного Суду надійшли письмові заперечення щодо висловлених позивачем доводів та аргументів у відповіді на відзив на позовну заяву.
Крім того, 29 січня 2025 року до Верховного Суду від адвоката Марущак А. Р. надійшла заява про вступ у справу як представника ДГЕ.
30 січня 2025 року ОСОБА_1 направив на адресу Верховного Суду за допомогою системи «Електронний суд» заяву про примирення сторін та просив відкласти розгляд справи для вирішення цього питання.
У судовому засіданні, 30 січня 2025 року Суд протокольною ухвалою задовольнив заяву ОСОБА_1 та оголосив перерву у цій справі до 20 лютого 2025 року 16:30 год. для вирішення питання про примирення сторін.
20 лютого 2025 року Суд ухвалою відмовив у задоволенні клопотання ДГЕ про закриття провадження у справі № 990/407/24. Наступне судове засідання призначено на 07 квітня 2025 року о 14:30 год.
У зв'язку з неможливістю участі в судовому засіданні 07 квітня 2025 року судді, яка входить до складу колегії суддів, ухвалою Верховного Суду від 02 квітня 2025 року призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 05 травня 2025 року о 14:45 год.
29 квітня 2025 року від позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, яке було задоволено Судом ухвалою від 01 травня 2025 року.
05 травня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з клопотанням про витребування доказів.
У судовому засіданні, 05 травня 2025 року Верховний Суд постановив ухвалу, якою частково задовольнив клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів та оголосив перерву у справі до 09 червня 2025 року 15:00 год.
На виконання ухвали суду, 27 травня 2025 року, 12 червня 2025 року та 17 червня 2025 року від Територіального управління Державного бюро розслідувань у місті Миколаєві надійшли заяви аналогічного змісту з витребуваними судом матеріалами.
02 червня 2025 року від ДГЕ на адресу Суду надійшла заява щодо неможливості виконання ухвали від 05 травня 2025 року про витребування доказів.
Судове засідання, призначене на 09 червня 2025 року о 15:00 год, не відбулося у зв'язку з об'єктивною неможливістю участі судді, який входить до складу колегії суддів, призначеної для розгляду цієї справи.
Ухвалою Верховного Суду від 04 липня 2025 року розгляд справи № 990/407/24 призначено на 02 жовтня 2025 року о 16:30 год.
30 вересня 2025 року позивачем через систему «Електронний суд» подано до Верховного Суду додаткові пояснення, у яких останній просить суд під час розгляду цієї справи урахувати додаткові докази, які надійшли від Територіального управління Державного бюро розслідувань у місті Миколаєві, а саме: постанову Державного бюро розслідування від 27 лютого 2022 року про закриття кримінального провадження № 62021150010000304 від 07 вересня 2021 року, розпочатого за частиною першою статті 382 Кримінального кодексу України.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 жовтня 2025 року (у зв'язку з відпусткою судді Мартинюк Н. М., яка входить до складу колегії та з метою дотримання строків розгляду позовної заяви) визначено склад колегії суддів: Мацедонська В. Е. (головуючий суддя), Загороднюк А. Г., Желєзний І. В., Жук А. В., Мельник-Томенко Ж. М.
02 жовтня 2025 року від позивача до суду надійшли додаткові пояснення.
У судовому засіданні, 02 жовтня 2025 року позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити. Представник відповідача заперечив проти позову та просили відмовити у його задоволенні. Суд оголосив перерву у справі до 23 жовтня 2025 року до 16:30 год.
Судове засідання, призначене на 23 жовтня 2025 року о 16:30 год., не відбулося, оскільки суддя, який входить до складу колегії суддів, перебував у відрядженні. Наступне судове засідання було призначено на 28 жовтня 2025 року о 14:00 год.
27 жовтня 2025 року ОСОБА_1 надіслав до Суду додаткові пояснення, у яких зазначив, що терміном до 24 листопада 2025 року органами слідства отримано тимчасовий доступ до документів АГК «Парма», у рамках розслідування справи про підробку договору від 22 серпня 1993 року, за який АГК «Парма» придбав у МП «Парма» металевий бокс (гараж) за 270 000 карб. На думку позивача, такі документи можуть спростувати окремі факти, які були встановлені ДГЕ у спірному рішенні (знаходження у володінні позивача гаражу в АГК «Парма» на момент розгляду ним справи № 6/193/09). Просив суд відкласти розгляд справи до 24 листопада 2025 року.
28 жовтня 2025 року позивач направив до Верховного Суду додаткові документи до пояснень від 27 жовтня 2025 року.
У судовому засіданні, 28 жовтня 2025 року Суд протокольною ухвалою задовольнив клопотання ОСОБА_1 та відклав розгляд справи до 27 листопада 2025 року до 16:30 год.
27 листопада 2025 року позивач направив до Суду клопотання про відкладення розгляду цієї справи, вмотивоване тим, що 06 грудня 2025 року відбудеться співбесіда ОСОБА_1 з ДГЕ і є вірогідність того, що відповідач визнає позивача доброчесним кандидатом на посаду судді Конституційного Суду України, що матиме наслідки закриття провадження у справі № 990/407/24.
У судовому засіданні 27 листопада 2025 року Суд відклав розгляд цієї справи до 18 грудня 2025 року до 16:30 год.
Наступне судове засідання призначено на 09 лютого 2026 року о 14:30 год.
09 лютого 2026 року у судовому засіданні Верховним Судом проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення у справі № 990/407/24.
ІV. Фактичні обставини справи, установлені судом, та зміст спірних правовідносин
Рішенням від 11 квітня 2024 року № 1 Рада суддів України оголосила новий конкурс на дві вакантні посади судді Конституційного Суду України та про початок прийняття заяв (з доданими до них документами) осіб, які виявили намір обіймати посаду судді Конституційного Суду України, з 15 квітня 2024 року по 14 травня 2024 року включно.
14 травня 2024 року ОСОБА_1 подав до Ради суддів України заяву для участі в конкурсі на посаду судді Конституційного Суду України.
Рішенням Ради суддів України від 30 травня 2024 року № 11 установлено відповідність осіб, які виявили намір обіймати посаду судді Конституційного Суду України, вимогам, установленим Конституцією України та Законом України «Про Конституційний Суд України», серед яких ОСОБА_1 допущено до конкурсного відбору на посаду судді Конституційного Суду України.
13 червня 2024 року Дорадча група отримала від Ради суддів України документи кандидата ОСОБА_1 для участі у конкурсі на посаду судді Конституційного Суду України (лист від 13 червня 2024 року № ДГЕ-506/24-вх).
Дорадча група здійснила розгляд, перевірку та аналіз документів кандидата на посаду судді Конституційного Суду України ОСОБА_1, його письмових пояснень, інформації, отриманої від органів державної влади, від громадських організацій, державних реєстрів, баз даних, а також відомостей, отриманих від Національного агентства з питань запобігання корупції та Національного антикорупційного бюро України.
23 жовтня 2024 року ДГЕ провела співбесіду з ОСОБА_1 , метою якої, зокрема, було спростування сумнівів щодо відповідності кандидата критерію високих моральних якостей. Під час співбесіди кандидат підтвердив правдивість і актуальність усієї наданої інформації в межах попереднього конкурсу на посаду судді Конституційного Суду України.
07 листопада 2024 року Дорадча група провела засідання (протокол №12), на якому, здійснивши оцінювання відповідності кандидата на посаду судді Конституційного Суду України ОСОБА_1 критерію високих моральних якостей, ухвалила рішення про те, що кандидат на посаду судді Конституційного Суду України ОСОБА_1. для цілей відбору на посаду судді Конституційного Суду України на конкурсних засадах не відповідає критерію високих моральних якостей.
Указане рішення ДГЕ оприлюднено 26 листопада 2024 року та надіслано позивачу на електронну адресу.
Зі змісту рішення ДГЕ від 07 листопада 2024 року вбачається, що підставою для висновку про невідповідність кандидата ОСОБА_1 критерію високих моральних якостей слугували такі обставини:
- невиконання кандидатом судового рішення у справі № 487/5705/16-ц, яке набрало законної сили;
- розгляд та ухвалення кандидатом, як суддею, рішення у справі № 6/193/09 за наявності обставин, які могли викликати сумнів у його неупередженості, доброчесності, сумлінності та дотримання етичних норм та проявів бездоганної поведінки в професійній діяльності та особистому житті;
- незазначення кандидатом інформації у деклараціях доброчесності судді про здійснення ним вчинків, які мали наслідком притягнення його до адміністративної відповідальності;
- зазначення кандидатом неточної та недостовірної інформації у майнових деклараціях щодо розпорядження та користування суднами на підставі довіреностей фізичних осіб та вартості автомобіля;
- зловживання кандидатом правами при зверненні із повідомленням до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Не погодившись з рішенням відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
У силу статті 148 Конституції України до складу Конституційного Суду України входять вісімнадцять суддів Конституційного Суду України.
Президент України, Верховна Рада України та з'їзд суддів України призначають по шість суддів Конституційного Суду України.
Відбір кандидатур на посаду судді Конституційного Суду України здійснюється на конкурсних засадах у визначеному законом порядку.
Відповідно до приписів статті 10-1 Закону № 2136-VIII відбір кандидатур на посаду судді Конституційного Суду здійснюється на конкурсних засадах у порядку, встановленому цим Законом.
З метою сприяння суб'єктам призначення суддів Конституційного Суду в оцінюванні моральних якостей і рівня компетентності у сфері права кандидатів на посаду судді Конституційного Суду утворюється Дорадча група (частина перша статті 10-2 Закону № 2136-VIII).
Дорадча група діє на підставі Закону № 2136-VIII та Положення, затвердженого протоколом № 1 засідання Дорадчої групи від 12 листопада 2023 року (зі змінами, затвердженими протоколом № 10 від 30 травня 2024 року).
Згідно з частиною двадцять п'ятою статті 10-2 Закону № 2136-VIII до повноважень Дорадчої групи належить: 1) розроблення та ухвалення Положення про Дорадчу групу; 2) розроблення та ухвалення методології оцінювання моральних якостей і рівня компетентності у сфері права кандидатів на посаду судді Конституційного Суду. Дорадча група розробляє методологію оцінювання моральних якостей і рівня компетентності у сфері права з урахуванням кращих міжнародних стандартів і практик (у тому числі щодо відбору суддів Європейського суду з прав людини, суддів Суду справедливості Європейського Союзу тощо); 3) розгляд, перевірка та аналіз документів кандидата на посаду судді Конституційного Суду, надісланих до Дорадчої групи, включно з конфіденційною інформацією і персональними даними, отримання іншої інформації, необхідної для здійснення повноважень Дорадчою групою, від органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, громадян України, інших осіб; 4) звернення до кандидатів на посаду судді Конституційного Суду, а також будь-якої юридичної, фізичної особи, органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, їх посадових осіб, будь-яких інших осіб, які є власниками або розпорядниками інформації, із запитом про надання пояснень, документів чи інформації з метою оцінювання моральних якостей і рівня компетентності у сфері права кандидатів на посаду судді Конституційного Суду; 5) проведення співбесіди із кандидатами на посаду судді Конституційного Суду відповідно до Положення; 6) оцінювання моральних якостей і рівня компетентності у сфері права кандидатів на посаду судді Конституційного Суду; 7) ухвалення вмотивованого рішення про оцінку відповідності моральних якостей і рівня компетентності у сфері права кандидатів на посаду судді Конституційного Суду стосовно кожного кандидата, складання списку оцінених кандидатів та подання їх суб'єктам призначення; 8) здійснення інших повноважень, визначених цим Законом.
За приписами частини тридцять другої статті 10-2 Закону № 2136-VIII рішення Дорадчої групи у процесі конкурсного відбору кандидатів на посаду судді Конституційного Суду України (про оцінювання кандидатів на посаду судді Конституційного Суду за критеріями високих моральних якостей та визнаного рівня компетентності у сфері права) може бути оскаржене в судовому порядку та скасоване виключно з таких підстав:
1) склад Дорадчої групи, який ухвалив відповідне рішення, був неповноважним;
2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Дорадчої групи, які брали участь у його ухваленні;
3) рішення не містить мотивів, з яких Дорадча група дійшла відповідних висновків.
Відповідно до частини першої статті 10-5 Закону № 2136-VIII оголошення про початок конкурсного відбору кандидатур на посаду судді Конституційного Суду оприлюднюється на офіційному веб-сайті відповідно Президента України, Верховної Ради України, Ради суддів України не пізніше ніж за дев'яносто днів до дня закінчення строку повноважень або досягнення граничного віку перебування на посаді судді Конституційного Суду, або не пізніше двадцяти днів з дня виникнення вакансії на посаду судді Конституційного Суду в разі, якщо повноваження судді Конституційного Суду припинено чи його звільнено з посади з підстав, передбачених статтею 149-1 Конституції України. У разі одночасного виникнення більше ніж однієї вакансії на посаду судді Конституційного Суду конкурсний відбір кандидатур може бути оголошений і проведений відповідним суб'єктом призначення на посаду судді Конституційного Суду на всі вакантні посади.
Особи, які виявили намір обійняти посаду судді Конституційного Суду і відповідають установленим Конституцією України та цим Законом вимогам до Судді, протягом тридцяти днів з дня оприлюднення оголошення про початок конкурсного відбору подають відповідно до конкурсної комісії, Апарату Верховної Ради України, Ради суддів України документи, передбачені частиною другою статті 10-5 Закону № 2136-VIII.
Статтею 10-6 Закону № 2136-VIII установлено, що впродовж двадцяти днів з дня закінчення строку, передбаченого частиною другою статті 10-5 цього Закону, конкурсна комісія, Комітет, Рада суддів України перевіряють комплектність документів, поданих особами, які виявили намір обійняти посаду судді Конституційного Суду. Помилки і неточності, виявлені в поданих особою документах, якщо їх наявність не є перешкодою для розуміння змісту зазначених відомостей, не є підставою для відмови у допуску до конкурсного відбору.
На підставі поданих документів конкурсна комісія, Комітет, Рада суддів України встановлює відповідність осіб, які виявили намір обійняти посаду судді Конституційного Суду, визначеним Конституцією України та цим Законом вимогам до Судді (щодо громадянства, володіння державною мовою, віку, освіти і стажу), після чого ухвалюють рішення про допуск або про відмову в допуску до конкурсного відбору. Якщо особа, яка виявила намір обійняти посаду судді Конституційного Суду, відповідає визначеним Конституцією України та цим Законом вимогам, але не подала всі необхідні документи, визначені частиною другою статті 10-5 цього Закону, чи подала їх із помилками та неточностями, які не є підставою для відмови у допуску до конкурсного відбору, конкурсна комісія, Комітет, Рада суддів України надає такій особі додатковий строк для подання та виправлення відповідних документів, який не може перевищувати десяти робочих днів. У разі неподання або невиправлення відповідних документів протягом наданого додаткового строку конкурсна комісія, Комітет, Рада суддів України, залежно від характеру та змісту таких документів, ухвалює стосовно такої особи рішення про допуск або відмову у допуску до конкурсного відбору.
Рішення конкурсної комісії, Комітету, Ради суддів України про допуск або про відмову в допуску до конкурсного відбору стосовно осіб, які виявили намір обійняти посаду судді Конституційного Суду, підлягають опублікуванню на офіційному веб-сайті відповідно Президента України, Верховної Ради України, Ради суддів України не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення.
Не пізніше трьох днів після ухвалення рішення про допуск кандидатів на посаду судді Конституційного Суду до конкурсного відбору конкурсна комісія, Апарат Верховної Ради України, Рада суддів України надсилають копії документів, поданих кандидатами на посаду судді Конституційного Суду, до Дорадчої групи для оцінки моральних якостей і рівня компетентності у сфері права кандидатів на посаду судді Конституційного Суду та надання списку кандидатів, оцінених Дорадчою групою.
Фізичні особи, а також громадські об'єднання з дня оприлюднення рішення про допуск до конкурсного відбору мають право надсилати до конкурсної комісії, Комітету, Ради суддів України та Дорадчої групи інформацію та матеріали щодо відповідності або невідповідності певного кандидата або кандидатів на посаду судді Конституційного Суду встановленим Конституцією України та цим Законом вимогам до судді Конституційного Суду.
Конкурсна комісія, Комітет, Рада суддів України та Дорадча група можуть врахувати таку інформацію та матеріали під час проведення конкурсного відбору.
При цьому інформація та матеріали, отримані від анонімних джерел, а також інформація та матеріали, джерела походження яких встановити неможливо, конкурсною комісією, Комітетом, Радою суддів України та Дорадчою групою не враховуються під час проведення конкурсного відбору.
Відповідно до статті 10-7 Закону № 2136-VIII стосовно всіх кандидатів, допущених до конкурсного відбору, проводиться спеціальна перевірка у порядку, передбаченому Законом України «Про запобігання корупції».
Результати спеціальної перевірки враховуються під час проведення конкурсного відбору.
Конкурсна комісія, Апарат Верховної Ради України, Рада суддів України невідкладно, але не пізніше наступного дня, надсилають до Дорадчої групи довідку про результати спеціальної перевірки кандидата на посаду судді Конституційного Суду.
У разі виявлення за результатами спеціальної перевірки відомостей про кандидата, які не відповідають визначеним законом вимогам для зайняття посади, участь такого кандидата у конкурсному відборі вважається припиненою.
Згідно зі статтею 10-8 Закону № 2136-VIII Дорадча група у строк не більше чотирьох місяців з дня отримання від конкурсної комісії, Комітету, Ради суддів України всіх документів, поданих кандидатами на посаду судді Конституційного Суду, розглядає та вивчає подані документи, результати спеціальної перевірки, іншу інформацію та матеріали, отримані Дорадчою групою у процесі здійснення нею своїх повноважень, а також проводить співбесіду із кандидатами на посаду судді Конституційного Суду.
Упродовж п'ятнадцяти днів з дня проведення співбесіди з усіма кандидатами Дорадча група оцінює моральні якості кожного кандидата на посаду судді Конституційного Суду.
Упродовж п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення щодо оцінки відповідності всіх кандидатів критерію високих моральних якостей Дорадча група оцінює рівень компетентності у сфері права кожного кандидата на посаду судді Конституційного Суду.
Обговорення кандидатів проводиться Дорадчою групою в закритому режимі.
Дорадча група може ухвалити рішення про проведення оцінки відповідності кандидатів критерію високих моральних якостей та визнаного рівня компетентності у сфері права в один етап.
При оцінюванні моральних якостей і рівня компетентності у сфері права кандидата Дорадча група керується наступним:
1) кандидат на посаду судді Конституційного Суду може вважатися таким, що відповідає критерію високих моральних якостей, лише якщо він є доброчесним, а також стосовно нього немає обґрунтованих сумнівів щодо законності джерел походження майна, відповідності рівня життя кандидата або членів його сім'ї задекларованим доходам, відповідності способу життя кандидата його статусу;
2) кандидат на посаду судді Конституційного Суду вважається таким, що відповідає критерію визнаного рівня компетентності у сфері права, якщо кандидат володіє необхідними знаннями для виконання повноважень судді Конституційного Суду;
3) оцінювання спирається на інформацію без часових або територіальних обмежень;
4) кандидат не відповідає цим критеріям у разі доведення невідповідності або наявності обґрунтованих сумнівів у відповідності;
5) будь-який висновок чи оцінка національного або міжнародного органу щодо кандидата не є наперед визначальними та обов'язковими для Дорадчої групи.
Норми частини четвертої статті 10-8 Закону № 2136-VIII визначають, що Дорадча група за результатами оцінки високих моральних якостей кандидатів на посаду судді Конституційного Суду ухвалює вмотивоване рішення щодо оцінки відповідності кожного кандидата.
За критерієм високих моральних якостей кандидати отримують оцінку «відповідає» або «не відповідає».
У разі отримання від Дорадчої групи оцінки «не відповідає» за критерієм високих моральних якостей кандидат вважається таким, що не пройшов відповідний етап конкурсного відбору на посаду судді Конституційного Суду з дня оприлюднення Дорадчою групою відповідного рішення. У рішенні стосовно такого кандидата Дорадча група зазначає, що для цілей відбору кандидатур на посаду судді Конституційного Суду на конкурсних засадах кандидат не відповідає критерію високих моральних якостей.
Стосовно кандидатів, які отримали оцінку «не відповідає» за критеріями високих моральних якостей або визнаного рівня компетентності у сфері права, Дорадча група оприлюднює лише резолютивну частину рішення, без наведення мотивів, які стали підставою для його ухвалення. Повний текст рішення із мотивуванням оприлюднюється Дорадчою групою на письмову вимогу кандидата, який отримав оцінку «не відповідає» (частина сьома статті 10-8).
Поряд з цим, Протоколом № 2 засідання Дорадчої групи від 04 грудня 2023 року ухвалено Методологію оцінювання моральних якостей і рівня компетентності у сфері права (далі - Методологія).
Стаття 2 Методології визначає, що критерій «високі моральні якості», передбачений статтею 10-8 Закону, визначається Дорадчою групою при оцінюванні через компоненти, які перераховані у пунктах а та b цієї частини нижче:
а: «Доброчесність»: Дорадча група вважає Кандидата таким, що відповідає компоненту доброчесності, якщо він є незалежним, чесним, неупередженим, непідкупним, сумлінним, дотримується етичних норм та демонструє бездоганну поведінку в професійній діяльності та особистому житті. Дорадча група розуміє ці терміни/показники таким чином:
І. Незалежність - самостійність у прийнятті рішень, здатність ухвалювати самостійні рішення в умовах тиску, що може здійснюватися в різних формах;
ІІ. Чесність - правдивість у професійній діяльності й повсякденному житті;
ІІІ. Неупередженість - відсутність негативної або позитивної, заздалегідь сформованої суб'єктивної думки, відношення проти кого-, чого-небудь, здатність ухвалювати безсторонні, справедливі, об'єктивні рішення попри наявність симпатій, антипатій, суспільної думки;
ІV. Сумлінність - старанне, ретельне і відповідальне виконання своїх обов'язків, що свідчить про добросовісність професійної діяльності особи;
V. Кандидат не відповідає показнику незалежності, чесності, неупередженості, сумлінності, зокрема, у разі наявності обґрунтованих сумнівів, що такий Кандидат, перебуваючи на теперішній або будь-якій попередній посаді діяв відповідно до вимог законодавства, правил професійної етики (вимог академічної доброчесності), інших етичних норм щодо незалежності, чесності, неупередженості, сумлінності;
VІ. Непідкупність - здатність бути стійким та безкорисливим у протидії матеріальному та іншим формам впливу під час прийняття рішень. Кандидат не відповідає показнику непідкупності, якщо він вчиняв корупційні правопорушення або правопорушення, пов'язані з корупцією, порушував інші антикорупційні обмеження та зобов'язання;
VІІ. Дотримання етичних норм та прояв бездоганної поведінки в професійній діяльності та особистому житті - неухильне дотримання особою професійних етичних та загальновизнаних моральних правил поведінки, як під час здійснення професійної діяльності, так і поза її межами, що формує довіру суспільства до такої особи. Кандидат не відповідає показнику дотримання етичних норм, зокрема, у разі наявності обґрунтованих сумнівів, що такий Кандидат, перебуваючи на теперішній або будь-якій попередній посаді, діяв відповідно до правил професійної етики, доброчесної поведінки та інших етичних норм;
VІІІ. Кандидат не відповідає показнику дотримання бездоганної поведінки в професійній діяльності та особистому житті, якщо він вчиняв будь-які неналежні дії або веде спосіб життя, що робить його недостойним займати посаду судді Конституційного Суду України, може завдати шкоди авторитету Конституційного Суду України або викликає обґрунтовані сумніви щодо того, чи відповідатиме (відповідає) такий Кандидат етичним стандартам, включаючи утримання від будь-яких проявів дискримінації як визначено у статті 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 1 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні";
IX. Не лише наявність, але і видимість або сприйняття доброчесності Кандидата з боку об'єктивного спостерігача ураховуються Дорадчою групою відповідно до міжнародних стандартів при Оцінюванні.
b. «Законність джерел походження майна», «відповідність рівня життя кандидата або членів його сім'ї задекларованим доходам», «відповідність способу життя кандидата його статусу»:
І. Джерела походження майна Кандидата є законними, рівень життя Кандидата або членів його сім'ї відповідає їхнім задекларованим та законним доходам, а спосіб життя Кандидата відповідає його статусу, якщо відсутні обґрунтовані сумніви в протилежному;
ІІ. Поняття «член сім'ї» застосовується у розумінні Закону України «Про запобігання корупції»;
ІІІ. Дорадча група може брати до уваги статки «близьких осіб» у розумінні Закону України «Про запобігання корупції»", якщо є ознаки того, що вони пов'язані з доходами, майном або способом життя Кандидата або членів його сім'ї;
IV. Не вважається законним дохід, що не був задекларований в органах державної влади згідно з вимогами законодавства або був задекларований, проте стосовно якого є обґрунтовані сумніви, що він був, зокрема, інструментом чи результатом законної або задекларованої діяльності;
V. Якщо Кандидат безоплатно набув майно у власність, володіння чи користування, попередній власник (у випадку передання майна у володіння чи користування - теперішній власник), який надав таке майно, повинен зробити це із законного доходу, включаючи, але не обмежуючись випадками, коли таким попереднім власником є близька особа;
VI. При оцінюванні відповідності рівня життя задекларованим законним доходам Дорадча група може, серед іншого, використовувати метод встановлення непідтверджених статків, визначений у Додатку.
2. При Оцінюванні відповідності критерію високих моральних якостей Дорадча група може брати до уваги серйозність або тяжкість, сукупність обставин і наявність умислу в будь-якому порушенні доброчесності, а в разі незначних порушень - чи пройшло достатньо часу без подальших повторних порушень. При встановленні тяжкості порушення Дорадча група братиме до уваги всі обставини, що включають, але не обмежуються такими:
a. чи було це порушення одиничним випадком;
b. чи не завдало це порушення жодної або незначної шкоди приватним чи публічним інтересам (у тому числі довірі громадськості);
c. чи було би це порушення сприйняте об'єктивним спостерігачем як вияв неповаги до суспільного порядку, що випливає з нехтування правил і норм.
3. Для застосування терміну «обґрунтовані сумніви» (частина третьої статті 10-8 Закону), Дорадча група керується термінами «законні підстави для побоювань» або висновком щодо «перевірених фактів, що можуть викликати сумніви» (Європейський суд з прав людини (далі - «ЄСПЛ»), Велика палата, рішення від 15 грудня 2005 року в справі «Кипріано проти Кіпру», 73797/01, § 118, у контексті оцінювання незалежності або безсторонності суду). Сумніви не є обґрунтованими, якщо вони не підкріплені фактами, які можна перевірити.
Стаття 3 Методології визначає етапи Оцінювання критерію високих моральних якостей. Так, для оцінювання відповідності критерію високих моральних якостей, відповідно до частин першої - четвертої статті 10-8 Закону, Дорадча група: a. вивчає всю отриману інформацію; b. самостійно збирає додаткові дані з усіх джерел відповідно до статті 6 «Джерела інформації»; c. за потреби, просить Кандидатів надати письмові пояснення; d. проводить співбесіди відповідно до статті 7 «Співбесіди», зокрема, для роз'яснення будь-яких сумнівів щодо їхніх високих моральних якостей; e. ухвалює та виготовляє вмотивоване рішення щодо оцінки високих моральних якостей.
2. Дорадча група розпочинає процес Оцінювання за критерієм високих моральних якостей із запиту до Кандидатів про надання такої інформації та документів:
a. електронної адреси та номера телефона;
b. останньої заповненої декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у формі, визначеній Законом України «Про запобігання корупції», якщо її ще не було надано;
c. письмового підтвердження знайомлення з Положенням і Методологією Дорадчої групи;
d. копій усіх нотаріальних довіреностей (або даних з Єдиного реєстру довіреностей про всі нотаріальні довіреності), виданих від імені чи на ім'я Кандидата або від імені чи на ім'я членів його сім'ї, якщо такі довіреності є чинними станом на день отримання такого запиту, або були чинними впродовж останніх десяти років до дня отримання такого запиту.
3. Вмотивоване рішення за результатами оцінки високих моральних якостей Кандидата виготовляється Дорадчою групою упродовж 15 днів з дня його ухвалення.
За змістом статті 6 Методології, для збору та аналізу інформації про Кандидатів Дорадча група та її Члени можуть, зокрема: здійснювати пошук інформації з відкритих джерел, у тому числі в Інтернеті; отримувати та здійснювати пошук інформації в реєстрах, базах даних, розпорядниками (адміністраторами) яких є органи державної влади; використовувати інформацію, отриману Дорадчою групою, її Членами або Секретаріатом у кореспонденції або в іншій формі, у тому числі інформацію, надану Кандидатами за їхньою власною ініціативою, відповіді Кандидатів на запитання Дорадчої групи; використовувати інформацію, отриману Дорадчою групою та її Членами від громадських організацій, медіа, органів влади, органів місцевого самоврядування та інших організацій й осіб; просити фізичних або юридичних осіб надати роз'яснення, документи або інформацію, необхідну для цілей Оцінювання Кандидатів; звертатися за консультаціями до фахівців у різних галузях; отримувати усні пояснення від інших осіб.
Дорадча група визначає термін подачі Кандидатом інформації та/або оригіналів документів на її запит. Кандидат має підтвердити отримання запиту якомога швидше. Дорадча група може подовжити встановлений нею термін у разі відповідного звернення Кандидата з вагомих підстав.
Кандидати мають право подавати запит на доступ до інформації, зібраної щодо них, за винятком інформації з обмеженим доступом, яку не можна розкривати Кандидату відповідно до законодавства. Доступ надається впродовж 3 днів із моменту подання запиту.
У разі, якщо громадяни подають інформацію за власною ініціативою і хочуть анонімності, надана ними інформація не використовуватиметься для Оцінювання Кандидата, а інформація про особу джерела не розкриватиметься Кандидату. Якщо Дорадча група отримає одну і ту саму інформацію з одного або кількох джерел, які не є конфіденційними, така інформація може бути використана для Оцінювання і до неї може бути надано доступ Кандидату.
За правилами статті 7 Методології графік співбесід відповідно до статті 3 «Етапи Оцінювання критерію високих моральних якостей» визначається на розсуд Дорадчої групи.
Кандидат повинен підтвердити свою участь у співбесіді впродовж двох календарних днів.
Співбесіду починає Голова, після чого Члени ставлять свої запитання. У кінці співбесіди Кандидат може зробити коротку заключну заяву.
Кандидати та інші особи, присутні під час співбесіди, повинні дотримуватися належного порядку. Якщо особа порушує це правило після попередження, Голова може видалити особу зі співбесіди.
Присутність Кандидата на співбесіді є обов'язковою. Співбесіду може бути відкладено у зв'язку з неявкою Кандидата з поважних причин. Поважність причини неявки визначає Дорадча група.
Неявка Кандидата на співбесіду, незалежно від причин, не перешкоджає Дорадчій групі провести Оцінювання і встановити його відповідність критерію високих моральних якостей та/або визнаного рівня компетентності у сфері права.
Кандидат не може надавати інформацію, документи або інші матеріали під час співбесіди, якщо Дорадча група зробила запит про їх надання раніше, а Кандидат не надав їх упродовж визначеного періоду, або якщо Кандидат міг надати їх за власною ініціативою раніше. Дорадча група може зробити виняток, якщо прийде до висновку про обґрунтованість такого винятку.
VІ. Висновки Верховного Суду
Спірні правовідносини виникли у зв'язку з незгодою позивача з прийнятим ДГЕ рішенням, яким установлено невідповідність кандидата ОСОБА_1 на посаду судді Конституційного Суду України критерію високих моральних якостей.
На обґрунтування протиправності спірного рішення, основними доводами позивача є те, що ДГЕ під час розгляду, перевірки та аналізу документів кандидата ОСОБА_1 діяла упереджено, без дотримання вимог пункту 3 частини другої та пункту 4 частини третьої статті 2 КАС України, а спірне рішення прийнято відповідачем необґрунтовано, без урахування усіх фактів, що мають значення для прийняття рішення та без дотримання принципу офіційного з'ясування всіх обставин, а саме:
1. Позивач наполягає, що рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 31 жовтня 2019 року у цивільній справі № 487/5705/16-ц, яким витребувано з незаконного володіння ОСОБА_1 та зобов'язано його повернути автогаражному кооперативу «Парма» (далі - АГК «Парма») металевий гаражний бокс № НОМЕР_1 , розташований на території АГК «Парма», ухвалене на підставі завідомо фальшивих документів, а тому не може мати обов'язкового характеру для виконання, передбаченого статтею 129-1 Конституції України. При цьому, ОСОБА_1 уважає, що посилання відповідача на наявність кримінального провадження № 62021150010000304 за фактом невиконання вказаного судового рішення порушує презумпцію невинуватості, честь, гідність та ділову репутацію позивача та жодним чином не підтверджує умисне невиконання ним цього рішення. ОСОБА_1 стверджує, що вказане підтверджується постановою Державного бюро розслідувань від 27 лютого 2022 року про закриття кримінального провадження № 62021150010000304 від 07 вересня 2021 року, розпочатого за частиною першою статті 382 Кримінального кодексу України (далі - КК України), у зв'язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.
2. Щодо висновків Дорадчої групи у частині незазначення у декларації доброчесності судді за 2016 рік відомостей про притягнення до адміністративної відповідальності у 2016 році (двічі) за порушення Правил дорожнього руху, ОСОБА_1 стверджує, що ці відомості ним зазначалися в іншому документі (анкеті), поданому до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС України), яка міститься у суддівському досьє. Стосовно висновків Дорадчої групи у частині підтвердження позивачем у декларації доброчесності судді за 2021 рік, що він не вчиняв вчинків, що можуть мати наслідком притягнення до відповідальності, натомість у 2021 році на кандидата двічі накладались адміністративні стягнення у виді штрафу за невиконання рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 31 жовтня 2019 року, позивач зазначає, що законодавством України не передбачена відповідальність судді, як боржника у цивільній справі, за невиконання обов'язків виконавчої служби щодо виконання рішення, а також за неповернення неіснуючого як у судді, так і взагалі в реальності майна. Отже, у позивача не було обов'язку підтверджувати в декларації неіснуючі підстави для притягнення його до відповідальності.
3. Щодо твердження ДГЕ про наявність правового зв'язку ОСОБА_1 з АГК «Парма» під час розгляду ним справи № 6/193/09 (прийняття судового рішення в умовах можливого конфлікту інтересів) позивач зазначає, що такий висновок відповідача спростовується показами голови кооперативу у справах № 476/5285/15-ц і № 487/5705/16. Водночас позивач звертає увагу, що це суперечить тим поясненням, які він надав ДГЕ (що мав у власності металевий гараж № 90 не пізніше 31 грудня 2007 року). У зв'язку з цим, позивач звернувся до Вищої ради правосуддя із заявою про притягнення його до дисциплінарної відповідальності за дачу завідомо неправдивих показів. Окрім того, він звернувся з повідомленням про порушення кримінальної справи по статті 384 КК України, за завідомо неправдиві покази. Проте, Миколаївський апеляційній суд ухвалою від 16 червня 2022 року відмовив у порушенні кримінальної справи, посилаючись на те, що «Показання ОСОБА_1 могли зводитися до його власної думки щодо певних обставин та до їх особистої оцінки.» (справа № 487/360/22).
4. Стосовно висновків ДГЕ про подання кандидатом неточної та недостовірної інформації в майнових деклараціях (щодо права користування та розпорядження суднами), ОСОБА_1 уважає, що в цьому випадку відповідач неправильно тлумачить положення Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII «Про запобігання корупції» (далі - Закон № 1700-VII), оскільки право користування транспортними засобами по довіреності декларуються лише у разі фактичного володіння засобами (більше ніж 180 днів на рік). Уважає, що рішення Дорадчої групи не містить мотивів, за яким ігноруються пояснення кандидата про відсутність недоброчесної поведінки судді «у разі добросовісної помилки та особистого обґрунтованого переконання судді у правильності своїх дій». Також ОСОБА_1 зауважує про недодержання відповідачем вимог пункту 8 частини другої статті 2 КАС України та пункту 2 статті 2 Методології під час прийняття спірного рішення, зокрема, у частині висновків про подання кандидатом недостовірної інформації в майнових деклараціях щодо вартості автомобіля, оскільки у цьому випадку вбачається відсутність у позивача умислу та шкоди при розрахунку іноземною валютою і тривалості часу, який пройшов з установлених подій.
5. За позицією позивача, спірне рішення Дорадчої групи не містить мотивів, з яких остання вважає зловживанням правом звернення ОСОБА_1 із повідомленням до ВККС України про недостовірність тверджень у власних деклараціях доброчесності судді з метою отримання доказів у позапроцесуальний спосіб.
Основними аргументами Дорадчої групи у цій справі є те, що нормами статті 10-2 Закону № 2136-VIII установлено чіткі підстави та умови, за яких особі надано право на оскарження рішень Дорадчої групи, натомість усі доводи позовної заяви зводяться до суб'єктивної незгоди кандидата ОСОБА_1 з висновками ДГЕ, які містяться у спірному рішенні та які стали підставою для визнання позивача таким, що не відповідає критерію високих моральних якостей, як наслідок, не може бути призначений на посаду судді Конституційного Суду України.
Поряд з цим, ДГЕ стверджує, що повноваження стосовно оцінювання кандидата відповідно до умов та правил Методології є дискреційними та виключною її компетенцією як уповноваженого органу, який створений та діє на підставі спеціального Закону № 2136-VIII. Відповідач зазначає, що оцінюючи кандидата ОСОБА_1 на відповідність критерію високих моральних якостей, Дорадча група застосувала стандарт «обґрунтованого сумніву», як це передбачено положеннями Закону № 2136-VIII та Методології.
Вивчивши доводи позивача та аргументи відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши їх належними і допустимими доказами, Суд дійшов таких висновків.
Щодо дискреційності повноважень Дорадчої групи під час оцінювання кандидата на посаду судді Конституційного Суду України, а також підстав для оскарження її рішень, Суд зазначає таке.
Процедура відбору кандидатів на посаду суддів Конституційного Суду України є важливою складовою правової системи держави, оскільки цей орган відіграє ключову роль у забезпеченні конституційного правопорядку та охороні прав і свобод громадян. Відбір суддів Конституційного Суду України має бути заснований на високих стандартах якості, що забезпечать не лише незалежність і неупередженість суддів, а й їх професіоналізм, необхідний для ефективного функціонування цього органу. Процедура відбору кандидатів на посади суддів Конституційного Суду України здійснюється на конкурсних засадах і передбачає ретельний відбір кандидатів.
Так, у висновку Європейської Комісії щодо заявки України на членство в Європейському Союзі, прийнятого в Брюсселі 17 червня 2022 року, зазначено, що прийняття Україною законодавства про порядок добору суддів Конституційного Суду України (включаючи процес попереднього відбору на основі оцінки чесності та професійних навичок відповідно до рекомендацій Венеціанської комісії) є одним із показників, виконання якого буде оцінюватися та враховуватися Комісією до кінця 2022 року. З огляду на зазначене, удосконалення конкурсного відбору кандидатур на посаду суддів Конституційного Суду України є актуальним та важливим питанням, яке потрібно належним чином врегулювати. Причини, які спонукають до цього, є об'єктивними.
Особливу роль у цьому процесі відіграє Дорадча група, мета створення якої визначається статтею 10-2 Закону № 2136-VIII, а саме: утворюється з метою сприяння суб'єктам призначення суддів в оцінюванні моральних якостей і рівня компетентності кандидатів у сфері права.
Утворення Дорадчої групи як допоміжного органу у процесі відбору кандидатур на посаду судді Конституційного Суду покликане забезпечити відбір найбільш професійних та доброчесних суддів з бездоганною репутацією. Досягнення цієї мети потребує від Дорадчої групи всебічної перевірки та врахування усіх обставин, які в уявленні суспільства не узгоджуються з поняттям високих моральних якостей.
Повноваження Дорадчої групи включають розробку методології оцінювання моральних якостей і рівня компетентності у сфері права кандидатів, перевірку їх документів, а також проведення співбесід з кандидатами. Основним завданням Дорадчої групи є формування списку кандидатів, що відповідають встановленим критеріям, та подання цього списку суб'єктам призначення.
Оцінка кандидатів на посаду судді Конституційного Суду України здійснюється за двома основними критеріями: високі моральні якості та високий рівень компетентності в сфері права.
Верховний Суд звертає увагу, що Дорадча група у межах процедури оцінювання кандидата не проводить перевірку інформації, яка міститься у документах інших державних органів, однак надає їм оцінку в контексті здійснення своїх повноважень щодо перевірки відповідності кандидата критерію високих моральних якостей. Таке оцінювання здійснюється в сукупності з іншою інформацією, яка є в її розпорядженні, а також з поясненнями кандидата щодо такої інформації.
Зважаючи на викладене, Суд констатує, що члени Дорадчої групи, оцінюючи певні обставини щодо позивача як кандидата, який брав участь у відборі кандидатур на посаду судді Конституційного Суду України, визначали їх відповідності суспільним уявленням про доброчесність на власний розсуд. Законодавство не встановлює інших засад для оцінки життєвих обставин кандидата, окрім власного розсуду членів Дорадчої групи, як органу, що проводить оцінювання відповідності кандидата критерію високих моральних якостей.
Водночас, кандидат, який прагне отримати посаду судді, з огляду на мету (ціль) конкурсу, має обов'язок надати переконливі пояснення (і, за потреби, відповідні докази), щоб усунути будь-які обґрунтовані сумніви у його невідповідності критерію високих моральних якостей.
Поряд з цим, згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року під дискреційним слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.
Також, на законодавчому рівні в Україні було прийнято Закону України від 17 лютого 2022 року № 2073-IX «Про адміністративну процедуру», пункт 7 частини першої статті 2 якого визначає, що дискреційне повноваження - повноваження, надане адміністративному органу законом, обирати один із можливих варіантів рішення відповідно до закону та мети, з якою таке повноваження надано.
Частина третя статті 6 цього ж Закону встановлює, що здійснення адміністративним органом дискреційного повноваження вважається законним у разі дотримання таких умов: 1) дискреційне повноваження передбачено законом; 2) дискреційне повноваження здійснюється у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законом; 3) правомірний вибір здійснено адміністративним органом для досягнення мети, з якою йому надано дискреційне повноваження, і відповідає принципам адміністративної процедури, визначеним цим Законом; 4) вибір рішення адміністративного органу здійснюється без відступлення від попередніх рішень, прийнятих тим самим адміністративним органом в однакових чи подібних справах, крім обґрунтованих випадків.
Повноваження Дорадчої групи стосовно оцінювання кандидата відповідно до умов та правил Методології є дискреційними та виключною її компетенцією як уповноваженого органу, який створений та діє на підставі Закону № 2136-VIII. Жоден суб'єкт, у тому числі й суд, не вправі втручатися у здійснення Дорадчою групою компетенції щодо оцінювання кандидатів на посаду судді Конституційного Суду в межах процедури відбору на зайняття вакантної посади судді.
Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), досліджуючи межі дискреційних повноважень адміністративного органу, виснував, що суди повинні утриматися від перевірки обґрунтованості актів, які прийняті органом влади, однак все ж таки суди повинні проконтролювати, чи не є викладені в них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, не підтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об'єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (рішення у справі «Sigma Radio Television Ltd. v. Cyprus», заяви № 32181/04 та № 35122/05, пункти 156, 157; у справі «Putter v. Bulgaria», заява № 38780/02, пункти 47- 56; у справі «Bryan v. the United Kingdom», заява № 19178/91, пункт 44).
Наведене дозволяє стверджувати, що межі дискреції Дорадчої групи щодо оцінювання кандидата на посаду судді Конституційного Суду не є необмеженими та підлягають зовнішньому публічному контролю. Процес оцінювання, як і прийняте за його результатом рішення, мають бути зрозумілим як кандидату на посаду судді Конституційного Суду України, так і незалежному сторонньому спостерігачу.
Обсяг і ступінь мотивації рішення залежить від конкретних обставин, які були предметом розгляду та дослідження, але у будь-якому випадку має показувати, приміром, що доводи (пояснення) кандидата на посаду судді було взято до уваги, і що важливо, давати розуміння, чим керувалася Дорадча група, коли оцінювала цього кандидата.
При цьому, частиною четвертою статті 10-8 Закону № 2136-VIII, прямо обумовлено обов'язок Дорадчої групи за результатами оцінки високих моральних якостей кандидатів на посаду судді Конституційного Суду мотивувати рішення щодо оцінки відповідності кожного кандидата.
Водночас, положення Закону № 2136-VIII передбачають й конкретні підстави, за яких кандидат наділений правом оскаржити рішення ДГЕ у судовому порядку, зокрема, якщо рішення не містить мотивів, з яких Дорадча група дійшла відповідних висновків.
З огляду на наведене, Верховний Суд уважає, що вмотивованість рішення Дорадчої групи про невідповідність кандидата критерію високих моральних якостей є не лише формальним дотриманням вимог закону, а повинна забезпечити дотримання принципу правової визначеності у питанні встановлення підстав для прийняття такого рішення.
При цьому, подібні висновки вже висловлювалися Верховним Судом, зокрема в рішенні від 09 грудня 2024 року у справі № 990/286/24, і колегія суддів уважає їх допустимими.
Повертаючись до спірних правовідносин, Суд установив, що ОСОБА_1 не заперечує обставин, які лягли в основу спірного рішення ДГЕ, але не погоджується з оцінкою цих обставин відповідачем. Фактично позивач просить суд здійснити переоцінку фактів, які стали підставою для визнання його Дорадчою групою таким, що не відповідає критерію високих моральних якостей для цілей відбору кандидатур на посаду судді Конституційного Суду України на конкурсних засадах.
Натомість, ураховуючи виключну компетенцію відповідача щодо оцінювання кандидатів на посаду судді в межах конкурсу, переоцінка судом зазначених фактів знаходиться поза межами судового контролю правомірності рішення Дорадчої групи.
З огляду на це, Суд, не вдаючись до переоцінки фактів, які в рішенні Дорадчої групи від 07 листопада 2024 року (оформлене протоколом № 12), зазначені як підстава для визнання ОСОБА_1 таким, що не відповідає вимогам до судді Конституційного Суду за критерієм високих моральних якостей, перевіряє лише обґрунтованість висновків Дорадчої групи щодо таких фактів.
Щодо вмотивованості рішення Дорадчої групи про невідповідність кандидата на посаду судді Конституційного Суду ОСОБА_1 критерію високих моральних якостей, Суд уважає за доцільне зазначити таке.
Згідно з позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10 листопада 2022 року у справі № 9901/355/21, доброчесність - це необхідна морально-етична складова діяльності судді, яка, серед іншого, визначає межу і спосіб його поведінки, що базується на принципах об'єктивного ставлення до сторін у справах та чесності у способі власного життя, виконанні своїх обов'язків та здійсненні правосуддя. Авторитет та довіра до судової влади формуються залежно від персонального складу судів, від осіб, які обіймають посади суддів та формують суддівський корпус. Саме тому важливо, щоб кандидат на посаду судді, як і суддя, не допускав будь-якої неналежної (недоброчесної, неетичної) поведінки як у професійній діяльності, так і в особистому житті, яка може поставити під сумнів відповідність кандидата критерію доброчесності, що негативно вплине на суспільну довіру до судової влади у зв'язку з таким призначенням.
Статтею 1 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням ХІ з'їзду суддів України від 22 лютого 2013 року, встановлено, що суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду.
Відповідно до статті 3 цього Кодексу саме суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб, на думку обізнаного та розсудливого стороннього спостерігача, його поведінка була бездоганною.
Роз'яснюючи зазначені положення, Рада суддів України в коментарі до Кодексу суддівської етики, затвердженому рішенням Ради суддів України від 04 лютого 2016 року № 1, відзначила, що судді є символом правосуддя, а тому суддівський корпус повинен прагнути досягнення високих стандартів поведінки, суддя повинен уникати порушень етики та всього того, що виглядає як порушення етики, в усіх випадках його діяльності - як професійній, так і в приватній. Бездоганна поведінка суддів означає уникнення порушень норм етики та недопущення створення враження їх порушення. Враження порушення норм етики створюється, коли розважливі особи, яким стали відомі всі відповідні обставини, розкриті в ході резонансного їх з'ясування, можуть дійти висновку, що чесність, добросовісність, урівноваженість та професійна придатність судді поставлені під сумнів. Рада суддів України окремо наголосила на тому, що численними є ситуації, коли та чи інша дія прямо не заборонена законом, але є ризик такого сприйняття, формування враження, яке підірвало б довіру до суду.
Згідно зі статтею 2 Методології критерій «високі моральні якості» визначається Дорадчою групою при оцінюванні через такі компоненти як «доброчесність», «законність джерел походження майна», «відповідність рівня життя кандидата або членів його сім'ї задекларованим доходам», «відповідність способу життя кандидата його статусу».
Поряд з цим, основними складовими доброчесності є незалежність у прийнятті рішень, чесність, неупередженість, сумлінність, непідкупність та дотримання етичних норм. Кожен з цих компонентів вимагає детального аналізу поведінки кандидата, як в професійному житті, так і поза його межами. Зокрема, чесність кандидата охоплює правдивість не тільки в професійній діяльності, але й у повсякденному житті. Сумлінність передбачає старанне й відповідальне виконання своїх обов'язків.
Оцінка чесності та сумлінності кандидата не може бути обмежена лише його професійною діяльністю. Вона має включати й аналіз його поведінки поза межами професії, оскільки моральні якості кандидата на таку важливу посаду, як суддя Конституційного Суду, мають бути бездоганними у всіх сферах його життя. Тому навіть зовні правомірні і законні дії кандидата можуть оцінюватися як такі, що не узгоджуються з поняттям доброчесності.
Вказане узгоджується з положеннями статті 2 Методології, де зазначено, що враховується не лише наявність доброчесності, але й її видимість або сприйняття з боку об'єктивного спостерігача, що відповідає міжнародним стандартам при оцінюванні.
Варто підкреслити, що оцінка високих моральних якостей кандидатів включає не лише вивчення інформації про кандидата, а й аналіз сприйняття кандидата як об'єкта довіри з боку суспільства. Тому будь-які дії, які можуть поставити під сумнів моральні принципи кандидата, повинні розглядатися як підстави для ухвалення рішення про його невідповідність за критерієм високих моральних якостей.
Крім того, у рішенні від 25 червня 2019 року у справі «Karl-Theodor Zu Guttenberg v. Germany» (заява № 14047/16) ЄСПЛ зазначив, що з огляду на те, що заявник був відомим громадським діячем, він не міг очікувати на такий самий захист його приватного життя, що й приватна особа, невідома для громадськості.
Парламентська Асамблея Ради Європи у своїй Резолюції від 25 грудня 2008 року № 1165 (1998) зазначила, що публічні особи повинні усвідомлювати, що особливий статус, який вони мають у суспільстві, автоматично збільшує рівень тиску на приватність їхнього життя (пункт 6).
Також Конституційний Суд України у Рішенні від 20 січня 2012 року № 2-рп/2012 у справі за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України зазначив, що [...] перебування особи на посаді, пов'язаній зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування, передбачає не тільки гарантії захисту прав цієї особи, а й додаткові правові обтяження. Публічний характер як самих органів - суб'єктів владних повноважень, так і їх посадових осіб вимагає оприлюднення певної інформації для формування громадської думки про довіру до влади та підтримку її авторитету в суспільстві.
У преамбулі Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та соціальної ради ООН від 27 липня 2006 року №2006/23 (далі - Бангалорські принципи поведінки суддів), йдеться про те, що ці принципи мають на меті встановлення стандартів етичної поведінки суддів, серед іншого з уваги на те, що довіра суспільства до судової системи, а також до авторитету судової системи в питаннях моралі, чесності та непідкупності судових органів посідає першочергове місце в сучасному демократичному суспільстві.
Так, одним зі схвалених є принцип, згідно з яким дотримання етичних норм, демонстрація дотримання етичних норм є невід'ємною частиною діяльності суддів.
Постійна увага з боку суспільства покладає на суддю обов'язок прийняти низку обмежень, і хоч пересічному громадянину ці обов'язки могли б здатися обтяжливими, суддя приймає їх добровільно та охоче. Поведінка судді має відповідати високому статусу його посади.
Статтею 58 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» установлено, що питання етики суддів визначаються Кодексом суддівської етики, що затверджується з'їздом суддів України за пропозицією Ради суддів України.
Відповідно до статей 1-3 Кодексу суддівської етики, затвердженого 22 лютого 2013 року рішенням ХІ чергового з'їзду суддів України, суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Суддя, серед іншого, не має права використовувати своє посадове становище в особистих інтересах чи в інтересах інших осіб та не повинен дозволяти цього іншим. Суддя має докладати всіх зусиль для того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною.
При цьому, доброчесна поведінка судді має торкатися всіх сфер його життя, у тому числі й матеріальної (майнової) сфери, виявляючи повагу до законів і лояльність до публічних фінансових інтересів держави.
З огляду на викладені положення національного законодавства та міжнародного права, Верховний Суд уважає, що кандидат, який претендує на посаду судді Конституційного Суду України, повинен усвідомлювати, що всі обставини його життя - як професійні, так і особисті - можуть бути предметом пильної уваги та обговорення. Усі аспекти його поведінки повинні відповідати найвищим стандартам моральності та етики, оскільки кожен суддя цього органу має бути взірцем не лише професійної компетентності, але й бездоганної репутації. При цьому, кандидат повинен виявляти повагу до законів та сумлінно дотримуватися їх.
Як убачається зі змісту спірного рішення, ДГЕ оцінила кандидата ОСОБА_1 на відповідність критерію «високі моральні якості» крізь призму таких компонентів як «доброчесність», «сумлінність» та «дотримання етичних норм та демонстрації бездоганної поведінки в професійній діяльності та особистому житті».
Питаннями, які досліджувалися Дорадчою групою та викликали сумнів у відповідності кандидата ОСОБА_1 посаді судді Конституційного Суду України, були:
1) невиконання кандидатом судового рішення, яке набрало законної сили, у справі № 487/5705/16-ц;
2) розгляд суддею ОСОБА_1. справи № 6/193/09 за участі АГК «Парма», що може свідчити про ухвалення судового рішення в умовах конфлікту інтересів;
3) незазначення інформації у деклараціях доброчесності судді щодо притягнення кандидата до адміністративної відповідальності;
4) подання неточних і недостовірних відомостей у майнових деклараціях щодо права користування та розпорядження суднами на підставі відповідних довіреностей, а також відомостей щодо вартості автомобіля, який належить кандидату;
5) зловживання кандидатом правами при зверненні із повідомленням до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Водночас, Верховним Судом під час розгляду цієї справи установлено, що ОСОБА_1. вже брав участь у конкурсному відборі кандидатур на посаду судді Конституційного Суду України, оголошеному Радою суддів України рішенням від 18 вересня 2023 року.
ОСОБА_1 припинив участь у зазначеному конкурсі у зв'язку з прийняттям Дорадчою групою рішення від 23 березня 2024 року № 1.21 «Про невідповідність кандидата на посаду судді Конституційного Суду України ОСОБА_1 критерію високих моральних якостей».
Указане рішення ОСОБА_1 було оскаржено у судовому порядку.
Так, рішенням Верховного Суду від 15 серпня 2024 року у справі № 990/136/24 відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні його позову до ДГЕ про визнання протиправним та скасування згаданого вище рішення від 23 березня 2024 року.
У подальшому, позивач оскаржив це рішення до Великої Палати Верховного Суду, проте ухвалою від 16 жовтня 2024 року остання повернула ОСОБА_1 апеляційну скаргу на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України (у зв'язку з неусуненням недоліків апеляційної скарги, яку залишено без руху, а саме: у строки, визначені судом, апелянт не надав докази про сплату судового збору за подання цієї апеляційної скарги).
Тобто, рішення Верховного Суду від 15 серпня 2024 року у справі № 990/136/24 набрало законної сили 16 жовтня 2024 року і до теперішнього часу (майже півтора роки) ОСОБА_1 не звертався повторно до суду з апеляційною скаргою.
Водночас, колегію суддів установлено, що спірне рішення ДГЕ, яке є предметом позову у цій справі, за змістом обставин, які досліджувалися відповідачем під час конкурсу, є фактично ті ж самі, які встановлені у рішенні Дорадчої групи від 23 березня 2024 року № 1.21, і Верховний Суд, у рамках розгляду справи № 990/136/24, установив такі факти та надав їм відповідну оцінку.
З цього приводу колегія суддів уважає за доцільне зазначити таке.
Відповідно до частини другої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Згідно з частиною четвертою статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Поряд з цим, частина сьома цієї статті установлює, що правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.
Загальноприйнято вважати, що преюдиційність (лат. praejudicialis - те, що стосується попереднього судового рішення це можливість прийняття судом як беззаперечними обставин (юридичних фактів), що були встановленні іншим судом в іншій справі та містяться у мотивувальній частині рішення, яке набрало законної сили. У такій попередній справі повинні брати участь ті ж самі сторони або їх правонаступники. Недотримання хоча б однієї умови робить неможливим для суду застосування преюдиції, що особливо важливо, коли у справі беруть участь нові сторони.
Преюдиційність безпосередньо пов'язана з презумпцією істинності судового рішення, конституційною нормою про обов'язковість судового рішення (частина друга статті 129 Основного закону України), а також такими складовими верховенства права як принцип правової визначеності, легітимних очікувань, процесуальної економії, а також заборони зловживати процесуальними правами.
У пунктах 60, 64 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ющенко та інші проти України» (заяви № 73990/01, 7364/02, 15185/02 і 11117/05) констатовано: «… право на справедливий судовий розгляд, яке передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції та розтлумачене в контексті принципів верховенства права та юридичної визначеності, містить вимогу непіддання сумніву рішення суду, коли він остаточно вирішив питання (див. рішення у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [GC], № 28342/95, п. 61); за відсутності будь-яких ознак того, що в іншому судовому провадженні мали місце якісь вади, Суд вважає, що нове вирішення тих самих питань може звести нанівець закінчене раніше провадження, а це несумісно з принципом юридичної визначеності».
Верховний Суд також неодноразового висловлював правову позицію щодо застосування положень статті 78 КАС України у частині преюдиційності фактів.
Так, у постановах від 27 листопада 2020 року у справі № 440/525/19, від 20 квітня 2021 року у справі № 817/1269/17, від 06 вересня 2022 року у справі № 640/10625/21 Верховний Суд виснував, що факти, установлені в прийнятих раніше судових рішеннях, мають для суду преюдиційний характер. Преюдиційність означає обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Преюдиційність у процесуальному праві виражена як обов'язок суду, який розглядає справу, прийняти без перевірки та доказів факти, які раніше вже були встановлені набутим законної сили судовим рішенням або вироком у будь-якій іншій справі.
Преюдиційність дозволяє уникнути ухвалення суперечливих судових фактів щодо одного й того ж питання та вирішувати справи з найменшими витратами часу та засобів.
Суть преюдиції полягає в неприпустимості ставлення під сумнів судового рішення, яке набрало законної сили, а також повторного розгляду судом одного й того самого питання між тими самими сторонами.
Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови:
- обставина встановлена судовим рішенням;
- судове рішення набрало законної сили;
- у справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі.
Преюдиційними є факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення й окреслюється його суб'єктивними і об'єктивними межами, згідно з якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їхні правонаступники, не можуть знову оскаржувати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.
Преюдиційні обставини є обов'язковими для суду, який розглядає справу, навіть коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.
З огляду на викладене колегія суддів враховує, що преюдиція - це обов'язковість обставин, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені обставини не підлягають доказуванню. Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене частиною четвертою статті 78 КАС України, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Тобто, за змістом частини четвертої статті 78 КАС України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість, такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, у якому відповідні обставини зазначені як установлені. Для спростування преюдиційних обставин учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами статті 90 КАС України. Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.
Суд установив, що у справі № 990/136/24 Верховний Суд дослідив та надав оцінку таким обставинам:
1) невиконання кандидатом ОСОБА_1 судового рішення, яке набрало законної сили, у справі № 487/5705/16-ц.
З цього питання, Верховний Суд наголосив, що основною конституційною засадою судочинства, серед іншого, є обов'язковість судового рішення (стаття 129-1 Конституції України). Вказані конституційні положення знайшли своє продовження як у процесуальних кодексах України, так і в Законі № 1402-VIII, і регламентують, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Більше того, за умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню, передбачено кримінальну відповідальність. Суд нагадав, що компонент «доброчесність» передбачає, що кандидат відповідає бездоганній поведінці в професійній діяльності та особистому житті. Кандидат не відповідає цьому показнику, якщо він вчиняв будь-які неналежні дії або веде спосіб життя, що робить його недостойним займати посаду судді Конституційного Суду України, може завдати шкоди авторитету Конституційного Суду України або викликає обґрунтовані сумніви щодо того, чи відповідатиме (відповідає) такий кандидат етичним стандартам. Ураховуючи позицію та аргументи ОСОБА_1 у контексті розглядуваного питання, Верховний Суд погодився з висновком Дорадчої групи про наявність обґрунтованих сумнів, що кандидат, не виконуючи рішення суду, яке набрало законної сили, не дотримується вимог Конституції України та законодавства не тільки як громадянин, а також як професійний суддя. Водночас, Суд зазначив, що доводи позовної заяви про те, що посилання Дорадчої групи в оскаржуваному рішенні на наявність кримінального провадження № 62021150010000304 порушує презумпцію невинуватості, честь, гідність та ділову репутацію позивача та жодним чином не підтверджує умисне невиконання ним цього рішення не заслуговують на увагу, оскільки ДГЕ не надавала оцінку винуватості позивача у вчиненні кримінального правопорушення, тим більше, наявність таких відомостей не суперечить принципу презумпції невинуватості, позаяк не свідчить про наявність вини особи.
Аналогічні підстави невідповідності кандидата ОСОБА_1 критерію високих моральних якостей, а також їх мотиви, містить й спірне рішення Дорадчої групи від 07 листопада 2024 року. Проте, у справі № 990/407/24 ОСОБА_1 , як на додатковий доказ щодо помилковості висновків ДГЕ у цій частині, посилається на постанову Державного бюро розслідувань від 27 лютого 2022 року про закриття кримінального провадження № 62021150010000304 від 07 вересня 2021 року, у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 382 КК України.
Верховний Суд уважає за можливе урахувати обставини, які були установлені судом у справі № 990/136/24 щодо невиконання кандидатом судового рішення, яке набрало законної сили, у справі № 487/5705/16-ц. Суд уважає, що дійсно ДГЕ не надавала оцінку винуватості позивача у вчиненні кримінального правопорушення, що свідчить про відсутність порушення з боку відповідача презумпції невинуватості.
При цьому, Верховний Суд зауважує, що посилання ОСОБА_1 на наявність постанови Державного бюро розслідувань від 27 лютого 2022 року про закриття кримінального провадження № 62021150010000304 від 07 вересня 2021 року є недоречним. Така постанова ДБР, як доказ, має значення лише для кримінального провадження. Натомість, проведення конкурсу на посаду судді (зокрема, Конституційного Суду України) та здійснення ДГЕ оцінювання кандидата на відповідність критерію високих моральних якостей є окремою/самостійною процедурою, яка передбачає необхідність з'ясування компетентним органом фактів (у тому числі конкретних дій (бездіяльності) кандидата), які впливають на результат такого оцінювання, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію ті самі дії особи отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали чи можуть настати для такої особи.
Отже, Верховний Суд погоджується з доводами ДГЕ про те, що невиконання ОСОБА_1 рішення суду, яке набрало законної сили, викликають обґрунтовані сумніви у його відповідності таким показникам компоненту критерію високих моральних якостей як «доброчесність».
2) незазначення кандидатом інформації у деклараціях доброчесності судді.
У справі № 990/136/24 Верховний Суд установив, у декларації доброчесності судді за 2016 рік кандидат підтвердив, що не здійснював вчинків, що можуть мати наслідком притягнення його до відповідальності. Водночас, 25 січня 2024 року у письмових відповідях на запитання Дорадчої групи кандидат відповів: «Так, притягувався двічі десь у 2016 році за порушення ПДД. Штрафи сплатив. Про притягнення повідомляв в анкеті, що знаходиться в моєму суддівському досьє. Інші відомості про ці обставини в мене відсутні. Даю згоду, якщо це потрібно, на повний доступ Дорадчої групи до мого суддівського досьє, яке знаходиться у ВККСУ». Також, у декларації доброчесності судді за 2021 рік ОСОБА_1 , аналогічно, у відповідній графі « 22» підтвердив, що ним не здійснювалися вчинки, що можуть мати наслідком притягнення його до відповідальності. Між тим, саме у 2021 році на позивача накладалися штрафи за невиконання рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 31 жовтня 2019 року у справі № 487/5705/16-ц.
У контексті даного питання, Верховний Суд відзначив, що на час подання ОСОБА_1 декларацій доброчесності судді за 2016, 2021 роки - січень 2017 року та січень 2022 року відповідно, вищезгадані факти притягнення його до відповідальності вже існували та були йому відомі. Твердження позивача про те, що чинним законодавством не передбачена відповідальність судді як боржника у цивільній справі є недоречними, адже наведені норми Закону № 1402-VIII не встановлюють будь-яких винятків з обов'язку судді правдиво засвідчити в декларації обставини, які стосуються його доброчесності, зокрема щодо здійснення вчинків, що можуть мати наслідком притягнення до відповідальності загалом, незалежно від виду такої відповідальності.
Повертаючись до спірних правовідносин, колегія суддів установила, що такі ж підстави невідповідності кандидата ОСОБА_1 критерію високих моральних якостей містить й рішення Дорадчої групи від 07 листопада 2024 року. При цьому, доводи позивача щодо помилковості висновків ДГЕ також є аналогічними аргументам, які ним надавалися під час розгляду справи № 990/136/24.
За таких умов Верховний Суд ураховує обставини, які були встановлені судом у справі № 990/136/24 у цій частині, та вважає прийнятними висновки про те, що Дорадчою групою належним чином вмотивовано, чому факти незазначення кандидатом інформації у деклараціях доброчесності судді викликали обґрунтовані сумніви у відповідності ОСОБА_1 таким показникам компоненту «доброчесність» критерію високих моральних якостей як «чесність», «сумлінність» та «дотримання етичних норм та демонстрації бездоганної поведінки в професійній діяльності та особистому житті».
Будь-яких інших належних та допустимих доказів протилежного позивачем у справі № 990/407/24 надано не було.
3) розгляд ОСОБА_1., як професійним суддею, справи № 6/193/09 за участі АГК «Парма», що може свідчити про ухвалення судового рішення в умовах конфлікту інтересів.
Зокрема, у справі № 990/136/24 Верховним Судом установлено, що у 2009 році ОСОБА_1 розглядав справу № 6/193/09 за позовом ТОВ «Парма» до Миколаївської міської ради, третя особа - АГК «Парма», про визнання права власності. 22 липня 2009 року кандидат ухвалив у відповідній справі судове рішення, яким визнав за позивачем право власності на будівлі і споруди. При цьому, у майнових деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави та місцевого самоврядування за 2015- 2023 роки кандидат зазначав право користування земельною ділянкою АГК «Парма», на якій розміщено металевий гаражний бокс. За його твердженнями, він є членом цього автогаражного кооперативу приблизно з 2005 року, що підтверджується квитанціями про сплату членських внесків. Тож, з пояснень ОСОБА_1 слідує, що ним не заперечувалися обставини незаявлення самовідводу у справі за участю АГК «Парма» за наявності для цього відповідних підстав. Верховний Суд зауважив, що на час розгляду справи № 6/193/09 редакція частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України визначала, що суддя, за наявності обставин, що викликають сумнів у його неупередженості, повинен заявити самовідвід від розгляду справи.
Указані факти досліджувалися ДГЕ й у спірному рішенні від 07 листопада 2024 року, що свідчить про наявність підстав для застосування положень частини четвертої статті 78 КАС України у справі № 990/407/24 у цій частині, а тому ці обставини не потребують додаткового встановлення судом.
Водночас, у справі № 990/136/24 аргументи позивача у цій частині зводилися до того, що такі висновки Дорадчої групи прийнято без застосування пункту 2 статті 2 Методології, тобто з порушенням пункту 8 частини другої статті 2 КАС України, враховуючи тривалий час, який минув з 2009 року та відсутність у нього дисциплінарних порушень як до, так і після 2009 року. При цьому, не спростовував факт перебування у його володіння згаданого майна на момент ухвалення рішення у справі № 6/193/09.
Натомість, у рамках проведення конкурсу на посаду судді Конституційного Суду України, розпочатого на підставі рішення Ради суддів України від 11 квітня 2024 року № 1, та здійснення ДГЕ оцінювання кандидата під час цього конкурсу, ОСОБА_1 посилався на судові рішення Заводського районного суду міста Миколаєва, а саме: від 21 липня 2016 року у справі № 487/1004/16, від 15 вересня 2021 року у справі № 487/5524/18, та ухвали від 07 червня 2018 року у справі № 487/5705/16, від 27 січня 2022 року у справі № 487/360/22, якими, начебто, встановлено, що гараж та місце під гараж ОСОБА_1 отримав вже після розгляду справи № 6/193/09.
Верховний Суд уважає, що такі неоднозначні пояснення кандидата ОСОБА_1 щодо одного й того ж факту, є намаганням позивача приховати дійсність таких обставин, і викликає недовіру до чесності цього кандидата.
Крім того, колегія суддів погоджується з твердженням ДГЕ про те, що зазначені судові рішення не містять посилання на те, що гараж та місце під гараж ОСОБА_1 отримав вже після розгляду справи № 6/193/09, тобто після 22 липня 2009 року (дата ухвалення кандидатом рішення у справі № 6/193/09).Більш того, у справах № 487/1004/16, № 487/5524/18 суд зазначив: «позивачу в АГК «Парма» приблизно в 2007-2009 роках було передано в користування гараж № НОМЕР_1 в АГК «Парма», а у справах № 487/5705/16 і № 487/360/22 суд констатував: «Факт користування ОСОБА_1 спірним гаражем визнається АГК «Парма» та випливає із суті поданого на розгляд суду позову, а тому відсутні підстави для виклику свідків для підтвердження вказаної обставини. Конкретний час (2007 або 2008 рік), з якого відповідач ( ОСОБА_1 ) користується спірним гаражем суттєвого значення для вирішення справи не має».
Згідно з пунктом 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ безсторонність у сенсі дотримання пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод означає відсутність упередженості або прихильності. Її наявність чи відсутність може бути оцінена за суб'єктивним критерієм, де повинні прийматися до уваги особисті переконання і поведінка певного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість в конкретній справі, та об'єктивним критерієм, який визначає, чи надав відповідний суддя достатні гарантії, що дозволяють виключити будь-який сумнів щодо його неупередженості. Щодо другого критерію, то необхідно встановити, чи існують, крім поведінки самого судді, факти, що потребують доведення, які можуть викликати сумнів у неупередженості судді. Мається на увазі, що при ухваленні рішення про те, чи є в конкретній справі законна підстава побоюватися, що конкретний суддя або склад суду проявили недостатню неупередженість, думка відповідної особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи може це побоювання бути об'єктивно виправданим (див. рішення у справі «Micallef v. Malta» від 15 жовтня 2009 року, заява № 17056/06). У зв'язку з цим, слід мати на увазі, що навіть зовнішні прояви можуть мати певну значимість або, іншими словами, «справедливість повинна не тільки вершитися, але має бути також очевидно, як вона вершиться» (див. рішення у справі «De Cubber v. Belgium» від 26 жовтня 1984 року, Серія А, № 86). Для того, щоб задовольнити вимогу неупередженості, національний суд повинен дотримуватися як суб'єктивних, так і об'єктивних критеріїв.
У справах «Delcourt v. Belgium» (рішення від 17 січня 1970 року, серія A, № 11) та «Piersack v. Belgium») (рішення від 01 жовтня 1982 року, серія А, № 53) ЄСПЛ зазначає, що будь-який суддя, стосовно неупередженості якого є обґрунтований сумнів, повинен заявити самовідвід. Сумніви мають бути засновані на фактичних обставинах).
Отже, відводу підлягає суддя не лише у разі існування фактів, що свідчать про упередженість судді, але й у тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
З огляду на викладене, колегія суддів уважає, що Дорадчою групою належним чином вмотивовано наявність обґрунтованого сумніву в тому, що ухвалюючи рішення від 22 липня 2009 року у справі № 6/193/09, у кандидата не було конфлікту інтересів, тобто обґрунтованого сумніву у його відповідності таким показникам компоненту «доброчесність» критерію високих моральних якостей як «неупередженість», «чесність», «сумлінність» і «дотримання етичних норм та демонстрації бездоганної поведінки в професійній діяльності та особистому житті».
4) зазначення ОСОБА_1 неточної та недостовірної інформації у майнових деклараціях кандидата.
У справі № 990/136/24 Верховний Суд установив, що в основу рішення ДГЕ про невідповідність кандидата ОСОБА_1 критерію високих моральних якостей лягли такі факти: у майнових деклараціях за 2012- 2016 роки кандидат не зазначив право розпорядження судном Казанка 5М, НОМЕР_2, яке у нього виникло на підставі довіреності, виданої ОСОБА_2 на період з 15 листопада 2011 року по 15 грудня 2016 року; у майнових деклараціях за 2020- 2023 роки, кандидат не зазначив право користування судном Four Winns 245, яке у нього виникло на підставі довіреності, видної ОСОБА_3 на період з 18 серпня 2020 року по 18 серпня 2023 року; у майнових деклараціях за 2021- 2023 роки, кандидат не зазначив право користування судном Домінік Stingrauy 240 СR, 2004 року випуску, яке у нього виникло на підставі довіреності виданої ОСОБА_4 на період з 01 квітня 2021 року по 01 квітня 2024 року.
Також, Судом установлено розбіжності у вартості автомобіля Toyota Land Cruiser, 2003 року випуску, зазначеній у майнових деклараціях ОСОБА_1 за 2015 - 2023 роки.
Аналогічні обставини зазначені Дорадчою групою у спірному її рішенні від 07 листопада 2024 року.
Поряд з цим, Судом у справі № 990/136/24 установлено, що довіреність, видана ОСОБА_2 на право розпорядження судном Казанка 5М, НОМЕР_2, діяла в період з 15 листопада 2011 року по 15 грудня 2016 року (тобто більше 183 днів, однак відомості не відображено в майнових деклараціях за 2012- 2016 роки); довіреність, видана ОСОБА_3 на право користування судном Four Winns 245, діяла в період з 18 серпня 2020 року по 18 серпня 2023 року (тобто більше 183 днів, однак відомості не відображено в майнових деклараціях за 2020- 2023 роки); довіреність, видана ОСОБА_4 на право користування судном Домінік Stingrauy 240 СR, 2004 року випуску, діяла в період з 01 квітня 2021 року по 01 квітня 2024 року (тобто більше 183 днів, однак відомості не відображено в майнових деклараціях за 2021- 2023 роки).
Стосовно розбіжності вартості автомобіля, Суд установив, що згідно з декларацій кандидата за 2015- 2023 роки у його власності з 06 травня 2008 року по цей час перебуває автомобіль Toyota Land Cruiser, 2003 року випуску. Вартість цього автомобіля у деклараціях за 2015- 2022 роки зазначена 161600 грн. Однак, 14 вересня 2022 року під час співбесіди на конкурсі на посаду члена Вищої ради правосуддя, кандидат зазначив, що насправді придбав зазначений автомобіль за 40000 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 06 травня 2008 року еквівалентно 202 000 грн. У декларації кандидата на посаду судді Конституційного Суду України за 2022 рік, поданій 16 жовтня 2023року, він зазначив, що вартість цього автомобіля становить 202 000 грн. Водночас, у декларації за 2023 рік, поданій 29 січня 2024 року, кандидат зазначив, що вартість автомобіля становить 161 600 грн.
Як у справі № 990/136/24, так і в справі № 990/407/24, основними доводами позивача щодо протиправності висновків відповідача у цій частині є те, що ДГЕ неправильно тлумачить положення Закону № 1700-VII та без застосування роз'яснення НАЗК від 30 грудня 2021 року, оскільки у нього на останній день звітних періодів не було у користуванні майна, вказаного в довіреностях. Позивач, зокрема вказав, що жодної із зазначених у пункті 97 Розділу VIII Роз'яснень НАЗК щодо заповнення декларацій умов для включення в декларацію водних засобів не існувало. Транспортні засоби використовувалися ним менше ніж 183 дні, та не знаходились у володінні на 31 грудня звітних періодів.
Інших аргументів з цього питання ОСОБА_1 не надав.
Таким чином, колегія суддів ураховує вказані обставини під час розгляду цієї справи та погоджується з доводами ДГЕ (які, у свою чергу, були підтримані судом під час розгляду справи № 99/136/24) про те, що незазначення кандидатом у майнових деклараціях право користування згаданими суднами викликають обґрунтовані сумніви у відповідності ОСОБА_1 таким показникам компоненту «доброчесність» критерію високих моральних якостей як «чесність» та «сумлінність».
Разом з цим, аргументи позивача щодо відсутності умислу та шкоди під час зазначення ним різної вартості автомобіля, колегія суддів сприймає критично, оскільки вони не узгоджуються з обов'язком декларанта вносити точні та повні дані про своє майно та доходи у декларацію про майно, як це передбачено законодавством про запобігання корупції.
Окремо, Верховний Суд уважає за доцільне зазначити про підставу невідповідності кандидата ОСОБА_1 критерію високих моральних якостей, яка міститься у спірному рішенні ДГЕ, як «зловживання правами при зверненні із повідомленням до ВККС України».
Як убачається зі змісту рішення відповідача та не заперечується позивачем, 20 листопада 2023 року ОСОБА_1 звернувся до ВККС України з повідомленням про недостовірність тверджень, вказаних суддею ОСОБА_1 у деклараціях доброчесності судді за 2016, 2019 та 2021 роки (подання завідомо неправдивих показань у справах № 487/1004/16, 487/5705/16, 487/5524/18 та отримання у другому півріччі 2009 року за рішення у справі № 6/193/09 неправомірної вигоди у вигляді права користування металевим боксом (гаражем), який АГК «Парма» придбав у МП «Парма» за 270 000 карб. за договором від 22 серпня 1993 року).
Рішенням ВККС України від 24 вересня 2024 року № 9/дп-24 повідомлення ОСОБА_1 залишено без розгляду з огляду на те, що рішенням Вищої ради правосуддя від 06 червня 2024 року № 1766/0/15-24 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Господарського суду Миколаївської області у зв'язку з поданням заяви про відставку.
ДГЕ вважає, що таке повідомлення фактично є зловживання кандидатом правами при зверненні до ВККС України і має на меті отримання доказів у позапроцесуальний спосіб.
Принцип неприпустимості зловживання процесуальними правами ґрунтується насамперед на положеннях частини першої статті 68 Конституції України, згідно з якою кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Розкриття принципу неприпустимості зловживання процесуальними правами також вимагає аналізу положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (стаття 6 «Право на справедливий суд», стаття 13 «Право на ефективний засіб юридичного захисту», стаття 17 «Заборона зловживання правами», стаття 35 «Умови прийнятності»).
У постанові від 10 лютого 2021 року у справі № 754/5841/17 Верховний Суд указав, що зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа (особи) «використовувала/використовували право на зло»; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб'єкти, чиї права безпосередньо пов'язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб'єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах із цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи/осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а й про обсяг прав інших учасників цих правовідносин і порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).
У контексті правовідносин, які виникли у цій справі, Суд зауважує, що кожна особа має право на захист, зокрема, шляхом збирання додаткових доказів, водночас такий спосіб захисту не може використовуватися для ухилення від виконання покладеного законом обов'язку, тому певна сукупність дій оцінюється в контексті їх мотивації та послідовної поведінки цієї особи.
З огляду на те, що ОСОБА_1 займав посаду судді, що виключає його необізнаність з процедурою розгляду ВККС України подібного повідомлення, та звертаючись 20 листопада 2023 року до ВККС України з повідомленням про недостовірність тверджень, вказаних суддею ОСОБА_1 у деклараціях доброчесності судді за 2016, 2019 та 2021 роки, позивач міг заздалегіть передбачити результат такого звернення (незастосування до нього дисциплінарної відповідальності), що наводить на сумніви щодо реальності мотивів такого звернення.
Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновками відповідача щодо зловживання кандидатом права на звернення до ВККС України, оскільки повідомлення ОСОБА_1 , яке було подане ним стосовно самого себе, вочевидь не направлене на реальне настання викладених вище правових наслідків, а свідчить про спробу отримання необхідних йому документів у позапроцесуальний спосіб.
У той же час, позивачем під час розгляду справи не доведено, що в оскаржуваному рішенні Дорадча група використала інформацію, яка не відповідає дійсності чи не підтверджена письмовими доказами. Протилежна від членів Дорадчої групи точка зору позивача щодо оцінки та сприйняття відповідних фактів його професійного та особистого життя жодним чином не спростовує, що наведені у рішенні аспекти життя позивача могли викликати обґрунтований сумнів у членів ДГЕ щодо відповідності кандидата критерію високих моральних якостей для цілей відбору кандидатур на посаду судді Конституційного Суду України на конкурсних засадах.
Слушно наголосити, що висловлюючи бажання взяти участь у відборі кандидатур на посаду судді Конституційного Суду України, позивач тим самим погодився з умовами відбору, в тому числі й щодо проведення стосовно нього перевірки, з'ясування обставин його особистого життя та надання цим обставинам публічності. Позивач також повинен був усвідомлювати, що результат його участі у відборі може бути для нього іншим, ніж бажаний, а його оцінка тими, хто був уповноважений проводити такий відбір, може не співпадати з його власними переконаннями.
Опираючись на підстави, з якими Закон № 2136-VIII пов'язує можливість скасування рішення Дорадчої групи у процесі конкурсного відбору кандидатів на посаду судді Конституційного Суду, а саме: склад Дорадчої групи, який ухвалив відповідне рішення, був неповноважним; рішення не підписано будь-ким із складу членів Дорадчої групи, які брали участь у його ухваленні; рішення не містить мотивів, з яких Дорадча група дійшла відповідних висновків, Верховний Суд констатує, що таких підстав за результатами розгляду справи не встановлено.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Верховний Суд дійшов висновку, що рішення Дорадчої групи від 07 листопада 2024 року «Про невідповідність кандидата на посаду судді Конституційного Суду України ОСОБА_1 критерію високих моральних якостей» (ухвалено протоколом № 12 засідання ДГЕ та оприлюднено 26 листопада 2024 року) є правомірним та вмотивованим, а отже, підстави для задоволення позову ОСОБА_1 відсутні.
VІІ. Судові витрати
Ураховуючи результат розгляду справи та вимоги статті 139 КАС України, понесені позивачем витрати у вигляді судового збору за подання цього позову, відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 241- 243, 246, 250, 255, 266 КАС України, Верховний Суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Дорадчої групи експертів про скасування рішення відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 16 лютого 2026 року.
Головуючий суддя В. Е. Мацедонська
Судді: А. Г. Загороднюк
І. В. Желєзний
А. В. Жук
Ж. М. Мельник-Томенко