ф
16 лютого 2026 року
м. Київ
справа №420/11454/24
адміністративне провадження № К/990/2275/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Загороднюка А.Г., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу НОМЕР_1 Комендатури охорони та обслуговування
на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2025 року
у справі №420/11454/24
за адміністративним позовом ОСОБА_1
до НОМЕР_1 Комендатури охорони та обслуговування
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до НОМЕР_1 Комендатури охорони та обслуговування, в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 Комендатури охорони та обслуговування щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації за несвоєчасну виплату грошового забезпечення за період з 26 серпня 2020 року по 04 жовтня 2021 року, грошову допомогу для оздоровлення за 2020 рік, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, з урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01 січня 2020 року, грошову допомогу для оздоровлення за 2021 рік, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік, одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби, з урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01 січня 2021 року;
- зобов'язати НОМЕР_1 Комендатуру охорони та обслуговування нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за період з 26 серпня 2020 року по 04 жовтня 2021 року, грошову допомогу для оздоровлення за 2020 рік, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, з урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01 січня 2020 року, грошову допомогу для оздоровлення за 2021 рік, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік, одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби, з урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01 січня 2021 року, а саме за період з 26 серпня 2020 року по день фактичної виплати грошового забезпечення згідно рішення Одеського ОАС від 05 вересня 2023 року у справі №420/16492/23 - 27 березня 2024 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 до НОМЕР_1 Комендатури охорони та обслуговування про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задоволений частково.
Визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_1 Комендатури охорони та обслуговування щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 26 серпня 2020 року по 04 жовтня 2021 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01 січня 2020 року, та з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01 січня 2021 року.
Зобов'язано НОМЕР_1 Комендатуру охорони та обслуговування нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 26 серпня 2020 року по 04 жовтня 2021 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01 січня 2020 року, та з урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01 січня 2021 року, що сплачене 26 березня 2024 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2023 року у справі №420/16492/23.
У решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням НОМЕР_1 Комендатура охорони та обслуговування подала апеляційну скаргу. Крім цього, апелянтом заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору. Обґрунтовуючи свою вимогу, апелянт посилається на відсутність грошових коштів на сплату судового збору.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2024 року у задоволенні клопотання НОМЕР_1 Комендатури охорони та обслуговування про відстрочення сплати судового збору за подачу апеляційної скарги - відмовлено. Апеляційну скаргу НОМЕР_1 Комендатури охорони та обслуговування на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року - залишено без руху, надано апелянту десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2025 року в задоволенні клопотання НОМЕР_1 Комендатури охорони та обслуговування про відстрочення від сплати судового збору відмовлено. Апеляційну скаргу НОМЕР_1 Комендатури охорони та обслуговування на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року повернуто апелянту.
Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням НОМЕР_1 Комендатура охорони та обслуговування повторно подала апеляційну скаргу. Крім цього, апелянтом заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та відстрочення сплати судового збору за подачу апеляційної скарги.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2025 року поновлено НОМЕР_1 Комендатурі охорони та обслуговування строк на апеляційне оскарження на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року. У задоволенні клопотання НОМЕР_1 Комендатурі охорони та обслуговування про відстрочення від сплати судового збору за подачу апеляційної скарги - відмовлено. Апеляційну скаргу НОМЕР_1 Комендатури охорони та обслуговування на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року - залишено без руху. Надано скаржнику десятиденний строк з моменту отримання копії даної ухвали для усунення вказаних недоліків апеляційної скарги. Роз'яснено, що у разі, якщо скаржнику у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, будуть визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі. У разі невиконання вимог ухвали в іншій частині в установлений судом строк апеляційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута скаржнику.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2025 року в задоволенні клопотання НОМЕР_1 Комендатури охорони та обслуговування про відстрочення від сплати судового збору відмовлено. Апеляційну скаргу НОМЕР_1 Комендатури охорони та обслуговування на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року повернуто апелянту.
Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням НОМЕР_1 Комендатура охорони та обслуговування вкотре подала апеляційну скаргу. Крім цього, апелянтом заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та відстрочення сплати судового збору за подачу апеляційної скарги.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2025 року поновлено НОМЕР_1 Комендатурі охорони та обслуговування строк на апеляційне оскарження на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року. У задоволенні клопотання НОМЕР_1 Комендатурі охорони та обслуговування про відстрочення від сплати судового збору за подачу апеляційної скарги - відмовлено. Апеляційну скаргу НОМЕР_1 Комендатури охорони та обслуговування на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року - залишено без руху, надано скаржнику десятиденний строк з моменту отримання копії даної ухвали для усунення вказаних недоліків апеляційної скарги. Роз'яснено, що у разі, якщо скаржнику у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, будуть визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі. У разі невиконання вимог ухвали в іншій частині в установлений судом строк апеляційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута скаржнику.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2025 року в задоволенні клопотання НОМЕР_1 Комендатури охорони та обслуговування про відстрочення від сплати судового збору відмовлено. Апеляційну скаргу НОМЕР_1 Комендатури охорони та обслуговування на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року повернуто апелянту.
05 червня 2025 року представник НОМЕР_1 Комендатури охорони та обслуговування, через систему «Електронний суд», вп'яте подав апеляційну скаргу у наведеній справі, однак, як вказав суд апеляційної інстанції, вже з пропуском, встановленого частиною 1 статті 295 КАС України, строку та без сплати судового збору.
Разом з апеляційною скаргою заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, посилаючись на те, що первинну апеляційну скаргу було подано у визначені строки та відсутність грошових коштів для сплати судового збору.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2025 року апеляційну скаргу НОМЕР_1 Комендатури охорони та обслуговування було залишено без руху, оскільки причини пропуску строку визнані судом неповажними. Також ухвалою відмовлено у відстроченні сплати судового збору та указано про необхідність такої сплати за подання апеляції.
07 липня 2025 року до суду апеляційної інстанції від представника НОМЕР_1 Комендатури охорони та обслуговування надійшло клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Проте, заява про поновлення строку на апеляційне оскарження від апелянта не надходила. У зв'язку з неподанням заяви про повалення строку на апеляційне провадження П'ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 09 липня 2025 року відмовив у відкриті апеляційного провадження.
14 січня 2026 року до касаційного суду надійшла скарга НОМЕР_1 Комендатури охорони та обслуговування.
Верховний Суд ухвалою від 26 січня 2026 року визнав неповажними наведені відповідачем причини пропуску строку на касаційне оскарження ухвали П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2025 року у справі №420/11454/24. Відмовив у задоволенні клопотання НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги. Касаційну скаргу НОМЕР_1 Комендатури охорони та обслуговування на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2025 року у справі №420/11454/24 залишив без руху та надав скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання до Суду: документа про сплату судового збору у розмірі 2662 грн 40 коп.; клопотання про поновлення строку на подання касаційної скарги у цій справі із зазначенням поважних причин пропуску такого строку та поданням доказів їх поважності.
Роз'яснив, що у разі невиконання вимог ухвали в частині подання клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження або якщо наведені скаржником підстави для поновлення строку касаційного оскарження будуть визнані судом неповажними, у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
На виконання вимог вищезазначеної ухвали про залишення касаційної скарги без руху, скаржник надав клопотання, у якому просить відстрочити сплату судового збору. Також у вказаному клопотанні, серед іншого, скаржник в частині пропуску строку на касаційне оскарження зазначає, що вже звертався до Верховного Суду з касаційною скаргою, яку ухвалою Верховного суду від 22 вересня 2025 року було повернуто, у зв'язку з не усуненням недоліків касаційних скарги. Зазначає, що ним вживалися всі можливі заходи щодо оскарження судових рішень. Просить Суд врахувати, що кошти на претензійно-правову роботу не виділяються та воєнний стан в Україні.
Оцінивши наведені скаржником обставини та обґрунтування причин пропуску строку, вирішуючи клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень 09 липня 2025 року П'ятим апеляційним адміністративним судом постановлено оскаржувану ухвалу, тому останній день строку на касаційне оскарження припадав на 08 серпня 2025 року, а скаргу подано 14 січня 2026 року.
За змістом частин першої, другої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу.
Суд звертає увагу скаржника, що за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об?єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов?язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії "права на суд", може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
Невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об?єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов?язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Та обставина, що повернення касаційної скарги не позбавляє повторного звернення до суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків, встановлених для цього, а у Суду - обов?язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.
01 серпня 2025 року до Верховного Суду надійшла вперше касаційна скарга відповідача.
Верховний Суд ухвалою від 02 вересня 2025 року відмовив НОМЕР_1 комендатурі охорони та обслуговування у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору. Залишив без руху касаційну скаргу скаржника надавши строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення її недоліків шляхом надання до суду уточненої касаційної, в якій обґрунтувати підстави касаційного оскарження судових рішень, уточнити вимоги касаційної скарги з врахуванням передбачених статтею 349 КАС України повноважень суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги та надання до суду документа про сплату судового збору.
На виконання цієї ухвали, скаржник направив до суду клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 22 вересня 2025 року відмовлено НОМЕР_1 комендатурі охорони та обслуговування у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору та касаційну скаргу НОМЕР_1 Комендатури охорони та обслуговування на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2025 року у справі №420/11454/24 повернуто особі, яка її подала.
З цією касаційною скаргою відповідач звернувся 14 січня 2026 року, тобто більше ніж через три місяці після її повернення Верховним Судом та через шість місяців після постановлення ухвали апеляційним судом, що свідчить про неналежне користування своїми процесуальними правами та виконання процесуальних обов'язків.
Верховний Суд, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, водночас зауважує, що таке право не є абсолютним. Зважаючи на значний пропуск строку на касаційне оскарження, клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження не може вважатися обґрунтованим.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання касаційної скарги здійснюється судом касаційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на касаційне оскарження судового рішення.
Слід зазначити, що право у визначених законом випадках на касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Такий підхід до визначення категорії поважності причин пропуску процесуального строку окреслено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі N 9901/546/19, у якій акцентувалась увага й на тому, що нормами статті 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Проаналізувавши вищенаведені приписи процесуального закону, Велика Палата Верховного Суду підкреслювала, що ними чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні відповідного процесуального документу повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Верховний Суд в постанові від 24 липня 2023 року у справі № 200/3692/21, зважаючи на зміст норм процесуального права, якими врегульовано питання строків апеляційного оскарження та їх поновлення, вимоги до процедурних рішень суду апеляційної інстанції, ухвалених з цього питання, а також беручи до уваги продемонстровані національними судами та ЄСПЛ підходи до поновлення процесуальних строків, правові позиції Верховного Суду з цього приводу, вважав, що процесуальний строк, зокрема строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:
- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;
- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;
- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;
- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об'єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;
- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.
Висновок Верховного Суду у справі № 200/3692/21 є актуальним і щодо вирішення питання поновлення строків на касаційне оскарження.
Колегія суддів уважає за необхідне зазначити, що учасник справи як особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством, для належного виконання процесуальних обов'язків.
Зазначений підхід щодо застосування положень статті 44 КАС України відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 18 січня 2023 року у справі №160/6211/21, від 14 лютого 2023 року у справі №240/462/22 та від 20 квітня 2023 року у справі №440/7433/21.
Згідно з усталеною практикою, викладеною в рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (п. 109 рішення ЄСПЛ від 07 липня 1989 року у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії ) (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") (Application no. 11681/85).
Усталеною є і практика Верховного Суду, що при вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.
Невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Крім того, статтею 44 КАС України регламентовано обов'язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Тому, виконання обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми, змісту і строку подання касаційної скарги покладається на особу, яка має намір її подати, а тому остання повинна вчиняти усі необхідні для цього дії.
Крім того, скаржником не продемонстровано добросовісного ставлення до реалізації ним права на касаційне оскарження оскільки, недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги так і не усунуті станом на момент повторного звернення з касаційною скаргою.
Усталеною є і практика Верховного Суду, що при вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.
Так, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», з 05год 30хв 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який у подальшому був продовжений відповідними Указами Президента України з затвердженням відповідними Законами України, який триває й до сьогодні.
За усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв'язку з такою обставиною та підтверджений відповідними доказами.
Верховний Суд наголошує, що саме по собі посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку для органу державної влади без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу такого органу, що, в свою чергу, обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його продовження.
Суд касаційної інстанції вважає, що наведені заявником підстави пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень можуть бути поважними у разі надання відповідних доказів на підтвердження вказаних фактів.
Так, відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України від 12 травня 2015 року №389-VIII «Про воєнний стан» в умовах воєнного стану Президент України та Верховна Рада України діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією та законами України. Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.
Окрім того, Суд, надаючи оцінку доводам скаржника, вважає за необхідне зауважити, що Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 та всі подальші, стосується лише введення воєнного стану в Україні, будь-яких змін щодо строків розгляду справ, інших процесуальних строків вказаний Указ не містить, зміни в частині процесуальних строків до КАС України не вносились.
Органи державної влади продовжують здійснювати свої повноваження після введення воєнного стану.
Отже, лише факт введення воєнного стану на території України не може слугувати достатньою підставою для визнання поважними причин пропуску процесуального строку для органу державної влади за відсутності відповідних обґрунтувань та доказів того, як саме введення воєнного стану, вплинуло на роботу цього державного органу.
Колегія суддів зауважує, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов'язку надавати докази до суду та довести ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов'язаний з об'єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.
Водночас, неналежна організація процесу щодо оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у суб'єкта владних повноважень для своєчасного подання касаційної скарги навантаження на працівників суб'єкта владних повноважень, є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави, як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо вчасного подання касаційної скарги.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що скаржником не вказано поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження, не надано доказів щодо вжиття заходів для вчасного подання касаційної скарги.
Враховуючи вищенаведене, Верховний Суд приходить до висновків, що наведене в клопотанні скаржника не може бути підставою для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.
Пунктом 4 частини першої статті 333 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
З огляду на зазначене колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження.
Окрім іншого, скаржник просить відстрочити сплату судового збору. Проте, оскільки Суд вирішив відмовити у відкритті касаційного провадження, то клопотання про відстрочення сплати судового збору, Суд не вирішує.
Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. Відмовити в задоволені клопотання НОМЕР_1 Комендатури охорони та обслуговування про поновлення строку на касаційне оскарження.
2. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою НОМЕР_1 Комендатури охорони та обслуговування на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2025 року у справі №420/11454/24.
3. Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити заявникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
А.В. Жук
А.Г. Загороднюк
Ж.М. Мельник-Томенко,
Судді Верховного Суду