16 лютого 2026 року
м. Київ
справа №120/6406/21-а
адміністративне провадження №Зі/990/27/26
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Бучик А.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Бевзенка В.М. та Чиркіна С.М. від розгляду справи №120/6406/21-а за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, Управління соціального захисту населення Тульчинської районної державної адміністрації Вінницької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08.12.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 28.08.2021 повернуто скаржнику на підставі пункту 1 частини четвертої статті 298 КАС України.
03.02.2026 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій скаржник просить скасувати ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08.12.2025 у справі №120/6406/21-а, а матеріали адміністративної справи направити для продовження розгляду питання про відкриття провадження.
Крім того в касаційній скарзі скаржник заявив відвід суддям Бевзенку В.М. та Чиркіну С.М.
Доводи заяви про відвід зводяться до того, що зазначені судді безпідставно позбавляють громадян права на касаційне оскарження та не мають бажання розглядати касаційні скарги. У зв'язку із викладеним вважає, що судді Бевзенко В.М. та Чиркін С.М. відповідно до приписів статті 36 КАС України підлягають відводу від розгляду цієї касаційної скарги.
За наслідками вирішення питання про обґрунтованість заявленого відводу Верховний Суд постановив ухвалу від 12.02.2026, якою визнав необґрунтованою заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Касаційного адміністративного суду Бевзенка В.М. та Чиркіна С.М. від касаційного розгляду адміністративної справи №120/6406/21 та передав останню для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає цю справу, в порядку, передбаченому КАС України, для розгляду питання про відвід.
За наслідками автоматизованого розподілу судових справ заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, визначеної для розгляду цієї справи, передано на розгляд судді Бучик А.Ю.
Відповідно до частини восьмої статті 40 КАС України суддя, якому передано заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження.
Вирішуючи заяву ОСОБА_1 про відвід суддів, суддя-доповідач виходить з такого.
Згідно з частиною першою статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Отже, з огляду на нормативний зміст пункту 4 частини першої статті 36 КАС України відвід судді може бути заявлений й з інших підстав, відмінних від перелічених у пунктах 1, 2, 3, 5 частини першої цієї ж статті. У будь-якому разі оцінюватися має саме те, чи викликають певні обставини розумний сумнів у неупередженості або об'єктивності судді у стороннього спостерігача.
Метою запровадження інституту відводу судді (суддів) від розгляду справи є гарантування безсторонності суду, зокрема, з ціллю запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно із усталеною практикою Європейського Суду з прав людини наявність безсторонності повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
Відповідно до правового висновку Європейського суду з прав людини, викладений в рішеннях по справі «Ветштайн проти Швейцарії», «Білуха проти України», відповідно до якого безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного. При вирішенні того, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Суд наголошує, що не є підставами для відводу судді заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджені належними та допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю у зв'язку з розглядом певної справи, обставини, пов'язані з прийнятими судовими рішеннями.
Частина четверта статті 36 КАС України встановлює, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Верховний Суд наголошує, що не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Мотивуючи відвід, заявник вказує, що зазначені судді безпідставно позбавляють громадян права на касаційне оскарження та не мають бажання розглядати касаційні скарги. При цьому жодних доводів заявник не надав.
Таким чином, наведені заявником підстави для відводу суддів Бевзенка В.М. та Чиркіна С.М. є необґрунтованими, оскільки вони не викликають обґрунтованих сумнівів у об'єктивності судді, а матеріали заяви не містять доказів, які б містили належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості суддів.
Інших підстав, визначених статтею 36 чи статтею 37 КАС України, які б свідчили про особисту упередженість суддів або їх необ'єктивність під час розгляду справи позивач у своїй заяві не вказав, а Верховний Суд під час розгляду відповідної заяви таких підстав також не встановив.
З урахуванням зазначеного, заява ОСОБА_1 про відвід суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Бевзенка В.М. та Чиркіна С.М. задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 36, 40 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Бевзенка В.М. та Чиркіна С.М. у справі № 120/6406/21-а за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, Управління соціального захисту населення Тульчинської районної державної адміністрації Вінницької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя А. Ю. Бучик