про відмову у відкритті касаційного провадження
16 лютого 2026 року
м. Київ
справа №554/9074/17
адміністративне провадження № К/990/4802/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Єзерова А.А., суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 13.01.2026 у справі №554/9074/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Октябрського районного суду міста Полтави з позовом до Полтавського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Полтавської області, в якому просив:
визнати протиправними дії Полтавського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Полтавської області щодо відмови позивачу в перерахунку раніше призначеної пенсії;
зобов'язати Полтавське об'єднане Управління Пенсійного фонду України Полтавської області провести перерахунок раніше призначеної позивачу пенсії за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» (№1789-ХII на час призначення пенсії), починаючи з 01.09.2017, виходячи з розрахунку 90 відсотків від суми місячної заробітної плати на підставі довідки прокуратури Полтавської області від 24.09.2017 №18-361/вих17 без обмеження її максимального розміру, та здійснити відповідні виплати з урахуванням виплачених сум.
Октябрський районний суду міста Полтави від 30.11.2017 позов задовольнив. Рішення Полтавського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Полтавської області від 18.10.2017 № 90 скасував. Визнав протиправними дії Полтавського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Полтавської області щодо відмови позивачу в перерахунку раніше призначеної пенсії. Зобов'язав Полтавське об'єднане Управління Пенсійного фонду України Полтавської області провести перерахунок раніше призначеної позивачу пенсії за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» (№1789-ХII на час призначення пенсії), починаючи з 01.09.2017, виходячи з розрахунку 90 відсотків від суми місячної заробітної плати на підставі довідки прокуратури Полтавської області від 24.09.2017 №18-361/вих17 без обмеження її максимального розміру, та здійснити відповідні виплати з урахуванням виплачених сум.
05.12.2023 позивач звернувся до суду із заявою, в якій просив роз'яснити постанову Октябрського районного суду міста Полтави від 30.11.2017 у справі № 554/9074/17 таким чином, що Головному управлінню Пенсійного фонду України в Полтавській області при її виконанні слід провести перерахунок та виплату його пенсії за вислугу років згідно статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-XII (далі - Закон № 1789-ХІІ) в редакції Закону «Про внесення змін до Закону № 1789-XII в редакції від 12.07.2001 Закону № 2663-ІІІ (далі - Закон №2663-ІІІ ), з 01.02.2022, з розрахунку 90% від розміру нарахованої місячної заробітної плати зі всіма складовими згідно з довідкою Полтавської обласної прокуратури від 03.11.2023 № 21-110вих23 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій, відповідно до якої розмір заробітної плати (грошового забезпечення), з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за нормами чинними на 01.01.2022 за відповідною (прирівняною) посадою начальника відділу прокуратури Полтавської області прирівняної до посади начальника відділу Полтавської обласної прокуратури складає 99 064,00 грн, без обмеження максимального розміру пенсії та без застосування максимальної величини нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а також без застосування пункту 13-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» незалежно від працевлаштування та займаної посади, без обмежень, передбачених працюючим особам-пенсіонерам за спеціальним законом України «Про прокуратуру», здійснити відповідні виплати з урахуванням виплачених сум.
Октябрський районний суд міста Полтави ухвалою від 08.12.2023 заяву позивача про роз'яснення постанови суду від 30.11.2017 у цій справі задовольнив. Роз'яснив постанову Октябрського районного суду м. Полтави від 30.11.2017 у справі № 554/9074/17 таким чином, що Головному управлінню Пенсійного фонду України в Полтавській області при виконанні постанови суду від 30.11.2017 слід провести перерахунок та виплату пенсії позивачу за вислугу років згідно зі статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ в редакції Закону від 12.07.2001 №2663-ІІІ, з 01.02.2022, з розрахунку 90% від розміру нарахованої місячної заробітної плати зі всіма складовими згідно з довідкою Полтавської обласної прокуратури № 21-110вих23 від 03.11.2023 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій, відповідно до якої розмір заробітної плати (грошового забезпечення), з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за нормами чинними на 01.01.2022 за відповідною (прирівняною) посадою начальника відділу прокуратури Полтавської області прирівняної до посади начальника відділу Полтавської обласної прокуратури складає 99 064,00 грн, без обмеження максимального розміру пенсії та без застосування максимальної величини нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а також без застосування пункту 13-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» незалежно від працевлаштування та займаної посади, без обмежень, передбачених працюючим особам-пенсіонерам за спеціальним Законом України «Про прокуратуру».
Відповідач звернувся суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції. Одночасно в апеляційній скарзі скаржник заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому зазначив, що на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області надійшла заява позивача від 22.10.2025 про виконання ухвали Октябрського районного суду міста Полтави від 08.12.2023, яка зареєстрована в підсистемі ЕДО Пенсійного фонду України за вх. №22043/К-1600-25 від 03.11.2025 та розглянута Управлінням в порядку Закону України «Про звернення громадян». Про факти винесення судом ухвали про роз'яснення у справі №554/9074/17 за заявою позивача Головному управлінню стало відомо з моменту отримання заяви від 22.10.2025 про виконання ухвали про роз'яснення у справі №554/9074/17. Також зазначив, що засобами поштового зв'язку до Головного управління ухвала Октябрського районного суду міста Полтави про роз'яснення постанови Октябрського районного суду міста Полтави від 30.11.2017 не надходила.
Другий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 13.01.2026 визнав неповажними причини, наведені відповідачем у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження, у зв'язку з цим відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на ухвалу Шевченківського районного суду міста Полтави від 08.12.2023 у цій справі на підставі частини другої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, у якій відповідач просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження та ухвалити рішення, яким справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Дослідивши зміст касаційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини третьої статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Згідно із частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах 2 і 3 статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
У касаційній скарзі, скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, однак, не визначає, які саме норми матеріального права неправильно застосував суд апеляційної інстанції, а лише формально посилається на частину третю та четверту статті 328 КАС України, що не є належним правовим обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України.
Скаржник на обґрунтування касаційної скарги покликається лише на незгоду із ухвалою суду апеляційної інстанції від 13.01.2026 та оцінкою доказів в підтвердження пропуску ним строку для подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, що виходить за межі касаційного оскарження, визначеного статтею 341 КАС України, де зазначено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції врахував висновок Верховного Суду, сформульований у постанові Верховного Суду від 18.02.2025 у справі №380/6407/22, у якій зазначено, що апеляційна скарга подана відповідачем після спливу одного року з дня складення тексту ухвали суду, а також враховуючи його обізнаність про наявність судового провадження у цій справі, винятки, за яких пропущений строк може бути поновлено, на відповідача не поширюються.
Скаржник у касаційній скарзі не зазначив ґрунтовних підстав для відступу від наведеного висновку і Верховний Суд не вбачає підстав для відступу від цього висновку.
Інших підстав в обґрунтування вимог касаційної скарги відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України скаржник не наводить.
Отже, Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції, дійшовши висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження, вірно застосував положення частини другої статті 299 КАС України, правильне її застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначеної норми процесуального права.
Враховуючи, що зміст ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 13.01.2026, свідчить про правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом частини другої статті 333 КАС України, у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Таким чином, подана касаційна скарга є необґрунтованою, правильне застосовування судом апеляційної інстанції норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні частини другої статті 333 КАС України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.
Керуючись статтею 333 КАС України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 13.01.2026.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною і не оскаржується.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя В.М. Кравчук
Суддя О.П. Стародуб