16 лютого 2026 року
м. Київ
справа №380/781/25
адміністративне провадження №К/990/5764/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів: Ханової Р.Ф., Юрченко В.П.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14.08.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.11.2025, додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04.09.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.11.2025 у справі №380/781/25 за первісним позовом Головного управління ДПС у Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування рішень,
До Верховного Суду 09.02.2026 надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14.08.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.11.2025 (повний текст складено 08.12.2025), додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04.09.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.11.2025 (повний текст складено 08.12.2025) у справі №380/781/25.
Вирішуючи питання про можливість відкриття касаційного провадження за поданою скаргою, Верховний Суд виходить з такого.
Як встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень, 16.01.2025 Головне управління ДПС у Львівській області звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з ОСОБА_1 податковий борг до бюджету в розмірі 429.150,81 грн.
ОСОБА_1 подано зустрічну позовну заяву до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 20.05.2024 №22145/13-01-24-11, яким донараховано єдиний податок з фізичних осіб на суму 394.329,30 грн (основний платіж), штрафні санкції 39.432,93 грн; визнання протиправним та скасування рішення про виключення з реєстру платника єдиного податку від 20.05.2024 №14512/6/13-01-24-11; визнання протиправним та скасування податкового боргу в розмірі 429.150,81 грн.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14.08.2025 позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішень задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 20.05.2024 №22145/13-01-24-11. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Львівській області про виключення ОСОБА_1 з реєстру платника єдиного податку від 20.05.2024 №14512/6/13-01-24-11. Відмовлено у задоволенні позовних вимог Головного управління ДПС у Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу. Справа розглядалася в порядку загального позовного провадження.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.11.2025 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області задоволено частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14.08.2025 у справі №380/781/25 в частині визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДПС у Львівській області про виключення ОСОБА_1 з реєстру платника єдиного податку від 20.05.2024 №14512/6/13-01-24-11 скасовано та прийнято постанову, якою у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 в цій частині відмовлено. В частині задоволення зустрічного позову щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 20.05.2024 №22145/13-01-24-11 змінено в частині мотивів задоволення. В решті рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14.08.2025 у справі №380/781/25 залишено без змін.
Додатковим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 04.09.2025, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.11.2025, заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС України у Львівській області (79026, м. Львів, вул. Стрийська, буд. 35; ЄДРПОУ ВП 43968090) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) витрати на правничу допомогу у сумі 2000 (дві тисячі) грн. В іншій частині вимог заяви відмовлено.
При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне.
Касаційну скаргу подано вдруге, попередню касаційну скаргу повернуто ухвалою Верховного Суду від 20.01.2026.
Відповідно до положень частини 1 статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Частиною 2 статті 329 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Відповідно до частини 3 статті 329 КАС України строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною 5 статті 333 цього Кодексу.
Скаржником не заявлено клопотання про поновлення строку касаційного оскарження, не обґрунтовано зволікання з повторним поданням касаційної скарги.
Верховний Суд зазначає, що право на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення не є абсолютним. Вчасна первинна подача касаційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки у такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності. Повернення касаційної скарги не зупиняє та не перериває строк на касаційне оскарження і не дає права скаржнику у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на оскарження судового рішення повторно.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною 1 статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Та обставина, що повернення касаційної скарги не позбавляє повторного звернення до суду касаційної інстанції не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення раніше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків, встановлених статтею 329 КАС України.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання касаційної скарги.
Таким чином, скаржнику слід надати обґрунтоване клопотання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, вказавши поважні підстави його пропуску.
Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 2 і 3 статті 353 цього Кодексу.
Верховний Суд зауважує, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1, 2, 3 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:
- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга) (для пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України);
- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанови Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; вмотивованого обґрунтування необхідності такого відступу; висновку, який, на думку скаржника, відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини 4 статті 328 КАС України);
- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; висновку апеляційного суду, який, на переконання скаржника, є неправильним; обґрунтування у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України).
Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини 4 статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).
У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України), у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині 1 статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Контролюючим органом вказано підставами касаційного оскарження пункти 1 та 4 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено, що суди попередніх інстанцій безпідставно: не застосували положення підпункту 9-1.4.3 підрозділу 8 розділу ХХ ПК України; не врахували, що фактичне отримання доходу відбулося лише у період перебування позивача на третій групі зі ставкою 5%; дійшли помилкового висновку про відсутність перевищення граничного обсягу доходу у 2023 році.
Скаржником зауважено, що рішення апеляційного суду ухвалено з істотним порушенням норм процесуального права, а саме: статей 77, 90, 94, 242, 308, 310 КАС України, що призвело до неправильного вирішення справи. На думку скаржника, суди не надали оцінки доказам, які надавались відповідачем не витребували інші докази, які б беззаперечно підтверджували чи спростовували доводи податкового органу, що вказує на порушення ст. 72, ч. 1, 2 ст. 73, ч. 1 ст. 75, ч. 1 ст. 76, п. 1 ч. 3 ст. 246 КАС України.
Скаржником вчинено посилання на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 08.09.2021 у справі №816/228/17, Верховного Суду, викладені у постановах від 11.03.2020 у справі №640/21019/18, від 31.05.2021 у справі №520/10718/19, від 23.04.2020 у справі №813/1790/18, від 22.05.2020 у справі №825/2328/16, від 29.11.2021 у справі №280/1367/20, що допущені під час призначення та проведення перевірки, можуть бути підставою для скасування рішення контролюючого органу у випадку, якщо такі порушення вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
Верховний Суд зауважує, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування, в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Подібність правовідносин означає, зокрема подібність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.
Скаржником не доведено подібність правовідносин у справах, не взято до уваги, що судові рішення суду касаційної інстанції ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, які залежать від їх повноти, характеру, об'єктивності, юридичного значення. Посилання на постанову Верховного Суду у скарзі зроблено без аналізу та врахування обставин справи, за яких суд касаційної інстанції зробив ці висновки, які стосуються здебільшого оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів.
Контролюючим органом не обґрунтовано, в чому саме полягало неправильне застосування норм матеріального права судами попередніх інстанції.
Як встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень, Восьмим апеляційним адміністративним судом враховано правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 22.09.2020 у справі №520/8836/18, від 26.02.2019 у справі №805/1396/17-а, від 05.02.2019 у справі №805/206/17-а, від 24.01.2019 у справі №813/1346/18, від 05.06.2018 у справі №813/4266/17, від 18.03.2025 у справі №160/21398/24, від 13.06.2023 у справі №560/8064/22, від 14.01.2021 у справі №804/388/16, що рішення, які прийняті за наслідками незаконно проведеної перевірки, не можуть вважатись правомірними та підлягають скасуванню. Законодавець наділив податковий орган правом приймати рішення донарахування зобов'язань з єдиного податку, як наслідок прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку виключно за наслідками проведення документальної перевірки платника податку. Проте відповідачем не надано жодних доказів проведення такої перевірки позивача. Відтак оскаржуване податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 20.05.2024 №22145/13-01-24-11 як вимога зустрічна щодо заявленого позивачем позову про стягнення на підставі такого податкового повідомлення рішення податкового боргу, є протиправним за результатами такої перевірки, проте виключно з мотивів виходу за межі компетенції проведення камеральної перевірки, що має наслідком його скасування.
Доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, цитування норм податкового законодавства, висловлення незгоди з наданою судом апеляційної інстанції правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, переоцінки доказів, що не є належним викладенням підстав касаційного оскарження.
Слід зауважити, що скаржником вчинено загальне посилання на частину 2 статті 353 КАС України, однак не вказано відповідні пункти.
Так, пунктом 1 частини 2 статті 353 КАС України встановлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 4 статті 328 цього Кодексу.
Проте скаржником не обґрунтовано підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 2, 3 частини 4 статті 328 КАС України.
Пунктом 3 частини 2 статті 353 КАС України передбачена підстава для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Разом з тим, касаційна скарга не містить доводів щодо даної підстави. Контролюючим органом не вказано, яке клопотання щодо доказів було відхилено судами попередніх інстанцій.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Щодо оскарження додаткового рішення Головним управлінням ДПС у Львівській області вказано підставою касаційного оскарження пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, вчинено посилання на статті 132, 134, 139 КАС України, на постанову Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №200/14113/18-а, додаткову постанову Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, та постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, зауважено, що розмір витрат на надання правової допомоги на даний момент є недоцільним та не є справедливим і співмірним, саме в зазначеному розмірі.
Як встановлено з Єдиного державного реєстр судових рішень, судами попередніх інстанцій враховано правові висновки постанові, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, постановах Верховного Суду від 23.01.20220 у справі №300/941/19, від 31.03.20220 у справі №726/549/19, від 22.12.2018 у справі №826/856/18, зроблено висновок, що сума витрат на надання правничої допомоги 20000,00 грн являється неспівмірною із складністю цієї справи, обсягом виконаних робіт (наданих послуг), не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, відтак до стягнення підлягає сума 2000,00 грн.
Скаржником не спростовано такі висновки судів, не наведено підстав щодо помилковості врахування такої правової позиції Верховного Суду, або необхідності відступу від такої практики Верховного Суду.
Доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, цитування норм КАС України, посилань на практику Верховного Суду без доведення подібності правовідносин у справах, висловлення незгоди з наданою судами попередніх інстанцій правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, переоцінки доказів, що не є належним викладенням підстав касаційного оскарження.
Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначається підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина 3 статті 334 КАС України).
Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Таким чином, скаржнику слід викласти передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для касаційного оскарження судових рішень відповідно до приписів пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України.
Згідно з частиною 2 статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини 6 статті 18 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно з частиною 3 статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
За правилами частини 2 статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328-330, 332, 355, 359 КАС України,
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14.08.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.11.2025, додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04.09.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.11.2025 у справі №380/781/25 залишити без руху.
Установити скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання обґрунтованого клопотання про поновлення пропущеного строку касаційного оскарження, належного викладення підстав касаційного оскарження.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга буде повернута або у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
І.А. Васильєва
Р.Ф. Ханова
В.П. Юрченко ,
Судді Верховного Суду