16 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 300/2541/25
адміністративне провадження № К/990/3909/26
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Білак М.В., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2026 року у справі №300/2541/25 за позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги, адвоката Губенко Ольги Валеріївни, про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги, адвоката Губенка О.В. про визнання протиправними бездіяльності та дій, зобов'язання до вчинення дій.
У позовній заяві позивачем, зокрема, заявлено позовні вимоги до адвоката Губенко Ольги Валеріївни, а саме про:
- визнання рішенням суду порушення адвокатом Губенко О.В. вимог пункту 6 розділу III стандартів надання якості БПД затверджених Міністерством юстиції України отримавши доручення на представництво по справі №300/8217/23, стверджуючи, що адвокат Губенко О.В. не здійснила таке:
- не ознайомилася з матеріалами справи;
- не склала акт виконаних робіт;
- не повідомила суд про своє представництво по справі;
- не повідомила позивача про отримання доручення по справі;
- 12 квітня 2024 року при зустрічі з позивачем не склала протокол зустрічі з клієнтом;
- 12 квітня 2024 року при зустрічі з позивачем зустріч здійснювала в коридорі будівлі, не на своєму робочому місці адвоката;
- вимагала від позивача якісь документи, не називала які ж саме документи бажала отримати чи бачити;
- відмовлялася підтримувати правову позицію клієнта, яка викладена в позовній заяві, навіть не знаючи правову позицію у справі - адже матеріали не знає і не читала - але проти;
- про свій вихід із справи позивача не повідомила;
- визнання рішенням суду порушення адвокатом Губенко О.В. положень пунктів 18, 35 Правил адвокатської етики, не надала звіту про об'єми робіт і матеріали по вимозі позивача від 28 вересня 2024 року;
- стягнення з адвоката Губенко О.В. на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 35000 Євро.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2025 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2026 року, закрито провадження у справі №300/2541/25 в частині позовних вимог заявлених ОСОБА_1 до Губенко Ольги Валеріївни про визнання протиправними бездіяльності та дій, стягнення моральної шкоди на підставі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки справа в цій частині не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
26 січня 2026 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2026 року у справі №300/2541/25. Заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Дослідивши подану касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для її повернення з наступних підстав.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно із частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються: підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга; у разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій та третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень) (абзац 4).
Під час перевірки касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку та відсутнє посилання на відповідний пункт вказаної статті.
Верховний Суд зазначає, що касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування.
Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Проте, касаційна скарга не містить обґрунтувань у чому полягає порушення судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень щодо закриття провадження у справі.
Щодо посилання позивача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 березня 2018 року у справі №14-44цс18, то суд зазначає, що у цій справі розглядався позов до КДКА Харківської області про скасування рішення дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Харківської області від 09 червня 2015 року про відмову у порушенні дисциплінарної справи у відношенні адвоката ОСОБА_2 за скаргою ОСОБА_3 . Залишаючи без змін рішення суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури наділена владними управлінськими повноваженнями щодо набуття особою статусу адвоката, притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності, крайньою формою якої є припинення права на заняття адвокатською діяльністю. Спір у справі за позовом до КДКА про визнання рішення протиправним, зобов'язання вчинити дії є публічно-правовим, оскільки стосується позбавлення особи права на зайняття адвокатською діяльністю. Рішення про порушення дисциплінарної справи або про відмову в порушенні дисциплінарної справи може бути оскаржено як до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, так і до суду, а розгляд у суді повинен відбуватися за правилами адміністративного судочинства.
Проте у справі, що розглядається, позивач звернувся до суду з позовом до адвоката щодо незгоди з обсягом та якістю наданої цим адвокатом правничої допомоги.
Суд зазначає, що позивач, посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 березня 2018 року у справі №14-44цс18 та рішення Конституційного Суду від 16 листопада 2020 року у справі №13-РП-2000 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України, статті 44 Кримінально-процесуального кодексу України, статей 268, 271 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про право вільного вибору захисника), не наводить доводи щодо необхідності застосування зазначених рішень до правовідносин, які виникли у цій справі.
Верховний Суд звертає увагу заявника на те, що відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Отже, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.
Керуючись статтею 248, 328, 330, пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2026 року у справі №300/2541/25 за позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги, адвоката Губенко Ольги Валеріївни, про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя М.В. Білак