16 лютого 2026 року
м. Київ
справа №120/16211/24
адміністративне провадження № К/990/2002/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Уханенка С.А.,
суддів: Соколова В.М., Кашпур О.В.,
перевірив касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 16 липня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно, враховуючи базовий місяць січень 2008 року. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно, враховуючи базовий місяць січень 2008 року, а також раніше виплачені суми. Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2023 роки без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01 січня 2020 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01 січня 2021 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01 січня 2022 року та Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01 січня 2023 року. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2023 роки, виходячи при цьому з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня 2020 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01 січня 2021 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01 січня 2022 року та Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01 січня 2023 року, врахувавши при цьому раніше виплачені суми таких виплат. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2025 року апеляційну скаргу залишено без руху з підстави несплати судового збору.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2025 року у задоволенні клопотання відповідача про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги відмовлено. Апеляційну скаргу повернуто заявникові.
Відповідач повторно подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2025 року апеляційну скаргу залишено без руху з підстави несплати судового збору.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2025 року клопотання військової частини НОМЕР_1 задоволено. Продовжено військової частини НОМЕР_1 строк для усунення недоліків апеляційної скарги. Запропоновано особі, яка подала апеляційну скаргу, протягом 5 днів з моменту вручення копії ухвали усунути виявлені недоліки апеляційної скарги та надати документ про сплату судового збору.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги. Апеляційну скаргу повернуто заявникові.
Відповідач утретє подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року апеляційну скаргу залишено без руху з підстави несплати судового збору.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2025 року у задоволенні клопотання відповідача про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги відмовлено. Апеляційну скаргу повернуто заявникові.
Відповідач вчетверте подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2025 року визнано неповажними причини пропуску строку, вказані військовою частиною НОМЕР_1 у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження. Апеляційну скаргу залишено без руху з підстави пропуску строку звернення до суду та несплати судового збору.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року визнано неповажними, зазначені військовою частиною НОМЕР_1 Міністерства оборони України причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16 липня 2025 року та відмовлено останньому в задоволенні клопотання про поновлення процесуального строку. Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16 липня 2025 року.
30 жовтня 2025 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» відповідач надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року у цій справі.
Ухвалою Верховного Суду від 19 листопада 2025 року касаційну скаргу залишено без руху з підстави несплати судового збору.
01 грудня 2025 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» скаржник надіслав до Верховного Суду заяву про продовження процесуального строку.
Ухвалою Верховного Суду від 09 грудня 2025 року заяву військової частини НОМЕР_1 про продовження процесуального строку задоволено. Продовжено військовій частині НОМЕР_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року у цій справі.
18 грудня 2025 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» скаржник повторно надіслав до Верховного Суду заяву про продовження процесуального строку.
Ухвалою Верховного Суду від 05 січня 2026 року у задоволенні заяви військової частини НОМЕР_1 про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги відмовлено. Касаційну скаргу повернуто заявникові.
13 січня 2026 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» відповідач повторно надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року у цій справі.
Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2026 року касаційну скаргу залишено без руху з установленням скаржнику десятиденного строку для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання до касаційного суду заяви із зазначенням підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з наданням відповідних доказів на їх підтвердження, документа про сплату судового збору у визначеному Судом розмірі та надання доказів про надсилання цієї касаційної скарги іншим учасникам справи.
09 лютого 2026 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» відповідач надіслав до Верховного Суду заяву про продовження процесуального строку для сплати судового збору, заяву про поновлення строку на касаційне оскарження та докази направлення поданої касаційної скарги позивачу.
Так, скаржник виконав вимогу ухвали Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху від 29 січня 2026 року в частині надання доказів про надсилання цієї касаційної скарги іншим учасникам справи.
В заяві про поновлення строку на касаційне оскарження скаржник зазначає, що попередньо подана касаційна скарга була повернута з причин несплати судового збору через те, що на рахунках військової частини НОМЕР_1 не було коштів за КЕКВ 2800, що підтверджується виписками з рахунків. Скаржник зазначає, що військовою частиною НОМЕР_1 вживались заходи щодо оскарження ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду у справі №120/16211/24, що свідчить про намір скористатися правом на доступ до правосуддя та можливості оскаржити судові рішення в апеляційній інстанції.
З огляду на викладене, Верховний Суд зазначає наступне.
Так, поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
Колегія суддів звертає увагу скаржника, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції постановлена 20 жовтня 2025 року, а з цією касаційною скаргою відповідач звернувся до Верховного Суду 13 січня 2026 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження.
Причиною такого пропуску стала, зокрема, процесуальна поведінка скаржника під час подання первісної касаційної скарги, яка супроводжувалася поданням заяв про продовження процесуального строку, що призвело до значного проміжку часу між постановленням оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції та поданням вже цієї касаційної скарги.
Верховний Суд зазначає, що повернення касаційної скарги не позбавляє повторного звернення до суду, проте це не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків, встановлених для цього, а у Суду - обов'язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.
На переконання колегії суддів, скаржник мав усвідомлювати процесуальні ризики під час користування процесуальним правом при поданні відповідних заяв/клопотань, проте реалізація процесуальних прав не може здійснюватися без урахування встановлених законом строків та обов'язку діяти сумлінно. Подання заяв про продовження строку не звільняє сторону від необхідності забезпечити належне виконання вимог при повторному зверненні з касаційною скаргою щодо форми, змісту та оплати судового збору, а також не гарантує автоматичного поновлення строку у разі його пропуску.
Так, статтею 44 КАС України регламентовано обов'язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Тому, виконання обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми, змісту і строку подання касаційної скарги покладається на особу, яка має намір її подати, а тому остання повинна вчиняти усі необхідні для цього дії.
Невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Саме по собі посилання на відсутність бюджетного фінансування за відповідним КЕКВ не може розцінюватися як обставина непереборного характеру, оскільки питання планування та розподілу бюджетних асигнувань належить до сфери організаційної діяльності суб'єкта владних повноважень та перебуває під його контролем. Неналежне фінансове забезпечення витрат на сплату судового збору не є об'єктивною перешкодою, яка унеможливлювала своєчасне звернення з касаційною скаргою у встановлений законом строк.
Враховуючи зазначене, Суд не вбачає підстав для визнання, викладених скаржником у заяві про поновлення строку касаційного оскарження, причин пропуску такого строку поважними, а тому колегія суддів дійшла висновку про невиконання скаржником ухвали Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху від 29 січня 2026 року в частині обґрунтування підстав пропуску строку звернення до суду касаційної інстанції.
Пунктом четвертим частини першої статті 333 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо заявником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
За таких обставин, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року у цій справі необхідно відмовити, у зв'язку з чим подану заяву про продовження строку для сплати судового збору Верховний Суд не розглядає.
Керуючись статтями 248, 329, 333 КАС України, Суд
1. Визнати неповажними, зазначені військовою частиною НОМЕР_1 , підстави для поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
2. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року у цій справі.
3. Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіС.А. Уханенко В.М. Соколов О.В. Кашпур