про залишення касаційної скарги без руху
16 лютого 2026 року
м. Київ
справа №260/5885/24
адміністративне провадження №К/990/4266/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Шарапи В.М., суддів: Берназюка Я.О., Кравчука В.М., перевіривши касаційну скаргу Міжнародної благодійної організації «Екологія - Право - Людина» на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 21.08.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2025 у справі №260/5885/24 за позовом Міжнародної благодійної організації «Екологія - Право - Людина» до Тур'я-Реметівської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вітряний Парк Турянський», на стороні позивача - ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», про визнання протиправним та скасування рішення,
В С Т А Н О В И В»
Міжнародна благодійна організація «Екологія-Право-Людина» (далі - МБО «Екологія-Право-Людина», позивач) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Тур'я-Реметівської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вітряний Парк Турянський», на стороні позивача - ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Тур'є-Реметівської сільської ради 23.05.2024 №1242 «Про затвердження детального плану території ур. «Полонина Руна».
Розгляд справи здійснювався за правилами загального позовного провадження.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 21.08.2025, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2025, у задоволенні позову відмовлено.
На адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду через підсистему Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи «Електронний Суд» 28.01.2026 надійшла касаційна скарга МБО «Екологія-Право-Людина», в якій скаржник просить скасувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 21.08.2025, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2025 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
За наслідками перевірки касаційної скарги на предмет відповідності вимогам, передбаченим статтями 328-330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), встановлено, що останню подано без додержання вимог процесуального закону, що діяв на час її подання, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Частинами 2 та 3 статті 329 КАС України встановлено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу.
Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалив оскаржувану постанову 27.11.2025, повний текст судового рішення виготовлено 03.12.2025 а отже, передбачений процесуальним законом тридцятиденний строк закінчився 02.01.2026.
Слід зазначити, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції ухвалено у відкритому судовому засіданні, за участю, зокрема, представника МБО «Екологія-Право-Людина», тобто позивач був обізнаний про прийняте апеляційним судом рішення.
Водночас, касаційна скарга МБО «Екологія-Право-Людина» подана до Верховного Суду через підсистему Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи «Електронний Суд» 28.01.2026, тобто із пропуском строку на касаційне оскарження.
У касаційній скарзі позивач, вказуючи підставами касаційного оскарження пункти 1 та 3 частини 4 статті 328 КАС України, заявив клопотання про поновлення пропущеного строку, яке обґрунтовує аварійними відключеннями електроенергії у місті Львові; перебоями з електропостачанням у місці перебування керівника організації; обмеженнями, зумовленими воєнним станом та повітряними тривогами.
При цьому скаржником зазначено про отримання ним оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції через підсистему «Електронний Суд» 04.12.2025 та наголошено, що вказані ним обставини у сукупності унеможливили своєчасне формування, підписання та подання касаційної скарги у межах встановленого процесуального строку.
Основні доводи касаційної скарги грунтуються на тому, що ним пропущено встановлений процесуальний строк з причин, що мали об'єктивний, надзвичайний та непереборний характер та були безпосередньо зумовлені умовами правового режиму воєнного стану і тривалими аварійними відключеннями електроенергії.
Оцінюючи поважність наведених скаржником причин пропуску строку на касаційне оскарження, Верховний Суд наголошує, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації права щодо оскарження судових рішень у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
При цьому Верховний Суд окремо наголошує, що при вирішенні питання про поновлення строку на касаційне оскарження Суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку з інтервалом часу, а саме з моменту закінчення встановленого КАС України строку касаційного оскарження до дати звернення з касаційною скаргою.
Перевіряючи доводи, якими скаржник обґрунтовує поважність пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень, колегією суддів з'ясовано наступне.
Згідно статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Також згідно з частиною 1 статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Тобто особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку касаційного оскарження, а також належного оформлення касаційної скарги.
Відповідно до висновків, які викладено в постанові Верховного Суду від 10.01.2023 у справі №640/3489/21, при оцінці поважності причин пропуску процесуального строку з причини введення воєнного стану в Україні слід брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування; місце проживання (місцезнаходження) заявника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об'єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та час, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об'єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини.
Надаючи оцінку зазначеним позивачем причинам пропуску на касаційне оскарження, суд касаційної інстанції погоджується, що введення в Україні воєнного стану, повітряні тривоги та перебої у постачанні електроенергії, суттєво ускладнює (подекуди унеможливлює) повноцінне функціонування суб'єктів владних повноважень.
Водночас колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що введення на території України воєнного стану не зупиняє перебіг процесуальних строків у судових справах, самі по собі обставини щодо воєнного стану, обстрілів та відсутності електроенергії, без належного її обґрунтування крізь призму неможливості ситуативного (в конкретних умовах) виконання процесуальних прав і обов'язків учасника справи, й підтвердження її належними й допустимими доказами, не може слугувати підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.
При цьому лише факт введення воєнного стану на території України не може слугувати безумовною та достатньою підставою для визнання поважними причин пропуску процесуального строку, за відсутності відповідних обґрунтувань та доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу скаржника.
В клопотанні про поновлення процесуального строку позивач зазначає, що починаючи з 23.12.2025 на території міста Львова та Львівської області запроваджені аварійні та погодинні відключення електроенергії, що істотно обмежило можливість стабільної роботи офісу, доступу до мережі Інтернет, підготовки процесуальних документів та їх подання через підсистему «Електронний суд».
Аналізуючи зазначені заявником підстави, які він вважає поважними причинами для поновлення пропущеного процесуального строку, Верховний Суд наголошує, що вказані позивачем обставини не мали ознаки безперервності, а наведені ним доводи не містять обґрунтування наявності прямого причинно-наслідкового зв'язку між такими обставинами і пропуском строку на касаційне оскарження, передбачені процесуальним законом, з огляду на інтервал часу, який тривав з дати отримання скаржником повного тексту оскаржуваного рішення (04.12.2025) до дати його звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою (28.01.2026), що становить майже два місяця.
Поряд з цим, покликання позивача на тривалі відключення електроенергії не можуть вважатись істотною перешкодою для своєчасного звернення із касаційною скаргою, оскільки такі аварійні відключення відбувалися згідно затвердженого графіку відключень та не мали постійного характеру, наданий позивачем витяг із публікацій засобів масової інформації щодо введення графіків аварійних відключень світла у місті Львові не доводить прямого, безпосереднього причинного зв'язку між пропуском строку подання касаційної скарги, та вказаними фактичними даними.
Позивачем не наведено об'єктивних підстав неможливості оформлення, підписання та подання касаційної скарги у період подачі електроенергії в місті Львові.
На переконання Верховного Суду, відсутність Інтернет-зв'язку не позбавляла можливості скаржника на подачу касаційної скарги в інший визначений законом спосіб.
Тобто, наведені позивачем обставини щодо аварійних відключень електроенергії внаслідок ракетних обстрілів як підстава пропуску строку на касаційне оскарження, має суб'єктивний характер та не позбавляло позивача можливості звернутись до суду з касаційною скаргою у встановлені КАС України строки.
Крім цього, долучений до клопотання про поновлення строку доказ на підтвердження поважності пропуску процесуального строку щодо перебування керівника МБО «Екологія-Право-Людина» у місті Києві (посадковий документ АТ «Укрзалізниця» на ім'я ОСОБА_2 ) лише підтверджує її право на проїзд до міста Києва 18.12.2025 та свідчить про наявність короткостроких суб'єктивних причин, що є внутрішнім питанням організації роботи та трудового розпорядку позивача, та такі обставини не можуть бути підставою для обґрунтування причин пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень.
Таким чином, доводи позивача про поважність причини пропуску строку на касаційне оскарження, які наведені у клопотанні про поновлення строку, є необґрунтованими.
Верховний Суд також зауважує, що неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів для своєчасного подання касаційної скарги є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків скаржника, які для усіх учасників справи мають бути рівними.
Крім того, вирішуючи питання про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження, колегія суддів враховує, що згідно з інформацією, наявною в комп'ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду», позивач вже реалізовував своє право на касаційне оскарження судових рішень у цій справі, проте ухвалою Верховного Суду від 21.01.2026 касаційну скаргу МБО «Екологія-Право-Людина» на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 21.08.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2025 у справі №260/5885/24 повернуто скаржнику як таку, що не містила підстав касаційного оскарження судових рішень у цій справі.
Зокрема, Верховний Суд зазначив про незмістовність наведеного скаржником обґрунтування підстави для касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України.
Верховний Суд звертає увагу на те, що невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об'єктивних обставин, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження.
Разом з цим Верховний Суд наголошує, що поновлення строку не є обов'язком суду, а є предметом його оцінки (розсуду) залежно від встановлених обставин, доводів і доказів сторін. У разі подання скаржником клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження суд повинен надати йому оцінку та вирішити шляхом визнання/невизнання причин пропуску такого строку поважними/неповажними.
Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання касаційної скарги здійснюється судом касаційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на касаційне оскарження судового рішення.
Колегія суддів зауважує, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов'язку надавати докази до суду та доводи ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.
Також Верховний Суд вважає з необхідне зазначити, що для оформлення, підписання та направлення касаційної скарги до суду касаційної інстанції, у скаржника було достатньо часу, а строк, що сплинув на момент подання касаційної скарги (28.01.2026) після ухвалення постанови суду апеляційної інстанції і виготовлення її повного тексту (03.12.2025), не можна вважати розумним та оптимальним для реалізації права на касаційне оскарження судових рішень.
Варто зазначити, що особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з частиною першою статті 77 КАС України, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов'язаний з об'єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.
Отже, сукупність встановлених Верховним Судом за результатом розгляду заявленого МБО «Екологія-Право-Людина» клопотання про поновлення пропущеного строку обставин свідчить виключно про те, що позивачем допущено необґрунтовані зволікання щодо реалізації свого права на касаційне оскарження з дотриманням вимог КАС України.
Ураховуючи обставини справи, зазначені скаржником причини пропуску строку на касаційне оскарження не можуть бути визнані судом поважними, оскільки вони не є такими, що не залежали від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Отже, Верховний Суд не вбачає підстав для визнання, викладених скаржником у клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження, причин пропуску такого строку поважними.
У випадку наявності інших підстав та доказів, які б підтверджували неможливість своєчасного вчинення процесуальної дії зі звернення до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою у строк, визначений законом, скаржник має право звернутися до Верховного Суду з відповідною обґрунтованою заявою.
Таким чином, подана касаційна скарга підлягає залишенню без руху для надання скаржнику часу повідомити суд про інші поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження, якщо такі є, та надати належні докази на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження.
Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, установлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 КАС України.
Відповідно до положень статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання передбачених вимог, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. У цій ухвалі зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 329, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України
Визнати неповажними причини пропуску Міжнародною благодійною організацією «Екологія - Право - Людина» строку на касаційне оскарження.
Відмовити у задоволенні клопотання Міжнародної благодійної організації «Екологія - Право - Людина» про поновлення строку на касаційне оскарження.
Касаційну скаргу Міжнародної благодійної організації «Екологія - Право - Людина» на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 21.08.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2025 у справі №260/5885/24 за позовом Міжнародної благодійної організації «Екологія - Право - Людина» до Тур'я-Реметівської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Вітряний Парк Турянський", на стороні позивача - ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України", про визнання протиправним та скасування рішення - залишити без руху.
Встановити скаржнику десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення зазначених вище недоліків касаційної скарги.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач В.М. Шарапа
Судді Я.О. Берназюк
В.М. Кравчук