про повернення касаційної скарги
16 лютого 2026 року
м. Київ
справа №560/2086/25
адміністративне провадження № К/990/117/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Стеценка С.Г., Шарапи В.М.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області
на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 червня 2025 року (суддя Блонський В.К.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року (колегія у складі суддів Шидловського В.Б., Сапальової Т.В., Капустинського М.М.)
у справі № 560/2086/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - ГУ ПФ України в Хмельницькій області, відповідач, скаржник), в якому просив:
- визнати протиправними дій ГУ ПФ України в Хмельницькій області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті пенсії з 01.01.2018 по 01.04.2019 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_1 № ХС51663 від 25.09.2024;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2018 по 01.04.2019 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.09.2024 № ХС51663, з урахуванням проведених раніше виплат.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.06.2025, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2025, позов задоволений частково. Визнано протиправними дії ГУ ПФ України в Хмельницькій області щодо відмови у перерахунку основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2018 по 31.03.2019 відповідно до довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.03.2018 № ХС51663 від 25.09.2024, виданої ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зобов'язано ГУ ПФ України в Хмельницькій області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2018 по 31.03.2019 відповідно до довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.03.2018 № ХС51663 від 25.09.2024, виданої ІНФОРМАЦІЯ_2 , з урахуванням раніше виплачених сум. Відмовив у задоволенні іншої частини позовних вимог.
02.01.2026 від ГУ ПФ України в Хмельницькій області до Верховного Суду надійшла касаційна скарга, в якій відповідач просить скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.06.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2025, а натомість ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Верховний Суд ухвалою від 21.01.2026 залишив касаційну скаргу без руху відповідно до ч. 2 ст. 332 КАС України, надавши при цьому скаржнику десятиденний строк для усунення недоліків касаційної скарги.
На виконання вимог ухвали від 21.01.2026 від представника відповідача надійшла заява про усунення недоліків разом з уточненою касаційною скаргою, доказами сплати судового збору за подання цієї касаційної скарги та надсилання її паперової копії позивачу.
Ознайомившись з поданою касаційною скаргою (в уточненій редакції) Суд встановив, що підставою для касаційного оскарження рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.06.2025 та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2025 скаржник визначив п. 3 ч. 4 ст. 328 КАС України.
У контексті наведеного Суд звертає увагу скаржника на те, що за змістом норм ч. 4 ст. 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Наведені положення процесуального закону дають підстави вважати, що суд касаційної інстанції може відкрити касаційне провадження виключно у випадках, передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України, зазначених скаржником у касаційній скарзі. При цьому мотиви особи, що подає касаційну скаргу, щодо незгоди з судовим рішенням мають бути викладені з урахуванням передбачених Кодексом адміністративного судочинства України підстав для його скасування або зміни з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при формуванні відповідного висновку.
Зокрема обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі п. 3 ч. 4 ст. 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Перевіркою поданої у цій справі касаційної скарги (з урахуванням останніх уточнень) встановлено, що скаржник не навів обов'язкових умов у їх сукупності, передбачених для оскарження судових рішень в касаційному порядку за п. 3 ч. 4 ст. 328 КАС України. Так, відповідач не вказав на конкретну норму права, щодо застосування якої у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду, та не зазначив, який, на його думку, правовий висновок повинен бути висловлений у цій справі. Натомість зміст касаційної скарги зводиться здебільшого до опису фактичних обставин справи, цитування норм законодавства у поєднанні з незгодою скаржника із наданою судами першої та апеляційної інстанцій правовою оцінкою встановлених обставин і досліджених доказів, тобто - до їх переоцінки, що не узгоджується із приписами п. 3 ч. 4 ст. 328 КАС України та виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
Таким чином, на момент постановлення цієї ухвали позивач не усунув недоліків, які серед інших слугували підставою для залишення касаційної скарги без руху.
За приписами ч. 2 ст. 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
За викладених обставинах, Суд вважає, що ГУ ПФ України в Хмельницькій області слід повернути касаційну скаргу на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.06.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2025.
Керуючись ст.ст. 169, 332 КАС України, Верховний Суд,-
1. Повернути Головному управлінню Пенсійного фонду України в Хмельницькій області касаційну скаргу на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 червня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року у справі № 560/2086/25.
3. Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не перешкоджає особі, яка її подала, реалізувати право на повторне звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
3. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя С.Г. Стеценко
Суддя В.М. Шарапа