Справа №759/25086/25 Суддя І інстанції - Жмудь В.О.
Провадження № 33/824/1017/2026 Суддя суду апел. інст.- Кепкал Л.І.
02 лютого 2026 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Кепкал Л.І., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Клочкової А.О. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Святошинського районного суду м. Києва від 12 грудня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
Постановою судді Святошинського районного суду м. Києва від 12 грудня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, зі стягненням судового збору в дохід держави у розмірі 605, 60 грн.
Згідно постанови судді, ОСОБА_1 05 жовтня 2025 року о 01 год. 30 хв. керував транспортним засобом «Fiat Ducato», д.н.з. НОМЕР_1 , який належить йому на праві власності, та рухався по Брест-Литовському шосе, 8-А в м. Києві з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння із застосуванням приладу «Драгер» на місці зупинки та у чергового лікаря-нарколога водій відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись із постановою судді, захисник Клочкова А.О. в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Святошинського районного суду м. Києва від 12 грудня 2025 року, а провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що як вбачається і підтверджується наявними в матеріалах справи відеозаписами, ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі, оскільки протягом всього спілкування, в порушення встановленої ст. 266 КУпАП процедури, працівники поліції навіть не запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі, а лише пропонували пройти огляд на місці зупинки за допомогою приладу Драгер.
На думку апелянта, вказані обставини свідчать про недотримання встановленого законом порядку огляду, а саме порушення ч.ч. 2, 3. 4 ст. 266 КУпАП, п. 6 Порядку від 17 грудня 2008 року №1103, п.п. 6, 7 Розділу 1 Інструкції від 09.11.2015 №1452/735, що прямо вказує на відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме в діях ОСОБА_1 відсутня об'єктивна сторона складу адміністративного правопорушення, яка полягає у відмові від законного порядку огляду, оскільки від проходження такого огляду він не відмовлявся, що у свою чергу виключає можливість притягнення його адміністративної відповідальності.
Крім того, апелянт вважає, що зазначення у протоколі того, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння в закладі свідчить про те, що інспектор патрульної поліції вніс до протоколу про адміністративне правопорушення недостовірні відомості, що дає підстави стороні захисту просити суд визнати протокол серії ЕПР1 №473845 від 05.10.2025 неналежним та недопустимим доказом.
При цьому апелянт вважає, що факт наявності в матеріалах справи направлення на проходження медичного огляду в закладі охорони здоров'я не може бути визнано судом належним та допустимим доказом вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки факт його складання спростовується наявними в матеріалах справи відеозаписами, якими зафіксовано, що працівники поліції навіть не пропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі.
Апелянт звертає увагу, що як стверджує сам ОСОБА_1 , йому ніхто не вручав копії направлення на проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я та не ознайомлював з його змістом, що додатково підтверджується відсутністю в матеріалах справи відповідних відеозаписів.
Крім того, апелянт звертає увагу, що з направлення вбачається, що працівник поліції вніс недостовірну інформацію про час направлення особи до медичного зокрема 01 год. 35 хв., що не відповідає дійсним обставинам справи і спростовується наявним в матеріалах справи відеозаписом.
Також апелянт вказує, що відеозаписом підтверджується, що працівниками поліції фактично самостійно було спровоковано ОСОБА_1 до відмови від проходження огляду на стан сп'яніння та у подальшому складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Так, з наявного в матеріалах справи відеозапису вбачається, що у процесі спілкування з працівниками поліції, останні схиляли ОСОБА_1 до відмови від проходження огляду на стан сп'яніння, зокрема повідомляючи йому, як особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, право на відмову від проходження огляду на стан сп'яніння.
Отже, як зазначає апелянт, у даному випадку, патрульний поліцейський, будучи посадовою особою, яка наділена повноваженнями роз'яснити права та обов'язки особи під час складання адміністративного матеріалу, а також проведення дій, пов'язаних із їх складенням, повідомив порядок проходження огляду у спосіб, що не передбачений законом, чим ввів в оману ОСОБА_1 та склав протокол за порушення останнім вимог п. 2. 5 ПДР. Отже, у даному випадку конкретному випадку відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння не може становити складу адміністративного правопорушення, оскільки дії працівників поліції не відповідали вимогам закону. Таким чином, на думку апелянта, мала місце провокація вчинення правопорушення працівниками поліції, яка полягає у схилянні особи суб'єктом владних повноважень до певних протиправних дій з метою подальшого їх виявлення та порушення питання адміністративного переслідування.
Окрім іншого апелянт вказує, що під час складання протоколу ОСОБА_1 не були роз'яснені його права та обов'язки, в тому числі і права на захист. Також сторона захисту вважає, що суд першої інстанції, надаючи оцінку доводам сторони захисту, викладеним у клопотанні про закриття справи, за відсутності сторони обвинувачення, у разі прийняття рішення про визнання винуватим ОСОБА_1 , свідчить про те, що суд неодмінно перебрав на себе обов'язки щодо підтримання обвинувачення, що є порушенням вимоги безсторонності та є порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисників Клочкової А.О. та ОСОБА_2 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, перевіривши матеріали провадження, дослідивши відеозапис з нагрудної камери працівника поліції, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
З огляду на положення ст. ст. 251, 252 КУпАП суддя в постанові повинен навести докази наявності чи відсутності адміністративного правопорушення, винності особи у його вчиненні, а також дати належну оцінку цим доказам у їх сукупності.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 вказаних вимог закону в повній мірі не дотримався, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про наявність підстав для притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, виходячи з наступного.
Обґрунтовуючи висновки щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суддя місцевого суду послався на пояснення захисника Клочкової А.О.; дані протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №473845 від 05.10.2025; направлення на огляд водія транспортного засобу ОСОБА_1 з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 05.10.2025; відеозапис з нагрудної відеокамери співробітника УПП у м. Києві ДПП. Однак, самі по собі вказані матеріали справи не можуть бути беззаперечними доказами вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП без повного, всебічного та об'єктивного з'ясування всіх обставин даної справи, оскільки суд, перерахувавши вказані докази, не надав їм належної оцінки.
Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначений ст. 266 КУпАП, а також затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 року «Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», та регулюється Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 року № 1452/735.
Згідно п.6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735, огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Згідно ст. 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Частина 3 вказаної норми закону передбачає, що огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
З об'єктивної сторони адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, проявляється саме у відмові особи на вимогу працівника поліції від проходження в установленому порядку огляду на місці за допомогою спеціальних технічних засобів та/або в закладі охорони здоров'я для визначення стану алкогольного сп'яніння.
Так, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 було неодноразово запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер», на що водій відмовився, однак, протокол ще не складали. У подальшому працівниками поліції водієві знову було роз'яснено та запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, на що водій продовжував наполягати на вирішенні даного питання без складення протоколу. Крім того, суд зазначив, що на відеозаписі містяться пояснення ОСОБА_1 про те, що він приблизно 2-3 години тому назад вживав пиво.
Вказані дії ОСОБА_1 , на думку суду першої інстанції, свідчили про те, що ОСОБА_1 за будь-яких умов та обставин не бажав проходити огляд на стан сп'яніння ані на місці зупинки, ані у чергового лікаря-нарколога.
Разом з тим, апеляційний суд не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Як вбачається з переглянутого під час апеляційного розгляду відеозапису з нагрудної камери поліцейського, після зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , у останнього працівниками поліції було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, після чого поліцейський запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння і одразу ж спитав: «відмовляєтесь?». Потім працівник поліції сказав, що у ОСОБА_1 є два варіанти, або він проходить, або відмовляється і поліцейські складають адмінматеріали щодо ОСОБА_1 що так, що так. Поліцейський повідомив, що будуть вказувати в протоколі ознаки, якщо ОСОБА_1 відмовиться, а якщо продує в прилад будуть складати протокол про те, що він перебуває в стані алкогольного сп'яніння і сказав вибирати.
Пізніше поліцейський ще раз запитав чи ОСОБА_1 проходить огляд або не проходить, якщо продуває в прибор і він показує, то ОСОБА_1 знаходиться в стані алкогольного сп'яніння або ж відмовляється від огляду, але все рівно будуть складати протокол за ст. 130 КУпАП. Поліцейський неодноразово ще питав чи він відмовляється чи проходить.
Отже, з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння саме в медичному закладі, оскільки протягом всього спілкування, в порушення встановленої ст. 266 КУпАП процедури, працівники поліції жодного разу не запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі, а лише пропонували пройти огляд на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер».
Відтак, наявним у справі відеозаписом не підтверджується суть правопорушення, виписана у протоколі про адміністративне правопорушення, як то відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння із застосуванням приладу Драгер на місці зупинки та у чергового лікаря-нарколога, оскільки проходження огляду у лікаря ОСОБА_1 навіть не пропонували, в зв'язку з чим в цій частині є обґрунтованими доводи сторони захисту.
Апеляційний суд зауважує, що до протоколу про адміністративне правопорушення, окрім відеозапису було долучено направлення на огляд водія транспортного засобу ОСОБА_1 з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 05.10.2025. Разом з тим, це направлення не може бути визнано належним та допустимим доказом в даній ситуації, оскільки як вбачається з відеозапису, ОСОБА_1 з вказаним направленням ніхто не ознайомлював. Крім того, факт наявності у справі направлення на огляд не скасовує те, поліцейські повинні були запропонувати ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції доходить висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги щодо недоведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАПналежними та допустимими доказами, що виключає можливість притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення за відсутності на відеозаписі з нагрудних камер працівників поліції факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду, відповідно до встановленого законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння як із застосуванням приладу Драгер на місці зупинки так і у чергового лікаря-нарколога не є належним та достатнім доказом винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року №23-р 2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинності.
Статтею 62 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав та основних свобод людини передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на її користь та кожна людина вважається невинною доти, поки її вину не доведено згідно з законом.
Європейський суд з прав людини у рішеннях від 07.11.2002 по справі «Лавентес проти Латвії» та від 08.02.2011 по справі «Берктай проти Туреччини» наголосив, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву, що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумцій».
Згідно вимог п.1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, приходжу до висновку, що в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні будь-які належні та допустимі докази вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв'язку із чим апеляційна скарга захисника підлягає задоволенню, а постанова суду про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, підлягає скасуванню, а з закриттям провадження у справі в цій частині на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП,-
Апеляційну скаргу захисника Клочкової А.О. в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову судді Святошинського районного суду м. Києва від 12 грудня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік - скасувати.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, а саме у зв'язку з відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з моменту її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Л.І. Кепкал