12 лютого 2026 року
м. Київ
провадження № 22-ц/824/4087/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Євграфової Є. П. (суддя-доповідач),
суддів: Левенця Б. Б., Саліхова В. В.,
при секретарі Мудрак Р. Р.,
за участі представника відповідача - адвоката Галича О. М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргоюОСОБА_1
на рішення Деснянського районного суду міста Києва у складі судді Бабко В. В.
від 06 жовтня 2025 року
у цивільній справі № 754/4734/25 Деснянського районного суду міста Києва
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2
про стягнення матеріальної та моральної шкоди,
В березні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернулась в суд із вказаним позовом, посилаючись на те, що 16.05.2024, зацікавившись оголошенням на сайті «ОЛХ», домовилася з відповідачем про купівлю вживаного двигуна до автомобіля Mazda СХ-7 за 55 000 грн. Під час телефонної розмови ОСОБА_3 підтвердив справність агрегату та запевнив у поверненні коштів у разі виникнення будь-яких технічних проблем. Оглядом та безпосередньою купівлею товару на прохання позивачки займалися її знайомі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , оскільки вона як особа з інвалідністю не могла самостійно транспортувати агрегат вагою близько 100 кг.
Зазначала, що під час передачі коштів у сумі 55 000 грн відповідача було повідомлено, що монтаж двигуна проводитиметься на СТО ФОП ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 . Продавець повторно гарантував технічну справність двигуна та підтвердив готовність повернути гроші за умови виявлення недоліків під час встановлення. Після монтажу агрегату на автомобіль, вартість якого склала 19 800 грн згідно з квитанцією, фахівці СТО виявили його повну несправність та склали відповідний дефектний акт.
Позивачка стверджує, що придбаний товар виявився неякісним і непридатним до експлуатації за призначенням, що є порушенням вимог статті 6 Закону України «Про захист прав споживачів». Одразу після виявлення дефектів вона звернулася до відповідача з вимогою забрати двигун та повернути сплачену суму, на що останній пообіцяв надати кошти пізніше. Після численних телефонних звернень ОСОБА_3 повернув лише частину суми у розмірі 12 000 грн, що позивачка розцінює як фактичне визнання ним вини у продажу неякісного товару. Внаслідок неправомірних дій відповідача позивачці завдано матеріальних збитків, які складаються із залишку вартості двигуна (43 000 грн) та витрат на його встановлення (19 800 грн). Також вона заявляє про заподіяння моральної шкоди, оціненої у 10 000 грн, що полягає у душевних стражданнях через неможливість користуватися автомобілем та тривале ігнорування її прав. Наголошувала, що її стан здоров'я ускладнив процес вирішення конфлікту, змусивши звертатися по допомогу до поліції та третіх осіб. Просила розірвати усний договір купівлі-продажу та стягнути з відповідача загалом 62 800 грн матеріальної шкоди та 10 000 грн моральної компенсації.
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 06 жовтня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Зазначає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у позові, не взявши до уваги факт визнання сторонами укладення договору та часткового повернення коштів. Наголошує на тому, що судом не було допитано свідка з її боку, явка якого була забезпечена, та виявлено упереджене ставлення під час процесу. Також апелянт вважає незаконним стягнення з неї судового збору в розмірі 1 211,20 грн, оскільки вона звільнена від його сплати як споживач та як особа з інвалідністю II групи на підставі Закону України «Про судовий збір».
У поданому відзиві на апеляційну скаргу адвокат Галич О. М., в інтересах ОСОБА_2 , просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, посилаючись на безпідставність її доводів, а рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним. Зазначає, що ніколи не спілкувався з позивачкою ОСОБА_1 та не укладав з нею жодних договорів. Зазначає, що 16.05.2024 на оголошення відгукнувся чоловік на ім'я ОСОБА_6 , який разом із майстром СТО особисто перевірив двигун, підтвердив його справність та оплатив 55 000 грн. Звертає увагу на те, що покупцеві було надано три дні для перевірки без порушення цілісності агрегату, однак покупець розібрав двигун самостійно. Відповідач вказує, що конфліктну ситуацію було вирішено добровільно шляхом повернення 12 500 грн на особисту картку ОСОБА_4 , після чого той підтвердив відсутність будь-яких претензій. Наголошує на суперечливості доказів позивача, зокрема акт виконаних робіт СТО датований 15.05.2024, що передує даті придбання двигуна. Відповідач посилається на правову позицію Верховного Суду у справах № 910/15262/18 та № 910/6091/19 щодо відсутності підстав для захисту, якщо права позивача не порушені.
У поданій відповіді на відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просила задовільнити позовні вимоги у даній справі.
В судовому засіданні представник відповідача - адвокат Галич О. М. заперечив проти задоволення скарги із підстав та доводів викладених у відзиві.
Позивач у судове засідання не прибув, направивши заяву про розгляд справи без її участі.
Заслухавши доповідь судді Євграфової Є. П., пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів виходить з наступного.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 опублікував на сайті «ОЛХ» оголошення про продаж вживаного двигуна до автомобіля «Mazda», що не заперечувалось учасниками справи.
16.05.2024 ОСОБА_4 в телефонному режимі зв'язався із ОСОБА_2 з метою огляду та купівлі двигуна до автомобіля «Mazda», і в той же день здійснивши перевірку разом з автомеханіком СТО, пересвідчившись, що двигун придатний, придбав його за 55 000,00 грн, що не заперечувалось учасниками справи та свідком ОСОБА_4
20.05.2024 механіком ФОП « ОСОБА_5 » було складено Дефектний акт № 1 за наслідками огляду Двигуна L3K9 (2300 Mazda), відповідно до якого зазначено, що двигун не справний. При перевертанні двигуна шум падаючих деталей в середині. При знятті піддону випали болти та вкладиші колінчатого валу. Видні сліди механічного пошкодження колінчастого валу. Висновок: двигун не придатний до експлуатації.
У матеріалах справи наявний Акт виконаних робіт № А000004418 від 15.05.2024, складений за замовленням ОСОБА_1 , відповідно до якого було проведено зняття/установку ДВС на транспортний засіб «Mazda CX-7», державний номер НОМЕР_1 , 2007 року виписку, загальною вартістю з урахуванням запчастин 38 275,00 грн.
Згідно із листа Відділу дізнання Деснянського УП ГУНП у м. Києві на ім'я ОСОБА_1 , вбачається, що відділом дізнання внесено відомості до ЄРДР на підставі ухвали слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва Соловйова О. Л., по справі № 754/116367/24. Кримінальному провадження присвоєно № 12024105030000736.
Деснянське УП ГУНП у м. Києві звернулось із запитом про надання інформації до Директора ТОВ «Ємаркет Україна», обґрунтовуючи запит тим, що до ВД Деснянського УП ГУНП у м. Києві надійшла ухвала слідчого судді, по справі № 754/11367/24 від 19.08.2024 про зобов'язання внесення відомостей за заявою ОСОБА_1 за фактом того, що 16.05.2025 ОСОБА_1 перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 придбала двигун до автомобіля «Mazda SX-7» у громадянина ОСОБА_2 , однак у подальшому заявницею було встановлено, що двигун не належної якості у зв'язку з чим останній було спричинено матеріальної шкоди на суму 55 000,00грн.
Дізнавачем ВД Деснянського УП ГУНП у м. Києві, були відібранні пояснення у ОСОБА_2 , відповідно до яких останній пояснював, що 10.05.2024 він розмістив в соціальній мережі «ОЛХ» оголошення про продаж двигуна. Через деякий час, а саме 16.05.2024 йому зателефонувала раніше невідома особа чоловічої статі, яка представилась ОСОБА_6 та повідомив, що хоче подивитись двигун з майстром. На що він відповів, що двигун знаходиться в ГК «Північ» за адресою: м. Київ, вул. Закревського, 93, де і можна його подивитись. Потім особа повідомила, що відразу приїде. Приблизно в один час вони під'їхали до гаражного кооперативу. ОСОБА_6 був з особою чоловічої статі, якого представив як майстра СТО на якому ремонтується його автомобіль і який оглянув двигун, який він продав. Майстер оглянув двигун, перевертав, викручував свічки запалювання, оглядали поршень та загальний стан двигуна. Після огляду майстер повідомив, що він у справному стані та погодились придбати його. Після чого ОСОБА_6 сплатив йому грошові кошти в розмірі 55 000,00 грн та викликав вантажне таксі для транспортування двигуна до СТО для подальшої заміни. Після приїзду таксі вони всі разом його завантажили. Також повідомляв, що він особисто давав три дні для того, щоб його перевірили та в разі несправності, без розбору, порушення його цілісності та першочергового вигляду повернути йому. 20.05.2025 на його мобільний телефон зателефонував ОСОБА_6 та повідомив, що двигун не справний, та вони для встановлення причин несправності повністю його розібрали та він в розібраному стані так і знаходиться на якомусь СТО. А мої запитання відносно того, що була домовленість, що якщо двигун несправний та не працює, то без розбору вони його вони повинні були повернути. Навіщо його було розібрати, ОСОБА_6 не пояснив. У зв'язку з цією ситуацією він запропонував ОСОБА_6 зустрітись та обговорити цю ситуацію та найти оптимальне вирішення. Однак ОСОБА_6 в категоричній формі відмовився зустрічатись та в телефонній розмові вони домовились, що він компенсує частину ремонту двигуна в розмірі 12 500,00 грн для закінчення конфлікту. Після чого він надіслав спочатку одну карту, але при перевірці карти через «Приват24» було виявлено, що карта належить ОСОБА_7 та про це повідомив ОСОБА_6 , що не буде перераховувати гроші на карту, яка не належить йому. Потім він надіслав інший номер карти, яка була «Ощад Банк» та повідомив, що карта належить йому. Після чого 23.05.2024 він пішов до терміналу за адресою: АДРЕСА_3 , та перерахував грошові кошти в сумі 12 500,00 грн на вищевказану карту, яка належить ОСОБА_4 . Після сплати він надіслав квитанцію в соціальній мережі «Вайбер» ОСОБА_6 , а він в свою чергу, в телефонному режимі повідомив, що конфлікт вирішений та будь-яких претензій він до нього не має
Також в судовому засіданні суду першої інстанції заслухано звукозапис, зроблений на мобільний телефон ОСОБА_2 , під час його телефонної розмови з ОСОБА_4 , з якої встановлено, що сторони дійшли згоди на сумі 12 500,00 грн та до відсутності до ОСОБА_2 жодних претензій. При цьому із звукозапису не знайшло підтвердження, що ОСОБА_4 попереджав ОСОБА_2 про те, що двигун покупає саме для власниці автомобіля «Мазда» ОСОБА_1 .
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів укладення договору купівлі-продажу безпосередньо з відповідачем. Встановивши, що переговори, огляд та розрахунок здійснювалися свідком ОСОБА_4 , суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 . Суд поставився критично до акта виконаних робіт від 15.05.2024, оскільки на момент його підписання інформація про двигун та його стан була відсутня, а сам товар був придбаний лише наступного дня. Враховуючи звукозапис розмови та факт перерахування 12 500 грн на карту свідка, суд встановив, що претензії сторін були врегульовані в добровільному порядку між реальними учасниками правочину. Суд дійшов висновку, що позивачем не доведено порушення її цивільних прав як споживача діями відповідача. Додатково суд поклав на позивача обов'язок сплати судового збору в сумі 1 211,20 грн у зв'язку з повною відмовою у позові.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення матеріальної та моральної шкоди, з наступних підстав.
Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. За змістом статей 15 і 16 ЦК України та статті 4 ЦПК України, об'єктом захисту є саме порушене, невизнане або оспорюване право. Порушенням є такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу, внаслідок чого воно зменшилось або зникло як таке.
Завданням суду при здійсненні правосуддя є з'ясування наявності чи відсутності факту такого порушення. Верховний Суд наголошував, що недоведеність порушення прав, за захистом яких було пред'явлено позов, є самостійною підставою для відмови у його задоволенні (постанова Верховного Суду від 10.09.2020 у справі № 904/3368/18).
Звертаючись із позовом, позивачка вважала, що її право на отримання майна належної якості було порушено внаслідок передачі відповідачем технічно несправного двигуна, який за своїми характеристиками є непридатним для використання за цільовим призначенням, що зумовлює необхідність захисту її інтересів шляхом розірвання усного договору купівлі-продажу, повернення сплачених за товар коштів у повному обсязі, відшкодування понесених збитків у вигляді витрат на монтаж агрегату та компенсації завданої моральної шкоди.
Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням відповідно до статті 89 ЦПК України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.
Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із правочинів. Згідно зі статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним і спрямованим на досягнення певної мети.
Згідно зі ст. 655 ЦК України, договір купівлі-продажу є двостороннім та консенсуальним, де продавець передає майно у власність покупцеві, а покупець сплачує ціну. Для задоволення позову про стягнення вартості неякісного товару та збитків позивач мав довести: факт укладення договору саме між позивачем та відповідачем; наявність порушення умов щодо якості товару; причинно-наслідковий зв'язок між недоліком товару та понесеними збитками.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, що передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. При цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а обов'язком суду є оцінка доказів за критеріями належності, допустимості та достовірності.
Колегія суддів зазначає, що надані позивачем докази у своїй сукупності не відповідають критерію достатності та не дозволяють реалізувати стандарт більшої переконливості, визначений статтею 89 ЦПК України.
Матеріали справи не містять доказів підтвердження того, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виникли безпосередні договірні правовідносини. Згідно зі статтею 655 ЦК України, договір купівлі-продажу передбачає взаємну волю сторін на передачу майна та його оплату. Встановлено, що фактичним покупцем, який здійснював огляд, розрахунок та прийняття товару, виступав ОСОБА_4 , який діяв від власного імені. За відсутності доказів наявності повноважень на представництво (статті 237, 244 ЦК України), позивачка не набула статусу суб'єкта спірних правовідносин, що є самостійною підставою для відмови у захисті (правовий висновок у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 910/10647/18).
Окрім того, колегія звертає увагу на хронологічну суперечність наданих письмових доказів, що позбавляє їх ознак достовірності. Позивач обґрунтовує позовні вимоги Актом виконаних робіт СТО № А000004418 від 15.05.2024. Водночас матеріалами справи та поясненнями сторін підтверджено, що фактичне відчуження двигуна відбулося лише 16.05.2024 року. Зазначена невідповідність свідчить про неможливість встановлення логічного та причинно-наслідкового зв'язку між витратами позивачки та предметом договору, що перебував у володінні відповідача на момент складання документа.
Також судом встановлено, що дефектний акт від 20.05.2024 був складений за результатами розбору двигуна, що суперечило домовленості сторін про перевірку товару без порушення його цілісності. За таких обставин висновок про вину продавця у виникненні недоліків вживаного майна не може бути визнаний обґрунтованим.
Отже, встановивши, що відповідач добросовісно врегулював претензії з фактичним покупцем ( ОСОБА_4 ), а позивачка не довела наявність у неї суб'єктивного матеріального права, що зазнало порушення саме з боку відповідача, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у позові.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта по суті спору та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції по суті вирішеного спору.
Разом з тим, рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_1 судового збору підлягає скасуванню. Відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», особи з інвалідністю II групи звільняються від сплати збору. Позивач надала докази наявності інвалідності, що є самостійною підставою для звільнення від цих витрат незалежно від результату розгляду справи.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 06 жовтня 2025 року скасувати в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь держави судового збору в розмірі 1 211,20 грн.
В іншій частині рішення Деснянського районного суду міста Києва від 06 жовтня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 16 лютого 2026 року.
Судді Є. П. Євграфова
Б. Б. Левенець
В. В. Саліхов