Справа № 11-cc/824/1385/2026 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2
Єдиний унікальний номер: № 359/13785/25
10 лютого 2026 року місто Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючої судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «РІЕЛТІ ІНВЕСТ КО» - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 листопада 2025 року, -
за участю:
представника - ОСОБА_6 ,
Ухвалою слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21.11.2025 року задоволено клопотання прокурора Бориспільської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_7 та накладено арешт шляхом заборони фізичним та юридичним особам, суб'єктам господарювання розпоряджатися, користуватися, відчужувати, ділити, об'єднувати, змінювати цільове призначення, а також продовжувати та/або здійснювати проведення будівельних та підготовчих робіт на території земельної ділянки з кадастровим номером 3211000000:01:012:0013, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, представник ТОВ «РІЕЛТІ ІНВЕСТ КО» - адвокат ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу у якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21.11.2025 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора.
Щодо пропуску строку на апеляційне оскарження апелянт зазначає, що апелянт ознайомився з оскаржуваною ухвалою 02.12.2025 року, а подана апеляційна скарга 09.12.2025 року.
Автор апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана ухвала винесена без належних на те правових підстав, суперечить вимогам кримінально процесуального закону.
ТОВ «РІЕЛТІ ІНВЕСТ КО» відповідно до довору купівлі-продажу незавершеного будівництва від 07.04.2025 року є власником незавершеного будівництва АЗС з комплексом технічного обслуговування автомобілів.
Накладення арешту на земельну ділянку унеможливлює законне право ТОВ «РІЕЛТІ ІНВЕСТ КО» на виконання рішення міської ради та укладення відповідно до вимог діючого законодавства договору оренди земельної ділянки.
Стороною обвинувачення не доведено, яким чином земельна ділянка підпадає під критерії, визначені ст. 98 КПК України.
В судове засідання прокурор не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату та час призначеного судового розгляду. Подав клопотання про розгляд апеляційної скарги без його участі, заперечував проти задоволення апеляційної скарги представника.
Крім того, апеляційний суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана бути зацікавленою провадженням у її справі, добросовісно виконувати процесуальні обов'язки.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності прокурора, що не суперечить положенням ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити у повному обсязі, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, що СВ Бориспільського РУП ГУНП в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025112100000060 від 01.05.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України.
03.09.2025 року земельну ділянку з кадастровим номером 3211000000:01:012:0013, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , визнано речовим доказом.
08.09.2025 року ухвалою слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області накладено арешт
20.11.2025 року прокурор Бориспільської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_7 звернувся з клопотанням до Бориспільського міськрайонного суду Київської області про накладення арешту шляхом заборони фізичним та юридичним особам, суб'єктам господарювання розпоряджатися, користуватися, відчужувати, ділити, об'єднувати, змінювати цільове призначення, а також продовжувати та/або здійснювати проведення будівельних та підготовчих робіт на території земельної ділянки з кадастровим номером 3211000000:01:012:0013, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21.11.2025 року задоволено клопотання прокурора Бориспільської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_7 та накладено арешт шляхом заборони фізичним та юридичним особам, суб'єктам господарювання розпоряджатися, користуватися, відчужувати, ділити, об'єднувати, змінювати цільове призначення, а також продовжувати та/або здійснювати проведення будівельних та підготовчих робіт на території земельної ділянки з кадастровим номером 3211000000:01:012:0013, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді з огляду на наступне.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права
власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна шляхом встановлення заборони, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту шляхом заборони фізичним та юридичним особам, суб'єктам господарювання розпоряджатися, користуватися, відчужувати, ділити, об'єднувати, змінювати цільове призначення, а також продовжувати та/або здійснювати проведення будівельних та підготовчих робіт на території земельної ділянки з кадастровим номером 3211000000:01:012:0013, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання, зокрема з'ясувати правову підставу для арешту, що має бути викладена у клопотанні та відповідати вимогам закону.
Колегія суддів вбачає, що наведені в клопотанні прокурором доводи про накладення арешту шляхом встановлення заборони фізичним та юридичним особам, суб'єктам господарювання розпоряджатися, користуватися, відчужувати, ділити, об'єднувати, змінювати цільове призначення, а також продовжувати та/або здійснювати проведення будівельних та підготовчих робіт на території земельної ділянки, перевірялись судом першої інстанції, досліджено матеріали судового провадження, а також з'ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна і приходить до висновку, що вказаних доводів цілком достатньо для підтвердження наявності підстав, передбачених ст. 167 КПК України для накладення арешту шляхом встановлення заборони.
З урахуванням вищенаведених обставин доводи представника про необґрунтованість застосування найбільш обтяжливого способу арешту майна, що полягає у позбавленні права володіти, користуватися та розпоряджатися арештованим майном є безпідставними та такими, що не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.
Як свідчать матеріали, надані до суду апеляційної інстанції, на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що матеріали судового провадження переконливо свідчать про те, що майно, на яке прокурор просить накласти арешт шляхом встановлення заборон, в рамках даного кримінального провадження, відповідає критеріям ч. 1 ст. 170 КПК України, оскільки стороною обвинувачення доведено, що обраного заходу забезпечення виявилось недостатньо, оскільки на арештованій земельній ділянці проведені будівельні роботи.
А тому доводи автора апеляційної скарги про відсутність правових підстав для арешту майна з встановленням заборони в найбільш обтяжливий спосіб для власника, не є переконливими.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді не встановлено та не вбачаються такі і зі змісту апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 листопада 2025 року, якою задоволено клопотання прокурора Бориспільської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_7 та накладено арешт шляхом заборони фізичним та юридичним особам, суб'єктам господарювання розпоряджатися, користуватися, відчужувати, ділити, об'єднувати, змінювати цільове призначення, а також продовжувати та/або здійснювати проведення будівельних та підготовчих робіт на території земельної ділянки з кадастровим номером 3211000000:01:012:0013, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «РІЕЛТІ ІНВЕСТ КО» - адвоката ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
__________________ ______________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3