Справа № 758/14412/18 Головуючий у 1 інстанції: Захарчук С.С.
Провадження № 22-ц/824/4990/2026 Доповідач: Шебуєва В.А.
12 лютого 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача Шебуєвої В.А.,
суддів Кафідової О.В., Оніщука М.І.,
секретар Тіткова І.Ю.,
розглянувши апеляційну скаргу адвоката Лук'яненка Ярослава Володимировича, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Подільського районного суду міста Києва від 04 вересня 2025 року, ухвалене в м. Києві в складі судді Захарчук С.С., в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Патрєва Юлія Павлівна, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,-
01 листопада 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Патрєва Ю.П., про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік - ОСОБА_4 , з яким у неї був укладений шлюб 05 січня 2010 року у Республіці Панама. Спадкова справа щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 була відкрита за заявою сина померлого - ОСОБА_2 . Вона не змогла вчасно скористатися своїм правом на прийняття спадщини, оскільки їй не було відомо про смерть ОСОБА_4 . Після тривалих судових спорів з ОСОБА_4 впродовж 2012-2014 років стосунки між ними погіршилися. З 16 липня 2017 року ОСОБА_4 зник та його місце перебування не було відоме. Про смерть ОСОБА_4 їй стало відомо в жовтині 2018 року після отримання відповіді Подільського УП ГУ НП у м. Києві на запит її адвоката. Після цього вона звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.24 жовтня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Патрєвою Ю.П. їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на спадщину у зв'язку з пропуском строку для прийняття спадщини. Посилаючись на те, що вона пропустила строк звернення до нотаріальної контори із поважних причин, ОСОБА_1 просила визначити їй додатковий строк для прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 тривалістю три місяці.
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 04 вересня 2025 року відмовлено в задоволенні пазову ОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, неповне встановлення обставин, що мають значення для справи. Апелянт вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 через недоведеність поважності причин пропуску строку на прийняття спадщини, а також родинних відносин із спадкодавцем. Зазначає, що спадкодавець ОСОБА_4 зник безвісті улітку 2017 року. Тривалий час місце перебування ОСОБА_4 було невідоме і лише у лютому 2018 року його тіло знайдено забетонованим у одному із приміщень за адресою проживання відповідача ОСОБА_2 . У лютому 2018 року встановлено факт смерті спадкодавця ОСОБА_4 із визначенням приблизної дати смерті у липні 2017 року. Відповідачі не повідомили ОСОБА_1 про віднайдення тіла ОСОБА_4 . При зверненні до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини вони зазначили про відсутність у померлого дружини, яка його пережила, чим ввели його в оману щодо істотних обставин. ОСОБА_1 не було відомо ані про факт віднайдення тіла спадкодавця, ані про визнання його померлим до отримання відповідної інформації її адвокатом восени 2018 року. Зважаючи на те, що ОСОБА_4 тривалий час перебував у статусі безвісті зниклого, ОСОБА_1 мала усі правові підстави розраховувати на те, що спадщина має відкритися не раніше 2020 року, тобто через три роки після зникнення спадкодавця. ОСОБА_1 доведено до відома суду, що нею 05 січня 2010 року укладено шлюб зі спадкодавцем ОСОБА_4 у Республіці Панама. На підтвердження вказаного факту ОСОБА_1 суду надано свідоцтво про шлюб № НОМЕР_1 , видане уповноваженим органом Республіки Панама, апостильоване та перекладене українською мовою відповідно до вимог законодавства. За змістом вказаного свідоцтва реєстрі шлюбів провінції Панама міститься інформація про укладений 05 січня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 шлюб. Відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону України «Про міжнародне приватне право» шлюб між громадянами України, що укладений за межами України відповідно до права іноземної держави, є дійсним в Україні. Жодної інформації про припинення вказаного шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 до суду не надходило. Відтак, за отриманими судом даними, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 припинився лише внаслідок смерті спадкодавця.
В апеляційній інстанції представник ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу та просить її задовольнити.
В судове засідання відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Патрєва Ю.П. не з'явилися, будучи повідомленими про місце і час розгляду справи. Представник відповідача ОСОБА_2 подав заяву про розгляд апеляційної скарги за його відсутності.
Вислухавши пояснення представника ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, приблизно ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 (а.с. 23 т. 1).
З заявою про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_4 . 23 лютого 2018 року звернулися його син ОСОБА_2 і дочка ОСОБА_3 (а.с. 38, 46 т. 1)
На підставі заяв відповідачів 23 лютого 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Патрєвою Ю.П. було заведено спадкову справу №02/2018 (а.с. 37 т. 1).
24 жовтня 2018 року із заявою про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_4 звернулася ОСОБА_1 , яка вказала, що є дружиною померлого (а.с. 53 т. 1). До заяви ОСОБА_1 додала копію свідоцтва про шлюб, виданого у Панамі, апостильованого у встановленому законом порядку, відповідно до якого Державним відділом реєстрації актів цивільного стану засвідчено шлюб між нею і ОСОБА_4 .У вказаному свідоцтві зазначено, що воно видане 08 лютого 2013 року, дійсне до 11 серпня 2013 року (а.с. 56-57 т. 1).
24 жовтня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Патрєвою Ю.П. винесено постанову про відмову ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , у зв'язку з пропуском встановленого законом строку для прийняття спадщини та відсутністю доказів родинних відносин спадкоємця зі спадкодавцем. Обґрунтовуючи постанову приватний нотаріус вказав, що ОСОБА_1 пропустила строк для прийняття спадщини та спадкоємець, що прийняв спадщину - ОСОБА_2 не надав письмової згоди на включення її в коло спадкоємців за законом. Також ОСОБА_1 для доведення факту родинних відносин зі спадкодавцем подано документ, що має встановлений термін дії, який на час відкриття спадщини сплив, що не дає змогу встановити дійсність шлюбу між нею та спадкодавцем на момент відкриття спадщини (а.с. 7 т. 1).
ОСОБА_1 порушила питання про визначення їй додаткового строку для звернення із заявою про прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 . Посилаюлася на те, що їй не було відомо про смерть ОСОБА_4 . 16 липня 2017 року ОСОБА_4 зник та його місце перебування не було відоме. Про його смерть їй стало відомо лише в жовтині 2018 року з відповіді від Подільського УП ГУ НП у м. Києві на запит її адвоката, після чого вона звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.
Відмовляючи в позові ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не було доведено належними доказами, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , а також не було доведено поважності причин пропуску строків подання заяви про прийняття спадщини.
З висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно з ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Статтею 1223 ЦК України визначено, що часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Згідно з ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Частиною 1 ст. 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Частиною 1 ст. 1270 ЦК України визначено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Частиною 1 ст. 1272 ЦК України визначено, що якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
Частинами 2, 3 ст. 1272 ЦК України визначено, що за письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження перебування у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_4 позивачка ОСОБА_1 до позовної заяви додала копію свідоцтва про шлюб, виданого у Республіці Панамі, апостильованого у встановленому законом порядку, яким засвідчено факт реєстрації шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 05 січня 2010 року, дата видачі: 08 лютого 2013 року, дійсне до 11 серпня 2013 року (а.с. 56-57 т. 1).
В ході розгляду справи ОСОБА_1 було додано копію свідоцтва про шлюб № НОМЕР_1 , яке видане Державним відділом реєстрації актів цивільного стану, та апостильоване у встановленому законом порядку та яким засвідчено факт реєстрації шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 05 січня 2010 року. Дата видачі: 04 грудня 2018 року, дійсне до 04 червня 2019 року (а.с. 150-152 т. 1).
За висновком суду першої інстанції свідоцтво про шлюб від 08 лютого 2013 року не може бути прийняте як доказ наявності шлюбних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , оскільки в ньому установлено строк дії до 11 серпня 2013 року, а свідоцтво про шлюб від 04 грудня 2018 року не може бути прийняте, оскільки воно було видане вже після смерті ОСОБА_4 , тобто після припинення шлюбу.
Суд першої інстанції не врахував, що згідно з ст.ст. 21, 104 СК України шлюб, укладений відповідно до закону, є безстроковим і не має встановленого строку дії. Він припиняється лише внаслідок смерті одного з подружжя або його розірвання. Зазначення у виданому в Республіці Панамі свідоцтві про шлюб від 08 лютого 2013 року строку його дії до 11 серпня 2013 року не вказує на припинення шлюбу. Також колегія суддів вважає безпідставним висновок суду про неможливість видання позивачці свідоцтва про шлюб від 04 грудня 2018 року після смерті ОСОБА_4 . У свідоцтві про шлюб від 08 лютого 2013 року та від 04 грудня 2018 року засвідчений факт реєстрації шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на території Панами 05 січня 2010 року, а не його припинення.
Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України «Про міжнародне приватне право» документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.
Вимоги щодо оформлення іноземних офіційних документів містять міжнародні договори України: Конвенція, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, 1961 року (набула чинності для України 22 грудня 2003 року).
Дія Конвенції поширюється на офіційні документи, які були складені на території однієї з Договірних держав і мають бути представлені на території іншої Договірної держави. Відповідно до положень Конвенції такі документи засвідчуються спеціальним штампом «APOSTILLE» уповноваженим органом їх держави-походження і додаткового засвідчення (легалізації) не потребують. Підпис, печатка чи штамп, що проставляються компетентним органом на апостилі, не вимагають ніякого подальшого запевнення чи легалізації, а документ, на якому проставлений апостиль, може бути використаний у кожній з країн - учасниць Гаазької Конвенції.
Оскільки Республіка Панама є членом Конвенції, на свідоцтві про шлюб від 08 лютого 2013 року, так і у свідоцтві про шлюб від 04 грудня 2018 року проставлений апостиль, а тому вони не потребуть додаткової легалізації на території України.
Статтею 58 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначено, що шлюб між громадянами України, шлюб між громадянином України та іноземцем, шлюб між громадянином України та особою без громадянства, що укладений за межами України відповідно до права іноземної держави, є дійсним в Україні за умови додержання щодо громадянина України вимог СК України щодо підстав недійсності шлюбу.
У матеріалах справи відсутні докази визнання недійсним або розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . Тому у суду першої інстанції були відсутні підстави для висновку про недоведеність того, що ОСОБА_1 була дружиною померлого ОСОБА_4 ..
А матеріалах справи наявні копії постанови ДІМ Подільського РУ ГУ МВС України від 17 червня 2011 року та від 30 березня 2012 року, з яких вбачається, що ОСОБА_1 зверталася до правоохоронних органів з приводу вчинення щодо неї психологічного та фізичного насильства з боку свого чоловіка ОСОБА_4 . В постанові від 30 березня 2012 року зазначено, що ОСОБА_4 підтвердив, що на ґрунті особистих відносин у нього виник конфлікт з дружиною ОСОБА_1 (а.с. 153, 154 т. 1)
Позивачка ОСОБА_1 зазначала, що протягом 2012-2014 року у них з ОСОБА_4 були спори щодо спільно набутого майна як подружжя.
За даними Єдиного державного реєстру судових рішень апеляційним судом було встановлено, що в липні 2012 року ОСОБА_1 зверталася до суду з позовом до ОСОБА_4 про встановлення факту її проживання однією сім'єю з ОСОБА_4 без реєстрації шлюбу з червня 2007 року до 05 січня 2010 року, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 24 грудня 2013 року в справі № 2607/8901/12 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Встановлено факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з 23 квітня 2008 року по 04 січня 2010 року. Визнано автомобіль «CITROEN NEMO», державний номер НОМЕР_2 , 2008 року випуску, № кузову НОМЕР_3 вартістю 72000 грн. та автомобіль «MERSEDES-BENZ R320», державний номер НОМЕР_4 , 2008 року випуску, № кузова НОМЕР_5 вартістю 400000 грн. спільною частковою власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . В порядку розподілу майна: визнано право власності на автомобіль «MERSEDES-BENZ R320», державний номер НОМЕР_6 , 2008 року випуску, № кузова НОМЕР_5 вартістю 400000 грн. за ОСОБА_1 . Визнано право власності на автомобіль «CITROEN NEMO», державний номер НОМЕР_2 , 2008 року випуску, № кузову НОМЕР_3 вартістю 72000 грн. за ОСОБА_4 . Зобов'язано ОСОБА_4 передати ОСОБА_1 автомобіль «MERSEDES-BENZ R320», державний номер НОМЕР_4 , 2008 року випуску, № кузова НОМЕР_5 вартістю 400000 грн. разом із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 різницю у вартості поділеного майна в сумі 194 000 грн. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 11 вересня 2014 року у вказаній справі апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 було задоволено частково. Рішення Подільського районного суду м. Києва від 24 грудня 2013 року в частині встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання автомобіля «CITROEN NEMO», державний номер НОМЕР_2 спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_4 та визнання в порядку розподілу майна права власності на автомобіль «CITROEN NEMO», державний номер НОМЕР_2 за ОСОБА_4 , визнання права власності на автомобіль «MERSEDES-BENZ R320», державний номер НОМЕР_4 за ОСОБА_1 , зобов'язання ОСОБА_4 передати ОСОБА_1 автомобіль «MERSEDES-BENZ R320», державний номер НОМЕР_4 разом із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу та стягнення різниці у вартості поділеного майна в сумі 164 000 грн. - скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення наступного змісту. Відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з 23 квітня 2008 року по 04 січня 2010 року, визнання автомобіля «CITROEN NEMO», державний номер НОМЕР_2 спільною сумісною власністю, визнання права власності на автомобіль «MERSEDES-BENZ R320», державний номер НОМЕР_4 за ОСОБА_1 , зобов'язання ОСОБА_4 передати ОСОБА_1 автомобіль «MERSEDES-BENZ R320», державний номер НОМЕР_4 разом із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу та стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 різниці у вартості поділеного майна в сумі 164 000 грн. В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину автомобіля «MERSEDES-BENZ R320», державний номер НОМЕР_4 , 2008 року випуску, № кузова НОМЕР_7 ;визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину автомобіля «MERSEDES-BENZ R320», державний номер НОМЕР_4 , 2008 року випуску, № кузова НОМЕР_7 .В іншій частині рішення залишено без змін. В ході розгляду вказаної справи судами встановлено, що з 05 січня 2010 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебували у шлюбі, який був укладений у Республіці Панама.
Колегія суддів також не може погодитися з висновками суду першої інстанції про неповажність причин пропуску ОСОБА_1 шестимісячного строку для прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .
За змістом ст. 1272 ЦК України поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) спадкоємець пропустив строк для прийняття спадщини; 2) у спадкоємця були перешкоди для подання заяви для прийняття спадщини; 3) ці обставини визнані судом поважними.
Отже, лише якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку для прийняття спадщини, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Водночас необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, проживання у спадковому майні після відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.
Аналогічні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2023 року у справі № 521/20201/21.
Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, першорядно, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об'єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.
Суди мають враховувати, що безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців - в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою.
Такі правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23, провадження № 14-50цс24.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, ОСОБА_1 зазначала, що після низки судових проваджень вони з ОСОБА_4 перебували у неприязних відносинах. 16 липня 2017 року ОСОБА_4 зник та його місце перебування не було відоме. Про насильницьку смерть ОСОБА_4 їй стало відомо лише в жовтині 2018 року з відповіді від Подільського УП ГУ НП у м. Києві на запит її адвоката. Після цього вона звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.
На підтвердження вказаних обставин ОСОБА_1 надала суду копію адресованого Подільському УП ГУ МВС України від 08 жовтня 2018 року адвокатського запиту адвоката Поклада О.В., в якому він просив надати інформацію щодо стадії кримінального провадження щодо зникнення ОСОБА_4 , а також копію листа т.в.о. начальника СВ Подільського УП ГУНП у м. Києві від 11 жовтня 2018 року. Увідповідь на адвокатський запит повідомлено, що у провадженні Подільського УП ГУНП у м. Києві перебувало кримінальне провадження № 1201710007000833 від 02 вересня 2017 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, за фактом умисного вбивства ОСОБА_4 . Досудове розслідування у кримінальному провадженні закінчено з направленням обвинувального акту по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, до подільського районного суду міста Києва (а.с. 24, 25 т. 1).
Обґрунтовуючи рішення про відмову в позові ОСОБА_1 , суд першої інстанції зазначив, що за змістом листа т.в.о. начальника СВ Подільського УП ГУНП у м. Києві від 11 жовтня 2018 року вбачається те, що досудове розслідування за ч. 1 ст. 115 КК України за фактом умисного вбивства ОСОБА_4 тривало з 02 вересня 2017 року, а ОСОБА_1 не надала доказів, що цікавилася станом досудового розслідування. За висновком суду відсутність у ОСОБА_1 інформації про смерть ОСОБА_4 не є поважною причиною пропуску строку звернення до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини.
Разом з тим, здійснення кримінального провадження від 02 вересня 2017 року саме за ознаками вчинення кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 115 КК України не вказує на те, що ОСОБА_1 було відомо про смерть ОСОБА_4 25 липня 2017 року, як зазначено у свідоцтві про його смерть.
Суд першої інстанції не врахував, що заперечуючи проти позову ОСОБА_1 , представники відповідачів не заперечували щодо того, що ОСОБА_4 зник в липні 2017 року та його місце перебування не було нікому відоме.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 помер насильницькою смертю, його тіло було виявлено лише 01 лютого 2018 року при проведенні огляду будинку АДРЕСА_1 , де за твердженням позивачки проживав сам відповідач ОСОБА_2 , у зв'язку з чим було визначено лише приблизну дату смерті ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З вироку Подільського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2018 року у справі № 758/5448/18, який міститься у Єдиному державному реєстрі судових рішень, за наслідком розгляду кримінального провадження № 12017100070003833, внесеного до ЄРДР 02 вересня 2017 року, установлено, що ОСОБА_5 , який перебував в товариських відносинах з ОСОБА_4 з травня 2017 року, 19 липня 2017 року, приблизно об 11:00 годині, прийшов до місця мешкання ОСОБА_4 , що розташовано за адресою: АДРЕСА_1 . Побачивши ОСОБА_5 , ОСОБА_4 почав обвинувачувати його у крадіжці особистих речей, в результаті чого між ними виник конфлікт. В цей час у ОСОБА_5 , на ґрунті раптово виниклої неприязні, виник злочинний умисел, спрямований на позбавлення життя ОСОБА_4 . Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на позбавлення життя ОСОБА_4 19 липня 2017 року приблизно об 11:00 годині, знаходячись при вході до будинку АДРЕСА_1 , ОСОБА_5 взяв металеву гантель та наніс нею п'ять - шість ударів в область голови ОСОБА_2 від чого останній помер. В подальшому, ОСОБА_5 заховав тіло ОСОБА_4 в підсобному приміщенні першого поверху цього ж будинку під шаром бетону. 01 лютого 2018 року при проведенні огляду будинку АДРЕСА_1 виявлено тіло ОСОБА_4 в стані жировоску та гниття.
І лише після виявлення тіла ОСОБА_4 , 05 лютого 2018 року Відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у м. Києві було видано свідоцтво про його смерть, на підставі якого відповідачі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 звернулися до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Патрєвої Ю.П. Тобто, до виявлення тіла ОСОБА_4 відповідачі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 також не знали про його смерть і не зверталися до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини.
Як встановлено судом, на момент зникнення ОСОБА_4 позивачка ОСОБА_1 спільно з ним не проживала. У матеріалах справи відсутні докази про повідомлення ОСОБА_1 відповідачами або правоохоронними органами про винайдення тіла або про смерть ОСОБА_4 раніше жовтня 2018 року.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідачами не було спростовано доводів позивачки ОСОБА_1 щодо часу, коли вона дізналася про віднайдення тіла та смерть ОСОБА_4 на не надано жодних доказів на противагу доводам позивачки.
А відтак, у суду першої інстанції були відсутні підстави для висновку про неповажність наведених позивачкою причин пропуску нею строку на звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .
Колегія суддів також враховує, що у своїх заявах про прийняття спадщини від 23 лютого 2018 року відповідачі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 зазначили про відсутність у ОСОБА_4 інших спадкоємців, а також дружини, яка його пережила, що не відповідає дійсності (а.с. 38, 46 т. 1).
Більше того, виходячи із встановленої у свідоцтві про смерть дати смерті ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , останній день шестимісячного строку на прийняття спадщини припав на 25 січня 2018 року, тоді як заяви про прийняття спадщини відповідачів датовані 23 лютого 2018 року. Тобто, самі відповідачі звернулися до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_4 після закінчення шестимісячного строку з визначеної у свідоцтві про смерть дати смерті останнього.
Враховуючи характер відносин, який склався між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , обставини смерті останнього, а також незначний строк, який пройшов від дня виявлення смерті ОСОБА_4 і по день звернення ОСОБА_1 до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 мала право на визначення їй додаткового строку для звернення із заявою про прийняття спадщини.
Враховуючи викладене, рішення Подільського районного суду міста Києва від 04 вересня 2025 року підлягає скасуванню із ухваленням нового судового рішення про задоволення позову ОСОБА_1 та визначення їй додаткового строку для прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 тривалістю три місяці.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 704,80 грн. судового збору за подання позовної заяви - по 352,40 грн. з кожного, та 1453,44 грн. судового збору за подання апеляційної скарги - по 726,72 грн. з кожного.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу адвоката Лук'яненка Ярослава Володимировича, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити.
Рішення Подільського районного суду міста Києва від 04 вересня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Патрєва Юлія Павлівна, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, задовольнити.
Визначити ОСОБА_1 додатковий строк для прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 тривалістю три місяці.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 352,40 грн. судового збору за подання позовної заяви та 726,72 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 352,40 грн. судового збору за подання позовної заяви та 726,72 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 13 лютого 2026 року.
Суддя-доповідач Шебуєва В.А.
Судді Кафідова О.В.
Оніщук М.І.