Справа № 757/3460/26-к Слідчий суддя ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/2178/2026 Доповідач в суді ІІ інстанції ОСОБА_2
09 лютого 2026 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
та секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 23 січня 2026 року про відмову в застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, у кримінальному провадженні № 62025100110000215 від 15.10.2025 року,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 23 січня 2026 року залишено без задоволення клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, капітан Державного бюро розслідувань ОСОБА_8 , погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_9 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Застосовано до ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, заборонивши їй залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , за виключенням необхідності отримання медичної допомоги або/та необхідності забезпечення особистої безпеки у період воєнного стану, шляхом перебування у захисних спорудах (бомбосховищах) на випадок оголошення повітряної тривоги.
Одночасно покладено на ОСОБА_7 обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Визначено строк дії ухвали слідчого судді до 21 березня 2026 року включно, але не більше строку досудового розслідування.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання та застосувати запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, зокрема особисте зобов'язання, та покласти на неї обов'язки, передбачені ст.194 КПК України.
Обґрунтовує доводи апеляційної скарги тим, що підозра у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ст.368 КПК України, є необґрунтованою.
Апелянт наголошує на тому, що стороною обвинувачення не доведено існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, щодо особи ОСОБА_7 та не обґрунтовано недостатність застосування інших, більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою.
Крім того, апелянт вказує, що ОСОБА_7 є має міцні соціальні зв'язки, має сина та доньку, семеро онуків, заміжня, є пенсіонером, та має чоловіка пенсіонера, має постійне місце проживання, є особою раніше несудимою, позитивно характеризується.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваної ОСОБА_7 та її захисника ОСОБА_6 , які підтримали апеляційну скаргу з наведених у ній підстав, прокурора ОСОБА_9 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Як вбачається із матеріалів судового провадження, першим слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025100110000215 від 15.10.2025 за підозрою ОСОБА_10 , ОСОБА_7 та ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_10 обіймає посаду начальника відділу з питань майна комунальної власності Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_7 обіймає посаду головного спеціаліста Управління соціального захисту населення Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації та ОСОБА_11 обіймає посаду начальника Управління соціального захисту населення Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації.
24.02.2022 указом Президента України № 64/2022, у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України.
Цього ж дня у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України Президентом України видано указ № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», яким зокрема зобов'язано місцеві органи виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки (далі - ТЦК та СП) за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб - підприємців організувати та забезпечити в установленому порядку своєчасне оповіщення громадян, які призиваються на військову службу.
Відповідно до ч. 10. п. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, опікуни особи, визнаної судом недієздатною.
Порядок призначення опіки осіб, визнаних судом недієздатними, унормований Наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров'я України та Міністерства праці та соціальної політики України від 26.05.1999 №34/166/131/88.
Враховуючи вищевказані вимог чинного законодавства та маючи на меті отримання консультації щодо наявності законних підстав для оформлення догляду відносно свого батька, який є інвалідом ІІІ групи, ОСОБА_12 , звернувся до свого знайомого ОСОБА_10 , який обіймав посаду начальника відділу з питань майна комунальної власності Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації.
Під час, зустрічі з ОСОБА_10 , яка відбулася приблизно о 12:14 год 14.11.2025, за адресою: м. Київ, вул. Лук'яненка,18, ОСОБА_12 повідомив про потребує консультації щодо процедури оформлення догляду відносно свого батька, який є інвалідом ІІІ групи, однак тривай час хворіє та потребує постійного стороннього догляду.
На вказане прохання ОСОБА_10 відреагував готовністю допомогти та повідомив, що перебуває в дружніх відносинах з начальником Управління соціального захисту населення Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації ОСОБА_11 , яка в силу своїх функціональних обов'язків відповідає за вирішення питань пов'язаних, в тому числі, з призначенням догляду та до якої він планує звернутися для консультації щодо питання можливості призначення ОСОБА_12 доглядачем батька.
Так, у невстановлений слідством час та місці, але не пізніше початку жовтня 2025 року в ОСОБА_10 , виник протиправний корисливий умисел, спрямований на одержання ним як службовою особою неправомірної вигоди від ОСОБА_12 , взамін за оформлення останньому опіки відносно недієздатної особи, яка проживає на території Оболонського району міста Києва.
Усвідомлюючи, що реалізація такого задуму потребує залучення співробітників Управління соціального захисту населення Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, до компетенції яких відносяться вирішення питань щодо встановлення опіки недієздатних осіб, а також подальшого звернення до суду щодо призначення опікунів, ОСОБА_10 вирішив залучити до свого протиправного задуму начальника Управління соціального захисту населення Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації ОСОБА_11 , а також інших невстановлених на даний час інших співробітників Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, яким довів до відому розроблений ним протиправний задум та на реалізацію якого останні погодилися останні погодилися.
В свою чергу, ОСОБА_11 , усвідомлюючи, що реалізація зазначеного протиправного задуму потребує виготовлення та оформлення документів, а також підготовки документів для звернення до Оболонського районного суду міста Києва для призначення ОСОБА_12 опікуном недієздатної особи, з відома та погодження ОСОБА_10 , шляхом застосування адміністративного ресурсу залучила до реалізації протиправного умислу головного спеціаліста Управління соціального захисту населення Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації ОСОБА_7 , довівши їй до відома протиправний задум та на реалізацію якого остання погодилася.
Через деякий час, ОСОБА_10 зателефонував ОСОБА_12 та призначив особисту зустріч, яка відбулася приблизно о 16:00 год 17.11.2025 за адресою: м. Київ, вул. Лук'яненка,18, під час якої повідомив, що оформлення догляду за батьком є проблемним з огляду на наявність інших близьких родичів та також складну процедуру та довготривалу оформлення.
Під час, наступної зустрічі між ОСОБА_12 та ОСОБА_10 , яка відбулася приблизно о 13:13 год 11.12.2025 за адресою: м. Київ, вул. Лук'яненка,18, останній, будучи службовою особою та усвідомлюючи протиправність свої дій, запропонував ОСОБА_12 оформити його опікуном недієздатної особи, яка проживає на території Оболонського району міста Києва та кандидатуру якої надасть начальник Управління соціального захисту населення Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації ОСОБА_11 з числа недієздатних осіб Оболонського району міста Києва, облік яких здійснює очолюване нею управління, з подальшим поміщенням такої особи до медичного закладу на довготривале лікування з можливістю здачі в оренду майна (квартири) цієї особи взамін за надання ОСОБА_12 неправомірної вигоди в розмірі 10 000 доларів США.
Крім того, ОСОБА_10 повідомив про процедуру оформлення опіки, яка полягала в підготовці службовими особами Управління соціального захисту населення Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації документів необхідних для винесення на розгляд опікунської ради Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації пропозиції призначити ОСОБА_12 опікуном недієздатної особи, прийнятті опікунською радою Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації рішення про погодження призначення ОСОБА_12 опікуном недієздатної особи та подання до Оболонського районного суду міста Києва, документів, необхідних для призначення ОСОБА_12 опікуном недієздатної особи.
15.12.2025 приблизно о 15:55 год ОСОБА_12 прибув на зустріч до ОСОБА_10 до приміщення торгового центру «Ретровіль» за адресою: м. Київ, п-т Європейського Союзу, 47.
В ході розмови, ОСОБА_10 висловив ОСОБА_12 прохання про передачу неправомірної вимоги в декілька етапів, а саме: під час цієї зустрічі необхідно передати 3 000 доларів США, наступну частину неправомірної вигоди в розмірі 2 000 доларів США необхідно передати після засідання опікунської ради, яке відбудеться в січні 2026 року, а останню частину неправомірної вигоди в розмірі 5 000 доларів США необхідно передати після рішення суду.
Під час розмови, ОСОБА_12 , який діяв під контролем працівників правоохоронного органу, передав ОСОБА_10 , а останній отримав, неправомірну вигоду у розмірі 3000 доларів США за підготовку службовими особами Управління соціального захисту населення Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації та подання на розгляд опікунської ради Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, документів необхідних для призначення ОСОБА_12 опікуном недієздатної особи .
Надалі, ОСОБА_10 в телефонному режимі призначив ОСОБА_12 зустріч, яка відбулася приблизно о 15:38 год 17.12.2025 за адресою: м. Київ, вул. Лук'яненка,18, під час якої була присутня ОСОБА_11 , яка продемонструвала свою обізнаність з обставинами оформлення ОСОБА_12 опіки відносно недієздатної особи та повідомила, що оформленням документів щодо опіки, за її дорученням буде займатися головний спеціаліст Управління соціального захисту населення Оболонської районної в місті Києві ОСОБА_7 .
Надалі, ОСОБА_11 , узгодивши в телефонному режимі з ОСОБА_7 час та місце, та вказала ОСОБА_12 на необхідність прибути на наступний день о 11:00 год до службового кабінету ОСОБА_7 , яка повідомить які документи необхідно надати ОСОБА_12 та інші деталі для успішного вирішення питання призначення опікунства.
Крім того, в ході вказаної зустрічі, ОСОБА_10 повідомив, що сума неправомірної вигоди, яку повинен передати ОСОБА_12 буде розподілена між службовими особами Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, а саме ОСОБА_11 та ОСОБА_7 , а також іншими невстановленими службовими особами Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації.
На виконання наданої ОСОБА_11 вказівки, приблизно о 11:40 год 18.12.2025 ОСОБА_12 прибув до службового кабінету ОСОБА_7 , за адресою: м. Київ, вул. Озерна, 18-А.
Під час вказаної зустрічі, ОСОБА_7 надала ОСОБА_12 детальну інформацію про порядок та процедуру оформлення опіки відносно недієздатних осіб, повідомила анкетні дані та спосіб життя недієздатної особи відносно якої буде оформлена опіка та звернула увагу, що вказана особа визнана судом недієздатною у зв'язку із психічним захворюванням, а також запропонувала допомогу з пожиттєвим поміщенням недієздатної особи до медичного закладу, після встановлення опіки.
Крім того, ОСОБА_7 повідомила, що засідання опікунської ради Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації відбудеться 15.01.2026, а також детально проінструктувала ОСОБА_12 щодо необхідності демонстрації на засіданні опікунської ради обізнаності про спосіб життя недієздатної особи, які вказують на наближені відносини між потенційним опікуном та підопічною особою та наявність тривалої участі в житті вказаної недієздатної особи.
15.01.2026 приблизно о 11:20 год перед засіданням опікунської ради Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_12 перебуваючи в будівлі Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, за адресою: м. Київ, вул. Лук'яненка, 16, зустрівся із ОСОБА_7 , яка повідомила, що на засідання опікунської ради винесено питання про призначення ОСОБА_12 опікуном двох недієздатних осіб, а саме попередньо обумовленого ОСОБА_13 , а також його сестри ОСОБА_16.
Цього ж дня, приблизно о 11:39 год після засіданням опікунської ради Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації ОСОБА_12 перебуваючи в будівлі Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, за адресою: м. Київ, вул. Лук'яненка, 16, зустрівся із ОСОБА_10 , в ході розмови останній повідомив, що опікунська рада проголосувала за призначення ОСОБА_12 опікуном двох недієздатних осіб, а також змінив спосіб передачі неправомірної вигоди, вказавши, що крім 3 000 доларів США, які ОСОБА_12 передав 15.12.2025, інші частини неправомірної вигоди необхідно передавати наступним чином: 3 000 доларів США необхідно передати найближчим часом, а останню частину неправомірної вигоди в розмірі 4 000 доларів США необхідно передати після рішення суду, як і було обумовлено раніше.
22.01.2026 ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_7 повідомлено про підозру в одержання службовою особою неправомірної вигоди за вчинення службовою особою в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй службового становища, вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
22.01.2026 від старшого слідчого в особливо важливих справах Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, капітан Державного бюро розслідувань ОСОБА_8 , за погодженням з прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_9 , надійшло до суду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Так, слідчий вказує, що ОСОБА_7 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, за який законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк понад десять років з конфіскацією майна, а тому перебуваючи на волі, під загрозою тяжкості покарання, з метою уникнення кримінальної відповідальності, ОСОБА_7 зможе переховуватись від органів досудового розслідування та суду, у тому числі за кордоном, а також на території тимчасово непідконтрольній українській владі, відтак виникла необхідність у застосуванні до підозрюваної ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
23.01.2026 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва застосовано до ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, заборонивши їй залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , за виключенням необхідності отримання медичної допомоги або/та необхідності забезпечення особистої безпеки у період воєнного стану, шляхом перебування у захисних спорудах (бомбосховищах) на випадок оголошення повітряної тривоги.
Одночасно покладено на ОСОБА_7 наступні обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати до слідчого, прокурора чи суду за першою вимогою;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає (міста Києва та Київської області), без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Визначено строк дії ухвали слідчого судді до 21.03.2026 року включно, але не більше строку досудового розслідування.
З такими висновками погоджується і колегія суддів.
Як вбачається з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, прокурор доведе обставини про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення та наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, але не доведе обставини, про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, слідчий суддя має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, що зазначений у клопотанні.
Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
Відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
У справі «Маккей проти Об'єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що основна мета статті 5 Конвенції полягає у запобіганні свавільного або безпідставного позбавлення волі особи.
Європейський суд з прав людини під час вирішення справи «Медведев та інші проти Франції» зауважив, що право на свободу і особисту недоторканість має першочергове значення у «демократичному суспільстві» у значенні, передбаченому Конвенцією.
Відповідно до п. «с» ст. 5 Конвенції, законними є арешт або затримання, здійснені з метою допровадження особи до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Суд у рішенні по справі «Белчев проти Болгарії» наголосив, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами.
Відповідно до п. 54 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Зенцов і інші проти Російської Федерації», до визнання винним обвинувачений повинен вважатися невинним, і мета даного положення, по суті, вимагає попереднього звільнення, якщо тривале утримання під вартою більш не являється обґрунтованим.
Особа, обвинувачувана у вчиненні злочину, має бути завжди звільнена до суду, за винятком випадків, коли Держава може довести, що існують «істотні і достатні» причини для обґрунтування безперервного утримання під вартою».
На переконання колегії суддів, вказані вимоги слідчим суддею належним чином дотримані.
Відмовляючи у застосуванні щодо підозрюваної ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовуючи відносно неї запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07- Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, у тому числі наявності або відсутності умислу в діях особи, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
Сукупність матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на вищевказане, слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Таким чином, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги сторони захисту щодо того, що докази про вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення є сумнівними та за своїм характером є припущеннями, позаяк вважає їх передчасними та такими, що підлягають дослідженню та вирішенню під час розгляду кримінального провадження по суті.
Крім цього, слідчим суддею обґрунтовано визнано доведеними вказані у клопотанні слідчого ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, та, разом з цим, недоведеність переконливого обґрунтування недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Врахувавши тяжкість та ступінь суспільної небезпеки кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , суворість покарання, що загрожує у разі визнання її винуватості, конкретні обставини інкримінованого їй злочину та дані про особу підозрюваної, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про необхідність застосування щодо підозрюваної запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, із покладенням на неї обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, позаяк слідчим у клопотанні не доведено наявність у підозрюваної наміру перешкоджати ходу досудового розслідування у такий спосіб, що застосування більш м'якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання ризикам, передбаченими статтею 177 КПК України.
На переконання колегії суддів, такий запобіжний захід є пропорційним тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, співрозмірним із тяжкістю інкримінованого підозрюваній кримінального правопорушення та його наслідками, у повній мірі зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_7 та запобігти встановленим в ході судового розгляду ризикам.
Викладені в апеляційній скарзі доводи про незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали є безпідставними, оскільки ухвала слідчого судді відповідає вимогам ст.ст. 196, 372 КПК України, та містить обґрунтування і мотиви, з яких виходив слідчий суддя при її постановленні.
Твердження апеляційної скарги про недоведеність наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів відхиляє як безпідставні, позаяк слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, при цьому дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
При цьому, доводи захисника в апеляційній скарзі про те, що відносно підозрюваної ОСОБА_7 достатнім буде застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання є безпідставними, позаяк наявність обставин, які б давали підстави вважати про достатність застосування щодо неї запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, як просить сторона захисту, колегією суддів під час перегляду оскаржуваної ухвали не встановлено.
Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.
Ухвала слідчого судді відповідає вимогам ст. 372 КПК України, та містить у собі відомості, передбачені ст. 196 КПК України.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
постановила:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 23 січня 2026 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ________________ ОСОБА_14
Судді:
ОСОБА_15 ____________