3 лютого 2026 року місто Київ
справа № 760/25250/25
апеляційне провадження № 22-ц/824/5457/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача - Головачова Я.В.,
суддів: Нежури В.А., Невідомої Т.О.,
за участю секретаря судового засідання: Приходька Р.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу акціонерного товариства "Універсал банк", подану представником Сахабутдіновим Віктором Юрійовичем, на ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва у складі судді Усатової І.А. від 8 жовтня 2025 року у справі за заявою акціонерного товариства "Універсал банк" про забезпечення позову у справі за позовом акціонерного товариства "Універсал банк" до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Аудит", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Данич Оксана Федорівна, про визнання договору недійсним,
Короткий зміст обставин справи
У вересні 2025 року акціонерне товариство "Універсал банк" (далі - АТ "Універсал банк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Аудит" (далі ТОВ "Бізнес-Аудит"), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф., про визнання договору недійсним, у якому просило визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 88,80 кв.м., житловою площею 56,80 кв.м., який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. та зареєстровано в реєстрі за № 349.
Одночасно з позовом АТ "Універсал банк" подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 .
Заява мотивована тим, що нерухоме майно, яке є предметом оспорюваного договору купівлі-продажу, вже було відчужено під час судових спорів, тому може і в подальшому бути відчужене, що значно ускладнить виконання рішення суду у разі задоволення позову, а також захист прав та законних інтересів позивача, як кредитора.
Короткий зміст судового рішення
Ухвалою Солом'янськогорайонного суду міста Києва від 8 жовтня 2025 року заяву АТ "Універсал банк" залишено без задоволення.
Ухвала мотивована тим, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою, а її доводи не свідчать про те, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи
У поданій апеляційній скарзі представник АТ "Універсал банк" - Сахабутдінов В.Ю., посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви.
Скаржник зазначає, що однією із підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть утруднити розгляд справи та/або перешкодити виконанню судового рішення.
Звертає увагу, що між АТ "Універсал банк" та ОСОБА_1 існують не виконані боргові зобов'язання, строк сплати яких настав та вживаються заходи для примусового їх стягнення. Проте, ОСОБА_1 та ТОВ "Бізнес-Аудит" вчиняють дії для унеможливлення або ускладнення звернення стягнення на спірну квартиру.
Крім того, зазначає, що факт наявності спору належним чином обґрунтовано з посиланням на судові рішення та докази щодо попереднього відчуження боржником майна, тому є помилковим висновок суду першої інстанції про те, що не установлено реальної загрози не виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Наголошує, що обраний позивачем вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуватиме у володінні власника, а обмежується лише право розпоряджатися таким майном та можливість його наступного відчуження.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ "Бізнес-Аудит" - Мечинський О.Б. зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість заяви позивача та відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Також вказує, що квартира, на яку позивач просить накласти арешт у якості заходу забезпечення позову, на праві власності зареєстрована за АТ "Універсал банк".
Інші учасники справи відзиви на апеляційну скаргу не подали.
Позиція учасників справи, які з'явилися в судове засідання
Представник АТ "Універсал банк" - Сахабутдінов В.Ю. в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу з наведених в ній підстав та просив її задовольнити.
Представник ТОВ "Бізнес-Аудит" - Мечинський О.Б. в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити у її задоволенні.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином. З урахуванням положень частини 2 статті 372 ЦПК України неявка учасників справи не перешкоджає її розгляду.
Позиція суду апеляційної інстанції
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Фактичні обставини справи, позиція суду апеляційної інстанції та застосовані норми права
Відповідно до частин 1-2 статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи може вжити заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з пунктами 1, 2 частини 1 статті 150 ЦПК України, позов дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.
При цьому види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 3 статті 150 ЦПК України).
Як убачається з роз'яснень, викладених у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 2 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській
діяльності юридичної особи. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.
При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Аналізуючи наведені процесуальні норми, обставини справи, вбачається, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог у справі.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Верховний Суд у постанові від 16 серпня 2018 року в справі № 910/1040/18 зазначив, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами немайнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі № 932/14900/19 висловлено наступну правову позицію: "Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена належними доказами наявність фактичних обставин,
з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад реалізація майна/закриття рахунків чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви".
Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом спору є оспорювання договору купівлі-продажу від 9 листопада 2011 року, укладений між відповідачами, за яким ТОВ "Бізнес-Аудит" набуло у власність квартиру АДРЕСА_1 .
У позовній заяві АТ "Універсал банк" просило визнати недійсним вище вказаний договір купівлі-продажу з тих підстав, що останній укладено відповідачами з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування боржником ОСОБА_1 своїх активів від звернення на них стягнення за грошовими зобов'язаннями, які виникли перед позивачем.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач посилався на те, що нерухоме майно, яке є предметом оспорюваного договору, під час судових спорів вже було відчужено ОСОБА_1 , тому може бути і в подальшому відчужене власником, що утруднить або унеможливить виконання рішення суду у разі задоволення позову.
При цьому, у заяві про забезпечення позову позивач не наводить обставин того, що майно, яке є предметом оспорюваного договору, належить відповідачу у справі, зокрема ТОВ "Бізнес-Аудит", а також не надає актуальних доказів належності такого майна останньому.
Разом з тим, протокольною ухвалою Київського апеляційного суду від 3 лютого 2026 року задоволено клопотання представника ТОВ "Бізнес-Аудит" - Мечинського О.Б. та долучено до матеріалів справи докази, додані до відзиву на апеляційну скаргу, як на спростування доводів останньої.
З долучених до відзиву доказів, зокрема з інформаційної довідки № 450205025 від 31 жовтня 2025 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна вбачається, що квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 88,8 кв.м., житловою площею 56,8 кв.м., зареєстрована на праві власності за ПАТ "Універсал банк".
З вище вказаної інформаційної довідки також убачається, що право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за банком ще з 25 вересня 2018 року; право власності на квартиру набуто на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна на аукціоні з реалізації заставленого майна, серія та номер: 1086, виданий 25 вересня 2018 року, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Апатенко М.А.
З наведеного слідує, що нерухоме майно, на яке позивач просить накласти арешт, як захід забезпечення позову, належить на праві власності безпосередньо позивачу.
Проте, як уже зазначалося вище, за приписами частини 1 статті 150 ЦПК України позов дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що відсутні правові підстави для задоволення заяви та вжиття заходів забезпечення позову в обраний позивачем спосіб.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції та по суті зводяться до загальних тверджень про можливе ускладнення або неможливість виконання судового рішення у разі невжиття заходів забезпечення позову, які самі по собі не свідчать про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Ураховуючи викладене, підстави для скасування ухвали суду першої інстанції і задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу акціонерного товариства "Універсал банк", подану представником Сахабутдіновим Віктором Юрійовичем, залишити без задоволення.
Ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 8 жовтня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді: