27 січня 2026 року місто Київ.
Справа №753/4792/25
Апеляційне провадження № 22-ц/824/2027/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Желепи О.В.,
суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В.
за участю секретаря судового засідання Рябошапки М.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 2 липня 2025 року (у складі судді Заставенко М.О., повний текст рішення складено 02.07.2025 року)
у справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості
У березні 2025 року КП «Київтеплоенерго» звернулося в Дарницький районний суд м. Києва із позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за спожиті послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання у загальному розмірі 175 028,45 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 01.05.2018 КП «Київтеплоенерго» здійснює надання послуг з централізованого опалення (ЦО) та централізованого постачання гарячої води (ЦПГВ). З 01.11.2021 - виконавцем послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води (послуги з ТЕ/ПГВ). Будинок за адресою: АДРЕСА_1 в цілому під'єднаний до мереж тепло- та водопостачання, як наслідок квартира за вказаною адресою під'єднана до внутрішньо-будинкової системи тепло- та водопостачання, а отже відповідач є споживачами теплової енергії і зобов'язана вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил. Відповідач не вносила плату своєчасно за спожиті послуги з ЦО/ЦПГВ та з ТЕ/ПГВ, в результаті чого утворилася заборгованість, яка станом на 31.01.2025 складає 131 112,18 грн: за період з 01.05.2018 по 31.10.2021 заборгованість за послуги з централізованого опалення в розмірі 8 292,71 грн, заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 78 558,65 грн; за період з 01.11.2021 заборгованість за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 33 417,42 грн, заборгованість за послуги з постачання гарячої води у розмірі 8 053,45 грн. Також наявна у період до 31.10.2021 заборгованість зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого опалення у розмірі 58,24 грн, заборгованість зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого постачання гарячої води у розмірі 58,24 грн, та з 01.11.2021 - заборгованість за абонентське обслуговування з послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1 277,79 грн, заборгованість з плати за абонентське обслуговування з послуг постачання гарячої води у розмірі 1 395,68 грн. Крім того, позивач на підставі Договору про відступлення права вимоги від 11.10.2018 за № 602-18, укладеного з ПАТ «Київенерго», набув право вимоги до відповідачів з оплати спожитих до 01.05.2018 послуг з централізованого опалення у розмірі 4 945,95 грн та з централізованого постачання гарячої води у розмірі 17 615,42 грн. Враховуючи викладене, позивач просив стягнути з відповідача зазначену заборгованість з урахуванням інфляційної складової боргу, 3% річних та пені. Окрім того, позивач просить стягнути судовий збір.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 2 липня 2025 року задоволено позовні вимоги.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованість за надані житлово-комунальні послуги у розмірі 175 028,45 грн, судовий збір у розмірі 3 028,00 грн, а всього 178 056,45 грн.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник відповідача 31 липня 2025 року засобами поштового зв'язку подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що оскаржуване рішення є незаконним та таким, що винесене внаслідок неправильного застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Вказує, що судом першої інстанції не було розглянуто її заяву про призначення справи в порядку загального позовного провадження та клопотання про залучення до справи в якості співвідповідача ОСОБА_3 .
Зазначає, що починаючи з 2015 року відповідач не користувався послугами гарячого водопостачання, що підтверджується актами приймання на абонентський облік засобів обліку води, шо неодноразово було складено ПрАТ АК «Київводоканал». Позивачу про таку обставину було достеменно відомо, оскільки мати відповідача неодноразово зверталась до КК «Центр комунального сервісу» з заявами про проведення перерахунку, однак позивачем такі заяви були проігноровані.
Вказує, що матеріали справи не містять доказів відступлення права вимоги щодо сплати заборгованості саме з відповідача.
Зазначає, що 11.04.2025 року відповідач сплатила заборгованість за постачання теплової енергії в розмірі 35 000 грн.
Вказує, що позивач звернувся з позовом з пропуском позовної давності.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 22 вересня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою.
В судовому засіданні апеляційного суду 18.11.2025 року представник відповідача доводи скарги підтримав.
У судове засідання 27 січня 2026 року учасники справи або їхні представники не з'явились, про дату, час та місце судового розгляду повідомлялись належним чином. Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_1 подав до суду клопотання, яким просив відкласти розгляд справи, обґрунтовуючи його тим, що представник приймає участь в чотирьох судових засіданнях. Які відбуватимуться у Кіровоградській області, а сама ж ОСОБА_2 постійно проживає за кордоном.
Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні, а явка до суду апеляційної інстанції не є обов'язковою.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 01 жовтня 2020 року у справі №361/8331/18 виснував, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.
Враховуючи зазначене, та те, що сторона відповідача реалізувала своє право на викладення відповідних аргументів у апеляційній скарзі, наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.
Зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 367 ЦПК України), апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що з 01 травня 2018 року КП «Київтеплоенерго» є виконавцем комунальних послуг, а саме: з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року є виконавцем послуг з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води; з 01 листопада 2021 року у зв'язку зі зміною законодавства позивач є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води.
На виконання вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-ІV КП (далі - Закон № 1875-ІV) «Київтеплоенерго» на підставі типового договору підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води у газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року № 34 (5085).
Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 квітня 2018 року № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам, у зв'язку із чим КП «Київтеплоенерго» здійснює з 01 травня 2018 року надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
11 жовтня 2018 року КП «Київтеплоенерго» прийняло право вимоги до споживачів від ПАТ «Київенерго», згідно з договором № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії), з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення.
Згідно з пунктом 3.4.2 договору цесії, новий кредитор має право на отримання замість ПАТ «Київенерго» від споживачів, визначених у додатку № 1 та/або додатку № 2 до договору цесії сплати заборгованості. Тобто, за період надання послуг до 01 травня 2018 року (надавач послуг ПАТ «Київенерго») заборгованість залишається незмінною, оскільки КП «Київтеплоенерго» позбавлене права проводити коригування заборгованості і прийнятої на підставі договору цесії № 602-18.
Таким чином у справі беззаперечно встановлено, що з 01 травня 2018 року КП «Київтеплоенерго» є надавачем комунальних послуг до житлового будинку по АДРЕСА_2 та, відповідно, до усіх квартир в цьому будинку.
Відповідно до витягу з Реєстру територіальної громади міста Києва відповідач ОСОБА_2 зареєстрована у квартирі АДРЕСА_3 .
Згідно розрахунку позивача у відповідачів перед позивачем наявна заборгованість яка станом на 31.01.2025 складає 131 112,18 грн: за період з 01.05.2018 по 31.10.2021 заборгованість за послуги з централізованого опалення в розмірі 8 292,71 грн, заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 78 558,65 грн; за період з 01.11.2021 заборгованість за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 33 417,42 грн, заборгованість за послуги з постачання гарячої води у розмірі 8 053,45 грн.
Також наявна у період до 31.10.2021 заборгованість зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого опалення у розмірі 58,24 грн, заборгованість зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого постачання гарячої води у розмірі 58,24 грн, та з 01.11.2021 - заборгованість за абонентське обслуговування з послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1 277,79 грн, заборгованість з плати за абонентське обслуговування з послуг постачання гарячої води у розмірі 1 395,68 грн.
Крім того, позивач на підставі Договору про відступлення права вимоги від 11.10.2018 за № 602-18, укладеного з ПАТ «Київенерго», набув право вимоги до відповідачів з оплати спожитих до 01.05.2018 послуг з централізованого опалення у розмірі 4 945,95 грн та з централізованого постачання гарячої води у розмірі 17 615,42 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач надає послуги з постачання теплової енергії, послуги з централізованого постачання гарячої води, а відповідач, будинок якої під'єднаний до мереж тепло-, водопостачання, є споживачем цих послуг, від надання яких в установленому чинним законодавством порядку не відмовлялася, однак оплата спожитих послуг виконувалася нею неналежним чином, що призвело до утворення заборгованості.
Колегія суддів не в повній мірі погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
У відповідності до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з частинами першою та сьомою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, при цьому суд не може збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, встановлених законом.
Основні засади організаційних та господарських відносин, що виникають у сфері надання і споживання житлово-комунальних послуг, визначені Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до статей 1, частини другої статті 3 та статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» суб'єктами правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є виконавці та споживачі таких послуг, зокрема власники житлових приміщень.
Як зазначено вище, судом першої інстанції було встановлено, що 11.10.2018 між ПАТ «Київенерго» та КП (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» було укладеного Договір № 602-18 про відступлення права вимоги, за яким ПАТ «Київенерго» відступило право вимоги, а КП «Київтеплоенерго» набуло право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців, щодо виконання ними грошових зобов'язань перед кредитором з оплати спожитих до 01.05.2018 послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води.
Проте позивач не надав суду докази відступлення права вимоги позивача саме стосовно відповідача - ОСОБА_2 - на підставі договору №602-18 про відступлення права вимоги від 11.10.2018 укладеного між ПАТ «Київенерго» та Комунального підприємства виконавчого органу Київради «Київтеплоенерго», згідно якого нібито прийнято право вимоги до відповідача з оплати спожитих до 01.05.2018 послуг з централізованого опалення та/або з централізованого постачання гарячої води.
Так, відповідно до Додатку №1 та Додатку №2 до Договору про відступлення права вимоги №602-18 споживач, право вимоги якого відступається, ОСОБА_4 .
Щодо заборгованості за користування послугами гарячої води, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 10 Правил, оплата послуг за показаннями засобів обліку води, встановлених у квартирі, проводиться лише у разі здійснення обліку в усіх точках розбору холодної та гарячої води у квартирі незалежно від наявності засобів обліку на вводах у багатоквартирний будинок.
Справляння плати за нормативами (нормами) споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань не допускається, за винятком випадків, передбачених абзацом п'ятим пункту 15 цих Правил.
Відповідно до п. 15 Правил, засоби обліку води і теплової енергії, встановлені у квартирі, підлягають періодичній повірці.
Періодична повірка засобів обліку води і теплової енергії проводиться у строк, що не перевищує одного місяця. За цей час споживач оплачує відповідні послуги з централізованого постачання холодної та гарячої води - згідно із середньомісячними показаннями засобів обліку за попередні три місяці.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», відповідальність за своєчасність проведення періодичної повірки, обслуговування та ремонту (у тому числі демонтажу, транспортування та монтажу) засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення комерційних розрахунків за спожиті теплову енергію і воду) покладається на суб'єктів господарювання, що здійснюють обслуговування відповідних засобів вимірювальної техніки.
Згідно квитанції ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» КС №40З за постачання гарячої води в жовтні 2015р. з відміткою АТ «ОЩАДБАНКУ» про відправку (копія додається), в жовтні 2015 року Відповідачем було використано 5 куб.м. гагачої води та сплачено за надані послуги кошти в сумі 189,55 грн. Показники лічильника: попередні 1291, поточні 1296.
Згідно Акту надання послуг до Договору про надання послуг із повірки засобів обліку води №307140 від 09.10.2021р. (замовником робіт з повірки лічильника є ОСОБА_3 ), проведено повірку засобів обліку воли (лічильника) за алресою: АДРЕСА_1 , Марка лічильника Minomеss, номер лічильника 99463639, показники па дату повірки - 01296 куб.м.
Згідно п. 2 Акту приймання на абонентський облік засобів обліку води від 11.10.2021p. скалений ПрАТ АК «Київводоканал», показник засобу обліку гарячого водопостачання та водовідведення (зав.№ 99463639) 01296 куб.м.
Згідно п. 2 Акту приймання на абонентський облік засобів обліку води від 05.01.2022p складений ПрАТ АК «Київводоканал», показники засобу обліку гарячого водопостачання та водовідведення (зав.№ 99463639) 01296 куб.м.
Згідно п. 2 Акту приймання на абонентський облік засобів обліку води від 25.05.2022p. склалений ПрАТ АК «Київволоканал», показники засобу обліку гарячого водопостачання та водовідведення (зав.№ 99463639) 01296 куб.м.
Таким чином, показники лічильника залишаються незмінними і послуги з постачання гарячої води не використовуються.
Згідно копії заяви ОСОБА_3 9 лютого 2022 року зверталась до позивача про проведення перерахунку, зважаючи на квитанцію про сплату, свідоцтво про повірку, Акту до договору повірки та Акту про опломбування лічильника.
16 квітня 2025 року ОСОБА_3 повторно звернулась з вказаною заяву, надавши вищенаведені Акти та квитанцію.
Однак, КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» надало відповідь, що здійснило коригування нарахувань за послугу з постачання гарячої води за період з січня 2024 року до квітня 2025 року.
З огляду на зазначене, враховуючи, що відповідачем надані належні докази відсутності користування послугами з постачання гарячої води протягом спірного періоду, що підтверджується Актами, складеними у тому числі і позивачем, апеляційний суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за послуги з гарячого водопостачання, що не надавались не ґрунтуються на законі, а тому в їх задоволенні слід відмовити.
Щодо заборгованості з послуг за постачання теплової енергії.
Згідно з ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Споживач має право, в тому числі, одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів, проте, такому праву прямо відповідає обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом (ст. 7 вказано Закону).
За змістом ч. 1 ст. 9 та ч. 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Згідно зі ст. 24 Закону України «Про теплопостачання» основними обов'язками споживача теплової енергії є, зокрема, додержання вимог договору та нормативно-правових актів і забезпечення безпечної експлуатації систем теплоспоживання.
Частинами 1 та 3 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Статтями 19, 25 Закону України «Про теплопостачання» встановлено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується у судовому порядку.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Апеляційний суд враховує квитанцію за сплату постачання теплової енергії від 11 квітня 2025 року, згідно якої на рахунок КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» сплачено 35 000 грн. У призначені платежу зазначено відповідний ідентифікатор квартири.
Разом з тим колегія суддів не приймає як доказ квитанцію про додаткову оплату комунальних послуг від 31 липня 2025 року, оскільки дану оплату було проведено вже після ухвалення рішення. Така квитанція має бути врахована під час виконання рішення суду.
Відтак, залишок суми заборгованості, яку слід стягнути з ОСОБА_2 становить 6 709,71 грн. за постачання теплової енергії, пеню 524 грн. 77 коп, борг за абонентське обслуговування послуг з постачання тепла 1277 грн. 79 коп., заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води 1395, 68 грн., борг з обслуговування вузла обліку центрального опалення 58 грн. 24 коп. та борг за обслуговування вузла обліку води 58 грн. 24 коп.
Враховуючи зазначене, апеляційним судом проведено перерахунок інфляційних втрат та 3% річних та встановлено, що з відповідача слід стягнути 4 235,61 грн інфляційних втрат та 1 002,31 грн 3% річних.
Загальний розмір заборгованості. Який підлягав стягненню районним судом та не був погашений до ухвалення рішення становить 15 262 грн. 35 коп.
Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За встановлених обставин справи, рішення суду на підставі ч. 1 ст. 376 ЦПК України належить змінити, зменшивши розмір стягнутої з відповідача заборгованості за надані житлово-комунальні послуги.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).
Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
З урахуванням розміру заявлених вимог позову до суду першої інстанції, враховуючи часткове задоволення апеляційної скарги та зміну рішення, встановлено, що позов задоволено на 8,7%, а апеляційну скаргу відповідача задоволено на 91.3% відповідно.
Так з відповідача на користь позивача за подачу позову має бути стягнуто 263 грн. 44 коп. В свою чергу з позивача за подачу апеляційної скарги на користь відповідача має бути стягнуто 4146 грн. 85 коп.
Провівши взаєморозрахунок, щодо сплаченого судового збору за подачу позову та за подачу апеляційної скарги, пропорційно до задоволених вимог судовий збір з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню у розмірі 3 883,41грн.
З огляду на положення частини 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах касаційному оскарженню не підлягають, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення- задовольнити частково.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 2 липня 2025 року в частині стягнення боргу змінити, зменшивши розмір стягнутої заборгованості за надані житлово-комунальні послугидо 15 262,35 грн.
Стягнути з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 3 883,41 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Повну постанову складено 13 лютого 2026 року.
Головуючий О.В. Желепа
Судді Н.В. Поліщук
В.В. Соколова