10 грудня 2025 року місто Київ
справа № 760/15163/24
провадження № 22-ц/824/15365/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання Височанської Н.В.,
сторони:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІКО-МЕД»
відповідач - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24 червня 2025 року, ухвалене у складі судді Чекулаєва С.О., суд, -
У червні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідачів, в якому просила стягнути з ТОВ «ЛІКО-МЕД» та пластичного хірурга ОСОБА_2 на користь позивача матеріальну шкоду у розмірі 157 960 гривень та моральну шкоду у розмірі 200 000 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, 16.12.2023 між ОСОБА_1 та ТОВ «ЛІКО-МЕД» був укладений договір про надання медичних послуг ринопластики та септопластики, згідно умов якого ТОВ «ЛІКО-МЕД» зобов'язувалося провести оперативне медичне втручання з метою виправлення форми носа позивача.
Операцію проводила хірург ОСОБА_2 .
Загальна вартість наданих медичних послуг становила 157 960 гривень.
Після проведеного медичного втручання позивач залишилася незадоволеною якістю наданих медичних послуг, її побажання щодо естетики носа не були виконані, у зв'язку з чим вона звернулася до ТОВ «ЛІКО-МЕД» з вимогою про розірвання договору та повернення сплачених грошових коштів.
Позивач була змушена звернутися до іншого медичного закладу для виправлення дефектів після ринопластики, що призвело до додаткових матеріальних витрат.
Неналежно надані медичні послуги, які стосувалися зовнішності позивача призвели до її душевних та моральних страждань; позивач довгий час не могла вийти з дому та планувати своє повсякденне життя, відмовлялася від пропозицій по роботі. Завдану моральну шкоду позивач оцінила у розмірі 200 000 гривень.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 24 червня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «ЛІКО-МЕД» та ОСОБА_2 про захист прав споживача, відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок ушкодження здоров'я -відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач ОСОБА_1 24 липня 2025 року подала апеляційну скаргу, в якій просила оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.
В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що згідно з укладеним договором позивачка звернулась до ТОВ «ЛІКО-МЕД» виключно для виконання планової ринопластики, септопластики та лазерної вазотомії - тобто естетичної та функціональної операції на носі. Однак у протоколі операції, який сам відповідач долучив до справи, вказано що пацієнтка госпіталізована із "посттравматичною носовою кровотечою" - тобто зовсім інша підстава для медичного втручання, іншого характеру (невідкладна терапія, а не планова пластична операції). Таким чином, між предметом договору і фактично виконаною послугою наявна суттєва невідповідність, що є прямим порушенням умов договору ця обставина свідчить про спробу приховати справжній характер втручання та викликає обґрунтовану недовіру до доказів відповідача та підміну клінічної ситуації (операція мала бути плановою, а не ургентною, не відповідає ні змісту договору, ні змісту інформованої згоди; дискредитує правдивість документації, яку подав відповідач. Розбіжність між задекларованим і фактично наданими послугами підтверджує неналежне виконання договору, на що суд першої інстанції не звернув увагу. Вважає проігноровані судом надані нею докази, у зв'язку з чим їй було відмовлено у задоволенні позову незаконним. Обов'язок призначення експертизи лежить не тільки на позивачеві, адже така експертиза призначається ухвалою суду. Також вважає, що судом порушено принцип оцінки наданих нею доказів.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «ЛІКО-МЕД» адвокат Даниленко О.В. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції як законне і обґрунтоване залишити без змін.
Відповідачка ОСОБА_2 правом на подання відзиву не скористалася.
У судовому засіданні представник відповідача Даниленко О.В. просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.
В судове засіданні не з'явилися позивачка ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_2 , будучи повідомленими про дату, час і місце розгляду справи шляхом направлення судових повісток - повідомлень до електронних кабінетів через підсистему "Електронний суд" та на поштові адреси, що підтверджується звітами про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду та конвертами з відмітками «адресат відсутній» ( а.с.188-189 та а.с.190-191), в судове засідання не з'явилися, причини своєї неявки суду не повідомили, у зв'язку з чим колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у їх відсутність.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення особи, яка з'явилася в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Судом установлено, що 16.12.2023 між ОСОБА_1 та ТОВ «ЛІКО-МЕД» був укладений Договір про надання медичних послуг №1386 (надалі за текстом також - Договір), згідно пункту 1.1. якого медичний заклад в порядку та на умовах цього Договору зобов'язується надати пацієнту - ОСОБА_1 платні медичні послуги, вид яких визначається в Додатку 1 до цього Договору, а пацієнт зобов'язується їх прийняти та оплатити на умовах, визначених цим Договором.
Послуги надаються медичним персоналом Медичного закладу відповідно до медичних стандартів та протоколів, передбачених чинним законодавством України, з використанням належного обладнання та лікарських засобів, зареєстрованих Міністерством охорони здоров'я України, передбачають закріплення за пацієнтом укомплектованої операційної, спостереження за пацієнтом під час його перебування в палаті перед та після медичного оперативного втручання (пункт 1.2. Договору).
Лікуючий лікар призначається Медичним закладом за погодженням з пацієнтом (пункт 1.6. Договору).
Надання медичних послуг здійснюється після надання пацієнтом документів, що ідентифікують його особу, та підписання Інформованої добровільної згоди пацієнта на проведення діагностики, лікування, операції та знеболення (пункт 1.7. Договору).
Згідно пункту 2.1. Договору вартість послуг, що надаються за цим договором визначається в Додатку 1 до Договору та виставлених Медичним закладом рахунків.
Відповідно до Додатку 1 до Договору загальна вартість медичних послуг становить 157 960 гривень.
Пунктом 3.1. Договору визначено, що у випадку, якщо до моменту або в момент виписки з Медичного закладу пацієнт не звертається з претензіями щодо якості або об'єму, процесу надання відповідної конкретної послуги, послуги вважаються прийнятими пацієнтом та таким чином пацієнт підтверджує, що у нього відсутні будь-які претензії до Медичного закладу щодо якості, об'єму та кількості наданих за цим Договором послуг.
Приймання - передача наданих послуг здійснюється в усній формі чи на вимогу Медичного закладу або пацієнта шляхом оформлення Акту приймання-передачі наданих послуг (пункт 3.2. Договору).
Підпунктом 5.2.2. пункту 5.2. Договору визначений обов'язок Медичного закладу надати послуги належної якості відповідно до Плану лікування в погодженні сторонами строки.
Окрім цього, згідно підпункту 5.2.7. пункту 5.2. Договору Медичний заклад зобов'язується інформувати пацієнта про обставини, що можуть виникнути та призвести до збільшення обсягу наданих послуг, про можливі ризики та ускладнення, що можуть виникнути в ході надання послуг.
Пунктом 7.3. Договору встановлено, що Медичний заклад відповідає за якість та безпеку наданих послуг.
В свою чергу, згідно пункту 7.5. Договору не є показником неналежної якості наданих Медичним закладом послуг: ускладнення та інші побічні ефекти втручання, що виникли внаслідок біологічних особливостей організму пацієнта; можливий дискомфорт, що викликаний специфікою медичних методик і є наслідком реакції організму на фізичні реакції організму на фізичний, хімічний вплив препаратів, медичних виробів, які минають протягом розумного строку і про які пацієнт був повідомлений лікуючим лікарем; ускладнення, що настали після надання послуг у випадку недотримання (порушення) пацієнтом правил, медичних приписів, рекомендацій, наданих лікуючим лікарем та/або Медичним закладом.
Згідно пункту 7.6. Договору Медичний заклад звільняється від відповідальності за результат наданих послуг та за шкоду, заподіяну здоров'ю пацієнта, у випадках: невиконання пацієнтом призначень та рекомендацій лікуючого лікаря, плану лікування, Правил внутрішнього розпорядку Медичного закладу; неявки чи несвоєчасної явки пацієнта на заплановане надання послуг; відмови пацієнта від продовження лікування та/або дострокового розірвання Договору; неповідомлення, невчасне повідомлення пацієнтом суттєвої інформації про стан свого здоров'я (анамнез) чи повідомлення завідомо неправдивих або неповних відомостей; отримання медичної допомоги, що передбачена планом лікування в інших закладах охорони здоров'я або в інших медичних спеціалістів; несвоєчасне повідомлення пацієнтом лікаря про ускладнення, що виникли під час дії Договору; використання лікарських засобів та виробів медичного призначення неналежної якості або таких, що не призначені лікарями Медичного закладу; виникнення алергії або несприйняття організмом пацієнта медичних препаратів або матеріалів, дозволених до застосування.
Медичний заклад звільняється від відповідальності і в тому випадку, якщо настання ускладнень в стані здоров'я пацієнта відбулося не з вини Медичного закладу (пункт 7.7. Договору).
Згідно Додатку 1 до Договору до переліку медичних послуг, які надавалися позивачу входили: ринопластика, хірургічний пакет номер 3; септопластика; лазерна підслизова вазотомія, конхотомія нижня, середня; патгістологічне дослідження біопсії слизової оболонки пазух носа; забір матеріалу.
Згідно Інформованої добровільної згоди пацієнта на проведення діагностики, лікування та на проведення операції та знеболення (а.с. 52) ОСОБА_1 , 16.12.2023 була ознайомлена лікарем ОСОБА_2 , з планом обстеження і лікування; отримала в повному обсязі роз'яснення про характер, мету, орієнтовну тривалість діагностично-лікувального процесу та про можливі несприятливі наслідки під час його проведення, про необхідність дотримання зазначеного лікарем режиму в процесі лікування.
Згідно медичної карти стаціонарного хворого №ІХ-231216/385 (а.с.54-55) вбачається, що відповідне хірургічне втручання для усунення недоліків носової перегородки позивача було проведено 16.12.2023 хірургом ОСОБА_2
18.12.2023 позивач була виписана з Медичного закладу з діагнозом: «Посттравматична носова кровотеча. Деформація зовнішнього носа».
19.02.2024 ОСОБА_1 звернулася до ТОВ «ЛІКО-МЕД» з письмовою претензією в якій вказувала, що після зняття фіксуючої пов'язки 26.12.2023, не дивлячись на набряк, було видно, що архітектура носа була порушена, були явні бугри з правої сторони й кінчик носа нахилений в праву сторону; ліва сторона не симетрична правій. У зв'язку з тим, що медична послуга по покращенню зовнішнього вигляду носа не була надана, позивач просить повернути кошти, оскільки повторно робити ринопластику у пластичного хірурга ОСОБА_2 не планує.
У відповідь на претензію (без номера та без дати) ТОВ ЛІКО-МЕД» відмовило позивачу у поверненні сплачених грошових коштів, оскільки вважало, що медичні послуги надано якісно та в повній мірі.
Згідно результатів мультидетекторної комп'ютерної томографії, проведеної 19.06.2024 ТОВ «ТД «ОМЕГА-КИЇВ» було виявлено незначне S-подібне викривлення носової перегородки лише у верхньому відділі кісткової тканини; носові раковини звичайної форми, не гіпертрофовані; носові ходи не звужені, слизові оболонки не потовщені; м'які тканини задньої стінки носоглотки не потовщені.
Також, щодо кісток дослідженням було встановлено, що вогнищеві та деструктивні зміни в кістках не рівні сканування не визначаються. Носова кістка - стан після ринопластики (7 місяців тому), визначається зміщення переднього фрагменту правої носової кістки медіально до 1 мм, та заднього фрагменту латерально до 1 мм; м'які тканини без ознак потовщення або набряку.
Суд також зазначає, що матеріали справи містять рентгенологічні знімки кісток черепа позивача (а.с.9-10), водночас суд позбавлений об'єктивної можливості оцінити їх належним чином, оскільки така оцінка потребує спеціальних знань.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що причинний зв'язок між протиправністю діяння та настанням шкідливих наслідків, як одна з умов настання цивільно-правової відповідальності у сфері медичної діяльності, полягає у встановленні реального зв'язку між діями лікаря і настанням негативних наслідків, при цьому, саме для встановлення причинного зв'язку і проводиться судово-медична експертиза. Однак, стороною позивача не було заявлено клопотання про призначення відповідної експертизи. Таким чином, оскільки матеріали справи не містять відповідного висновку експерта суд позбавлений об'єктивної можливості встановити чи мало місце неналежне надання відповідачами медичних послуг згідно Договору про надання медичних послуг №1386 від 16.12.2023, відповідно і підстав для стягнення моральної шкоди.
Щодо відшкодування матеріальної шкоди, то суд першої інстанції вважав, що претензії позивача до наданих відповідачами медичних послуг полягають у суб'єктивній оцінці ОСОБА_1 результату проведеної ринопластики носа. Жодних доказів погіршення здоров'я позивача, нанесення ушкоджень чи завдання іншої матеріальної шкоди матеріали справи не містять. Фактично позивач просила повернути грошові кошти сплачені згідно Договору про надання медичних послуг №1386 від 16.12.2023, при цьому позивач не заявляла вимог про розірвання вказаного Договору. Також, суд зазначив, що Договір про надання медичних послуг №1386 від 16.12.2023 є виконаним, послуги були прийнятті позивачем згідно положень пункту 3.1. Договору. Окрім цього, заявляючи вимогу про солідарне стягнення з відповідачів грошових коштів у розмірі 157 960,00 гривень позивач не надала до суду жодних доказів, що такі кошти були нею раніше сплачені на користь відповідачів.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 не довела жодними належними доказами сам факт заподіяння їй моральної шкоди та не обґрунтувала її розмір, який просила стягнути на свою користь.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Кожний громадянин України має право на охорону здоров'я, що передбачає, зокрема, кваліфіковану медичну та реабілітаційну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря та фахівця з реабілітації, вибір методів лікування та реабілітації відповідно до рекомендацій лікаря та фахівця з реабілітації, вибір закладу охорони здоров'я; достовірну та своєчасну інформацію про стан свого здоров'я і здоров'я населення, включаючи існуючі і можливі фактори ризику та їх ступінь (стаття 6 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я»).
Відповідно до частин першої, п'ятої, шостої статті 8 Закону України «Про основи законодавства України про охорону здоров'я» держава визнає право кожного громадянина України на охорону здоров'я і забезпечує його захист. У разі порушення законних прав і інтересів громадян у сфері охорони здоров'я відповідні державні, громадські або інші органи, підприємства, установи та організації, їх посадові особи і громадяни зобов'язані вжити заходів щодо поновлення порушених прав, захисту законних інтересів та відшкодування заподіяної шкоди. Судовий захист права на охорону здоров'я здійснюється у порядку, встановленому законодавством.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).
Відповідно до частин першої-другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Отже, для настання відповідальності за завдання шкоди ушкодженням здоров'я необхідна наявність таких умов: протиправна поведінка особи, яка завдала шкоду, наявність шкоди, причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, наявність вини.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо не: самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особі зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності: фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (ч. 2 ст. 23 ЦК України).
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб (ч. З ст. 23 ЦК України).
Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті, (ч. 1 ст. 1167 ЦК України).
Відповідно до п. 3 постанови пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в спорах про відшкодування маральної (немайнової) шкоди» що моральна шкода - це втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц, моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Постанова Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20 містить правовий висновок, що зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.
У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв'язок; відповідач доводить відсутність протиправності та вини.
У постанові Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16 червня 2022 року у справі №569/20510/19 наведено правову позицію, що "тлумачення статті 23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання "особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав".
Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи".
Факт неправомірності дій має бути встановлений у визначеному чинним законодавством порядку, а саме, підтверджений відповідним доказами, або судовим рішенням, яке буде мати преюдиційне значення для цієї справи
Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Частиною 1ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч.2 ст. 78 ЦПК України обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.
Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її не доведення.
Відповідно до статей 15, 16, 22 Цивільного кодексу України та положень Закону України «Про захист прав споживачів», для покладення цивільно-правової відповідальності необхідно довести наявність шкоди, протиправність поведінки відповідача, причинний зв'язок між такою поведінкою та шкодою, а також вину особи, яка заподіяла шкоду. У справах щодо неналежного надання медичних послуг встановлення таких обставин потребує спеціальних знань у сфері медицини.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, ключовим у даній категорії справ є встановлення причинного зв'язку між діями медичного працівника та негативними наслідками для пацієнта, що можливе виключно шляхом проведення судово-медичної експертизи. Згідно зі статтями 76, 81, 103 ЦПК України обов'язок доказування покладається на сторону, яка заявляє відповідні вимоги. Разом з тим позивачем не було заявлено клопотання про призначення судово-медичної експертизи, а інших належних і допустимих доказів, які б підтверджували факт неналежного надання медичних послуг, до матеріалів справи не подано.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд зобов'язаний був самостійно призначити експертизу, не ґрунтуються на вимогах процесуального закону, оскільки відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у статті 13 ЦПК України, суд не наділений повноваженнями збирати докази замість сторін.
Посилання апелянта на розбіжності між предметом договору та записами у медичній документації щодо підстав госпіталізації не підтверджують факту надання відповідачами іншої медичної послуги, ніж та, що передбачена договором. Позивачем не надано жодних медичних висновків або експертних досліджень, які б свідчили про те, що фактично було проведене інше оперативне втручання або що зазначені у документації формулювання вплинули на результат операції чи стан здоров'я позивача. Такі доводи є лише припущенням позивача, і без доведення належними та допустимими доказами не можуть бути покладені в основу судового рішення відповідно до статті 89 ЦПК України.
До того ж, претензії позивача до наданих відповідачами медичних послуг є суб'єктивною оцінкою ОСОБА_1 результату проведеної ринопластики носа, але жодних доказів погіршення здоров'я позивача, нанесення ушкоджень чи завдання іншої шкоди останньою суду не надано.
Щодо твердження позивача про те, що сторонами не підписано акт приймання-передачі, відтак послуги останньою не прийняті, є безпідставними та спростовуються умовами укладеного між сторонами договору.
Тік. Відповідно до п.3.1 договору у випадку, якщо до моменту або в момент виписки з Медичного закладу пацієнт не звертається з претензіями щодо якості або об'єму, процесу надання відповідної конкретної послуги, послуги вважаються прийнятими пацієнтом та таким чином пацієнт підтверджує, що у нього відсутні будь-які претензії до Медичного закладу щодо якості, об'єму та кількості наданих за цим Договором послуг. Приймання - передача наданих послуг здійснюється в усній формі чи на вимогу Медичного закладу або пацієнта шляхом оформлення Акту приймання-передачі наданих послуг (пункт 3.2. Договору).
Доказів на підтвердження наявних претензій щодо якості надання медичних послуг протягом періоду надання медичних послуг за договором та протягом післяопераційного періоду позивачем суду не надано.
Щодо вимог про відшкодування матеріальної шкоди, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач фактично заявляла вимогу про повернення грошових коштів, сплачених за договором про надання медичних послуг, не заявляючи при цьому вимоги про його розірвання, що не відповідає положенням статей 651, 653 Цивільного кодексу України. Крім того, матеріали справи не містять належних доказів фактичної сплати позивачем грошових коштів у заявленому розмірі на користь відповідачів.
Договір про надання медичних послуг обґрунтовано визнано судом першої інстанції виконаним, а послуги такими, що були прийняті позивачем відповідно до умов договору, без заявлення у встановленому порядку зауважень щодо їх якості чи обсягу.
Оскільки факт протиправної поведінки відповідачів та причинний зв'язок між їхніми діями і негативними наслідками для позивача не доведені, відсутні й правові підстави для відшкодування моральної шкоди відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України.
З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24 червня 2025 року ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова складена 13 лютого 2026 року.
Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна
Судді: Л.Д. Поливач
А.М. Стрижеус