про повернення заяви щодо забезпечення позову
Справа № 505/2731/25
Пр. №2-з/505/3/2019
16 лютого 2026 року місто Подільськ
Суддя Подільського міськрайонного суду Одеської області Дзюбинський А.О., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Піляй Альони Олександрівни про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,
До Подільського міськрайонного суду Одеської області звернулась представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Піляй Альона Олександрівна. Заяву надіслано через систему «Електронний суд».
Відповідно до протоколу розподілу від 16.02.2026 матеріали заяви передано для розгляду судді Дзюбинському в провадженні якого перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
Зміст заяви про забезпечення позову
Представник позивача зазначає, що на розгляді у Подільському міськрайонному суді Одеської області знаходиться цивільна справа №505/2731/25 (провадження №2/505/2904/2025) за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
Вказує, що у власності відповідача ОСОБА_2 знаходиться легковий автомобіль MITSUBISHI ASX, 2019 року випуску, номер державної реєстрації НОМЕР_1 , який відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів, 29.03.2023 року було оформлено на відповідача. Даний автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя.
Посилається на те, що у разі невжиття заходів щодо забезпечення позовних вимог шляхом заборони відчуження автомобіля MITSUBISHI ASX, 2019 року випуску, номер державної реєстрації НОМЕР_1 , можливо його відчуження відповідачем, що призведе до неможливості виконання рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача вартості 1/2 частини автомобіля.
Відтак, представник позивача просить суд постановити ухвалу про забезпечення позовних вимог, шляхом накладення заборони відчуження автомобіля MITSUBISHI ASX, 2019 року випуску, номер державної реєстрації НОМЕР_1 ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), зареєстрованого 29.03.2023 року на нього та будь - яких інших дій, пов'язаних зі зміною власника автомобіля.
Застосоване законодавство, мотиви суду
Розгляд заяви здійснено судом у строки, визначені ч. 1 ст. 153 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), в порядку письмового провадження за наявними у суду матеріалами без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання, що відповідає вимогам ч. 13 ст. 7 та ч. 1 ст. 153 ЦПК України.
Отже, розглянувши заяву про забезпечення позову, суд доходить таких висновків.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України передбачено забезпечення позову шляхом: накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.
Частиною 3 ст. 150 ЦПК України визначено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Відповідно до пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільнопроцесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.
Пункт 6 вказаної Постанови містить роз'яснення про те, що особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У справі "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Таким чином, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Такий правовий висновок викладений Верховним Судом в постановах від 08.05.2019 у справі № 487/7097/18 та від 25.09.2019 у справі № 320/3560/18, Постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
Сам факт забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладання арешту, або майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.
Так, зі змісту позовної заяви встановлено, що між сторонами існує спір щодо поділу майна подружжя, яке складається лише з автомобіля.
Відтак, зважаючи на предмет виниклого між сторонами спору, його підстави та ціну, існує обґрунтована ймовірність того, що відповідач ОСОБА_2 може вчинити дії щодо відчуження належного йому автомобіля.
Разом з тим, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 151 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна, зокрема, містити: пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.
Згідно з ч. 10 ст. 153 ЦПК України, суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
У поданій заяві представником позивача не зазначено жодних пропозицій щодо зустрічного забезпечення, що є обов'язковою процесуальною вимогою. Суд наголошує, що інститут зустрічного забезпечення є важливою гарантією захисту прав відповідача від можливих збитків, які можуть бути спричинені заходами забезпечення позову у разі необґрунтованості позовних вимог.
Така процесуальна відмова не є перешкодою у доступі до правосуддя, оскільки відповідно до ч. 10 ст. 153 ЦПК України, повернення заяви не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду з аналогічною заявою після усунення її недоліків (зазначення пропозицій щодо зустрічного забезпечення або обґрунтування причин, чому таке забезпечення не є доцільним у даному випадку).
Вимога закону щодо змісту заяви є однаковою для всіх учасників судового процесу. Дотримання процесуальних норм є виправданим, якщо воно спрямоване на захист прав іншої сторони та забезпечення балансу інтересів.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, право на суд не є абсолютним і може підлягати дозволеним обмеженням, зокрема щодо дотримання процедурних вимог, якщо ці обмеження не нівелюють саму сутність права. Оскільки позивач має можливість негайно виправити недоліки та звернутися з заявою знову, доступ до правосуддя не обмежується.
Керуючись ст. 149, 151, 153, 260 ЦПК України, суддя
Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Піляй Альони Олександрівни про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, повернути заявнику.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Одеського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на її апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу було подано протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя
Подільського міськрайонного суду
Одеської області Андрій ДЗЮБИНСЬКИЙ