Справа № 947/3390/26
Провадження № 1-кс/947/1984/26
09.02.2026 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 , за участю прокурора - ОСОБА_3 , підозрюваного - ОСОБА_4 , захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого ВП № 4 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Київської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12026163480000070 від 21.01.2026 року відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кодима Одеської області, громадянина України, українця, з середньою освітою, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,
Як вбачається із матеріалів поданого клопотання, слідчим відділенням ВП № 4 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12026163480000070 від 21.01.2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Відповідно до ст. 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому, термін дії воєнного стану продовжувався.
Указом Президента України від 12.01.2026 № 40/2026, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.01.2026 № 4757-IX, строк дії воєнного стану в Україні в черговий раз продовжено з 05 годин 30 хвилин 03.02.2026 строком на 90 діб.
Відповідно до п. 2 Указу Президента України від 24.02.2022
№ 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» Військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування доручено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Крім того, п. 3 вказаного Указу зазначено, що у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені зокрема ст. 33 Конституції України, згідно з якою кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Відповідно до ст. 2 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою КМУ від 27.01.1995 № 57 (далі - Правила), перетинання громадянами України державного кордону здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю, якщо інше не передбачено законом, за документом, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Проте, незважаючи на обізнаність з вимогами на ведених нормативно-правових актів, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , всупереч обов'язку неухильного дотримання вказаних актів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільного-безпечні наслідки у вигляді порушення встановленого порядку перетину державного кордону України і бажаючи їх настання, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, за попередньою змовою з невстановленою в ході досудового розслідування особою, розробили детальний план по організації незаконного переправлення чоловіків призовного віку через державний кордон України.
Так, у невстановлений в ході досудового розслідування час, однак не пізніше 19 січня 2026 року, невстановлена в ході досудового розслідування особа, за допомогою застосунку «Телеграм», написала та запропонувала ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є громадянином України, незаконно перетнути державний кордон України в бік Республіки Молдови, за грошову винагороду у розмірі 6000 доларів США.
Надалі, 02 лютого 2026 року, ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою з невстановленою в ході досудового розслідування особою, в ході спілкування через мобільний застосунок «WhatsApp» з ОСОБА_7 , обумовив порядок його незаконного переправлення через державний кордон України, та спосіб оплати, що полягав в наданні грошових коштів у розмірі 6000 доларів США ОСОБА_4 , який в якості водія буде перевозити його до місця, звідки буде відбуватися незаконне переправлення через державний кордон України, в бік Республіки Молдови.
Після цього, у визначений ОСОБА_4 , який діяв за попередньою змовою з невстановленою в ході досудового розслідування особою день, а саме 06лютого 2026 року, ОСОБА_7 прибув за адресою: Одеська обл., Подільський р-н., на зупинку громадського транспорту поблизу с. Івашків, де він повинен був зустрітися з ОСОБА_4 , який повинен буде забезпечити його доставку до місця, звідки буде відбуватися незаконне переправлення через державний кордон України, в бік Республіки Молдови. Прибувши за вказаним місцем, ОСОБА_7 зустрів ОСОБА_4 , який діяв за попередньою змовою з невстановленою в ході досудового розслідування особою, які мали єдиний прямий умисел на організацію незаконного переправлення осіб через державний кордону України, з корисливих мотивів, та мав забезпечити його доставку до місця, звідки буде відбуватися незаконне переправлення через державний кордон України.
Того ж дня близько 17:30 год., ОСОБА_7 сів до автомобіля «ВАЗ 21013», н.з. НОМЕР_1 , синього кольору, під керуванням ОСОБА_4 , після чого вони почали рух в бік населеного пункту, звідки буде відбуватися незаконне переправлення через державний кордон України, в бік Республіки Молдови, визначеного ОСОБА_4 та невстановленою в ході досудового розслідування особою, що діяла за попередньою змовою між собою.
Надалі, в ході зазначеної поїздки, ОСОБА_4 надавав поради та вказівки ОСОБА_7 , щодо проходу по спеціальному маршруту до визначеного населеного пункту.
В подальшому, ОСОБА_4 , діючи у відповідності до раніше розробленого плану із невстановленою в ході досудового розслідування особою, посприяв своїми порадами та наданням засобів ОСОБА_7 , що полягало в перевезенні останнього на автомобілі«ВАЗ 21013», н.з. НОМЕР_1 , синього кольору, до населеного пункту, звідки буде відбуватися незаконне переправлення через державний кордон України, в бік Республіки Молдови, за раніше обумовленим маршрутом, та наданні кусачок, для подолання перешкод у вигляді колючої проволоки, розташованої в прикордонній зоні, при цьому усвідомлюючи, що передача йому коштів у сумі 6000 доларів США, за надані ним незаконні послуги, щодо перевезення та супроводу останнього до визначеного місця, надасть ОСОБА_7 можливість для незаконного перетину державного кордону України, почав рух в напрямку населеного пункту, звідки буде відбуватися незаконне переправлення через державний кордон України, орієнтуючись на маршрут, прокладений спільно з невстановленою в ході досудового розслідування особою.
Надалі, 06 лютого 2026 року, близько18:50 години, ОСОБА_4 , після отримання від ОСОБА_7 обумовлених грошових коштів у сумі 6000 доларів США,що відповідно до курсу НБУ станом на 06.02.2026 еквівалентно 258843 гривням (6000 х 43,1405), за організацію та сприяння незаконному переправленню його через державний кордон України, рухаючись на автомобілі «ВАЗ 21013», н.з. НОМЕР_1 , синього кольору, в напрямку населеного пункту, звідки буде відбуватися незаконне переправлення через державний кордон України, був виявлений за адресою: Одеська обл., Подільський р-н., с. Грабове, по вул. Рамазюка, де в подальшому був затриманий.
За викладених обставин, 07.02.2026 року ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, тобто у організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, сприянні їх вчиненню наданням порад, вказівок та засобів, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.
Сторона обвинувачення звертається до слідчого судді з клопотанням про застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240 гривень, обґрунтовуючи його тим, що останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованого йому злочину, під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому застосування більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов'язків.
В судовому засіданні -
Прокурор оголосив клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підтримав його у повному обсязі та просив задовольнити. На запитання слідчого судді повідомив, що за свою незаконну діяльність підозрюваний отримав 6 000 доларів США.
Захисник підозрюваного долучив до клопотання характеризуючі документи відносно підозрюваного, проти задоволення клопотання заперечував, просив застосувати запобіжний захід не пов'язаний із позбавленням волі або визначити мінімальний розмір застави, передбачений для тяжкості інкримінованого його підзахисному злочину.
Підозрюваний відмовився від надання пояснень та щодо застосування відносно нього запобіжного заходу підтримав думку свого захисника.
Дослідивши матеріали клопотання, надані захисником матеріали, вислухавши думку учасників процесу, слідчий суддя приходить до наступного переконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» слідчий суддя застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст.178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Як вбачається з матеріалів клопотання, 07.02.2026 року ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, тобто у організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, сприянні їх вчиненню наданням порад, вказівок та засобів, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.
Згідно п. 32 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Так, обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України підтверджується: протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 23.01.2026 року; протоколом ідентифікації (помітки) грошових коштів від 06.02.2026 року; протоколом огляду особи і вручення грошових коштів від 06.02.2026 року; протоколом обшуку транспортного засобу «ВАЗ 21013», н.з. НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_2 від 06.02.2026 року; протоколом додаткового допиту свідка ОСОБА_7 від 07.02.2026 року; протоколами пред'явлення особи для впізнання свідку ОСОБА_7 від 07.02.2026 року; протоколами оглядів (мобільних телефонів) від 07.02.2026 року.
На підставі зазначеного, слідчий суддя суд вважає, що надані стороною обвинувачення матеріали, які долучені до клопотання, на даній стадії досудового розслідування повністю доводять обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Одночасно, слідчий суддя акцентує увагу сторони захисту на те, що на даній стадії кримінального провадження, слідчий суддя не вирішує питання винуватості ОСОБА_4 у вчиненні злочину, а лише на підставі наявних у слідчого судді матеріалів, вирішує питання доведеності існування обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення кримінально-протиправних дій.
При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його винуватості потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Щодо наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, про які в своєму клопотанні зазначає сторона обвинувачення, слідчий суддя дійшов таких висновків.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий суддя має право зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв'язків, будь яких зв'язків з іншою країною, або наявність зв'язків в іншому місці.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Також, СПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Так, враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у його вчиненні у випадку направлення обвинувального акту до суду, слідчий суддя вважає доведеним прокурором існування ризику передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризику можливого переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду. Також, слідчий суддя враховує, що підозрюваний підозрюється в тому, що займався незаконним переправленням осіб через державний кордон України та володіє знаннями і навичками незаконного перетинання кордону, що підтверджує можливість переховування.
Також, при встановленні даного ризику, слідчий суддя виходить з того, що наразі ОСОБА_4 підозрюється в організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, сприянні їх вчиненню наданням порад, вказівок та засобів, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, що може сприяти останньому у залишенні території України та переховуванні від органу досудового розслідування та суду.
Водночас, варто зауважити, що ризик переховування від суду та слідства зростає в умовах воєнного стану та війни при тому, що підозрюваний ОСОБА_4 не досяг мобілізаційного віку та має право виїзду за кордон.
Слідчий суддя також погоджується з доводами клопотання, що існує ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України у вигляді можливого незаконного впливу підозрюваним ОСОБА_4 на свідка ОСОБА_7 у даному кримінальному провадженні, оскільки є достатні підстави вважати, що підозрюваний може на нього впливати з метою схилення його не давати правдиві, послідовні показання у ході досудового розслідування та/або змінити свої показання у подальшому в суді, для уникнення або мінімізації можливої кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого злочину, адже свідок безпосередньо судом допитаний не був, а показання, що надаються на досудовому розслідуванні, не можуть лягти в обґрунтуванні судових рішень, зважаючи на положення ч. 4 ст. 95 КПК України.
Сторона обвинувачення в своєму клопотанні посилається також на наявність ризику передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме того, що підозрюваний ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Разом з тим, слідчий суддя вважає, що вказаний ризик не знайшов свого підтвердження в матеріалах доданих в обґрунтування клопотання, з огляду на те, що відповідно до наданих слідчому судді матеріалів підозрюваний ОСОБА_4 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався та стороною обвинувачення не надано даних про те, що він має статус підозрюваного/обвинуваченого в рамках будь-якого іншого кримінального провадження.
У справі «Третьяков проти України» від 29.09.2011 року ЄСПЛ констатував «порушення ст. 5 КЗПЛ, зокрема, з огляду на те, що судом не було розглянуто можливість застосування до заявника будь-яких альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою», у зв'язку із чим слідчий суддя вважає за необхідне розглянути можливість застосування інших більш м'яких запобіжних заходів відносно підозрюваного ОСОБА_4 .
Слідчий суддя враховує, що згідно ч. 1 ст. 176 КПК України, тримання під вартою є найсуворішим запобіжним заходом, при цьому більш м'якими запобіжними заходами по відношенню до нього є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) домашній арешт. Метою ж застосування того чи іншого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання встановленим в ході розгляду клопотання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК України).
Підстав для застосування інших більш м'яких запобіжних заходів відносно підозрюваного ОСОБА_4 в судовому засіданні встановлено не було, зокрема, застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та особистого зобов'язання є недоцільним, з огляду на м'якість, а також встановлені в судовому засіданні ризики, не забезпечать належне виконання підозрюваним обов'язків.
Посилання сторони захисту на те, що відносно підозрюваного ОСОБА_4 можливо застосувати запобіжний захід не пов'язаний із позбавлення волі, слідчий суддя вважає не переконливими, адже останній підозрюється у вчиненні тяжкого злочину та в рамках кримінального провадження наразі встановлено наявність ризику у вигляді можливого переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
З огляду на фактичні обставини даного кримінального провадження, встановлені в ході розгляду даного клопотання відомості, в тому числі які стосуються наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення підозрюваним ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України в умовах воєнного стану, а також наявних в рамках даного кримінального провадження ризиків, забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного можливо шляхом застосування відносно такої особи виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а відтак підстав для застосування відносно останнього більш м'якого запобіжного заходу слідчим суддею встановлено не було.
При цьому, слідчий суддя звертає увагу на те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не буде безальтернативним для підозрюваного ОСОБА_4 , так як буде передбачати можливість внесення застави, визначеної слідчим суддею.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Зокрема, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину (до даної категорії належить підозрюваний ОСОБА_4 ) складає від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (від 66 560 грн. до 266 240 грн.).
Щоб розмір застави можна було вважати таким, який здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя повинен враховувати положення ст. ст. 177, 178 КПК України, та раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю вчиненого злочину. При цьому, судді слід мати на увазі, що, виходячи з практики ЄСПЛ, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Сторона обвинувачення просить визначити підозрюваному ОСОБА_4 заставу у розмірі 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень, посилаючись на те, що під час досудового розслідування встановлено, що підозрюваний може мати значну суму грошових коштів, отриману внаслідок вчинення протиправної діяльності в якій він підозрюється.
Слідчий суддя при визначенні розміру застави, враховує те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину з корисливих мотивів, що свідчить про те, що останній від такої протиправної діяльності імовірно отримував великий дохід, зокрема з матеріалів клопотання вбачається, що за переправлення осіб через державний кордон отримувалася грошова винагорода в розмірі 6000 доларів США (приблизно 258 000 гривень).
Отже, слідчий суддя з огляду на майновий стан підозрюваного ОСОБА_4 прийшов до висновку, що застава у розмірі 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень здатна буде забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та буде відповідати матеріальному стану підозрюваного.
Враховуючи наведені вище фактори, слідчий суддя вважає, що застава саме у зазначеному розмірі здатна у разі її внесення забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, а саме: вказаний розмір застави здатний стримувати можливу протиправну поведінку підозрюваного під загрозою звернення застави в дохід держави.
Відповідно до викладеного, слідчий суддя прийшов до висновку, що клопотання сторони обвинувачення підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 176-178, 182-184, 193, 194-196, 376 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» строком до 06.04.2026 року, в межах строку досудового розслідування.
Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України у розмірі 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень.
Роз'яснити підозрюваному, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок UA418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача - ДКСУ м. Київ, МФО - 820172, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.
У разі внесення застави, покласти на підозрюваного строком до 06.04.2026 року, в межах строку досудового розслідування, наступні процесуальні обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;
- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від спілкування зі свідком у даному кримінальному провадженні: ОСОБА_7 ;
- здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваному, що відповідно до ч. ч. 8, 10, 11 ст. 182 КПК України, у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1